Рішення

від 26.03.2013 по справі 5011-31/17584-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа №  5011-31/17584-2012 26.03.13 За первісним позовомІнституту філософії ім. Г.С. Сковороди Національної академії наук України доТовариства з обмеженою відповідальністю «Грінтек» про розірвання договору оренди та виселення та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінтек» доІнституту філософії ім. Г.С. Сковороди Національної академії наук України провселення та усунення перешкод у користуванні майном                                                                                                  Суддя Жагорнікова  Т.О. Представники сторін: від  позивача (за первісним позовом) - Костюк Л.Т. (дов. №147/478 від 28.12.2012 р.); від відповідача (за первісним позовом) - Гінько І.В. (директор, наказ №01-К від 26.10.1998 р.); Бойко О.О. (дов.  б/н від 04 квітня 2012 р.). ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди Національної академії наук України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінтек» про розірвання договору оренди № 4 від 05.01.2009 р. та виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінтек» з орендованого приміщення за адресою: 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4. Первісні позовні вимоги обґрунтовані систематичним неналежним виконанням відповідачем за первісним позовом обов'язків щодо сплати орендних платежів за договором оренди від 05.01.2009 р. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-31/17584-2012 та призначено її розгляд на 27.12.2012 р. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2012 р., на підставі ст.ст. 77,86 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 22.01.2013 р. 28.12.2012 р. через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінтек» надійшов зустрічний позов до Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди Національної академії наук України про вселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінтек» до нежитлового приміщення загальною площею 238,9 кв.м., розміщеного за адресою: Україна, 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4 (1-й поверх, підвал) та усунення перешкод у користуванні Товариством з обмеженою відповідальністю «Грінтек» вказаним нежитловим приміщенням з боку Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України та будь-яких третіх осіб. Зустрічні позовні вимоги мотивовані ухиленням Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України від виконання своїх обов'язків за чинним договором від 05.01.2009 р. та чиненням Інститутом перешкод у праві володіння та користування орендованим майном (блокуванням доступу до орендованого приміщення та його опечатуванням). При цьому у зустрічному позові зазначається, що у зв'язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог на підставі заяви відповідача за первісним позовом від 24.12.2012 р. № 1-121224, у орендаря немає заборгованості перед орендодавцем що свідчить про відсутність матеріальної підстави для первісного позову. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2012 р. вказану зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінтек» прийнято до провадження. 18.01.2013 р. від позивача за первісним позовом надійшли заперечення на заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, у якій Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди Національної академії наук України, зокрема зазначає про відсутність у нього заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Грінтек» та вказує на те, що у справі № 11/145 суд зазначив про виникнення у ТОВ «Грінтек» вимог про відшкодування вартості проведеного ремонту за договором оренди від 16.11.1998 р., а не договором від 05.01.2009 р. У судових засіданнях 22.01.2013 р. та 05.02.2013 р. згідно зі ст. 77 Господарського процесуального кодексу судом оголошувались перерви до 05.02.2013 р. та до 19.02.2013 р. відповідно. 15.02.2013 р. через канцелярію суду від позивача за первісним позовом надійшла заява про уточнення позовних вимог, у якій зазначається, що заборгованість відповідача за первісним позовом за період з січня 2009 р. по червень 2010 р. складає 95  424,74 грн. та за період з липня 2010 р. по жовтень 2010 р. – 84  142,12 грн. До початку судового засідання 19.02.2013 р. через канцелярію Господарського суду міста Києва відповідачем за первісним позовом було надано письмові пояснення по суті справи. У зв`язку із перебуванням судді Жагорнікової Т.О. на лікарняному, розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 19.02.2013 р. справу було передано судді Ващенко Т.М. для вирішення питання про відкладення розгляду справи. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2013 р., на підставі ст. 69, 86 Господарського процесуального кодексу України, прийнято справу до провадження суддею – Ващенко Т.М. та призначено розгляд справи на 26.03.2013 р. У зв'язку із виходом з лікарняного судді Жагорнікової Т.О., з метою уникнення затягування розгляду справи розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 22.02.2013 р. справу було передано судді Жагорніковій Т.