Постанова

від 21.01.2009 по справі 36/270

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

36/270

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 21.01.2009                                                                                           № 36/270

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Гарник Л.Л.

 суддів:            Іваненко  Я.Л.

          Пантелієнка  В.О.

 при секретарі:           Семеняк Т.В.

 За участю представників:

 від позивача -Карпухін Я.В. (довіреність б/н від 04.02.2008р.);

 від відповідача -Розумяк Г.М. (довіреність від 24.05.2007р. № 1250);від третьої особи:         Марусиченко В.В. (довіреність від 01.09.2008р.

                                          № 7/8-245-004/58);

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародний Виставочний Центр"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 01.09.2008

 у справі № 36/270 (Трофименко Т.Ю.)

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародний Виставочний Центр"

 до                                                   Шевченківська районна у м. Києві рада

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача           Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради

 про                                                   визнання незаконними рішень та їх скасування

 Склад колегії суддів змінений згідно розпорядження заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2008р.

Термін розгляду справи продовжувався згідно ухвали господарського суду міста Києва від 22.12.2008р.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням господарського суду міста Києва від 01.09.2008р. у справі                                     № 36/270 залишено без задоволення позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Міжнародний Виставочний Центр” до Шевченківської районної у місті Києві ради                 про визнання незаконними та скасування рішень Шевченківської районної у місті Києві ради від 07.06.2007р. № 233, від 21.06.2007р. № 251 в частині, що стосується приміщення першого поверху за адресою: м. Київ, вул. Артема, 7, загальною площею 165,5 кв. м.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю „Міжнародний Виставочний Центр”, звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій ставить питання про скасування рішення та прийняття нового рішення  про задоволення позову.

Скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні, дійсним обставинам справи.

Скаржник зазначає, що місцевим господарським судом при вирішенні спору не надано належної правової оцінки доказам наявності у нього приоритетного права на викуп орендованого комунального майна у зв'язку зі здійсненням за рахунок власних коштів                  за згодою орендодавця невідокремленого поліпшення вартістю не менше 25 % залишкової вартості будівлі.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник Товариства з обмеженою відповідальністю „Міжнародний Виставочний Центр” висловилися за задоволення апеляційної скарги, представники Шевченківської районної у місті Києві ради, Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради – за її відхилення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін і третьої особи, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те,                         що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Товариством з обмеженою відповідальністю „Міжнародний Виставочний Центр”                  (далі по тексту – позивач) пред'явлено позов про визнання незаконними та скасування в частині, що стосується приміщення першого поверху за адресою: м. Київ, вул. Артема, 7, загальною площею 165,5 кв. м.,

- рішення Шевченківської районної у місті Києві ради від 07.06.2007р. № 233,

- рішення Шевченківської районної у місті Києві ради від 21.06.2007р. № 251.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі рішення Шевченківської районної у місті Києві ради від 11.03.2004р. № 326 Товариство з обмеженою відповідальністю „Міжнародний Виставочний Центр” одержало дозвіл на приватизацію шляхом викупу              нежитлового приміщення  площею 165,5 кв. м., розташованого за адресою: м. Київ,                вул. Артема, 7, літ. А.

З огляду на викладене й ту обставину, що внаслідок несвоєчасного затвердження Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією поданих позивачем актів про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту Шевченківська районна у місті Києві рада прийняла оскарженні рішення про скасування власного рішення від 11.03.2004р. № 326 та включення орендованого позивачем приміщення до переліку об'єктів, які підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні, останнім ставиться питання про визнання цих рішень незаконними та їх скасування в судовому порядку.

Залишаючи позов без задоволення, місцевий господарський суд встановив,                         що згідно додатку 11 до рішення Київської міської ради „Про формування комунальної власності територіальних громад районів м. Києва” від 27.12.2001р. № 208/1642 будинок № 7 по вул. Артема в м. Києві (разом із вбудованими нежилими приміщеннями) передано до комунальної власності територіальної громади Шевченківського району міста Києва.

11.03.2004р. Шевченківською районною у місті Києві радою прийнято рішення                   № 326 „Про приватизацію об'єктів комунальної власності Шевченківського району                    м. Києва”, яким затверджено перелік об'єктів комунальної власності Шевченківського району міста Києва, що підлягають приватизації. Згідно пункту 1 додатку № 1                  до названого рішення до переліку об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу Товариством з обмеженою відповідальністю „Міжнародний Виставочний Центр”, включено приміщення площею 165,5 кв. м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Артема, 7, літ. А.

