Ухвала

від 27.03.2013 по справі 20/036-12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

27 березня 2013 року Справа № 20/036-12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Козир Т.П. Гольцової Л.А., Губенко Н.М. розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішеннягосподарського суду Київської області від 03.07.2012 та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 28.08.2012 у справі№ 20/036-12 господарського судуКиївської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Привокзальний ринок" доФізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 7819,84 грн. та зобов'язання звільнити торгівельне приміщення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 03.07.2012 у справі № 20/036-12 (суддя Бабкіна В.М.) позовні вимоги задоволено частково. Суд стягнув з відповідача на користь позивача 6625,00 грн. основного боргу, 404,12 грн. інфляційних втрат, 281,51 грн. 3% річних та судові витрати. Зобов'язано відповідача звільнити торгівельне місце НОМЕР_1 загальною площею 12 кв.м., торгівельне місце НОМЕР_2 загальною площею 3 кв.м., торгівельне місце НОМЕР_3 загальною площею 10 кв.м., що розташовані на території ринку Товариства з обмеженою відповідальністю "Привокзальний ринок" за адресою: АДРЕСА_1. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2012 (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Пашкіна С.А., суддя -Калатай Н.Ф., Пономаренко Є.Ю.) рішення Господарського суду Київської області від 03.07.2012 у справі № 20/036-12 залишено без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.10.2012 касаційна скарга у даній справі на вищезазначені судові рішення судів попередніх інстанцій поверталась ФОП ОСОБА_1. на підставі п.п. 4, 6 ч. 1 ст. 111 3 ГПК України. При цьому, в прохальній частині зазначеної скарги, заявником ставилось питання про повне скасування рішення Господарського суду Київської області від 03.07.2012 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2012 з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.12.2012 касаційна скарга у даній справі поверталась ФОП ОСОБА_1. на підставі п.п. 4, 6 ч. 1 ст. 111 3 ГПК України.

Також, Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.01.2013 касаційна скарга у даній справі поверталась ФОП ОСОБА_1. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 111 3 ГПК України.

Відповідач, не погоджуючись з вказаними судовими актами, вкотре звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить їх скасувати в частині стягнення з відповідача 6625,00 грн. основного боргу, 404,12 грн. інфляційних втрат, 281,51 грн. 3% річних, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Також, скаржником заявлено клопотання про відновлення пропущеного строку для звернення з касаційною скаргою.

Подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ 1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 111 ГПК України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

01.11.2011 набрав чинності Закон України від 08.07.2011 № 3674-VІ "Про судовий збір", який визначає правові засади справляння судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Стаття 4 Закон України "Про судовий збір" встановлює, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду , - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п.8 частини першої ст. 40 Бюджетного кодексу України розмір мінімальної заробітної плати визначається в Законі про Державний бюджет на відповідний рік.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" визначено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі на 1 січня - 1147,00 грн.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що ставка судового збору, який підлягає сплаті за подання касаційної скарги на рішення суду, становить 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Заявником у касаційному порядку оскаржуються рішення Господарського суду Київської області від 03.07.2012 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2012 у справі №20/036-12 в частині стягнення 6625,00 грн. основного боргу, 404,12 грн. інфляційних втрат, 281,51 грн. 3% річних.

Додані ФОП ОСОБА_1. до матеріалів касаційної скарги квитанції від 14.09.2012 №4593 та від 03.01.2013 №3873 свідчать про сплату скаржником лише 782,00 грн. та 22, 75 грн. судового збору відповідно , тобто у розмірі меншому, ніж встановлений законодавством України за розгляд касаційної скарги на постанову апеляційної інстанції, якою переглянуто рішення місцевого господарського суду (в даному випадку - в частині майнових вимог).

Також, в порушення п. 4 ч. 1 ст. 111 ГПК України (згідно з якою касаційна скарга подається у письмовій формі і повинна містити вимоги особи, яка подала скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права), скаржник обмежився посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, не зазначивши, при цьому, яке положення закону підлягало застосуванню, але не застосовано судами.

Згідно імперативних вимог статтей 111 5 , 111 7 ГПК України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанову апеляційного господарського суду виключно на предмет правильності застосування згаданими господарськими судами норм матеріального і процесуального права, тобто, в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи. Тобто, в касаційній скарзі має чітко викладатись зміст такого порушення з законодавчим обґрунтуванням порушених норм та з зазначенням конкретних статей та пунктів.

Згідно з п. п. 4, 6 ч. 1 ст. 111 3 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі та у скарзі не зазначено суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2, 3, 4 і 6 ч. 1 цієї статті, касаційна скарга може бути подана повторно (ч. 2 ст. 111 3 ГПК України).

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 86, 111, п. п. 4, 6 ч. 1 ст. 111 3 ГПК України, Вищий господарський суд України,-

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 03.07.2012 та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2012 у справі №20/036-12 повернути скаржнику.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Л.А. Гольцова

Н.М. Губенко