Постанова

від 13.03.2013 по справі 8/424

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2013 р. Справа№ 8/424

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Зеленіна В.О.

Остапенка О.М.

при секретарі судового засідання: Камінській Т.О.,

розглядаючи апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Пан-таксі»

на рішення господарського суду міста Києва

від 02.10.2012 року

у справі № 8/424 (суддя - Мандриченко О.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Пан-таксі», м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал «Тоніс», м. Київ,

про стягнення 654083,48 грн., -

за участю представників:

від позивача: Олішевський А.Л. - представник (дов. б/н від 10.10.2012 р.);

від відповідача:Руденок Л.М. - представник (дов. б/н від 11.09.2012р.)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пан-таксі» (надалі - ТОВ «Пан-таксі») звернулось до господарського суду міста Києва про стягнення з відкритого акціонерного товариства «Телеканал «Тоніс» 654083,48 грн., у т.ч. 616240,00грн. заборгованості та 37843,48грн. пені, мотивуючи вимоги наявністю заборгованості, зумовленої неналежним виконанням зобов'язань за договором № 1 від 27.02.2009р.

Під час розгляду справи місцевим господарським судом здійснено заміну відповідача - відкритого акціонерного товариства «Телеканал «Тоніс» на його правонаступника товариство з обмеженою відповідальністю «Телеканал «Тоніс» (надалі - ТОВ «Телеканал «Тоніс»).

02.10.2012 року від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 616240,00грн. заборгованості, 64688,32 грн. пені та 110923,20 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.10.2012 року у справі №8/424 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 6360,00 грн. заборгованості, 390,57 грн. пені та 1119,36 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю „Пан-таксі" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду від 02.10.2012р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою, скаржник посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а також неповне з'ясування обставин справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2012 року апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження та призначено в судовому засіданні на 28.01.2013 року.

В судових засіданнях 28.01.2013 року та 25.02.2013 року в порядку ст.77 ГПК України оголошувались перерви до 25.02.2013 року та 13.03.2013 року відповідно.

Відповідач скористався своїм правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, надав відзив на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 13.03.2013 року представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, а рішення суду скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Одночасно, представник скаржника заявив клопотання про призначення у даній справі судово-почеркознавчої експертизи, обґрунтовуючи необхідність її проведення тим, що акти здачі-прийняття (надання послуг) підписані заступником голови правління ТОВ «Телеканал «Тоніс» Слишко О.О., яка ухиляється від явки до суду.

Вислухавши думку представника відповідача, колегія суддів, порадившись, дійшла висновку, що таке задоволенню не підлягає, оскільки спір можливо розглянути за наявними у справі доказами.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін.

13.03.2013 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі матеріали, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 27.02.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Пан-Таксі» (в тексті договору - перевізник) та відкритим акціонерним товариством «Телеканал «Тоніс», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Телеканал «Тоніс» (в тексті договору - замовник) укладено договір №1 про нерегулярні автомобільні перевезення пасажирів та вантажу (надалі - договір), за умовами якого перевізник зобов'язався на платній основі здійснювати на замовлення замовника нерегулярні перевезення пасажирів (співробітників замовника) до пункту призначення або перевезення вантажу замовника з видачею його особі, яка має право на одержання вантажу, в свою чергу замовник зобов'язався сплатити перевізнику встановлену плату, згідно додатку №1 до цього договору (т.1 а.с.5-6).

Згідно п.1.3 договору послуги починають надаватися перевізником замовнику з 02.03.2009 року та завершують надаватися 31.12.2009 року.

Відповідно до п.2.1.2 договору замовник має право оформляти замовлення на перевезення пасажирів та/або вантажу (документів) за формою, що встановлена додатком №2 до цього договору.

Замовник зобов'язаний на умовах цього договору: оплатити надані послуги (п.2.3.1 договору); надавати перевізнику належним чином оформлені оригінали замовлення на перевезення пасажирів та/або вантажу в день здійснення відповідного перевезення (п.2.3.2 договору).

Пунктом 3.1. договору передбачено, що ціна договору відповідає загальній вартості послуг наданих перевізником замовнику по цьому договору. Вартість послуг наведена в додатку №1 до цього договору (п. 3.2. договору).