23.04.2007р. Тимчасовою контрольною комісією Шевченківської районної у місті Києві ради з питань комунальної власності району та приватизації, яка діє на підставі повноважень наданих рішенням Шевченківської районної у м. Києві ради від 25.05.2006р. №19 „Про створення тимчасової контрольної комісії Шевченківської районної у м. Києві ради з питань комунальної власності району та приватизації”,  розглянуто інформацію про виконання рішень Шевченківської районної у місті Києві ради про приватизацію об'єктів комунальної власності Шевченківського району міста Києва в період з 1996 по 2004 роки.

На засіданні комісії вирішено скасувати деякі пункти додатків до рішень Шевченківської районної у місті Києві ради з питань приватизації об'єктів комунальної власності, у зв'язку з недоотриманням бюджетом Шевченківського району міста Києва коштів за приватизацію, спричиненим  невиконанням у повному обсязі програми приватизації за 1996 - 2004 роки.

07.06.2007р. Шевченківською районною у місті Києві радою прийнято рішення                   № 233 „Про внесення змін до деяких рішень Шевченківської районної у місті Києві ради з питань приватизації об'єктів комунальної власності”. Згідно пункту 56 додатку                          до названого рішення відмінено пункт 1 додатку № 1 до рішення Шевченківської районної у місті Києві ради від 11.03.2004р. № 326 про приватизацію Товариством з обмеженою відповідальністю „Міжнародний Виставочний Центр” приміщення площею 165,5 кв. м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Артема, 7, літ. А.

21.06.2007р. Шевченківською районною у місті Києві радою прийнято рішення                   № 251 „Про приватизацію об'єктів комунальної власності Шевченківського району міста Києва”, яким затверджено перелік об'єктів комунальної власності Шевченківського району міста Києва, що підлягають приватизації шляхом викупу та шляхом продажу на аукціоні. Згідно пункту 27 додатку № 2 до названого рішення до переліку об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні, включено приміщення площею 165,50 кв. м., розташоване за адресою: м. Київ,                           вул. Артема, 7, літ. А.

За наслідками встановлення фактичних обставин справи місцевий господарський суд дійшов висновку про законність оскаржених рішень Шевченківської районної у місті Києві ради та відсутність правових підстав вважати, що у зв'язку із прийняттям цих рішень відбулося порушення прав позивача.  

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду на підставі встановлених обставин справи вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” органом місцевого самоврядування є виборний орган (рада), який складається з депутатів                          і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади      і приймати від її імені рішення. При цьому під комунальною власністю розуміється право територіальної громади володіти, доцільно, економічно, ефективно користуватися                       і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй,                                    як безпосередньо, так і через місцевого самоврядування.

Згідно статті 60 названого Закону власник на свій розсуд володіє, користується та розпоряджується належним йому майном.

Приватизація державного майна - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб (статті 1 Закону України „Про приватизацію державного майна”).

Застосування переважно конкурентних способів приватизації, в силу статті 2 Закону України „Про приватизацію державного майна”, є одним з принципів приватизації.

Правовий механізм приватизації цілісних майнових комплексів невеликих державних підприємств шляхом їх відчуження на користь одного покупця одним актом купівлі-продажу встановлює Закон України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” (далі по тексту - Закон).

До об'єктів малої приватизації також відноситься окреме індивідуально визначене майно (частина 1 статті 2 Закону).

Порядок визначення переліку об'єктів, що підлягають приватизації, регламентовано статтею 7 Закону.

Згідно з частиною 3 статті 7 Закону включення об'єктів малої приватизації до переліків об'єктів, що підлягають приватизації, здійснюється відповідно до Державної та місцевих програм приватизації чи з ініціативи відповідних органів приватизації або покупців.

Ініціатива покупців реалізується шляхом подачі до відповідного органу приватизації заяви про включення підприємства до одного із переліків об'єктів, що підлягають приватизації (частина 4 статті 7 Закону).

Відповідно до частини 5 статті 7 Закону орган приватизації розглядає подану заяву і в разі відсутності підстав для відмови у приватизації включає підприємство до переліків, об'єктів, що підлягають приватизації.

Відмова у приватизації, згідно з абзацом 2 частини 5 статті 7 Закону, можлива тільки у випадках, коли:

особа, яка подала заяву, не може бути визнана покупцем підприємства згідно з цим Законом;

є законодавчо встановлене обмеження на приватизацію цього підприємства;

не затверджено переліків, передбачених частиною першою цієї статті.

