Постанова

від 09.10.2013 по справі 5011-73/6482-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2013 року Справа № 5011-73/6482-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А. суддів Данилової М.В., Данилової Т.Б. розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Українська екологія" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10.07.2013 у справі № 5011-73/6482-2012 господарського суду м. Києва за позовомЧеркаської міської ради до 1. Черкаської обласної державної адміністрації, 2. Черкаської районної державної адміністрації, 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська екологія" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 Головне управління Держкомзему у Черкаській області за участюпрокуратури Черкаської області провизнання недійсним розпорядження та договору оренди земельної ділянки

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачаСтойко А.Ю. - - відповідача-1Губенко В.А. - - відповідача-2не з'явився

- - відповідача-3Шаяхметов Д.Ф., Осадча Н.М., Зубрило О.В.

- - третьої особине з'явився - - Генеральної прокуратури УкраїниКозакова І.М.

В С Т А Н О В И В:

В травні 2012 року Черкаська міська рада звернулась до господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Черкаської обласної державної адміністрації, Черкаської районної державної адміністрації, товариства з обмеженою відповідальністю "Українська екологія", в якій просило суд: визнати недійсними розпорядження Голови Черкаської обласної державної адміністрації від 24.12.2003 № 668 та договір оренди земельної ділянки від 04.02.2004; судові витрати покласти на відповідачів.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 14.05.2012 справу передано до господарського суду міста Києва за виключною підсудністю.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.07.2012 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору у справі, на стороні Черкаської обласної державної адміністрації, залучено Головне управління Держкомзему у Черкаській області.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.03.2013 (головуючий Привалов А.І., судді: Нечай О.В., Спичак О.М.) у справі № 5011-73/6482-2012 в позові відмовлено повністю. Дане рішення суду мотивоване недоведеністю заявлених позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2013 (головуючий Тищенко О.В., судді: Кропивна Л.В., Чорна Л.В.) вказане судове рішення скасовано з прийняттям нового рішення про задоволення позову. Визнано недійсним розпорядження голови Черкаської обласної державної адміністрації від 24.12.2003 № 668 "Про передачу в оренду земельної ділянки із земель права державної власності". Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки укладений між Черкаською районною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю "Українська екологія" від 04.02.2004, який зареєстрований у Черкаському районному відділі Черкаської регіональної філії центру державного земельного кадастру від 09.02.2004 за № 8. Стягнуто з відповідачів на користь позивача судові витрати.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою апеляційної інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Українська екологія" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В своєму відзиві на касаційну скаргу Черкаська обласна державна адміністрація не погоджується з доводами скаржника і просить суд залишити оскаржувану постанову апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Черкаська міська рада, Черкаська районна державна адміністрація, Головне управління Держкомзему у Черкаській області не скористались правом, наданим статтею 111 2 Господарського процесуального кодексу України, не надіслали свої відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті 111 2 не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Черкаська районна державна адміністрація, Головне управління Держкомзему у Черкаській області не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції на підставі поданих до матеріалів справи доказів було встановлено, що 11.07.2003 Черкаською районною радою прийнято рішення № 25, яким надано висновок щодо попереднього погодження товариству з обмеженою відповідальністю "Українська екологія" місця розташування земельної ділянки під розміщення підприємства "Прийому, переробки та утилізації твердих побутових відходів" та рекультивації земельної ділянки, на якій знаходиться діючий полігон твердих побутових відходів м. Черкаси площею 20,0 га за рахунок земель Черкаської квартирно-експлуатаційної частини Міністерства оборони України (піски), що в адмінмежах Руськополянської сільської ради в довгострокову оренди на 49 років.

11.07.2003 Черкаською районною державною адміністрацією було надано висновок № 269/02-16, яким погоджено попереднє місце розташування земельної ділянки під розміщення підприємства "Прийому, переробки та утилізації твердих побутових відходів" та рекультивації земельної ділянки, на якій знаходиться діючий полігон твердих побутових відходів м. Черкаси площею 20, 0 га.

18.10.2003 Черкаською обласною державною адміністрацією було надано дозвіл № 01-20/2225 на підготовку проекту відведення вказаної земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Українська екологія".

11.11.2003 розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації № 396 за клопотанням Черкаської квартирно-експлуатаційної частини від 03.11.2003 № 1165 було припинено Черкаській квартирно-експлуатаційній частині право користування земельною ділянкою площею 1046, 2 га, з них 229, 1 га лісові землі, 180, 0 га під житловою забудовою (землі громадського призначення), 617, 1 га відкриті землі без рослинного або з незначним рослинним покривом, 20 га під військовим полігоном (піски) за межами населеного пункту, в адмінмежах Руськополянської сільської ради.

24.12.2003 розпорядженням Черкаської обласної державної адміністрації № 668 вирішено вилучити земельну ділянку площею 20 га, у т.ч. 10, 72 га - пісків, 9, 28 га - забудованих земель (існуюче сміттєзвалище) із земель права державної власності (запасу) Руськополянської сільської ради Черкаського району і передати її в довгострокову оренду на 49 років товариству з обмеженою відповідальністю "Українська екологія" під розміщення підприємства "Прийому, переробки та утилізації твердих побутових відходів" і проведення рекультивації земельної ділянки, на якій знаходиться існуючий полігон твердих побутових відходів м. Черкаси. Пунктом 3 цього розпорядження було доручено Черкаській районній державній адміністрації укласти договір оренди земельної ділянки з товариством з обмеженою відповідальністю "Українська екологія".