О. для подальшого розгляду справи. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2013 р. справу № 5011-31/17584-2012 прийнято до провадження суддею Жагорніковою Т.О. У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом підтримав заявлені первісні позовні вимоги та заперечив проти задоволення зустрічного позову. Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінтек» підтримав подані ним клопотання про витребування в архіві господарського суду міста Києва матеріалів справ № 11/145 за 2010 р. та 35/11 за 2012 рік. Обґрунтовуючи подане клопотання, його заявник посилається на необхідність витребування вказаних матеріалів для встановлення фактів набрання законної сили судовими рішеннями у вказаній справі, а також зазначає про відсутність у заявника можливості самостійно надати оригінали архівних матеріалів таких справ. Відповідно до ст. 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості  самостійно  надати докази  вправі  подати  клопотання  про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується;  обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ. Суд враховує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Грінтек» є стороною у господарських справах № 11/145 та 35/11, а тому в силу вимог ст. 22 ГПК України вправі ознайомитись з матеріалами справи, зняти їх копії і звернутись до суду першої інстанції з заявою про отримання копій прийнятих у справі процесуальних документів. Крім того, заявник не позбавлений можливості на доступ до судового рішення у порядку, визначеному Законом України "Про доступ до судових рішень". З урахуванням наведених обставин, а також враховуючи наявність прийнятих у  справах № 11/145 та 35/11 судових рішень у матеріалах даної справи, суд відмовляє у задоволенні зазначених клопотань про витребування доказів. Представник відповідача за первісним позовом підтримав зустрічні позовні вимоги, заперечив проти первісного позову та підтримав подані ним заяви про застосування позовної давності. У судовому засіданні 26.03.2013 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,  Господарський суд міста Києва ВСТАНОВИВ: 16.11.1998 р. між Інститутом філософії ім. Г.С. Сковороди Національної академії наук України (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грінтек» (орендар) був укладений договір оренди нежитлових приміщень НАН України, згідно з умовами якого орендодавець на підставі постанови Бюро Президії НАН України № 430 від 24.12.1998 р. зобов'язався передати, а орендар – прийняти в орендне користування приміщення, розташовані за адресою: вул. Трьохсвятительська, 4 загальною площею 238,1 кв.м. Пунктами 4.1., 4.2., 4.4. договору від 16.11.1998 р. сторони погодили, що за оренду приміщення орендар сплачує орендодавцю орендну плату, податок на додану вартість, а також відшкодовує земельний податок, вартість окремих послуг, у тому числі комунальних, інші витрати, передбачені умовами договору. Орендна плата за місяць на момент укладання договору встановлюється у розмірі 2  255 грн. за орендовані приміщення (або 9,47 грн. за 1 кв.м. площі). У подальшому цей розмір підлягає уточненню відповідно до офіційної інфляції. Орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату. Інші платежів до 10 числа наступного місця на підставі відповідних рахунків. Пунктом 5.1. зазначеного договору від 16.11.1998 р. визначено строк його дії – з 16.11.1998 р. до 31.12.2018 р. У рішенні господарського суду міста Києва від 18.02.2011 р. у справі № 61/32 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінтек» до Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України та до Національної академії наук Украйни про усунення перешкод у користуванні орендованими приміщеннями, визнання недійсним договору оренди нерухомого майна від 05.01.2009 р., залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 13.07.2011 р., зазначено, що договір від 16.11.1998 р. був припинений внаслідок закінчення строку його дії 31.12.2008 р. та не був продовжений сторонами. Відповідно до довідки орендодавця станом на 26.06.2008 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Грінтек» не має заборгованості з оренди та комунальних послуг за договором оренди від 16.11.1998 р. Листом від 21.03.2003 р. № 124/90а Інститут філософі імені Г.С. Сковороди НАН України надало згоду на проведення поточного ремонту приміщення їдальні за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінтек». 20.10.2003 р. між сторонами складено акт, відповідно до якого за кошти орендаря розпочато поточний ремонт приміщень їдальні, який не передбачає їх перепланування і не потребує розробки технічної документації. 