Постанова

від 06.03.2013 по справі 2а/0470/4865/11

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2013 р. Справа № 2а/0470/4865/11 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіІльков В.В. при секретаріМофі І.В., за участю: представників позивача Малого С.С., Піскун Н.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби до публічного акціонерного товариства «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» про стягнення податкового боргу з земельного податку, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду на виконання вимог ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2011 року надійшли матеріали адміністративного позову Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську до відкритого акціонерного товариства «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» про звернення стягнення на активи в рахунок погашення заборгованості по платі за землю у сумі 1082844,62 гривень для вирішення питання щодо можливості відкриття провадення у справі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.05.2011р. відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.02.2013р. у зв'язку із реорганізацією позивача судом було здійснено заміну первісного позивача.

У процесі судового розгляду справи позивачем зменшувався розмір позовних вимог (заяви від 30.06.2011р. за вх. № 36905, від 14.02.2012р.) та позивач просив стягнути з ПАТ «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» податковий борг з земельного податку у сумі 1005953,45 гривень. Зазначені заяви прийняті судом.

У обґрунтування позову зазначено, що відповідач має податковий борг зі сплати орендної плати за земельну діяльну державної та комунальної власності в сумі 1005953,45 який утворився внаслідок несплати узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків, що є порушенням вимог ст. 17 Закону України «Про плату за землю» та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року (далі - Закон України №2181-ІІІ) (був чинний на момент виникнення спірних правовідносин). У добровільному порядку суму податкового боргу відповідач не сплачує, що стало підставою для звернення податкового органу до суду з даним позовом.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином відповідно до вимог КАС України, про причини неприбуття у судове засідання суд не повідомив; у попередні судові засідання відповідач надавав заперечення проти позову та письмові пояснення відповідно до яких сума податкового зобов'язання з плати за землю утворилась у 2002-2003 роках з граничним терміном сплати 30.12.2003р. та на підставі положень Закону України №2181-ІІІ є безнадійною та підлягає списанню.

За даних обставин суд, керуючись положеннями ст.128 КАС України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив наступне.

Відповідач - публічне акціонерне товариство «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» (код ЄДРПОУ 20214693), зареєстрований як юридична особа Виконавчим комітетом Дніпродзержинської міської ради від 05.10.2001р., що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи. Відповідач перебуває на обліку в Дніпродзержинській об'єднаній державній податковій інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби з 1991р., як платник окремих видів податків, в тому числі, плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, що підтверджується копією довідки від 15.11.2001р. за № 22326/10-2811, яка міститься в матеріалах справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності; достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори, крім Національного банку України та його установ.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про плату за землю» №2535-ХІІ від 03.07.1992 року, використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Статтею 15 Закону України «Про плату за землю» №2535-ХІІ від 03.07.1992 року встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями (стаття 14 Закону України «Про плату за землю» №2535-ХІІ від 03.07.1992 року).

Згідно статті 27 Закону України «Про плату за землю», контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

Законом України «Про систему оподаткування» №1251-ХІІ від 25.06.1991 року (був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що земельний податок є обов'язковим платежем, а платниками податків та зборів (обов'язкових платежів) є юридичні та фізичні особи, на яких згідно із законодавством покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі) у встановлені законом строки.

Відповідачем було подано до Державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську (нині - Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби) податкові розрахунки земельного податку за 2005 - 2010 роки, у яких самостійно визначив належні до сплати податкові зобов'язання зі сплати земельного податку.

Відповідно до статті 4 Закону України №2181-ІІІ платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації і в такому випадку обчислена сума податкового зобов'язання вважається узгодженою та не може бути оскаржена в адміністративному порядку.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України № 2181-III податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання податкової декларації. Згідно аб.1 пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 зазначеного Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього Закону для подання податкової декларації.

Однак, підприємством не сплачено суму вище визначених ним податкових зобов'язань у встановлені законом строки у повному обсязі.

Суми податкового зобов'язання, визначені у вищезазначених рішеннях відповідачем сплачені у повному обсязі не були.

