Рішення

від 28.03.2013 по справі 15/5007/52/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "28" березня 2013 р. Справа № 15/5007/52/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Вархоляк В.Ф. - представник за довіреністю від 02.01.2013р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінагрохім" (с.Сосонка, Вінницька область)

до Приватного акціонерного товариства "Золотий каравай" (м.Житомир)

про стягнення 445962,18 грн.

Спір вирішується у більш тривалий строк за клопотанням позивача у відповідності до ч.3 ст.69 ГПК України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінагрохім" звернулось до господарського суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Золотий каравай" про стягнення 432221,40грн. основної заборгованості та 13740,78грн. пені.

Ухвалою господарського суду від 01.06.2013р. прийнято позовну заяву ТОВ "Вінагрохім", порушено провадження у справі №15/5007/52/12.

02.07.2012р. до господарського суду від Приватного акціонерного товариства "Золотий каравай" надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінагрохім" про стягнення 535877,87грн., із яких 238167,87грн. штрафу за невиконання умов договору, 297710,00грн. збитків.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 02.07.2012р. відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви Приватного акціонерного товариства "Золотий каравай" за вх.№5007/1082/12 від 02.07.2012р. Зазначена ухвала залишена без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.07.2012р. та постановою Вищого господарського суду України від 02.10.2012р.

Ухвалою від 02.07.2012р. зупинено провадження у справі №15/5007/52/12 до вирішення господарським судом Житомирської області справи №16/5007/742/12 за позовом акціонера ПАТ "Золотий каравай" Ткаченка Є.А. до 1) ПАТ "Золотий каравай" та 2) ТОВ "Вінагрохім" про визнання недійсним договору поставки №14/12 від 19.12.2011р. (а.с.103, т.1).

Рішенням господарського суду Житомирської області від 27.09.2012р. у справі №16/5007/742/12, яке залишено без змін постановами Рівненського апеляційного господарського суду від 14.11.2012р. та Вищого господарського суду України від 05.02.2013р., відмовлено у задоволенні позову (а.с.7-8, 24-27, т.2).

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 21.02.2013р. поновлено провадження у справі та призначено судове засідання на 11.03.2013р.

Представник позивача в судовому засіданні 11.03.2013р. надав заяву про збільшення позовних вимог від 11.03.2013р., відповідно до якої просить стягнути з відповідача 432221,40грн. основної заборгованості та 33644,27грн. пені, а також судові витрати.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 11.03.2013р. продовжено строк розгляду спору за клопотанням позивача, відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України, відкладено розгляд справи на 28.03.2013р. В судовому засіданні 11.03.2013р. заяву ТОВ "Вінагрохім" про збільшення позовних вимог від 11.03.2013р. прийнято до розгляду. Розгляд справи здійснюється в межах позовних вимог з урахуванням заяви від 11.03.2013р.

Представник позивача в судовому засіданні 28.03.2013р. збільшені позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог від 11.03.2013р. Надав пояснення щодо періоду нарахування пені та пояснення на відзив відповідача (а.с.1-6, т.3). У поясненнях на відзив, ТОВ "Вінагрохім" посилається на те, що позапланова виїзна перевірка ТОВ "Вінагрохім" здійснювалась Вінницькою МДПІ за весь період діяльності 2011р., а не лише, що стосується діяльності ТОВ "Вінагрохім" та ПАТ "Золотий каравай". Результати зазначеної перевірки були оскаржені ТОВ "Вінагрохім" до ДПС у Вінницькій області. За результатами розгляду скарги ДПС у Вінницькій області призначено службове розслідування стосовно службових осіб Вінницької ОДПІ та на підставі цього з 15.05.2012р. по 22.05.2012р., була проведена позапланова перевірка ТОВ "Вінагрохім" за період діяльності - 2011 рік. Винесені за результатами перевірки податкові повідомлення-рішення оскаржено до Вінницького окружного адміністративного суду, який постановою від 22.03.2013р. (справа №2а/0270/4327/12 за позовом ТОВ "Вінагрохім" до Вінницької ОДПІ) визнав протиправними та скасував податкове повідомлення-рішення від 15.06.2012р. №0000192300 та податкове повідомлення-рішення від 15.06.2012р. №0000202300. Позивач також зазначає, що акт, на який посилається відповідач у відзиві на позов, не має жодного відношення до донарахування сум податкових зобов'язань ПАТ "Золотий каравай" і ні в якому разі не впливає на формування останнім сум податкового кредиту.