25.03.2003 р. між сторонами була укладена додаткова угода до договору оренди від 16.11.1998 р. (про погодження ремонтних робіт), відповідно до якої у зв'язку з нагальною необхідністю продовжити ремонтні роботи по укріпленню конструкцій будівлі та поліпшити  санітарно-технічний стан орендованих приміщень, на виконання умов пунктів 1.2., 3.1.2., 3.1.3., 3.2.3., 3.2.6., 3.2.8.,3.2.9., 3.2.10., 6.7.4. договору оренди орендодавець погодив орендареві виконання за його кошти (в тому числі його засновників) на орендованих площах та прилеглій території ремонтних робіт (в тому числі виконання поясів, що стягуватимуть стіни, та влаштування захищеного від снігу та криги входу) згідно узгодженої проектно-кошторисної документації. Згідно з п.1.1. цієї угоди, вона набуває чинності з дня підписання, діє на весь строк дії самого договору оренди від 16.11.1998 р. та є невід'ємною його частиною. 05.01.2009 р. між Інститутом філософії ім. Г.С. Сковороди Національної академії наук України (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грінтек» (орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна № 4 (надалі – договір), за умовами якого орендодавець зобов'язався передати, а відповідач – прийняти в строкове платне користування нерухоме державне майно площею 238,9 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4 (підвал, І поверх) з метою використання для громадського харчування недержавних організацій. Пунктом 1.3. договору визначено, що стан майна на момент укладання договору не потребує поточного або капітального ремонту та визначається в акті приймання-передачі за узгодженим висновком балансоутримувача і орендаря. На виконання умов договору згідно з актом прийому-передачі орендодавець з 31.12.2008 р. передав, а орендар прийняв в користування вказане вище майно площею 238,9 кв.м. (підвал – загальна площа 90,4 кв.м., І поверх – загальна площа 148,5 кв.м.). Пунктами 3.1. – 3.3., 3.9. договору передбачено, що орендна плата визначається за результатами конкурсу на право оренди державного майна відповідно до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1995 р. № 786 зі змінами та доповненнями, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) – грудень 2008 р.  І п. – 93, 39 грн. та підвал – 40,50 грн. за 1 кв.м., а всього 21  035,53 грн. Крім орендної плати, орендар сплачує орендодавцю по розрахункам орендодавця: відшкодування комунальних платежів; відшкодування податку на землю; витрати на утримання будинку та прилеглої території; інші витрати у розмірі, встановленому погодженим сторонами розрахунком з подальшою зміною сум відповідно до змін діючих цін і тарифів та фактичного споживання енергоносіїв. Розмір додаткових платежів, пов'язаних з утриманням орендованого майна та прилеглої до будинку території, з надаванням послуг, зі сплатою податків, та ін. розраховується орендодавцем пропорційно площам, які займає орендар, кількості працюючих з урахуванням електроприладів орендаря та надається орендарю за перший місяць оренди при укладанні договору з розшифровкою і письмовою вказівкою, що в подальшому така сума буде змінюватись в залежності від фактичних витрат та змін тарифів. Нарахування ПДВ здійснюється у порядку, визначеному законодавством. Орендні платежі перераховуються орендарем відповідно до вимог чинного законодавства на весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Зобов'язання орендаря за сплатою орендної плати забезпечується у вигляді авансу в розмірі не меншому, ніж орендна плата за перший (базовий) місяць оренди, який вноситься в рахунок плати за останній місяць (грудень) оренди. Згідно з п. 10.1. договору цей договір укладено строком на 2009 рік та діє з 01.01.2009 р. до 31.12.2009 р. включно. Листом від 01.10.2009 р. № 124/383 орендодавець повідомив орендаря про несплату останнім орендних платежів за договором від 05.01.2009 р. № 4 за більш як два місяці в сумі 91  230,70 грн. та про розірвання з орендарем орендних відносин на підставі п. 10.5. вказаного договору. Листом від 09.12.2009 р. № 124/505 орендодавець повідомив орендаря про припинення орендних відносин за договором від 05.01.2009 р. № 4  та запропонував у триденний строк з дня закінчення вказаного договору звільнити орендовані приміщення. Листом від 22.10.2010 р. № 124/450 орендодавець звернувся до орендаря із пропозицією звільнити орендоване за договором оренди від 05.01.2009 р. № 4 приміщення протягом трьох робочих днів та передати майно Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди за актом приймання-передачі. Листом від 29.10.2010 р. № 1-101029 орендар звертався до орендодавця з вимогою відшкодувати 1  535  206,00 грн. (1  340  310,00 гр. – вартість погоджених ремонтів, поліпшень, 194  896 грн. – переплати по орендним платежам) письмово підтвердити чинність договору оренди від 16.11.1998 р. та зарахування за вказаним договором наперед оплачених орендарем платежів, терміново припинити вчиняти будь-які незаконні дії проти орендаря (скасувати безпідставне попередження про звільнення приміщення). Вказаний лист отриманий орендодавцем 03.11.2010 р. за вх. № 124/239. Відповідно до наказу Інституту філософії імені Г.