Рішення

від 20.03.2013 по справі 5011-73/6482-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-73/6482-2012 20.03.13

Господарський суд міста Києва в складі колегії суддів: Привалов А.І. (головуючий), Нечай О.В., Спичак О.М., при секретарі Сай А.С.,

розглянувши справу № 5011-73/6482-2012

за позовом Черкаської міської ради;

до 1. Черкаської обласної державної адміністрації;

2. Черкаської районної державної адміністрації;

3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська екологія»;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача 1 - Головного управління Держкомзему у Черкаській області;

за участю Прокуратури Черкаської області

про визнання недійсними розпорядження та договору оренди земельної ділянки

Представники сторін:

від позивача: Стойко А.Ю., довіреність № 4198-01.21 від 29.12.2012р.;

від відповідача 2: не з'явився;

від відповідача 3: Осадча Н.М., довіреність б/н від 07.06.2010р.;

Шаяхметов Д.Ф., довіреність б/н від 02.07.2012р.;

від третьої особи: не з'явився;

від прокуратури: не з'явився.

обставини справи:

Черкаська міська рада (надалі - позивач) звернулась до господарського суду Черкаської області з позовом до Черкаської обласної державної адміністрації (надалі - відповідач 1), Черкаської районної державної адміністрації (надалі - відповідач 2), Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська екологія» (надалі - відповідач 3) про визнання недійсними розпорядження та договору оренди.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається, по-перше, що спірний договір укладений на підставі розпорядження Черкаської обласної державної адміністрації № 668 від 24.12.2003р., прийнятого всупереч вимогам земельного законодавства; по-друге, в договорі оренди земельної ділянки від 04.02.2004р., укладеного між ТОВ «Українська екологія» та Черкаською районною державною адміністрацією, відсутня істотна умова договору, передбачена п. 4 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», як цільове призначення земельної ділянки. Окрім цього, позивач зазначає, що на земельній ділянці на момент прийняття спірного розпорядження та укладення договору оренди земельної ділянки знаходився і знаходиться об'єкт нерухомості, що належить територіальній громаді міста Черкаси.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 14.05.2012р. справу передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2012р. прийнято справу до провадження та призначено її розгляд на 14.06.2012р.

Ухвалою від 14.06.2012р. розгляд справи відкладено на 10.07.2012р., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважних представників відповідачів 1 та 2.

06.07.2012р. на адресу господарського суду від відповідача 3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги не визнає.

Присутній у судовому засіданні 10.07.2013р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідачів 1 та 2 в засідання суду не з'явились, про причини неявки господарський суд не повідомили.

Проте, від відповідача 1 надійшло клопотання про залучення до участі у розгляді справи, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 - Головне управління Держкомзему у Черкаській області.

Представники позивача та відповідача 3 проти залучення третьої особи не заперечували.

Крім того, сторони звернулись з клопотанням в порядку ст. 69 ГПК України про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою суду від 10.07.2012р. залучено до участі у розгляді справи, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 - Головне управління Держкомзему у Черкаській області та зобов'язано останнього подати докази, у зв'язку із чим розгляд справи відкладено на 07.08.2012р.

25.07.2012р. на адресу господарського суду від відповідача 1 надійшли витребувані судом докази.

Присутній у судовому засіданні 07.08.2013р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідача 3 проти задоволення позовних вимог заперечили.

Представники відповідача 2 та третьої особи в засідання суду не з'явились, про причини неявки господарський суд не повідомили.

В засіданні суду 07.08.2012р. суд ухвалив, у зв'язку із складністю, справу призначено до колегіального розгляду та відклав розгляд справи на 30.08.2012р.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 07.08.2012р. визначено склад колегії суддів: Баранов Д.О. (головуючий), Капцова Т.П., Нечай О.В.

Ухвалою суду від 07.08.2012р. справу прийнято колегією суддів до провадження.

У зв'язку з перебуванням суддів Капцової Т.П. та Нечая О.В. у щорічній відпустці, розпорядженням голови Господасрького суду міста Києва від 29.08.2012р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Баранов Д.О. (головуючий), Спичак О.М., Бойко Р.В.

Ухвалою суду від 30.08.2012р. справу прийнято до провадження колегією суддів.

30.08.2012р. через загальний відділ господарського суду від відповідача 1 надійшло клопотання, в якому останній позов визнає, та додаткові документи.