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його оформлення сторонами у відповідності до приписів законодавства України. Строк дії договору завершується після повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п.6.1, 6.2 договору).

До договору укладено додаток №1, згідно умов якого вартість послуг за договором тарифікується з урахуванням того, що вартість перевезення пасажирів та/або багажу замовника одним транспортним засобом, наданим перевізником, складає: за один час перевезення - 100,00 грн., крім того ПДВ 20% - 20,00 грн., всього 120,00 грн.; вартість подачі перевізником одного транспортного засобу включена у вартість послуг (т.1 а.с.49).

Додатком №2 до договору сторони погодили форму «замовлення на перевезення пасажирів та/або вантажу» (т.1 а.с.50).

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору перевезення.

Згідно ч. 1 ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Статтею 909 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 910 Цивільного кодексу України за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов'язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення. Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Закон України «Про автомобільний транспорт» визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту.

Згідно п.51 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 року №176 (надалі - Правила), нерегулярні перевезення здійснюються на замовлення юридичної або фізичної особи як разові перевезення організованої групи пасажирів за визначеним маршрутом.

Пункти 55-56 Правил визначають, що замовлення юридичною або фізичною особою автобуса для нерегулярних перевезень здійснюється шляхом укладення з перевізником письмового договору про замовлення транспортного засобу. Договір на здійснення нерегулярних перевезень, що укладається між юридичною або фізичною особою та перевізником у письмовій формі, повинен містити дату і час здійснення перевезень, початковий та кінцевий пункти маршруту, маршрут перевезення і державний реєстраційний номер транспортного засобу.

У відповідності до статей 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо усіх умов договору та є обов'язковим до виконання.

Таким чином, укладення ТОВ «Пан-таксі» та ТОВ «Телеканал «Тоніс» договору №1 від 27.02.2009р. було спрямоване на отримання останнім послуг перевезення та обов'язку здійснювати плату за отримані послуги.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання договору №1 від 27.02.2009 року ним здійснені автомобільні перевезення, які відповідачем не оплачені.

Факт надання відповідачеві по договору №1 від 27.02.2009р. послуг перевезення за період з березня по червень 2009 року, на думку позивача, підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000043 від 31.03.2009р. на суму 154060,00 грн., №ОУ-0000046 від 30.04.2009р. на суму 154060,00 грн., №ОУ-0000047 від 31.05.2009р. на суму 154060,00 грн., №ОУ-0000059 від 15.06.2009р. на суму 154060,00 грн., всього на загальну суму 616240,00 грн. (т.1 а.с.7-10). Дані акти містять посилання на те, що вони складені на виконання договору №1 від 01.04.2009 року, а також підписані представниками сторін та скріплені печатками організацій. Від імені відповідача акти підписані директором Тузовим Д.О.

Супровідним листом № 006 від 17.07.2009р. позивач направив на адресу відповідача для підписання зазначені акти (т.1 а.с.13).

В зв'язку з виявленням помилок в актах в частині зазначення дати договору, позивач листом №010 від 10.08.2009р. повідомив відповідача про те, що необхідно вважати правильною датою договору, на виконання якого складені акти надання послуг, - «27.02.2009р.» замість неправильно вказаної «01.04.2009р.» (т.1 а.с.12).

Заперечуючи проти факту підписання представником відповідача актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000043 від 31.03.2009р., №ОУ-0000046 від 30.04.2009р., №ОУ-0000047 від 31.05.2009р., №ОУ-0000059 від 15.06.2009р. за період з березня по червень 2009 року на суму 616240,00 грн., долучених до позовної заяви, останній звернувся до господарського суду першої інстанції з клопотанням про проведення судово-почеркознавчої та судово-технічної експертиз зазначених актів, яке задоволено судом (т.1 а.с.85-87).

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи №11123/09 від 16.04.2010р., проведеної на виконання ухвали місцевого суду у справі №8/424, на актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000043 від 31.03.2009р., №ОУ-0000046 від 30.04.2009р., №ОУ-0000047 від 31.05.2009р., №ОУ-0000059 від 15.06.2009р. підписи від імені Тузова Дмитра Олеговича у графах «Затверджую директор ВАТ «Телеканал «Тоніс» та «від замовника» виконані не Тузовим Дмитром Олеговичем, а іншою особою (т.2 а.с.15-41).