С. Сковороди Національної академії наук України від 02.11.2010 р. № 14 створено робочу комісію, на яку покладено функцію опечатати з 03.11.2010 р. вхідні двері в орендовані приміщення ТОВ «Грінтек» у зв'язку з тим, що договірні відносини з цим підприємством закінчилися. Листом від 05.11.2010 р. № 124/464 орендодавець повідомив орендаря про блокування входу до орендованого приміщення. З акту, складеного орендодавцем в односторонньому порядку 03.11.2010 р., вбачається, що ним проводилось блокування входу до орендованого приміщення шляхом прикріплення на зачинені вхідні двері металічних петель із замками та на клеєнням паперових стрічок з надписом «Опечатано». 05.11.2010 р. та 21.01.2013 р. працівниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінтек» складені акти про неможливість працівників орендаря ввійти до орендованого приміщення за адресою: м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4 у зв'язку з тим, що майно орендаря заблоковано орендодавцем. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2010 р. у справі № 11/145, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 0812.2010 р., позов Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди Національної академії наук України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінтек» про стягнення 192  365,18 грн. задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінтек» на користь Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди Національної академії наук України 89  555, 97 грн. заборгованості з орендної плати, 5  868,77 грн. пені, 954, 25 грн. державного мита та 117,07 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову відмовлено. Вказаним судовим рішенням у справі № 11/145 встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю у порушенням умов договору оренди від 15.01.2009 р. № 4 належним чином своїх зобов'язань в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів не виконало, що призвело до виникнення заборгованості по орендній платі, відшкодуванню плати за землю та комунальним платежам, яка за період з січня 2009 р. по червень 2010 р. складає 176  569,15 грн. Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2011 р. у справі № 35/11, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2011 р., позов Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди Національної академії наук України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінтек» про стягнення 74  453,07 грн. та виселення задоволено частково; виселено Товариство з обмеженою відповідальністю «Грінтек» з нежитлового приміщення загальною площею 238,9 кв.м., яке знаходиться за адресою: 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінтек» на корить Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди Національної академії наук України 11  700,51 грн. заборгованості, 117,00 грн. державного мита, 37,07 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Постановою Вищого господарського суду України від 18.04.2012 р. у справі № 35/11 рішення господарського суду міста Києва від 07.09.2011 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2011 р в частині виселення відповідача та стягнення заборгованості скасовано та направлено справу у цій частині на новий розгляд до господарського суду міста Києва. Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України, зокрема зазначив, що мінімальний п'ятирічний термін дії договорів оренди державного та комунального майна, укладених до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні"  (до 30.12.2009 року), в тому числі договору оренди нерухомого майна № 4 від 05.01.2009 р., є встановленим в силу імперативних приписів п.5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" від 15.12.2009 року № 1759, що свідчить про конституційний обов'язок сторін дотримуватись приписів цього Закону. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.07.2012 у справі № 5011-1/5542-2012 позов Інституту філософії імені Сковороди НАН України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінтек» про стягнення 74  453,07 грн. та виселення задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінтек» на користь Інституту філософії ім. Г.С.Сковороди НАН України 5  761,15 грн. заборгованості,  60,00 грн. державного мита, 19,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено. У процесі розгляду справи відповідачем за первісним позовом подано заяву від 24.12.2012 р. № 1-121224 про зарахування зустрічних однорідних вимог, у якій орендар зазначає про припинення грошового зобов'язання у розмірі 102  336,21 грн., встановленого рішеннями господарського суду міста Києва у справах № 11/45 та № 5011-1/5542-2012 у зв'язку з частковим зарахуванням наявного у орендодавця грошового зобов'язання щодо повернення переплачених орендарем грошових коштів в розмірі 194  896,00 грн. До вказаної заяви додано фіскальний чек від 25.12.2012 р. № 7482 та опис вкладення від 25.12.2012, якими підтверджується направлення зазначеної заяви Інституту філософії імені Сковороди НАН України. Спір за первісним позовом виник у зв'язку з порушенням орендарем своїх зобов'язань щодо сплати орендної плати за договором від 05.01.2009 р. № 4, та за зустрічним позовом –  у зв'язку зі здійсненням орендодавцем перешкод у користування спірним майном на підставі чинного договору та відсутністю заборгованості орендаря внаслідок зарахуванням зустрічних вимог. