Рішення

від 10.02.2009 по справі 15/226

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/226

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

10.02.09 р.                                                                                                       Справа № 15/226                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом державного підприємства “Український центр механізації колійних робіт” м. Київ (код ЄДРПОУ 31349738)

до відповідача закритого акціонерного товариства “Науково-виробнича корпорація “Крамтехмаш” м. Краматорськ (код ЄДРПОУ 25121302)

про стягнення штрафних санкцій за прострочення поставки продукції в розмірі 16372,80 грн.  

за участю представників сторін:

від позивача: Федорчук В.В. за довіреністю № 1 від 08.01.2009 р.

від відповідача: Манішевський О.В. – директор згідно протоколу № 4 від 06.06.2007 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява державного підприємства “Український центр механізації колійних робіт” м. Київ до закритого акціонерного товариства “Науково-виробнича корпорація “Крамтехмаш” м. Краматорськ про стягнення штрафних санкцій за прострочення поставки продукції в розмірі 16372,80 грн.

Ухвалою суду від 12.12.2008 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/226, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

Представниками позивача та відповідача у судовому засіданні заявлено клопотання про ведення судового засідання без здійснення технічної фіксації, у зв'язку з чим відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України судом не здійснювалося фіксування судового процесу. Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

31.10.2007 р. сторони уклали договір на виготовлення та поставку деталей по наданим зразкам № 267/07/м, згідно якого постачальник (відповідач) зобов'язався у встановлений строк виготовити та передати у власність замовнику товар відповідно до умов специфікації (додаток № 1 до цього договору), а замовник (позивач) зобов'язався прийняти вказаний товар і своєчасно сплатити за нього певну грошову суму на умовах, передбачених даним договором.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що кількість та асортимент продукції вказуються в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору з моменту її підписання.

Відповідно до п. 3.1 договору якість продукції, яка поставляється постачальником, повинна відповідати технічним умовам та кресленням (додаток № 2 до цього договору).

Згідно п. 6.1 договору продукція відповідно до специфікації повинна бути поставлена постачальником замовнику протягом 30 днів з дня отримання постачальником попередньої оплати.

Відповідно до п. 8.1 договору порядок розрахунків за договором проводиться в два етапи: по-перше, замовник проводить попередню оплату в розмірі 50% від вартості продукції, яка постачається, на протязі 30 календарних днів після підписання сторонами договору; по-друге, остаточні розрахунки за договором проводить протягом 7 банківських днів після підписання сторонами товаротранспортної накладної на прийом – передачу продукції згідно специфікації та на умовах цього договору.

Згідно п. 9.6 договору терміном отримання продукції вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками товаротранспортної накладної щодо прийому – передачі продукції, що підтверджує виконання повної поставки продукції.

Відповідно до п. 11.2 договору за порушення строку поставки продукції постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 0,5% від суми недопоставленої за договором продукції за кожен день прострочення, включаючи день поставки.

Згідно п. 16.1 договору (з урахуванням положень додаткової угоди № 1/319/07/м від 25.01.2008 р.) даний договір вступив в силу з дня його підписання уповноваженими представниками сторін та діяв до 31.03.2008 р.

До договору поставки сторони прийняли специфікацію (додаток № 1), креслення (додаток № 2) та додаткову угоду № 1/319/07/м  від 25.01.2008 р. Специфікацією сторони передбачили найменування товару (ролик вимірювальний 515.00.000 СБ), його кількість (32 штуки), ціну за одиницю (800,00 грн. без ПДВ) та загальну суму товару (30720,00 грн. з ПДВ). Завірені копії договору з додатками та додаткової угоди до нього додані до позовної заяви.

На виконання умов вказаного договору позивач здійснив попередню оплату за товар в сумі 15360,00 грн. (50% від вартості продукції за договором), що підтверджується платіжним дорученням № 2386 від 08.11.2007 р. з відміткою банку про проведення платежу, оригінал якого міститься в матеріалах справи.

Висновок стосовно того, що оплата за вищевказаним платіжним дорученням була   здійснена позивачем саме на виконання договору № 267/07/м від 31.10.2007 р. суд робить виходячи з того, що призначенням платежу на платіжному дорученні № 2386 від 08.11.2007 р. зазначена оплата за ролики з посиланням на договір № 267/07/м від 31.10.2007р.

Відповідач свої зобов'язання за договором поставки виконав частково. Поставив 05.02.2008 р. та 13.05.2008 р. ролики в кількості 15 шт. на суму 14400,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: № РН-00005 від 05.02.2008 р. на суму 8640,00 грн. та № РН-00022 від 13.05.2008 р. на суму 5760,00 грн., завірені копії яких додані до позову. Тобто відповідач порушив строк поставки, встановлений договором, та недопоставив ролики в кількості 17 шт. вартістю 16320,00 грн.

06.03.2008 р. позивач направив відповідачу претензію № УЦМКР 214 з вимогою здійснити допоставку товару та сплатити штраф за прострочення виконання зобов'язання за даним договором. Факт отримання відповідачем претензії підтверджується повідомленням про вручення 11.03.2008 р. рекомендованого поштового відправлення. Відповідач вказану претензію залишив без відповіді (завірені копії вказаних документів містяться в матеріалах справи).