Крім того, від відповідача 3 також 30.08.2012р. через загальний відділ господарського суду надійшло клопотання б/н від 29.08.2012р. про залучення додаткових доказів по справі.

Присутні в судовому засіданні 30.08.2012р. представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідача 3 проти задоволення позовних вимог заперечили.

Представник відповідача 1 позов визнав.

Представники відповідача 2 та третьої особи в засідання суду не з'явились, про причини неявки господарський суд не повідомили.

Ухвалою від 30.08.2012р. суд відклав розгляд справи на 02.10.2012р., у зв'язку з витребуванням додаткових доказів та неявкою в судове засідання представників відповідача 2 і третьої особи.

02.10.2012р. через загальний відділ господарського суду від відповідача 3 надійшло клопотання б/н від 01.10.2012р. про залучення додаткових доказів по справі.

У зв'язку з перебуванням судді Баранова Д.О. у відпустці, розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 02.10.2012р., справу № 5011-73/6482-2012 передано на розгляд колегії суддів: Власова Ю.Л. (головуючий), Спичак О.М., Бойко Р.В.

Ухвалою суду від 02.10.2012р. справу прийнято колегією суддів до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 23.10.2012р.

У зв'язку з виходом судді Баранова Д.О. з відпустки та перебуванням судді Бойка Р.В. у відпустці, розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 23.10.2012р., справу №5011-73/6482-2012 передано на розгляд колегії суддів: Баранов Д.О. (головуючий), Спичак О.М., Стасюк С.В.

Присутній у судовому засіданні 23.10.2012р. представник позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, та надав пояснення щодо строку позовної давності.

Представники відповідача 3 проти задоволення позовних вимог заперечили.

Від відповідача 1 через загальний відділ господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представники відповідача 2 та третьої особи в засідання суду черговий раз не з'явились, про причини неявки господарський суд не повідомили.

Ухвалою від 23.10.2012р. суд відклав розгляд справи на 14.11.2012р., у зв'язку з неявкою в судове засідання представників відповідача 1, 2 і третьої особи.

14.11.2012р., у звязку із перебуванням судді Стасюк С.В. у щорічній відпустці, розпорядженням голови Господарського суду міста Києва визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи у складі: Баранов Д.О. (головуючий), Спичак О.М. та Жагорнікова Т.О.

Крім того, через загальний відділ господарського суду 14.11.2012р. від відповідача 3 надійшли доповнення до відзиву на позовну заяву, в яких останній, зокрема, заявляє про застосування строку позовної давності, а також додаткові докази.

В подальшому ухвалами від 14.11.2012р., від 05.12.2012р., від 19.12.2012р., від 18.01.2013р. розгляд справи відкладався, у зв'язку з неявкою в судові засідання представників відповідачів 2 та третьої особи.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 18.01.2013р., у зв'язку із великою завантаженістю судді Жагорнікової Т.О., визначено колегію суддів для розгляду даної справи у складі: Баранов Д.О. (головуючий), Спичак О.М., Нечай О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2013р. розгляд справи було відкладено на 27.02.2013р.

Проте, судове засідання 27.02.2013р. не відбулось, у зв'язку з перебуванням головуючого судді у справі Баранова Д.О. на лікарняному.

З метою дотримання процесуальних строків, на підставі розпорядження Голови господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 27.02.2013р., справу № 5011-73/6482-2012 передано на розгляд колегії суддів у складі: Привалов А.І. (головуючий), судді Спичак О.М. та Нечай О.В.

Ухвалою від 27.02.2013р. справу прийнято колегією суддів до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.03.2013р.

Крім того, 06.03.2013р. на адресу суду надійшла заява від заступника прокурора Черкаської області про вступ у справу.

Присутні в судовому засіданні 20.03.2013р. представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідача 3 проти задоволення позовних вимог заперечили з підстав, зазначених у відзиві та доповненні до відзиву на позовну заяву.

Представник відповідача 1 позов не оспорив.

Представники відповідача 2, третьої особи та прокуратури в засідання суду не з'явились, про причини неявки господарський суд не повідомили.

