Ухвала

від 29.05.2014 по справі 5011-73/6482-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

29 травня 2014 року Справа № 5011-73/6482-2012

Вищий господарський суд України у складі:

головуючого судді:Вовка І.В., суддів:Грека Б.М., Добролюбової Т.В., Селіваненка В.П., Черкащенка М.М., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Українська екологія" про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 09.10.2013 у справі№ 5011-73/6482-2012 за позовом Черкаської міської ради до 1) Черкаської обласної державної адміністрації, 2) Черкаської районної державної адміністрації, 3) товариства з обмеженою відповідальністю "Українська екологія" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1:Головне управління Держкомзему у Черкаській області за участюпрокуратури Черкаської області провизнання недійсним розпорядження та договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.03.2013 у справі № 5011 73/6482 2012 відмовлено у задоволенні позову Черкаської міської ради до Черкаської обласної державної адміністрації, Черкаської районної державної адміністрації, товариства з обмеженою відповідальністю "Українська екологія" про визнання недійсними розпорядження Голови Черкаської обласної державної адміністрації від 24.12.2003 № 668 та договору оренди земельної ділянки від 04.02.2004.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2013 у справі № 5011-73/6482-2012, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 09.10.2013, рішення господарського суду міста Києва від 20.03.2013 скасовано, позов задоволено: визнано недійсним розпорядження голови Черкаської обласної державної адміністрації від 24.12.2003 № 668 "Про передачу в оренду земельної ділянки із земель права державної власності"; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки укладений Черкаською районною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю "Українська екологія" від 04.02.2004 та зареєстрований у Черкаському районному відділі Черкаської регіональної філії центру державного земельного кадастру від 09.02.2004 за № 8.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська екологія" звернулось із заявою в порядку розділу ХІІ 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 09.10.2013 у справі № 5011-73/6482-2012, в якій заявник просить скасувати зазначену постанову та постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заяву, з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 27.05.2008 у справі № 22/352-07-8243, від 23.10.2008 у справі № 52/24-08, від 23.01.2007 у справі № 47/83, від 18.11.2008 у справі № 04/2817, від 14.01.2013 у справі № 5015/2299/12 (5015/5977/11), на постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", на постанову Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", на роз'яснення Президії Арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів", на практику застосування рішень Європейського суду з прав людини в судовій практиці: проблеми інтерпретації, мотивовано неоднаковим та неправильним застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Одночасно товариством з обмеженою відповідальністю "Українська екологія" заявлено клопотання про поновлення строку на подання заяви, яке колегія вважає за можливе задовольнити.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України вважає, що справа № 5011-73/6482-2012 не підлягає допуску до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Встановлений статтею 111 16 ГПК України перелік підстав для подання заяви про перегляд судових рішень є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

В постанові від 09.10.2013 у справі № 5013-73/6482-2012, про перегляд якої просить заявник, Вищий господарський суд України погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що оспорювані розпорядження голови обласної державної адміністрації та укладений на його виконання договір оренди земельної ділянки не відповідають вимогам діючого на той час законодавства, що є підставою для визнання їх недійсними. Вказаного висновку суд касаційної інстанції дійшов з огляду на встановлені апеляційним господарським судом обставини справи, відповідно до яких передача спірної земельної ділянки, що належить до комунальної власності, відбулася без згоди землекористувача; в матеріалах справи відсутній позитивний висновок екологічної експертизи, наявність якого є обов'язковою умовою для початку використання орендарем спірної земельної ділянки; оспорюваним розпорядженням не було визначено цільового призначення земельної ділянки відповідної категорії; договір оренди земельної ділянки був укладений на виконання оспорюваного розпорядження, тому також підлягає визнанню недійсним.