Що стосується донарахувань ДПІ у м.Житомирі податкових зобов'язань ПАТ "Золотий каравай", то позивач вважає, що вони не відповідають дійсності. Зокрема, позивач посилається на те, що Вінницькою ОДПІ на підставі службового посвідчення серії УВН №040557, виданого 14.05.2008р. ДПА у Вінницькій області, головним державним податковим ревізором інспектором відділу зустрічних звірок Вінницької ОДПІ Кулачок Т.С., відповідно до запиту ДПІ у м.Житомирі від 07.03.12р. №11167/7/23-2/8 та на підставі п.73.5 ст.73 Податкового кодексу, було проведено зустрічну звірку ТОВ "Золотий каравай" з питань підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ "Вінагрохім". За результатами даної звірки Вінницькою ОДПІ видано довідку за вих.№140/22 від 28.03.2012р., відповідно до якої: звіркою ТОВ "Вінагрохім" документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ПАТ "Золотий каравай", їх вид, обсяг, якість та розрахунки; звіркою ТОВ "Вінагрохім" встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій розрахунків із ПАТ "Золотий каравай". Посилаючись на наведене, позивач вважає, що відповідач не має права застосовувати до ТОВ "Вінагрохім" санкції, передбачені п.6.11 договору поставки №08/01 від 15.08.2011р., та не поширюються посилання відповідача на ст.ст.224,225 ГК України стосовно ТОВ "Вінагрохім".

Відповідач в судове засідання 28.03.2013р. не з'явився. Через канцелярію господарського суду від відповідача надійшли клопотання від 25.03.2013р. за вих.№2503/13-2 про відкладення розгляду справи (а.с.49, т.2); клопотання від 25.03.2013р. за вих.№2503/13-3 про витребування у ТОВ "Вінагрохім" оригіналів Статуту в редакціях, що діяли станом на 30.05.2012р. та станом на 11.03.2013р. для огляду та копії в справу (а.с.51-52, т.2); письмові заперечення на позов з доданими до них документами (а.с.53-180, т.2).

Представник позивача заперечив проти задоволення заявлених відповідачем клопотань. Зазначив, що заявляючи різного роду клопотання, відповідач допускає зловживання процесуальними правами та затягує розгляд справи. Також, представник позивача вказав, що позивачем подавався до матеріалів справи Статут ТОВ "Вінагрохім" та довіреності на підтвердження повноважень Вархоляка В.Ф. на підписання позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог.

Заявлене відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи обґрунтоване перебуванням керівника відповідача у відрядженні та неможливістю забезпечення участі в судовому процесі іншого представника. При цьому, суд зуважує, що керівником ПАТ "Золотий каравай" у клопотанні не наведено переконливих доводів про те, чому його участь є обов'язковою в судовому засіданні. Водночас, судом враховується те, що розгляд даної справи неодноразово відкладався, у тому числі за клопотаннями відповідача; явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою. При цьому, відсутність представника товариства відповідно до ст.77 ГПК України не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Також, слід зазначити, що про розгляд справи відповідач повідомлявся належним чином, мав час та можливість як для вибору представника своїх інтересів під час розгляду справи, так і для реалізації своїх прав сторони по справі, зокрема, для ознайомлення з матеріалами справи; подачі письмового відзиву на позов (ст.59 ГПК України) та письмових доказів (ст.33 ГПК України). Метою судового представництва є необхідність забезпечення реалізації процесуальних прав осіб, які беруть участь у справі. Суд наголошує, що відповідач скористався своїм правом та подав письмовий відзив на позов та письмові пояснень по справі, а також докази в спростування своїх заперечень.

Окрім того, відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.11 року у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представника однієї із сторін справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, оскільки нез'явлення в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, господарський суд вважає за можливе закінчити розгляд справи за наявними матеріалами справи, у відповідності до ст.75 ГПК України. У задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи суд відмовляє.