04.02.2004 між Черкаською районною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю "Українська екологія" було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки, який зареєстрований у Черкаському районному відділі Черкаської регіональної філії центру державного земельного кадастру від 09.02.2004 за № 8.

В своєму позові позивач послався на те, що вказане розпорядження Черкаської обласної державної адміністрації № 668 від 24.12.2003 та договір оренди земельної ділянки суперечать вимогам діючого законодавства, оскільки вказаним розпорядженням було затверджено проект землеустрою по відведенню земельної ділянки без погодження з природоохоронним органом, порушено процедуру отримання земельної ділянки у користування через відсутність відповідного рішення суб'єкта владних повноважень, а також не визначено цільового призначення переданої в оренду земельної ділянки.

Під час розгляду заявлених позовних вимог, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Черкаської міської ради про визнання недійсними розпорядження Черкаської обласної державної адміністрації № 668 та договору оренди земельної ділянки, є достатньо обґрунтованими. До такого висновку суд прийшов виходячи з наступного.

Частиною 5 статті 116 Земельного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Статтею 149 Земельного кодексу України, якою встановлено порядок вилучення земельних ділянок, передбачено, що їх вилучення провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Відповідно до пункту "б" статті 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що спірна земельна ділянка на час прийняття спірного розпорядження та укладання договору оренди перебувала в користуванні Черкаської міської ради і на ній був розміщений полігон твердих побутових відходів, який будувався за рахунок коштів міського бюджету, що не заперечувалось сторонами.

Доказів вилучення цієї земельної ділянки у землекористувача - Черкаської міської ради у встановленому законом порядку або переходу сміттєзвалища до іншого власника матеріали справи не містять. Відповідних обставин судами не встановлено.

Отже, передача земельної ділянки, на якій розміщено полігон твердих побутових відходів, що належить до комунальної власності міста Черкаси, відбулась без згоди землекористувача, що свідчить про порушення вимог частини 5 статті 116 Земельного кодексу України.

Встановивши зазначені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що прийняття спірного розпорядження та укладення відповідного договору оренди відбулось з порушенням встановленого законом порядку вилучення (викупу) земельної ділянки.

Статтею 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Статтею 50 Закону України "Про землеустрій" (в редакції чинній на момент прийняття спірного розпорядження) передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок. Порядок складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 123 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірного розпорядження) надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок. Умови і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Форма типового договору, нормативи та строки розробки проектів відведення земельних ділянок визначаються Кабінетом Міністрів України.

Юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради.

До клопотання про відведення земельної ділянки додаються матеріали, передбачені частиною п'ятнадцятою статті 151 цього Кодексу, документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування.

Відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки.

Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Відповідно до пункту 3 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок проект відведення земельної ділянки розробляється на підставі: рішення сільської, селищної, міської ради, районної, Київської або Севастопольської міської держадміністрації, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок; укладених договорів між землевласниками і землекористувачами та розробником проекту відведення земельної ділянки; судового рішення.

Проект відведення земельної ділянки виконавець погоджує із землевласником або землекористувачем, органом земельних ресурсів, природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічною службою, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини (пункт 9 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок).

Згідно з пунктом 11 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок після одержання позитивного висновку державної експертизи проект відведення земельної ділянки розглядається сільською, селищною, міською радою, районною, Київською та Севастопольською міською держадміністрацією, затверджується ними або в установленому порядку подається до інших органів, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок.

Таким чином, необхідною передумовою для прийняття рішення щодо надання земельної ділянки у користування є отримання заінтересованою стороною позитивних висновків відповідних органів виконавчої влади.

У висновках Державного управління екології та природних ресурсів в Черкаській області від 04.11.2003 № 38 та Черкаської обласної ради від 10.12.2003 № 456 по проекту передачі в оренду земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Українська екологія" зазначено, що до використання земельної ділянки можна приступити тільки після отримання позитивного висновку екологічної експертизи, робочого проекту. У разі не проведення такої експертизи, ці висновки втрачають свою чинність.

Отже, при погодженні проекту відведення земельної ділянки товариству з обмеженою ділянкою "Українська екологія" центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів було умовно надано позитивний висновок, який є дійсним лише за умови отримання позитивного висновку екологічної експертизи.

Суд апеляційної інстанції встановивши, що до матеріалів справи не надано чинного позитивного висновку центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів дійшов висновку, що спірне розпорядження було прийнято Черкаською обласною державною адміністрацією без достатніх правових підстав.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що спірним розпорядженням, яким було надано земельну ділянку в оренду товариству з обмеженою відповідальністю "Українська екологія" площею 20, 0 га, не було визначено цільового призначення земельної ділянки відповідної категорії, що не відповідає вимогам земельного законодавства.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 статті 215 цього кодексу передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Встановивши на підставі поданих доказів зазначені обставини в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірне розпорядження Голови Черкаської обласної державної адміністрації № 668 від 24.12.2003 та укладений на його виконання договір оренди земельної ділянки від 04.02.2004 не відповідають вимогам діючого на той час законодавства, що стало підставою для визнання їх недійсними.

Колегія суддів вважає, що апеляційний господарський суд правомірно скасував рішення місцевого господарського суду, як таке, що прийняте при неповно з'ясованих обставинах справи з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують зазначених вище висновків, а також пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до приписів статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

На думку колегії суддів, судом апеляційної інстанції дана належна юридична оцінка обставинам справи, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно, тому правові підстави для скасування оскаржуваної постанови, відсутні.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2013 у справі № 5011-73/6482-2012 залишити без змін.

Головуючий суддя В.А. Корсак

С у д д і М.В. Данилова

Т.Б. Данилова