Водночас в постанові від 14.01.2013 у справі № 5015/2299/12(5015/5977/11), на яку заявник посилається, Вищий господарський суд України погодився з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для визнання недійсним розпорядження районної державної адміністрації «Про затвердження проекту відведення земельної ділянки та передачу її в оренду ОСОБА_6 для ведення товарного рибного господарства». При цьому суд касаційної інстанції посилався на встановлені місцевим господарським судом обставини справи, відповідно до яких: при розробленні проекту землевідведення були отримані позитивні висновки всіх необхідних дозвільних установ щодо відведення ОСОБА_6 спірної земельної ділянки для ведення відповідної господарської діяльності, що також було погоджено і з власником спірної земельної ділянки; на день прийняття оспорюваного розпорядження не було порушено прав позивача, оскільки спірна земельна ділянка надана ОСОБА_6, раніше ніж позивачу і без вилучення її в інших осіб.

З постанови від 22.05.2008 у справі № 22/352-07-8243 вбачається, що Вищий господарський суд України погодився з висновком суду першої інстанції стосовно відмови у задоволенні позову в частині визнання недійсним розпорядження районної державної адміністрації «Про видачу державного акта на право постійного користування землею» (в частині, що стосується доводів заявника), однак з підстав пропуску позовної давності. Так, посилаючись на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, суд касаційної інстанції зазначив, що оспорюване розпорядження було видане під час дії ЦК УРСР; строк позовної давності для звернення з позовом про визнання вказаного розпорядження недійсним закінчився до набрання чинності Цивільним кодексом України в 2004 році, тому відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень, правила цього Кодексу про позовну давність до даних правовідносин не застосовуються; апеляційний господарський суд розглянув і задовольнив позов не з'ясувавши наявності поважних причин пропуску позовної давності, що є порушенням положень статей 75 та 80 ЦК УРСР, за якими суд незалежно від наявності заяв сторін зобов'язаний застосувати позовну давність.

У постанові від 23.01.2007 у справі № 47/83 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позову про визнання недійсним договору оренди землі з огляду на встановленні судами попередніх інстанцій обставини справи про те, що спірний договір оренди був укладений на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України "Про вилучення та надання в оренду земельної ділянки" та на підставі розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації "Про передачу в оренду земельної ділянки відповідачу», які на момент укладення договору були чинними та мали відповідні правові наслідки.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Крім того, колегія суддів не розцінює як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права постанову Вищого господарського суду від 18.11.2008 у справі № 04/2817, оскільки предмети та підстави позовів у вказаній справі та у справі, про перегляд якої просить заявник, є різними. Так у справі № 04/2817 предметом позовних вимог є зобов'язання усунути перешкоди у користуванні орендованою земельною ділянкою, тоді як у справі № 5011-73/6482-2012, про перегляд постанови у якій просить заявник, предметом позовних вимог є визнання недійсними розпорядження голови обласної державної адміністрації та договору оренди земельної ділянки, тому спірні правовідносини у даних справах не є подібними.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.10.2008 у справі № 52/24-08 скасовано постанову Харківського апеляційного господарського суду і рішення господарського суду Харківської області в частині розгляду позову про визнання недійсним договору оренди (в частині, що стосується доводів заявника), справу в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі, а тому відповідна постанова не може бути предметом перегляду в порядку, передбаченому розділом ХІІ 2 ГПК України .

До кола судових рішень, на які може бути здійснене посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 111 16 ГПК України , належать виключно рішення суду касаційної інстанції, ухвалені в порядку розгляду касаційної скарги на рішення судів попередніх інстанцій. Таким чином не може бути здійснено посилання як на докази неоднакового застосування норм матеріального права: на постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", на постанову Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", на роз'яснення Президії Арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів", на практику застосування рішень Європейського суду з прав людини в судовій практиці: проблеми інтерпретації, оскільки вони не є судовими рішеннями в розумінні статті 111 16 ГПК України .

З огляду на викладене, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 111 16 , 111 21 ГПК України Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Українська екологія" у допуску справи № 5011-73/6482-2012 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя:І.Вовк Судді:Б.Грек Т.Добролюбова В.Селіваненко М.Черкащенко