Посилаючись на відсутність у комерційного директора ТОВ "Вінагрохім" Вархоляка В.Ф. повноважень на підписання позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог, відповідач заявив клопотання (вих.№2503/13-3 від 25.03.2013р. про витребування у ТОВ "Вінагрохім" оригіналів Статуту в редакціях, що діяли станом на 30.05.2012р. та станом на 11.03.2013р. для огляду та копії в справу.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд не вбачає підстав і для задоволення клопотання відповідач про витребування зазначених у клопотанні документів. По-перше, в матеріалах справи міститься Статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінагрохім" (а.с.31-45, т.1); по-друге, подані ТОВ "Вінагрохім" позовна заява (вх.№5007/903/12 від 30.05.2012р.) та заява про збільшення позовних вимог (вх.№3893/13 від 11.03.2013р.) не суперечать вимогам чинного законодавства, оскільки підписані уповноваженою особою. Так, згідно з наказом ТОВ "Вінагрохім" №5-к від 01.08.2009р. Вархоляка Віктора Федоровича прийнято на посаду комерційного директора товариства (а.с.48, т.1). Відповідно до наявних в матеріалах справ довіреностей ТОВ "Вінагрохім" від 11.01.2012р. (а.с.25, т.1), від 02.01.2013р. (а.с.33, т.2), директор ТОВ "Вінагрохім" Вархоляк Іван Федорович уповноважив Вархоляка Віктора Федоровича, зокрема підписувати і подавати від імені ТОВ "Вінагрохім" позовні заяви, заяви про збільшення позовних вимог.

Враховуючи вище викладене, комерційний директор ТОВ "Вінагрохім" - Вархоляк Віктор Федорович мав повноваження, у тому числі на підписання позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог.

Заперечуючи проти позову, відповідач у відзиві на позов від 02.07.2012р. (а.с. 72-73, т.1) посилається на таке:

- у період з 15.08.2011 року по 30.03.2012 року між сторонами було укладено договори на поставку товару (борошна вищого, першого ґатунку та висівок) №08/01 від 15.08.2011р. та №14/12 від 19.12.2011р.;

- позивачем допущено невиконання умов договору поставки №08/01 від 15.08.2011p., яке мало негативні наслідки для відповідача у березні-квітні 2012 року під час дії договору №14/12 від 19.12.2011р. та яке стало підставою для припинення відповідачем розрахунків за договором поставки №14/12 від 19.12.2011р.;

- в період з 05.03.2012р. по 13.03.2012р. ДПІ у м. Житомирі була проведена позапланова виїзна перевірка ПАТ "Золотий каравай" з питань взаємовідносин з ТОВ "Вінагрохім" за грудень 2011р. За результатами якої складено акт №1829/23-2/34774998 від 20.03.2012p., відповідно до якого у відношенні ПАТ "Золотий каравай" ДПІ у м.Житомирі складено податкове повідомлення-рішення №0000042202 від 05.04.2012р. про сплату податку на додану вартість в сумі 238168,00грн. та 59542,00грн. штрафних санкцій, всього 297710,00грн.;

- вказані обставини стали наслідком порушення ТОВ "Вінагрохім" умов п. 6.1 договору поставки №08/01 від 15.08.2011p., а саме не пізніше 30 числа наступного за звітним місяця ТОВ "Вінагрохім" не надав ПАТ "Золотий каравай" копію декларації з ПДВ з додатком №5 до декларації та з відміткою ДПІ про прийняття звіту;

- у період з 12.03.2012р. по 20.03.2012р. Вінницькою МДПІ на підставі п.п. 78.1.1, 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та відповідно до постанови слідчого СУ УСБУ України в Житомирській області від 01.02.2012p., проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Вінагрохім" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. Перевіркою відповідача встановлено ряд порушень вимог податкового законодавства (акт перевірки №110/22-32811966 від 27.03.2012р.), у зв'язку з чим податкова звітність ТОВ "Вінагрохім" за 2011 рік визнана недійсною;