В період досудового врегулювання спору відповідач фактично визнавав існування між ним та позивачем відносин поставки, наявність у нього заборгованості перед позивачем, а також вчинення ним правопорушення щодо виконання належним чином своїх зобов'язань за договором. Даний факт підтверджується листом № 196 від 08.09.2008 р., в якому відповідач зобов'язався погасити залишок авансу в сумі 960,00 грн. в строк до 15.09.2008 р. та пропонував погасити штраф з розстрочкою платежу на 4 місяці по 5457,60 грн. в місяць. В період досудового врегулювання спору відповідач повернув залишок авансу в сумі 960,00 грн. та здійснив часткову сплату суми штрафу, нарахованого позивачем за невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, в сумі 5457,60 грн., що підтверджується банківськими виписками. Завірені копії листа та банківських виписок додані до позову.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторонами в договорі встановлений тридцятиденний строк поставки товару з моменту отримання постачальником попередньої оплати. Виходячи з того, що попередня оплата позивачем була здійснена 08.11.2007 р., зобов'язання здійснити поставку товару за договором у відповідача виникло у період з 09.11.2007 р. по 09.12.2007 р., 09.12.2007 р. є вихідним днем, тому згідно ст. 254 п. 5 ЦК України останнім днем тридцятиденного строку є 10.12.2007 р. Вже з 11.12.2007 р. почалося прострочення виконання зобов'язання.

Позивач, керуючись п. 11.2 договору, нарахував відповідачу штраф в розмірі 16372,80 грн. (розрахунок суми штрафу доданий до позовної заяви). Але при розрахунку позивач припустився помилки по кількості днів прострочення виконання зобов'язання. Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Тому розрахунки суду наступні: 1) з 11.12.2007 р. по 05.02.2008 р. – 56 днів; 30720,00 грн. х 0,5% х 56 днів = 8601,60 грн.; 2) з 06.02.2008 р. по 13.05.2008 р. – 97 днів; 22080,00 грн. х 0,5% х 97 днів = 10708,80 грн.; 3) з 14.05.2008 р. по 04.06.2008 р. – 21 день; 16320,00 грн. х 0,5% х 21 день = 1713,60 грн.; 8601,60 грн. + 10708,80 грн. + 1713,60 грн. = 21021,00 грн. – 5457,60 грн. (сума, що перерахована 29.09.2008 р. відповідачем в рахунок погашення штрафу) = 15566,40 грн.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву за вх. № 02-41/883 від 13.01.2009 р. У вказаному відзиві відповідач підтверджує факт укладення договору між сторонами, визнає наявність заборгованості перед позивачем у вигляді штрафу. Відповідач проти застосування до нього розміру штрафу 0,5% від суми недопоставленої за договором продукції за кожний день прострочення заперечує та просить суд застосовувати до нього розмір штрафу 0,1% вартості товару, по якому допущено прострочення виконання зобов'язання, передбачений нормою ст. 231 ГК України. Заперечення відповідача не приймається судом до уваги, тому що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи. Пунктом 2 ст. 231 ГК України дійсно передбачено застосування пені у розмірі 0,1%, якщо інше не передбачено договором. Застосування розміру пені 0,5% передбачено умовами договору № 267/07/м від 31.10.2007 р.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення штрафних санкцій за прострочення поставки продукції в розмірі 16372,80 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 15566,40 грн. В частині стягнення штрафу на суму 16372,80 грн. – 15566,40 грн. = 806,40 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач у позовній заяві просить суд для забезпечення позову накласти арешт на розрахунковий рахунок відповідача № 26003980013467 в Краматорській філії ВАТ КБ „Промекономбанк”, МФО 335913, ЄДРПОУ 25121302.

Відповідач у відзиві на позов заперечує щодо вжиття заходів до забезпечення позову тим, що необхідність вжиття таких заходів позивачем не доведена.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно ст. 67 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням вищевказану вимогу, вважає її такою, що заснована на необґрунтованих припущеннях позивача, тому відмовляє у задоволенні вимоги стосовно вжиття заходів щодо забезпечення позову у зв'язку з недоведеністю реальних обставин того, що грошові кошти, які є у відповідача, можуть зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитись за якістю на момент винесення рішення господарським судом. Крім того, арешту може підлягати тільки конкретна сума грошових коштів, за умови їх фактичної наявності у відповідача, що також не було доведено позивачем належними доказами. Накладення арешту на банківський рахунок діючим законодавством не передбачено взагалі.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог – на відповідача, в частині відмови в задоволенні позову – на позивача.

За подачу позову до суду про стягнення 16372,80 грн. позивач повинен був сплатити держмито у розмірі 163,73 грн., фактично сплачено платіжним дорученням № 1956 від 02.09.2008 р. 227,90 грн. Згідно ст. 47 ГПК України, ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” №7-93 від 21.01.1993 року із змінами та доповненнями зайво сплачена сума держмита підлягає поверненню із Державного бюджету України позивачу в розмірі 227,90 грн. – 163,73 грн. = 64,17 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 47; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з закритого акціонерного товариства “Науково-виробнича корпорація “Крамтехмаш” (юридична адреса: 84313, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, 10; код ЄДРПОУ 25121302; розрахунковий рахунок 26003980013467 в Краматорській філії ВАТ КБ “Промекономбанк”, МФО 335913) на користь державного підприємства “Український центр механізації колійних робіт” (юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Качалова, 7; код ЄДРПОУ 31349738; розрахунковий рахунок 26008001036 в АБ “Експрес-Банк” м. Київ, МФО 322959) штрафні санкції за прострочення поставки продукції в розмірі 15566,40 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 155,66 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 112,18 грн.

Відмовити в задоволенні позову про стягнення штрафних санкцій за прострочення поставки продукції в розмірі 806,40 грн.

У судовому засіданні 10.02.2009 р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення підписаний судом 12.02.2009 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У разі  подання  апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Видати довідку позивачу про повернення зайво сплаченого держмита із Державного бюджету України на суму 64,17 грн.

               Суддя