Відповідач 2, третя особа та прокуратура належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу суду від 27.02.2013р. була надіслана відповідачу 2, третій особі та прокуратурі Черкаської області рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адреси, що містяться в матеріалах справи. Як свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, ухвала суду від 27.02.2013р. була вручена відповідачу 2, третій особі та прокуратурі Черкаської області 13.03.2013р.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представників відповідача 2, третьої особи та прокуратури Черкаської області суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від останніх осіб не надходило, тому суд вважає, що у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представників відповідача 2, третьої особи та прокуратури, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно ст. 13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» від 17.05.2011р. № 6, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/35 від 26.01.2000р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» з наступними змінами, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається, по-перше, що спірний договір укладений на підставі розпорядження Черкаської обласної державної адміністрації № 668 від 24.12.2003р., прийнятого всупереч вимогам земельного законодавства; по-друге, в договорі оренди земельної ділянки від 04.02.2004р., укладеного між ТОВ «Українська екологія» та Черкаською районною державною адміністрацією, відсутня істотна умова договору, передбачена п. 4 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», як цільове призначення земельної ділянки.

Крім того, позивач зазначає, що на земельній ділянці на момент прийняття спірного розпорядження та укладення договору оренди земельної ділянки знаходився і знаходиться об'єкт нерухомості, що належить територіальній громаді міста Черкаси. При цьому, в обґрунтування даних обставин позивач посилається на:

- рішення Черкаської обласної ради народних депутатів від 24.12.1991р. № 9-21 «Про вилучення і надання земельних ділянок для будівництва полігону для утилізації твердих побутових відходів міста Черкаси», яким були вилучені і надані управлінню житлово-комунального господарства Черкаського міськвиконкому у тимчасове користування землі Київського військового округу (площею 2,7 га, з них: учбових полів - 2,5 га, шляхів - 0,2 га) та Черкаського лісгоспзагу (1,8 га шляхів) для розміщення полігону для складування та утилізації твердих побутових відходів і під'їзного автошляху;

- рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради № 695 від 18.08.1998р., яким вирішено розпочати 10.09.1998 будівельні роботи першої черги по розширенню полігону твердих побутових відходів;

- рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради № 82 від 10.02.1999р., яким зобов'язано Комунальне підприємство «Черкаське комунальне автотранспортне підприємство 2328» провести реконструкцію полігону твердих побутових відходів для забезпечення подальшої безаварійної експлуатації діючого полігону та зобов'язано фінансове управління надати пріоритетне фінансування робіт по будівництву 1-ї черги розширення і реконструкції діючого полігону;

- рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради № 449 від 15.06.1999р., з якого вбачається, що було вирішено здійснювати фінансування будівництва 1-ї черги розширення полігону твердих побутових відходів за рахунок коштів, передбачених в міському бюджеті на капітальні вкладення для КАТП-2328;

- рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 30.12.2005р. № 1815, яким затверджений акт прийняття в експлуатацію об'єкту будівництва від 10 серпня 2005 року «Розширення полігону ТПВ із м. Черкаси в районі с. Руська Поляна 1 черга»;

- рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 30.12.2005р. № 1816, яким затверджений акт прийняття в експлуатацію об'єкту будівництва від 11 жовтня 2005 року «Розширення полігону ТПВ із м. Черкаси в районі с. Руська Поляна II черга».

При відсутності умов для подальшої утилізації відходів населення, підприємств, установ та організації міста Черкаси, було здійснено влаштування ґрунтового обвалу по периметру діючого полігону. Вказані роботи прийнято актом приймальної комісії від 14.12.2007. Рішенням Черкаської міської ради від 15.01.2008 за № 16 затверджено акт про прийняття в експлуатацію об'єкта "Реконструкція полігону ТПВ в районі с. Руська Поляна площею 6,02 га".

Таким чином, на думку позивача, наведені вище рішення органу місцевого самоврядування доводять той факт, що фінансування будівництва 1-ої та ІІ-ої черги розширення і реконструкції полігону твердих побутових відходів відбувалося за рахунок коштів міського бюджету.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу суду пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з наданих суду доказів, 11.07.2003р. було прийнято рішення Черкаської районної ради № 25, яким надано висновок щодо попереднього погодження товариству з обмеженою відповідальністю «Українська екологія» місця розташування земельної ділянки під розміщення підприємства «Прийому, переробки та утилізації твердих побутових відходів» та рекультивації земельної ділянки, на якій знаходиться діючий полігон твердих побутових відходів м. Черкаси площею 20,0 га за рахунок земель Черкаської квартирно-експлуатаційної частини Міністерства оборони України (піски), що в адмінмежах Руськополянської сільської ради в довгострокову оренди на 49 років.