Висновком судово-технічної експертизи №11230 від 15.02.2010 року, проведеної на виконання ухвали місцевого суду у справі №8/424, встановлено, що в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000043 від 31.03.2009р., №ОУ-0000046 від 30.04.2009р., №ОУ-0000047 від 31.05.2009р., №ОУ-0000059 від 15.06.2009р. відтиски печатки від імені ВАТ «Телеканал «Тоніс» нанесені одним і тим же кліше печатки ВАТ «Телеканал «Тоніс» (т.2 а.с.44-51).

Під час розгляду справи позивач повідомив, що в ході внутрішнього розслідування було встановлено, що акти здачі-прийняття робіт №ОУ-0000043 від 31.03.2009 р., №ОУ-0000046 від 30.04.2009 р., №ОУ-0000047 від 31.05.2009 р., №ОУ-0000059 від 15.06.2009 р. підписано заступником голови правління з фінансових питань ВАТ «Телеканал «Тоніс» Слишко Оленою Олексіївною (т.3 а.с.154-155), яка відповідно до своєї посади була наділена повноваженнями на підписання таких актів.

Слишко О.О. та Тузов Д.О. в своїх письмових поясненннях від 17.04.2012 року, заперечували проти підписання актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з березня по червень 2009 року на загальну суму 616240,00 грн. (т.3 а.с.138-139).

Пунктом 9.3.15.25 Статуту ВАТ «Телеканал «Тоніс» встановлено, що до компетенції наглядової ради товариства належить надання Голові правління товариства попередньої письмової згоди на вчинення правочинів, (укладання договорів), які передбачають грошові зобов'язання товариства на суму, що перевищує 50000,00грн. та погоджує умови таких правочинів (т.2 а.с.104-123).

Суд першої інстанції вірно зазначив в оскаржуваному рішенні, що відповідно до законодавства акт здачі-приймання робіт підтверджує факт надання послуг однією стороною й прийняття послуг іншою стороною. У бухгалтерському обліку він розглядається як первинний документ, оскільки в ньому фіксується факт здійснення господарської операції. Складання первинних документів з метою ведення бухгалтерського обліку є обов'язковим. При оформленні таких актів потрібно дотримуватися певних вимог законодавства щодо змісту первинних документів.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пункт 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджений наказом Міністерством фінансів України №88 від 24.05.1995р., зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, також встановлює, що первинні документи повинні містити такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції, посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пункт 4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку передбачає порядок виправлення помилок у первинних документах та облікових регістрах.

Отже, чинне законодавство передбачає наявність на первинних документах підписів осіб, що приймали участь у здійсненні господарської операції, а також осіб, відповідальних за дозвіл, здійснення такої операції й складання документів.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого суду про те, що зазначені акти здачі-прийняття робіт №ОУ-0000043 від 31.03.2009 р., №ОУ-0000046 від 30.04.2009 р., №ОУ-0000047 від 31.05.2009 р., №ОУ-0000059 від 15.06.2009 р. на суму 616240,00грн. в розумінні статей 32-34 ГПК України є неналежними та недостатніми доказами надання відповідачу на виконання договору №1 від 27.02.2009р. послуг перевезення за період з березня по травень 2009 року. Повідомлення №010 від 10.08.2009р. також не є належним доказом виправлення помилок/описок в зазначених актах.

Заявляючи вимоги про стягнення 616240,00грн. основного боргу, позивач посилався на акти здачі-прийняття робіт (послуг), зокрема, акт №ОУ-0000046 від 30.04.2009 р. на суму 154060,00 грн. та акт №ОУ-0000047 від 31.05.2009 р. на таку ж суму, хоча відповідач надав зі своєї сторони оригінали аналогічних актів за тими ж номерами від 05.05.2009р. на суму 4240,00грн. та від 29.05.2009р. на суму 2120,00грн. відповідно, наданням послуг за якими відповідачем не заперечується.

Слід зазначити, що вартість послуг, яка зазначена у актах, представлених відповідачем узгоджується з вартістю послуг, вказаною в рахунках, виставлених позивачем, та у податкових накладних (т.3 а.с.167-175).

Пунктом 2.3.2 договору сторони погодили, що замовник зобов'язаний надавати перевізнику належним чином оформлені оригінали замовлення на перевезення пасажирів та/або вантажу в день здійснення відповідного перевезення.

