Постанова

від 19.03.2013 по справі 27/313-65/17

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2013 року Справа № 27/313-65/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Кочерової Н.О.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні

скарги Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк"

та Заступника прокурора міста Києва

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 листопада 2012 року

у справі № 27/313-65/17

господарського суду міста Києва

за позовом Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська колекторська група"

за участю прокуратури Подільського району міста Києва

про повернення безпідставного набутого майна на суму 110476863,29 грн.

за участю представників

позивача - Кур'ята І.В.

відповідача - Юрченко О.М.

прокуратури - Гудименко Ю.В.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Родовід банк" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Українська колекторська група" про повернення безпідставно набутого майна у сумі 103043676,28 грн. - основного боргу, 4934609,61 грн. - інфляційних нарахувань та 2498577,40 грн. - 3 % річних, з тих підстав, що договір доручення № 4/1 від 12.03.2009 р. є неукладеним.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28 листопада 2011 року (суддя Головіна К.І.) у справі №27/313-65/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20 листопада 2012 року (судді: Яковлєв М.Л., Авдєєв П.В., Куксов В.В.) відмовлено публічному акціонерному товариству "Родовід банк" у задоволенні позову.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, Заступник прокурора міста Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2012р. та рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2011р. скасувати, а справу №27/313-65/17 передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" також звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, проте просить оскаржувані рішення і постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування зазначених вимог, заявники касаційних скарг посилаються на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю "Українська колекторська група" просить залишити без змін оскаржувані постанову та рішення, при цьому зазначає, що відповідно до даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач - юридична особа товариство з обмеженою відповідальністю "Українська колекторська група" є припиненою.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга заступника прокурора міста Києва - задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.03.2009р. ВАТ "Родовід банк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Родовід банк" (довіритель), та ТОВ "Українська колекторська група" (повірений) укладено договір доручення № 4/1, відповідно до умов якого повірений за дорученням довірителя приймає на себе зобов'язання за винагороду здійснювати від імені довірителя фактичні і юридичні дії по стягненню заборгованості з фізичних осіб за кредитними договорами. Під заборгованістю за цим договором розуміється грошова сума, яка підлягає сплаті боржниками довірителю за кредитними договорами, та включає в себе виключно: а) строкову заборгованість; б) прострочену заборгованість, тобто заборгованість, яка не сплачена боржниками в строки, передбачені кредитними договорами; в) штрафні санкції, нараховані довірителем за порушення боржником умов виконання.

Відповідно до умов зазначеного договору, повірений за дорученням довірителя приймає на себе зобов'язання за винагороду здійснювати від імені довірителя фактичні і юридичні дії по стягненню заборгованості з фізичних осіб за кредитними договорами.

Згідно з п. 5.1 договору сума винагороди (плати) повіреного, розраховуються за кожний розрахунковий період відповідно до тарифів, що є невід'ємною частиною цього договору, шляхом складання довірителем розрахунку суми винагороди повіреного, форма якого встановлена в додатку № 5 до цього договору, і зазначаэться в акті приймання-передачі наданих послуг складеного повіреним, який надається після погодження та підписання останнім розрахунку суми винагороди повіреного.

Пунктом 1.8 договору в рамках досягнення згоди щодо предмету договору сторони встановили, що довіритель видає повіреному довіреність, а також погоджується, що повірений має право видавати належним чином посвідчені довіреності своїм співробітникам з метою виконання своїх зобов'язань за цим договором.

Предметом спору у даній справі є вимоги публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" про стягнення з відповідача безпідставно отриманого майна, а саме - грошових коштів у сумі 110476863,29 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідачем виконувався договір доручення шляхом здійснення фактичних дій зі стягнення заборгованості, які сприяли добровільному виконанню боржниками на користь позивача зобов'язань за кредитними договорами, а також зазначили, що відсутність довіреності від позивача на вчинення ТОВ "Українська колекторська група" конкретних дій, спрямованих на виконання умов договору немає юридичного значення для вирішення даної справи.

Проте колегія суддів касаційної інстанції вважає зазначені висновки судів передчасними та такими, що здійснені внаслідок неповного з'ясування усіх фактичних обставин справи, що стало наслідком порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини першої ст. 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.

Положеннями ст. 1003 Цивільного кодексу України передбачено, що у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Згідно з частиною першою ст. 1007 Цивільного кодексу України довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення. Крім того, підставою для оплати коштів за договором про надання послуг є не лише факт укладання договору, але й належне його виконання, зокрема, надання послуг, що є предметом договору доручення.

При цьому колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу, що здійснюючи перегляд даної справи у касаційному порядку та передаючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд у постанові від 14.09.2011р. зобов'язував суди встановити фактичні обставини справи стосовно послуг, які надавались банку у співвідношенні до кожної суми сплаченої відповідачу винагороди, а також відповідність дій відповідача предмету спірного договору. Крім того, суд касаційної інстанції зазначав про необхіднысть повного та всебічного дослідження обставин виконання відповідачем умов договору доручення без видачі йому довіреності.

Тобто, Вищий господарський суд України визначив, які саме обставини повинні бути повно з'ясовані місцевим господарським судом та на підставі оцінки яких доказів суд повинен зробити висновок про обґрунтованість чи необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Проте суди попередніх інстанцій під час повторного розгляду справи №27/313-65/17 не надали належної правової оцінки зазначеними вище обставинам.

Метою касаційного перегляду справи є перевірка застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. З урахуванням зазначеного вище, а також зважаючи на те, що касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази, а також враховуючи те, що прийняті у справі рішення та постанова не відповідають нормам чинного законодавства, вони підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхыдно прийняти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Крім того, суду першої інстанції відповідно до положень частини 4 ст. 91 Цивільного кодексу України на підставі наявних у матеріалах справи та додатково поданих сторонами документів, слід перевірити правоздатність товариства з обмеженою відповідальністю "Українська колекторська група" та у відповідності до встановлених обставин вирішити питання про подальший розгляд справи на підставі та в межах норм передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

З огляду на зазначене та керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" задовольнити частково.

2. Касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва задовольнити.

3. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 листопада 2012 року та рішення господарського суду міста Києва від 28 листопада 2011 року скасувати.

4. Справу №27/313-65/17 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді Н. О. Кочерова

С. С. Самусенко