Також, було надано висновок Черкаською районною державною адміністрацією № 269/02-16 від 11.07.2003р., яким попереднє погоджено місця розташування земельної ділянки під розміщення підприємства «Прийому, переробки та утилізації твердих побутових відходів» та рекультивації земельної ділянки, на якій знаходиться діючий полігон твердих побутових відходів м. Черкаси площею 20,0 га.

18.10.2003р. Черкаською обласною державною адміністрацією було надано дозвіл № 01-20/2225 на підготовку проекту відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «Українська екологія» під розміщення підприємства «Прийому, переробки та утилізації твердих побутових відходів» та рекультивації земельної ділянки, на якій знаходиться діючий полігон твердих побутових відходів м. Черкаси за рахунок земель Черкаської КЕЧ, що в адмінмежах Руськополянської сільської ради Черкаського району, площею 20,0 га (піски), в довгострокову оренду на 49 років.

11.11.2003р. розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації № 396 за клопотанням Черкаської квартирно-експлуатаційної частини від 03.11.2003р. № 1165 було припинено Черкаській квартирно-експлуатаційній частині право користування земельною ділянкою площею 1046,2 га, з них 229,1 га лісові землі, 180,0 га під житловою забудовою (землі громадського призначення), 617,1 га відкриті землі без рослинного або з незначним рослинним покривом, 20 га під військовим полігоном (піски) за межами населеного пункту, в адмінмежах Руськополянської сільської ради.

24.12.2003р. розпорядженням Черкаської обласної державної адміністрації № 668 вирішено вилучити земельну ділянку площею 20 га, у т.ч. 10,72 га - пісків, 9,28 га - забудованих земель (існуюче сміттєзвалище) із земель права державної власності (запасу) Руськополянської сільської ради Черкаського району і передати її в довгострокову оренду на 49 років ТОВ «Українська екологія» під розміщення підприємства «Прийому, переробки та утилізації твердих побутових відходів» і проведення рекультивації земельної ділянки, на якій знаходиться існуючий полігон твердих побутових відходів м. Черкаси.

Пунктом 3 цього розпорядження було доручено Черкаській районній державній адміністрації укласти договір оренди земельної ділянки з ТОВ «Українська екологія».

При цьому, рішенням господарського суду Черкаської області від 29.01.2008р. у справі № 04/2817 за позовом ТОВ «Українська екологія» до комунального підприємства «Черкаське комунальне автотранспортне підприємство 2328», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Черкаської районної державної адміністрації та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Черкаської міської ради, яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 18.11.2008 р., було встановлено, що розпорядження № 668 від 24.12.2003р. Черкаської обласної державної адміністрації видане в межах компетенції облдержадміністрації, на підставі проекту відведення, підготовленого в установленому порядку, враховуючи згоду землекористувача та позитивні висновки відповідних органів і служб на вилучення та передачу в оренду земельної ділянки з додержанням вимог земельного законодавства, зокрема, ст.ст. 17, 93, 123, 124, 149, 151, п. 12 розділу Х Земельного кодексу України та п. 1 ст. 25 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999р. № 586-ХІУ.

Статтею 35 ГПК України визначено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішення третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Крім того, суд вважає безпідставними посилання позивача на порушення приписів ст.ст. 151, 123 Земельного кодексу України під час прийняття осопрюваного розпорядження, оскільки вказанами статтями Земельного кодексу України (в редакції, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин) не передбачалось, що дозвіл на підготовку матеріалів погодження місця розташування об'єкта та згода на розроблення проекту відведення земельної ділянки оформлюється саме відповідним рішенням або розпорядженням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини суд дійшов висновку, що оспорювань позивачем розпорядження Черкаської обласної державної адміністрації № 668 від 24.12.2003р. прийнято у відповідності з вимогами земельного законодавства, чинними на день виникнення спірних правовідносин.

Крім того, згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятись у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Пунктами 1, 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» передбачено, що цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК), Земельним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (в редакції Закону від 1 грудня 2005 року № 3161-IV), Законом України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» (в редакції Закону від 2 жовтня 2003 року № 1211-IV) та іншими актами законодавства.