На виконання ухвали місцевого суду від 21.08.2012 року, позивачем не надано суду дорожні листи, замовлення, які підлягали врученню перевізнику в день здійснення відповідного перевезення, що передбачено п.2.3.2 договору. Твердження позивача про те, що зазначені документи не є первинними документами, не підлягають зберіганню, а відповідно не є доказами надання позивачем послуг по перевезенню вантажів/пасажирів, колегія суддів вважає безпідставними.

Надані позивачем під час апеляційного провадження копії корінців-чеків в порядку статей 32-34 ГПК України належними доказами надання послуг перевезення вантажів/пасажирів не є. До того ж, представник позивача на зміг пояснити суду апеляційної інстанції причин, з яких дані документи не були представлені суду першої інстанції.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що за умовами п.3.3 договору замовник зобов'язаний розрахуватися із перевізником на підставі виставлених останнім рахунків по факту надання послуг за умови підписання акту прийому-передачі наданих послуг.

Всупереч даних вимог, позивач не надав суду доказів того, що такі рахунки на оплату наданих ним послуг відповідачеві виставлялись.

Відповідно до ч. 1 ст. 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Розділ 3 договору передбачає ціну договору та порядок розрахунків.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 3.4. договору не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за місяцем фактичного надання послуг, перевізник складає і оформлює зі свого боку акт прийому-передачі наданих послуг у двох примірниках, які надає замовнику на підписання. Замовник зобов'язаний розглянути відповідний акт прийому-передачі наданих послуг підписати (оформити) його та повернути один із його примірників перевізнику протягом трьох робочих днів з моменту його отримання або й той же строк надати письмові зауваження на відповідний акт.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, відповідач визнає, що на виконання договору №1 від 27.02.2009р. ним отримано послуги перевезення за період з березня по травень 2009 року на загальну суму 6360,00грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000047 від 29.05.2009р. на суму 2120,00грн., №ОУ-0000046 від 05.05.2009р. на суму 4240,00грн., деталізованими актами здачі-прийняття послуг №47 від 29.05.2009р., №46 від 05.05.2009р. (із зазначенням тарифу та маршруту), податковими накладними №58 від 29.05.2009р., №57 від 05.05.2009р., рахунками-фактури №СФ-0000055 від 29.05.2009р., №СФ-0000054 від 05.05.2009р., замовленнями на перевезення пасажирів та/або вантажу з 01.03.2009р. по 30.05.2009р. (т.2 а.с.59-69, т.3 а.с.46-128).

Відповідач за отримані послуги перевезення не розрахувався з позивачем, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 6360,00 грн.

Відповідно до вимог статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене, судом першої інстанції вірно встановлено, що на дату звернення позивача до суду з дійсним позовом у відповідача існує заборгованість перед позивачем за договором №1 від 27.02.2009р. в сумі 6360,00грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача також пеню в сумі 64688,32 грн., інфляційні втрати в сумі 110923,20 грн.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що у разі несвоєчасного виконання сторонами своїх грошових зобов'язань по цьому договору винна сторона зобов'язана сплатити іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день існування такої заборгованості, понад суми понесених збитків.

Враховуючи вимоги статей 530, 611, 612, 614 ЦК України, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що несплата заборгованості по договору є порушенням зобов'язання, а тому наявні підстави для застосування встановленої статтею 625 Цивільного кодексу України відповідальності та, відповідно до розрахунку суду першої інстанції, стягнення з ТОВ «Телеканал «Тоніс» на користь ТОВ «Пан-таксі» 390,57 грн. пені та 1119,36 грн. інфляційних втрат.

Судова колегія вважає вірним висновок місцевого господарсього суду про обґрунтованість заявлених вимог ТОВ «Пан-таксі» до ТОВ «Телеканал «Тоніс» в частині стягнення 6360,00 грн. основного боргу, 390,57 грн. пені та 1119,36 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В силу частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 02.10.2012 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 02.10.2012 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Пан-таксі» без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Пан-таксі» на рішення господарського суду міста Києва від 02.10.2012 року у справі №8/424 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 02.10.2012 року у справі №8/424 залишити без змін.

3. Матеріали справи №8/424 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Мальченко А.О.

Судді Зеленін В.О.

Остапенко О.М.