Постанова

від 27.03.2013 по справі 5020-389/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2013 року Справа № 5020-389/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Суддів:Мирошниченка С.В., Барицької Т.Л., Хрипуна О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пілот" на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 р. у справі№ 5020-389/2011 господарського суду міста Севастополя за позовомСевастопольського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України доДержавного підприємства "Севастопольський морський торгівельний порт"; Товариства з обмеженою відповідальністю "Пілот"; Товариства з обмеженою відповідальністю "Портланд" треті особиРегіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі; Севастопольська міська рада; Севастопольська міська державна адміністрація за участюПрокурора міста Севастополя провизнання недійсними договору про спільну дольову участь № 707/167 від 27.07.2007 р., додаткових угод № 1 від 29.07.2007 р., № 1/2 від 28.04.2010 р., № 2 від 12.07.2010 р., договору уступки права № 3 від 31.03.2010 р.

За участю представників: позивача:Остапенко Н.М.; відповідача-1:Не з'явилися; відповідача-2:Не з'явилися; відповідача-3:Не з'явилися; третьої особи-1:Не з'явилися; третьої особи-2:Не з'явилися; третьої особи-3:Не з'явилися; Прокуратури:Горошук С.С.; ВСТАНОВИВ:

15 березня 2012 року Севастопольський транспортний прокурор в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України, ст.ст. 116, 124, 212 ЗК України звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до ДП "Севастопольський морський торговельний порт", ТОВ "Пилот", ТОВ "Портланд" про визнання недійсними договору № 707/167б від 27.07.2007 р. про спільну дольову участь у реконструкції будівлі ТП-62, укладеного між ДП „Севастопольський морський торговельний порт" та ТОВ „Портланд", договору уступки права вимоги № 3 від 31.03.2010 р., укладеного між ТОВ „Портланд" та ТОВ „Пілот", додаткових угод до нього № 1від 29.07.2009 р., № 1/2 від 28.04.2010 р. та № 2 від 12.07.2010 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що фактично спірна угода від 27.07.2007 р. є удаваною, так як укладена відповідачами для приховування іншого правочину - договору відчуження державного майна, перевищенням повноважень без погодження з Міністерством транспорту та зв'язку України (на цей час Міністерство інфраструктури України) передане портом другій стороні за оспорюваними правочинами, яке є повноважним органом у вирішенні питань по розпорядженню державним майном порту.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 28.08.2012 р. (суддя Харченко І.А.) в задоволені позову відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 р. (судді: З.Д. Маслова, О.Г. Градова, І.В. Євдокімов) рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Визнано недійсними договір про дольову участь у реконструкції будівлі, додаткові угоди до цього договору та договір уступки права вимоги.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Пілот" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишивши в силі рішення місцевого господарського суду.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Предметом спору у даній справі є дійсність правочинів, а саме: договір № 707/167б від 27.07.2007 р. про дольову участь у реконструкції будівлі ТП-62, додаткові угоди до нього та договір уступки права вимоги № 3 від 31.03.2010 р.

Вважаючи оспорювані правочини недійсними, прокуратура зазначає, що органом, повноважним у вирішенні питань з розпорядження майном, переданим портом другій стороні за оспорюваними правочинами, було Міністерство транспорту та зв'язку України (на цей час Міністерство інфраструктури України), однак, при укладенні вказаних договорів його згоду отримано не було.

Відмовляючи в позові, місцевий господарський суд, виходив з того, що відсутня необхідність у погодженні його з уповноваженим органом управління в решті інших умов, оскільки відповідний договір несе елементи договору підряду і у такому випадку, ця угода не передбачає використання нерухомого майна, а тому, дія статті 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" на нього не розповсюджується, а право порту укладати угоди, самостійно здійснювати різні угоди та юридичні дії закріплено його Статутом.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції встановив, що в порушення вимог Закону України "Про управління об'єктами державної власності" та Положення про Міністерство транспорту та зв'язку України, договір, який за своєю правовою природою є договором про спільну діяльність, був погоджений лише з державним концерном "Укрморпорт", який не є органом, уповноваженим управляти об'єктами державної власності. Згода Міністерства транспорту та зв'язку України на укладання оспорюваного договору не надавалась.

З таким висновком апеляційного господарського суду не може погодитись суд касаційної інстанції, враховуючи при цьому наступне.

Так, між відповідачами у справі 27.07.2007 р. укладено договір № 707/167б, предметом якого є реконструкція та введення в експлуатацію бідівлі на земельній ділянці площею 0, 3445 кв. м за цільовим призначенням "будівництво будівель та споруд виробничих майстерень".

Зі змісту укладеного договору вбачається, що за правовою природою укладений договір є договором будівельного підряду.

Так, в силу ст. 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Враховуючи викладене, до спірного договору положення Закону України "Про управління об'єктами державної власності", відповідно до якого уповноважені органи управління, зокрема, погоджують підпорядкованим підприємствам, установам, організаціям відповідно до законодавства договори про спільну діяльність, не застосовуються.

При цьому, право порту укладати угоди, самостійно здійснювати різні угоди та юридичні дії закріплено пунктом 3.6 його Статуту.

Предметом додаткової угоди є надання відповідачем-3 у користування відповідача-2 земельної ділянки площею 0,3445 га, що знаходиться у відповідача-3 на праві постійного користування на підставі державного акта.

Відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України (у редакції, що діяла на момент укладення додаткової угоди) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній чи комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно ст. 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань, зокрема, надають орендодавцям об'єктів державної власності згоду на оренду державного майна і пропозиції щодо умов договору оренди, які мають забезпечувати ефективне використання орендованого майна та здійснення на орендованих підприємствах технічної політики в контексті завдань галузі

Крім того, недійсність договору від 27.07.2007 р. № 707/167б було предметом розгляду в іншій справі ( № 5020-3/164-379/2011) за позовом Державного підприємства "Севастопольський морський торгівельний порт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пилот". Відповідно, рішенням місцевого господарського суду, яке залишене без змін апеляційним господарським судом набрало законної сили в визнанні недійсним оскарженого в даному випадку договору - відмовлено.

З урахуванням наведеного, касаційна інстанція вважає, що суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, помилково скасував рішення суду першої інстанції, у зв'язку з чим постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 р. підлягає скасуванню, а рішення господарського суду міста Севастополя від 28.08.2012 р. - залишенню в силі.

З огляду на викладене, підстав для зміни чи скасування прийнятої у справі постанови апеляційної інстанції суд касаційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 ,111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пілот" задовольнити.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 р. скасувати.

Рішення господарського суду міста Севастополя від 28.08.2012 р. у справі № 5020-389/2011 залишити в силі.

Головуючий суддяС.В. Мирошниченко СуддіТ.Л. Барицька О.О. Хрипун