- з урахуванням наведеного, на думку відповідача, ПАТ "Золотий каравай" має право на застосування до ТОВ "Вінагрохім" санкції, передбаченої п. 6.11 договору поставки №08/01 від 15.08.2012р., у вигляді штрафу у розмірі 20% від вартості загального обсягу поставок за відповідний звітний місяць, що за грудень 2011 року становить 238167,87грн. та відшкодування спричинених збитків в сумі 297710,00грн., з яких: 459,21грн. було списано ДПІ у м.Житомирі з особового рахунку позивача, на решту суми грошових зобов'язань в сумі 297250,79грн., зважаючи на скрутне фінансове становище ПАТ "Золотий каравай", 24.05.2012 року на підставі договору №62 ПАТ була надана розстрочка на період червень - грудень 2012 року. Перший платіж в сумі 51018,80грн. сплачено ПАТ "Золотий каравай" 14.06.2012р. платіжним дорученням №352). Загальна сума вимог ПАТ "Золотий каравай" до ТОВ "Вінагрохім" становить 535877,87грн.

Посилаючись на вищевикладене, ПАТ "Золотий каравай", вважає, що вимоги сторін є однорідними, а тому вимоги ТОВ "Вінагрохім" про стягнення з відповідача заборгованості у даній справі, на думку відповідача є безпідставними, у зв'язку з чим у задоволенні позову просить відмовити.

Відповідачем також подано письмові пояснення по справі від 25.03.2013р. (а.с. 53-55, т.2), відповідно до яких ПАТ "Золотий каравай" борг в сумі 432221,41грн. не визнає, посилаючись на спричинення позивачем збитків. Вказує, що в наданих позивачем документах містяться розбіжності. Зокрема зазначає, що в позовній заяві заявлено основний борг в сумі 432221,40грн., а в акті звірки розрахунків зазначено суму 432577,77грн. З цих же міркувань відповідач не визнає нараховану позивачем пеню за прострочення виконання грошових зобов'язань в сумі 33644,27грн., оскільки, на думку відповідача, невиконання з боку відповідача було викликане винними діями позивача та спричиненням останнім збитків відповідачу. Звертає увагу на те, що у період за який позивачем нараховано пеню, відбулася зміна облікової ставки НБУ, у зв'язку з чим розрахунок пені здійснено з порушенням та є невірним.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оглянувши оригінали документів, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 19.12.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінагрохім" (позивач, постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Золотий каравай" (відповідач, покупець) було укладено договір поставки №14/12 (а.с.10-12,т.1), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцеві товар (партію товару) у відповідному асортименті, кількості, якості та по цінам, в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити товар (п.1.1 договору).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.1.2 договору поставки №14/12 від 19.12.2011р., за цим договором найменування товару, його якість, конкретні строки поставки та ціна визначається специфікацією. Специфікація (специфікації) є невід'ємною частиною договору, у разі її підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками.

Датою поставки вважається дата передачі постачальником товару покупцю. Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної на товар (товарно-транспортної накладної або видаткової накладної), яка засвідчує факт передачі товару постачальником та його отримання покупцем та з наданням постачальником документів, зазначених п.2.7 даного договору (п.1.5 договору поставки №14/12 від 19.12.2011р.).

Пунктом 2.1. договору поставки №14/12 від 19.12.2011р. сторони передбачили, що поставка товару покупцю здійснюється силами та за рахунок постачальника, на умовах EXW (франко-склад) смт.Черняхів у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс" (в редакції 2010 року) протягом двох робочих днів з моменту подання покупцем замовлення, яке повинно містити дані та інформацію, передбачену п.2.2 договору, з урахуванням подачі замовлення.

Згідно п.2.9 договору поставки №14/12 від 19.12.2011р., остаточне визначення асортименту, кількості товару та інших його характеристик відбувається у товарній (товарно-транспортній) або видатковій накладній.

Пунктом 5.1 договору поставки №14/12 від 19.12.2011р. сторони погодили, ціна на товар встановлюється в гривнях та базується (визначається) на підставі специфікації (додаток №1 до договору).

Оплата за товар здійснюється покупцем в національній грошовій одиниці України з урахуванням ПДВ, протягом 10 календарних днів з моменту передачі постачальником покупцю кожної окремої партії товару з дати поставки товару на умовах п.1.5 цього договору (п.5.8 договору поставки №14/12 від 19.12.2011р.).