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що первісний позов підлягає задоволенню, а у зустрічному позові слід відмовити з таких підстав. Проаналізувавши зміст договору від 05.01.2009 р. № 4, суд дійшов висновку, що за правовою природою він є договором найму (оренди), а тому до нього застосовуються положення законодавства про найм (оренду). Оскільки орендоване майно є державним, то на спірні правовідносини поширюється також дія Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного  та комунального майна» термін договору оренди визначається за погодженням сторін. З 30.12.2009 р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" №1759-VI від 15.12.2009 р., статтею 3 якого внесено зміни до частини 1 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та визначено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін  договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. Згідно з п. 5 Прикінцевих положень цього Закону термін договорів оренди державного та комунального майна для суб'єктів малого підприємництва, укладених до набрання чинності цим Законом, вважати продовженим до п'яти років з дня укладення, якщо орендар не пропонує менший термін. Скасовуючи рішення господарських судів у справі № 35/11, Вищий господарський суд зазначив, що мінімальний п'ятирічний термін дії договорів оренди державного та комунального майна, укладених до набрання чинності цим Законом (до 30.12.2009 року), в тому числі договору оренди нерухомого майна № 4 від 05.01.2009 р., є встановленим в силу імперативних приписів п.5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" від 15.12.2009 року № 1759. За вказаних обставин суд дійшов висновку, що договір оренди від 05.01.2009 р. №4 укладений строком до 31.12.2013 р. Згідно з ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Статтею 783 Цивільного кодексу України визначено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача. При цьому повинні враховуватися приписи частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом. Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань. При цьому вказана норма застосовується з урахуванням наведених вище загальних положень ГК України та ЦК України. Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Таким чином, істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю). Указаної правової позиції також дотримується Верховий Суд України у своїй постанові від 08.05.2012 р. у справі № 5021/966/2011. Рішенням господарського суду міста Києва від 12.08.2010 р. у справі № 11/145 встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Грінтек» у порушенням умов договору оренди від 15.01.2009 р. № 4 належним чином своїх зобов'язань в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів не виконало, що призвело до виникнення заборгованості по орендній платі, відшкодуванню плати за землю та комунальним платежам, яка за період з січня 2009 р. по червень 2010 р. складає 176  569,15 грн. Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Згідно з п. 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 р. № 18 не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус. У рішенні від 25.07.2002 р. по справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів. Отже, судовим рішенням у справі № 11/145, факти якого мають преюдиціальне значення у даній справі, встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Грінтек» зобов'язань щодо сплати орендних платежів за договором від 15.01.2009 р. № 4 за період з січня 2009 р. по червень 2010 р. Крім того, як зазначає позивач за первісним позовом та не спростовується матеріалами справи, у 2010 році відповідач за первісним позовом сплатив орендну плату 03.03.2010 р. лише за один місяць. Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Відповідач за первісним позовом стверджує про відсутність заборгованості перед позивачем за первісним позовом, посилаючись на зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі заяви про зарахування вимог від 24.12.2012 р. № 1-121224. Суд визнає вказані доводи орендаря необґрунтованими, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Згідно з п.5 ст.602 Цивільного кодексу України зарахування зустрічних вимог не допускається у випадках, встановлених договором або законом. Частиною 5 ст. 203 Господарського кодексу України передбачено, що не допускається зарахування вимог у випадках, передбачених законом. Водночас, нормами ч. 6 ст. 45 Бюджетного кодексу України встановлено заборону проведення розрахунків з бюджетом у не грошовій формі, у тому числі шляхом взаємозаліку, застосуванням векселів, бартерних операцій та зарахування зустрічних платіжних вимог у фінансових установах. Вказана правова позиція також викладена у постанові Вищого господарського суду України від 27.12.2011 р. у справі № 5021/966/2011, що переглянута та не скасована Верховним Судом України (постанова ВСУ від 08.05.2012). За змістом п. 1.3. статуту Інституту філософії імені Г.