Порядок погашення зобов'язань юридичних та фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами визначався Законом України №2181-ІІІ, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин та формування податкового боргу.

Статтею 1 Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000 року визначено податковий борг як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого зобов'язання.

Згідно пп. 5.4.1 п.5.4 ст. 5 Закону України № 2181-III узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у визначені законом строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до статті 6 Закону України №2181-ІІІ, з метою погашення податкового боргу відповідача податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Пунктом «а» пп. 6.2.3 пункту 6.2 ст. 6 Закону України № 2181-III визначено, що перша податкова вимога надсилається платнику податків контролюючим органом не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк.

Друга податкова вимога, у відповідності до пункту «б» пп. 6.2.3 пункту 6.2 ст. 6 Закону України № 2181-III направляється платнику податків не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) йому першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Позивачем відповідно до пп. 6.2.1 п.6.2 ст. 6 Закону України № 2181-III, було направлено поштою відповідачу першу податкову вимогу № 1/3 від 10.10.2001р. на суму 56611 грн. 25 коп. (отримана заступником директора підприємства під підпис 10.10.2011р.), а також, другу податкову вимогу № 2/61 від 15.11.2001р. на суму 129426 грн. 61 коп. (отримана відповідачем 01.12.2001р.).

У зв'язку із тим, що формування податкового боргу було безперервним та триваючим, інші податкові вимоги щодо відповідача не формувались.

Проте, податковий борг відповідачем сплачений у повному обсязі не був; наявність податкового боргу у сумі 1005953,45 гривень підтверджується довідками про стан розрахунків із бюджетом за 2002 - 2011 роки, які позивач надав на вимогу суду.

Висновок експертизи був підготовлений без врахування сплати відповідача.

Таким чином, сума заборгованості зі сплати земельного податку станом на час розгляду справи становить 1005953,45 гривень, є узгодженою, і набула статусу податкового боргу платника податків.

Суд також зазначає, що відповідно до п. 7.7. ст. 7 Закону України № 2181-III податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Відповідачем у період з 2002 по 2010 роки сплачувались кошти на погашення податкового боргу із земельного податку, які на підставі п. 7.7. ст. 7 Закону України № 2181-III спрямовувались податковим органом на його погашення у порядку календарної черговості його виникнення, а не відповідно до призначення платежу, зазначеного відповідачем у платіжних документах.

Відповідно до висновку судового експерта від 30.11.2012р. за № 1364/1365-12, зокрема, по питанню «заборгованість з податку на землю, за який період не була проплачена ВАТ «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» сума податкового боргу ВАТ «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» по земельному податку за 2002-2010 роки із врахуванням положень п. 7.7. ст. 7 Закону України № 2181-III складала станом на 01.03.2010р. 1117578,73 гривень.

У подальшому, після проведення експертного дослідження у зв'язку із погашенням відповідачем суми податкового боргу, позивачем було зменшено позовні вимоги до 1005953,45 гривень.

Твердження відповідача щодо сума податкового зобов'язання з плати за землю утворилась у 2002-2003 роках з граничним терміном сплати 30.12.2003р. та на підставі положень Закону України №2181-ІІІ є безнадійною та підлягає списанню з огляду на те, що позивачем пропущено строк звернення з позовом до суду, який становить 1095 днів з моменту узгодження податкового зобов'язання суд відхиляє виходячи із такого.

Судом встановлено наступні обставини, які передували звернення із цим позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

У грудні 2005 року Дніпродзержинський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся в господарський суд Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпродзержинської міської ради до відкритого акціонерного товариства «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль», третя особа: державна податкова інспекція у м. Дніпродзержинську з позовом про стягнення заборгованості за користування земельною ділянкою у сумі 1525500 грн. (справа № 13/8). Заявлені позовні вимоги обґрунтовувались тим, що відповідач, отримавши акт від 20.03.1998 грн. за №363 на право постійного користування земельною ділянкою площею 25,3140 га, ухиляється від сплати земельного податку, в результаті чого на 23.11.2005 року виникла заборгованість по земельному податку у сумі 1198500грн і пені - 327000 гривень. Відповідач позовні вимоги визнав частково: податок на землю в сумі 604456 грн. і пеню в сумі -1718,03 гривень.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2006р. позов задоволено повністю: з відкритого акціонерного товариства «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» стягнуто на користь Дніпродзержинської міської ради заборгованість у сумі 327000 грн. з тих підстав, що з моменту введення мораторію зупиняється виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків, а також зупиняється строк позовної давності.