Пунктом 8.6 договору поставки №14/12 від 19.12.2011р. сторони погодили, що у випадку порушення покупцем строків оплати за товар покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від несвоєчасно сплаченої суми, за кожний день такого прострочення.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.9.1. цього договору та закінчується 31.12.2012р., але не раніше виконання усіх зобов'язань сторонами щодо виконання та/або пов'язане з виконанням умов даного договору (п.п.9.1, 9.2 договору поставки №14/12 від 19.12.2011р.).

19.12.2011р. та 01.03.2012р. сторонами підписано специфікації №1 та №2 до договору поставки №14/12 від 19.12.2011р., в якій сторони визначили найменування товару, кількість, ціну, умови поставки товару та строки оплати товару (а.с.46,47, т.1).

На виконання укладеного 19.12.2011р. між сторонами договору поставки №14/12, позивач у період з 27.02.2012р. по 16.03.2012р. поставив відповідачу товар на загальну суму 432221,36грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними: №26 від 27.02.2012р. на суму 21657,60грн., №31 від 28.02.2012р. на суму 47155,20грн., №32 від 29.02.2012р. на суму 93337,60грн., №2 від 01.03.2012р. на суму 72610,00грн., №7 від 05.03.2012р. на суму 25195,96грн., №10 від 06.03.2012р. на суму 49237,00грн., №14 від 13.03.2012р. на суму 25240,00грн., №20 від 14.03.2012р. на суму 50386,00грн., №25 від 16.03.2012р. на суму 47402,00грн. (а.с.17-21, т.1), довіреностями №45 від 01.02.2012р. та №104 від 01.03.2012р. (а.с.13-16, т.1) та податковими накладними (а.с.15-23, т.3).

Стаття 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина 1 статті 530 ЦК України визначає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до узгоджених сторонами в п.5.8 договору №14/12 від 19.12.2011р. та специфікаціях до договору, строків оплати товару - 10 календарних днів з моменту передачі постачальником покупцю кожної окремої партії товару, відповідач мав провести з позивачем розрахунки наступним чином:

- за отриманий товар відповідно до накладної №26 від 27.02.2012р. у строк до 08.03.2012р.,

- за отриманий товар відповідно до накладної №31 від 28.02.2012р. у строк до 09.03.2012р.,

- за отриманий товар відповідно до накладної №32 від 29.02.2012р. у строк до 10.03.2012р.,

- за отриманий товар відповідно до накладної №2 від 01.03.2012р. у строк до 11.03.2012р.,

- за отриманий товар відповідно до накладної №7 від 05.03.2012р. у строк до 15.03.2012р.,

- за отриманий товар відповідно до накладної №10 від 06.03.2012р. у строк до 16.03.2012р.,

- за отриманий товар відповідно до накладної №14 від 13.03.2012р. у строк до 23.03.2012р.,

- за отриманий товар відповідно до накладної №20 від 14.03.2012р. у строк до 24.03.2012р.,

- за отриманий товар відповідно до накладної №25 від 16.03.2012р. у строк до 26.03.2012р.

Проте, у встановлений договором строк відповідач зобов'язання щодо проведення з позивачем розрахунків за отриманий у період з 27.02.2012р. по 16.03.2012р. по накладним товар не виконав.

У зв'язку з невиконанням ПАТ "Золотий каравай" умов договору, укладеного з ТОВ "Вінагрохім" останнє зверталось до відповідача з вимогою (претензією) 27.03.2012р. про сплату заборгованості. Проте, зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться і в ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

На час розгляду справи, ПАТ "Золотий каравай" не надало суду доказів погашення заборгованості перед позивачем за отриманий товар на суму 432221,36грн.

Згідно з довідкою позивача №26 від 28.03.2013р. (а.с.14, т.3) заборгованість відповідача перед ТОВ "Вінагрохім" становить 432221,40грн.

Таким чином, аналіз наведених норм права та встановлених за поданими доказами обставин справи свідчить про обґрунтованість заявлених позивачем вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 432221,36грн. У задоволенні вимог про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 0,04грн. суд відмовляє, оскільки зазначена суму боргу не підтверджується поданими до матеріалів справи доказами.