С.Сковороди Національної академії наук України, затвердженого віце-президентом Національної академії наук України від 25.03.2003 р. Інститут філософії імені Г.С.Сковороди є бюджетною установою. Крім того, однією з обов'язкових умов зарахування зустрічних вимог, як одного із способів припинення зобов'язання є відсутність між сторонами спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо. Адже за відсутності безспірності вимог відповідний спір має бути вирішений у судовому порядку з дотриманням вимог процесуального закону. Аналогічної правової позиції при перегляді судових рішень дотримується Вищий господарський суд України (постанова від 31.03.2010 р. у справі № 16/151, від 12.03.2012 р. у справі № 9/112, від 01.02.2011 р. у справі № 33/224-10, від 24.03.2011 р. у справі № 5/47). Листом від 29.10.2010 р. № 1-191929 орендар звертався до орендодавця з вимогою відшкодувати, зокрема вартість переплати по орендним платежам в сумі 194  896,00 грн. шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендаря. Відповідачем за первісним позовом подано заяву від 24.12.2012 р. № 1-121224 про зарахування зустрічних однорідних вимог, у якій орендар зазначає про припинення грошового зобов'язання у розмірі 102  336,21 грн., встановленого рішеннями господарського суду міста Києва у справах № 11/45 та № 5011-1/5542-2012 у зв'язку з частковим зарахуванням наявного у орендодавця грошового зобов'язання щодо повернення переплачених орендарем грошових коштів в розмірі 194  896,00 грн. Проте відповідачем за первісним позовом не подано доказів існування у позивача за первісним позовом заборгованості щодо повернення переплачених орендарем грошових коштів на суму 102  336,21 грн.; така заборгованість не є безспірною, що є однією з умов для зарахування зустрічних однорідних вимог. Крім того, з наявних у матеріалах справи первинних документів (платіжних доручень, квитанцій) вбачається сплата Товариством з обмеженою відповідальністю «Грінтек» за договором оренди від 19.11.1998 р. грошових коштів в сумі 215  196 грн., тоді як п. 4.2. вказаного договору, що діяв у період з 19.11.2008 р. по 31.12.2008 р., визначено розмір орендної плати без врахування інфляції у сумі 2  255 грн. Відтак, враховуючи імперативні норми п.5 ст.602 ЦК України, ч.5 ст.203 ГК України та ч.6 ст.45 Бюджетного кодексу України щодо заборони на проведення розрахунків з бюджетом у негрошовій формі, у тому числі шляхом взаємозаліку та зарахування зустрічних платіжних вимог, та зважаючи на відсутність доказів безспірності зустрічних вимог про зарахування, суд дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для зарахування 102  336, 21 грн. як переплачених орендарем орендних платежів в рахунок погашення заборгованості за договором оренди від 05.01.2009р. При цьому суд звертає увагу, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Грінтек» в обґрунтування своїх заперечень посилається лише на погашення заборгованості перед Інститутом філософії ім. Г.С. Сковороди шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог і не наводить інших доводів щодо відсутності заборгованості з орендної плати та інших платежів за договором від 05.01.2009 р. № 4. За таких обставин суд визнає неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо сплати орендної плати за період з січня 2009 року по жовтень 2010 року істотним порушенням договору оренди від 05.01.2009 р. № 4 та підставою для його розірвання. Стосовно заяв Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінтек» про застосування до вимог про розірвання договору від 05.01.2009 р. позовної давності, суд відзначає наступне. Обґрунтовуючи подані заяви, відповідач за первісним позовом зазначає, що строк позовної давності за первісними позовними вимогами про розірвання договору сплив 07.11.2012 р., тоді як первісний позов був датований 30.11.2012 р. та поданий 05.12.2012 р.  При цьому Товариство з обмеженою відповідальністю «Грінтек» посилається на те, що за змістом ч. 3 ст. 188 ГК України перебіг строку позовної давності розпочався з 26.10.2009 р. (20 днів з дати отримання повідомлення про розірвання договору – 06.10.2010 р.), а відповідно до п. 6.5. договору від 05.01.2009 р. – з 06.11.2009 р. (через шість місяців після отримання орендарем попередження про розірвання). Відповідно до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у  три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України). Відповідно до ч. ч. 2 – 3 ст. 188 Господарського кодексу України сторона  договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати  пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала  пропозицію про зміну чи розірвання  договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У  разі якщо  сторони  не  досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. При цьому згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. № 15-рп/2002 (справа № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Тому норми статті 188 ГК