При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

У статті 125 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Згідно ст. 126 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

04.02.2004р. на виконання розпорядження Черкаської обласної державної адміністрації № 668 від 24.12.2003р., відповідно до проекту відводу зазначеної земельної ділянки, затвердженого 27.01.2004р. (інвентарний № проекту 17/3500, кадастровий № 7124985200:01:001:0001), між ТОВ «Українська екологія» та Черкаською районною державною адміністрацією укладено Договір оренди земельної ділянки. Даний договір посвідчений нотаріально та зареєстрований у Черкаському районному відділі Черкаської регіональної філії центру державного земельного кадастру від 09.02.2002р. за № 8.

Договір набуває чинності з моменту його державної реєстрації (п. 1.3. договору).

Відповідно до п. 1.3. договору, з моменту державної реєстрації договору земельна ділянка зараховується до земель промисловості.

За умовами п. 1.4 договору, земельна ділянка передається під розміщення підприємства «Прийому, переробки та утилізації твердих побутових відходів» і проведення рекультивації земельної ділянки, на якій знаходиться існуючий полігон твердих побутових відходів терміном на 49 років з дати державної реєстрації цього договору.

При цьому, матеріали справи свідчать, що об'єкт оренди був переданий на умовах, визначених п. 1.5 договору, що підтверджується актом прийому-передачі земельної ділянки від 11.02.2004р.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі», істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Як встановлено судом вище, спірний договір оренди земельної ділянки укладений на підставі розпорядження Черкаської обласної державної адміністрації № 668 від 24.12.2003р., прийнятого у відповідності з вимогами земельного законодавства, чинними на день виникнення спірних правовідносин. При цьому, відповідач 3 використовує надану земельну ділянку в межах категорії - землі промисловості (земельна ділянка з моменту державної реєстрації договору оренди зарахована до земель промисловості- п. 1.3. договору).

Також, факт використання відповідачем 3 земельної ділянки за цільовим призначенням було встановлено постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2011р. у справі № 15/5026/1001/2011 за позовом Черкаського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації та Черкаської районної державної адміністрації до товариства з обмеженою відповідальністю «Українська екологія», за участю третьої особи Черкаської міської ради, про розірвання договору оренди земельної ділянки, що в силу приписів ч. 2 ст. 35 ГПК України доказуванню не підлягає.

Суд також відзначає, що ч. 5 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлено, що вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Згідно з статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового цивільного права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання, шляхом звернення до суду. Одним із способів захисту порушеного права закон визначає визнання правочину (господарських угод) недійсними з підстав, передбачених законом.

Зі змісту цих норм вбачається, що закон визначає, як необхідну умову для реалізації особою свого права на захист певного матеріального права, те, щоб вказане право було предметом порушення, невизнання або оспорювання зі сторони іншого суб'єкта спірних відносин.

Так, 19.12.2004р. відповідачем 3 отримано дозвіл № 2061 Черкаської районної інспекції державного архітектурного контролю на будівництво 1-ї черги «Підприємства приймання, переробки та утилізації ТПВ». Дільниця первинного сортування.

16.06.2005р. розпорядженням голови Черкаської районної державної адміністрації №183 призначено державну комісію про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації (1-ї черги підприємства по прийманню, переробці та утилізації ТПВ відповідачем в с. Руська Поляна Черкаського району). Дільниця первинного сортування ТПВ. Генеральний проектувальник - ЗАТ «Черкасагропроект».

28.08.2006р. розпорядженням голови Черкаської районної державної адміністрації № 233 затверджено акт державної комісії про прийняття в експлуатацію закінченої будівництвом першої черги підприємства по прийманню, переробці та утилізації ТПВ в адмінмежах Руськополянської сільської ради, яке належить відповідачу.

05.10.2006р. рішенням виконавчого комітету Русько-Полянської сільської ради № 86 підтверджено право власності відповідача на цілісний майновий комплекс за адресою: с. Руська Поляна, вул. Лісова, 1. Дозволено оформити право власності товариству на комплекс будівель, а саме: відділення сортування ТПВ, А-1, галерея для транспортера 1-Б, приймальне відділення 1-В, огорожа, 1, колодязь накопичувач, № 2,3; замощення,1.

18.10.2006р. на підставі зазначеного вище рішення видано свідоцтво про право власності серії ЯЯЯ № 654522 на вказане нерухоме майно та 19.10.2006р. комунальним підприємством «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» зареєстровано право власності товариства на комплекс (реєстраційний номер 16420332).