Затвердження за поданням органів приватизації переліку об'єктів, які перебувають у комунальній власності і підлягають викупу, покладено на місцеві Ради                                      (частина 1 статті 7 Закону).

Офіційне тлумачення частини першої, третьої та п'ятої статті 7 Закону дано рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2000 у справі  № 14-рп/2000.

Зокрема, положення частини першої, третьої статті 7 Закону України                                      „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” щодо ініціативи покупців про включення відповідного майна до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, треба розуміти як право покупця пропонувати проведення приватизації конкретного об'єкта малої приватизації у вказаний ним спосіб, зокрема шляхом викупу.

Пропозиція покупця щодо способу приватизації підлягає розгляду у визначений законом строк, але вона не є обов'язковою для органів, які визначають або затверджують переліки об'єктів малої приватизації, за винятком випадків, передбачених статтею 11 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств                                 (малу приватизацію)” та іншими законами.

Положення частини 5 статті 7 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” слід розуміти так, що органи приватизації зобов'язані розглянути подані покупцями заяви та, у разі відсутності  встановлених  цим  Законом   підстав  для  відмови у  приватизації, включити    конкретне    підприємство    до    переліку    об'єктів, що    підлягають приватизації  у   встановлений  спосіб,                       або   прийняти  рішення   про   відмову   в приватизації.

Включення підприємства до іншого, ніж пропонує покупець, переліку об'єктів приватизації не може розглядатися як відмова у приватизації.

Таким чином, як зазначено у вказаному рішенні Конституційного Суду України, положення статті 7 Закону зобов'язують органи приватизації та органи, що за їх поданням затверджують переліки об'єктів малої приватизації, розглянути заяву покупця,                   проте  не зобов'язують задовольнити її щодо конкретного способу приватизації об'єкта,                   якщо інше не передбачено законом.

За змістом оскаржених рішень відповідача, розташоване за адресою: м. Київ,                 вул. Артема, 7, літ. А, приміщення площею 165,50 кв. м вилучено з переліку об'єктів, які підлягають приватизації шляхом викупу, та включено до переліку об'єктів, які підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні.

Враховуючи викладені положення чинного законодавства й фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що приймаючи оскаржені рішення відповідач діяв у межах чинного законодавства.

Викладені в апеляційній скарзі доводи правильності висновку місцевого господарського суду не спростовують.

У цьому зв'язку заслуговує на увагу з'ясування місцевим господарським судом тої обставини, що оскільки спірний об'єкт належить до комунальної власності, на спірні відносини сторін не поширюється дія затвердженої Законом України «Про Державну програму приватизації» від 18.05.2000р. Державної програми приватизації, відповідно до пункту 51 якої у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого   державного   майна   (будівлі,   споруди,   приміщення) орендар одержує право на викуп цього майна, якщо ним за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менше як 25 відсотків залишкової вартості майна (будівлі, споруди, приміщення).

Відповідно до частини 2 статті 249 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання наділений правом звернутися до суду із заявою про визнання недійсним акту органу місцевого самоврядування у разі його невідповідності законодавству та порушення ним прав чи законних інтересів цього суб'єкта.

Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України позивачами                 є підприємства та організації, що подали позов про захист свого порушеного                            чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.                                    Юридична заінтересованість позивача у судовому процесі зобов'язує його довести                як наявність спірних матеріальних правовідносин, так і ту суб'єктивну обставину,                      що його права порушені і на відповідача має бути покладено відповідальність                              на передбачених законом підставах.

Всупереч вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Міжнародний Виставочний Центр” заявлено без надання переконливих та достатніх доказів невідповідності законодавству оскаржених рішень та порушення ними прав чи законних інтересів позивача.

При таких обставинах, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду постановлено при повному з'ясуванні обставин справи, порушення норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення по справі відсутні, а мотиви з яких подано апеляційну скаргу, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

Керуючись статями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України,  Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Рішення господарського суду міста Києва від 01.09.2008р. у справі                                       № 36/270 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Міжнародний Виставочний Центр” –  без задоволення.

2.          Справу № 36/270 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.

 Головуючий суддя                                                                      Гарник Л.Л.

 Судді                                                                                          Іваненко  Я.Л.

                                                                                          Пантелієнко  В.О.

 21.01.09 (відправлено)