України та статті 11 ГПК України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору. Аналогічної правової позиції також дотримується Верховий Суд України у своїх постановах від 08.05.2012 р. у справі № 5021/966/2011, від 17.06.2008 р. у справі № 8/32пд та Вищий господарський суд України в  інформаційних листах  "Про  деякі питання застосування норм Господарського процесуального  кодексу  України, порушені у доповідних  записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" від 13.08.2008 р. №  01-8/482, "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм   процесуального права" (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України) від 15.01.2010 р. № 01-08/12; «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» від 21.11.2011 р. № 01-06/1624/2011. Оскільки недотримання  позивачем порядку досудового врегулювання спору не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору, суд відхиляє доводи відповідача за первісним позовом, відповідно до яких початок перебігу строку позовної давності пов'язаний з часом отримання листа орендодавця про розірвання договору. Беручи до уваги наведене та враховуючи, що як вбачається з матеріалів справи та не спростовано орендарем, останній порушив зобов'язання щодо сплати орендної плати платежів за період з січня 2009 року по жовтень 2010 року, суд у задоволенні поданих заяв відмовляє у зв'язку з не пропущенням строку позовної давності орендодавцем. Крім того, статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено право наймодавця вимагати повернення речі у разі припинення договору найму. Так, відповідно до частини 1 вказаної статті у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Згідно зі статтею 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.   З огляду на наведене та зважаючи на те, що із розірванням договору оренди Товариство з обмеженою відповідальністю «Грінтек» втратило статус орендаря, і у матеріалах справи відсутні інші докази наявності у орендаря речових прав на приміщення загальною площею 238,9 кв.м. за адресою: м. Київ, Трьохсвятительська, 4, суд визнає вимоги про виселення відповідача з первісним позовом з вказаного приміщення обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. Щодо зустрічних позовних вимог суд зазначає наступне. Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за   договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності. Відповідно до ч. 1 ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право  вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Підставою негаторного позову є належне право позивача користуватися і розпоряджатися майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. Особливістю подання позову в порядку ст. 391 ЦК України є те, що позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Отже, для правильного вирішення спору, поданого на підставі відповідної норми (негаторного позову), судам належить на підставі належних та допустимих доказів з'ясувати зміст майнових прав позивача щодо спірного майна, а також наявність чи відсутність порушення прав позивача щодо користування та розпоряджання цим майном неправомірними діями відповідача, що не пов'язані з позбавленням позивача володіння зазначеним майном. З урахуванням наведеного та враховуючи встановлені судом обставини щодо відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінтек" прав на спірне майно, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову про вселення та усунення перешкод у користуванні майном. За вказаних обставин зустрічні позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Витрати по сплаті судового збору за первісним та зустрічним позовом відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Грінтек». Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва ВИРІШИВ: 1. Первісний позов задовольнити повністю. 2. Розірвати договір оренди № 4 від 05.01.2009 р. між Інститутом філософії імені Г.С. Сковороди Національної академії наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грінтек». 3. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «Грінтек» (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4, ідентифікаційний код 30186639) з орендованого приміщення за адресою: 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4. 4. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю. 5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінтек» (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4, ідентифікаційний код 30186639) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Інституту філософії імені Г.С. Сковороди Національної академії наук України (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, буд. 4, ідентифікаційний код 05417012) 2  146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп. судового збору. Видати накази після набрання рішенням законної сили. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення складено та підписано 01.04.2013 р. Суддя                                                                       Жагорнікова  Т.О.