Отже, згідно встановлених обставин справи підтверджується порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №14/12 від 19.12.2011р.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Як уже зазначалось, в пункті 8.6. договору поставки №14/12 від 19.12.2011р. сторони передбачили, що у випадку порушення покупцем строків оплати за товар покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від несвоєчасно сплаченої суми, за кожний день такого прострочення.

Згідно заяви про збільшення позовних вимог від 11.03.2013р., позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання зобов'язання у сумі 33644,27грн., порядок нарахування якої наведено у доданому до заяви про збільшення позовних вимог розрахунку пені (а.с.40-42,т.2, а.с.2-3, т.3).

У відповідності до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається із вказаного розрахунку, позивачем проводилось нарахування пені з урахуванням законодавчо встановлених обмежень щодо строку нарахування пені (шість місяців). При цьому, кінцевою датою періоду нарахування пені позивач зазначив наступний день після дня, коли зобов'язання мало бути виконано, що не узгоджується з приписами ч.6 ст.232 ГК України. Крім того, позивачем при здійсненні розрахунку пені не враховано зміну облікової ставки НБУ, яка з 10.08.2010р. становила 7,75%, а з 23.03.2012р. - 7,5%.

Перевіривши проведені позивачем нарахування пені, господарський суд встановив, що правомірним, з урахуванням вимог ч.6 ст.232 ГК України та діючих на час нарахування ставок НБУ, є нарахування пені в сумі 32638,91грн., зокрема нарахованої:

- в сумі 1637,34грн., за період з 09.03.2012р. по 08.09.2012р. на суму заборгованості 21657,60грн.,

- в сумі 3564,34грн., за період з 10.03.2012р. по 09.09.2012р. на суму заборгованості 47155,20грн.,

- в сумі 7053,87грн., за період з 11.03.2012р. по 10.09.2012р. на суму заборгованості 93337,60грн,

- в сумі 5486,42грн., за період з 12.03.2012р. по 11.09.2012р. на суму заборгованості 72610,00грн,

- в сумі 1902,43грн., за період з 16.03.2012р. по 15.09.2012р. на суму заборгованості 25195,96грн.,

- в сумі 3716,99грн., за період з 17.03.2012р. по 16.09.2012р. на суму заборгованості 49237,00грн.,

- в сумі 1903,34грн., за період з 24.03.2012р. по 23.09.2012р. на суму заборгованості 25240,00грн.,

- в сумі 3799,60грн., за період з 25.03.2012р. по 24.09.2012р. на суму заборгованості 50386,00грн.,

- в сумі 3574,58грн., за період з 27.03.2012р. по 26.09.2012р. на суму заборгованості 47402,00грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення на свою користь з відповідача пені підлягають частковому задоволенню в сумі 32638,91грн. У задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 1005,36грн. суд відмовляє.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, всупереч наведеним вище нормам та вимог ухвали відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів тощо).

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов та поясненнях від 25.03.2013р. зводяться до доводів щодо спричинення позивачем збитків внаслідок невиконання позивачем умов договору поставки №08/01 від 15.08.2011p. Проте, оскільки предмет спору і предмет доказування по справі стосується питання виконання умов договору поставки №14/12 від 19.12.2011р., посилання відповідача на невиконання позивачем умов договору поставки №08/01 від 15.08.2011p. не заслуговують на увагу. Поряд з цим, суд зазначає, що відповідач не позбавлений права звернутись з окремим позовом, якщо він вважає, що з позивача підлягають стягненню збитки, завдані невиконання умов договору поставки №08/01 від 15.08.2011p.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінагрохім" обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 432221,36грн. основного боргу та 32638,91грн. пені. В решті позову суд відмовляє.

Судовий збір, у відповідності до ст.49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 626, 629, 655, 712 ЦК України, ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 193, ч.6 ст. 232 ГК України та керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Золотий каравай" (10005, вул. Радонова,11, м.Житомир, ідентифікаційний код 34774998) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінагрохім" (23218, Вінницька область, Вінницький район, с.Сосонка, вул. Маяковського, буд.5, ідентифікаційний код 32811966)

- 432221,36грн. боргу,

- 32638,91грн. пені,

- 9297,21грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 01.04.13

Суддя Кравець С.Г.

Віддрукувати:

1 - до справи,

2 - позивачу (рек.з пов.)

3 - відповідачу (рек.з пов.)