Рішенням Дніпропетровського апеляційного господарського суду по справі № 13/8 від 20.12.2006р. апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Дніпродзержинська теплоцентраль» частково задоволено - рішення господарського суду Дніпропетровської області змінено і його резолютивну частину викладено в такій редакції: «Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Дніпродзержинська теплоцентраль» на користь місцевого бюджету податковий борг 1198500 грн. і пеню - 65832,75 грн.; у іншій частині позову відмовлено.

Рішенням Вищого господарського суду України по справі № 13/8 від 26.05.2009р. касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Дніпродзержинська теплоцентраль» задоволено частково: постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.12.2008 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2006 у справі № 13/8 господарського суду Дніпропетровської області скасовано; провадження у справі припинено. При цьому, у рішенні зазначено, що цей спір помилково був розглянутий у господарському судочинстві, в той час як у зв'язку з тим, що з 1 вересня 2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України і зазначений спір підпадає саме під юрисдикцію адміністративного судочинства.

Сторони у процесі судового розгляду справи неодноразово зазначали про обставини, викладені у зазначених рішеннях.

Відповідно до положень 1 ст. 99 КАС України (у редакції, чинній на час звернення із позовом до суду) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до положень п.п. 15.1.1 п. 15.1. ст. 15 Закону України №2181-ІІІ за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Даний пункт передбачає той випадок, коли податковий орган нарахував податковий борг до закінчення строку давності, але боржник відмовився його самостійно погасити, то в цьому разі вказаний борг може бути стягнуто протягом 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання.

Застосування строку давності в випадку нарахування податкового зобов'язання самим платником податку законом не передбачено.

Спірний борг відноситься до обов'язкових платежів, які визнавались відповідачем, були самостійно ним нараховані, частково виплачувались, а несплачена сума фіксувалась як кредиторська заборгованість в бухгалтерській звітності по розрахункам з бюджетом.

Таким чином, чинним законодавством на час звернення із цим позовом до суду, був установлений строк позовної давності для звернення податкового органу із позовом до суду про стягнення податкового зобов'язання, який становить 1095 днів, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Зазначений позов було подано до суду відповідно до відмітки на кутовому штемпелі суду 06.10.2010 року.

З позовом, предмет якого вже включав борг з земельного податку за 2002 - 2003 роки, позивач звернувся у грудні 2005 року до Господарського суду Дніпропетровської області. Саме з цієї підстави Дніпропетровським окружним адміністративним судом позивачу було поновлено строк звернення із цим позовом до адміністративного суду.

Згідно пункту 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу України», (був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднанні державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

У відповідності до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. Закону України № 2181, активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду, що відповідно до п. 1.6 ст. 1 цього ж Закону, є зверненням на активи платника податків в рахунок погашення податкового боргу.

У відповідності до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України № 2181, джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, до компетенції адміністративного суду віднесено розгляд справ за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог, та необхідність їх задоволення.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 14, 70, 71, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби до публічного акціонерного товариства «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» про стягнення податкового боргу з земельного податку - задовольнити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» податковий борг з земельного податку у сумі 1005953,45 (один мільйон п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят три) гривні 45 копійок (код платежу 13050100, одержувач: відділення Державного казначейства в м. Дніпродзержинську, код ЄДРПОУ 38028588, назва банку УДК у Дніпропетрвській області, МФО 805012, р/р 33218811700013).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 07 березня 2013 року

Суддя В.В Ільков