Окрім цього, 25.07.2008р. головою Черкаської районної державної адміністрації ТОВ «Українська екологія» надано дозвіл на проведення проектно-вишукувальних робіт під будівництво полігону ТПВ.

25.07.2008р. між відповідачем 3 та ВАТ «Черкасагропроект» укладено контракт № 132-08 на виконання робочого проекту полігону ТПВ (друга черга полігону ТПВ).

15.10.2010р. складено акт приймання-передачі науково-технічної продукції по договору № 132-08, за яким сума виконаних робіт за договором складає 45 000 грн.

Відповідно до статей 140, 144 Конституції України, місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відтак з викладеного вище вбачається, що, здійснюючи самоврядні повноваження, органи місцевого самоврядування зобов'язані дотримуватися законів України, що регулюють відповідні питання, в тому числі й щодо вимог законодавства про надання дозволів на зведення об'єктів будівництва, відведення земельної ділянки, порядку прийняття об'єкту будівництва в експлуатацію та порядку набуття права власності на новостворений об'єкт, порядку створення об'єктів, на яких відбувається розміщення відходів.

Статтею 1 Закону України "Про відходи" визначено, що полігони за своєю природою є спеціально відведеними місцями чи об'єктами, на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.

Щоб набути статусу полігону твердих побутових відходів, як об'єкту власності, спорудження об'єкту повинно було відбуватися з додержанням приписів Порядку улаштування, утримання та експлуатації полігонів твердих побутових відходів (КТМ 204 Україна 019-96, Правил експлуатації твердих побутових відходів, затверджених Наказом Міністерства будівництва, архітектури та комунального господарства від 10.01.2006р. № 4, а також пройти реєстрацію відповідно до вимог Порядку ведення реєстру місць видалення відходів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998р. № 1216.

За статтями 20, 21 Закону України "Про відходи", питання складання та ведення реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів, реєстру місць видалення відходів, надання дозволів на будівництво та реконструкцію об'єкта поводження з відходами на відповідній території здійснюється у порядку, встановленому законом, відповідними місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування (повноважними діяти на відповідній території).

За статтею 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин відноситься розпорядження землями територіальних громад на території відповідних сіл, селищ та міст.

Відтак, здійснення органом міського самоврядування - Черкаської міської ради, розпорядження землями за межами території відповідного міста не може породжувати законність права користуватися такими землями.

Крім того, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують набуття позивачем права власності або користування земельною ділянкою за межам міста у встановленому законом порядку, а також набуття та державну реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, що знаходиться в оренді у відповідача 3.

Отже, позивачем належними та допустимими доказами не доведено факт порушення його прав відповідачами.

Також, відповідачем 3 у доповненні до відзиву на позовну заяву (т. ІІІ а.с. 80-83) заявлено про застосування строків позовної давності.

Приписами статті 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 вказаного Кодексу).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові.

Приписами п. 4 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України встановлено, що на вимогу власника або іншої особи визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право позовна давність не поширюється.

Однак, відповідно до ч. 2 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» № 4176-ІV від 20.12.2011р. (надалі - Закон України № 4176-ІV від 20.12.2011р.), пункт 4 частини першої статті 268 ЦК Украхни було виключено.

При цьому, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону Україн № 4176-ІV від 20.12.2011р. передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» № 4176-ІV від 20.12.2011р. офіційно опублікований в газеті «Голос України» № 6 від 14.01.2012 р.

Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 4176-ІV від 20.12.2011р. визначено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом, зокрема, про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи .

Однак, як встановлено судом, право власності або інше речове право позивача осопрюваним розпорядженням не порушено.

Крім того, про існування оспорюваного розпорядження позивачу було відомо, починаючи як найменше з 2008 року, оскільки останній приймав участь під час розгляду господарським судом Черкаської області справи № 04/2817 за позовом ТОВ «Українська екологія» до комунального підприємства «Черкаське комунальне автотранспортне підприємство 2328», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Черкаської районної державної адміністрації та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Черкаської міської ради.

Отже, суд дійшов висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності на звернення до суду за захистом свого порушеного права або інтересу.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 26.03.2013 р. Головуючий суддя А.І. Привалов Суддя О.В. Нечай Суддя О.М. Спичак А.І. Привалов