Постанова

від 03.04.2013 по справі 19пн/5014/2626/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

02.04.2013 р. справа №19пн/5014/2626/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Манжур В.В. суддівБудко Н.В., Москальової І.В., при секретарі Пеленовій О.О. за участю представників сторін: від позивача:не з'явився від відповідача (скаржника): ОСОБА_5 - за паспортом НОМЕР_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м.Кіровськ на рішення господарського суду Луганської області від 05.12.2012р. (повний текст складено 10.12.2012р.) по справі№ 19пн/5014/2626/2012 (суддя Косенко Т.В.) за позовомКіровської міської ради Луганської області, м.Кіровськ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м.Кіровськ проприведення у придатний для використання стан та повернення земельної ділянки, В С Т А Н О В И В:

Позивач, Кіровська міська рада Луганської області, м.Кіровськ, звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м.Кіровськ про зобов'язання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 привести у придатний для використання стан земельну ділянку площею 0,0158га, яка знаходиться на території міського парку в м.Кіровську Луганської області, включаючи знесення розташованого на ній торгівельного кіоску на огорожі літньої площадки, та повернути її Кіровській міській раді Луганської області.

Рішенням господарського суду Луганської області від 05.12.2012р. позовні вимоги Кіровської міської ради Луганської області задоволені повністю, а саме: Фізичну особу-підприємця ОСОБА_5 зобов'язано привести у придатний для використання стан земельну ділянку площею 0,0158га, яка знаходиться на території міського парку в м.Кіровську Луганської області, включаючи знесення розташованого на ній торгівельного кіоску на огорожі літньої площадки, та повернути її Кіровській міській раді Луганської області.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем самовільно зайнята спірна земельна ділянка, оскільки у передбачений п.21 договору строк він земельну ділянку не повернув та продовжував користуватися нею без правовстановлюючих документів.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 05.12.2012р. та прийняти нове рішення у справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Скаржник вважає, що суд неповно з'ясував обставини, що мають суттєве значення для справи, що призвело до прийняття неправильного рішення. Також заявником зазначено, що справу було розглянуто без його участі, не зважаючи на отримані судом телеграми про незадовільний стан здоров'я та клопотання про перенесення розгляду справи.

На виконання вимог Донецького апеляційного господарського суду скаржником надано докази доплати судового збору, які долучені до матеріалів справи.

Представники Кіровської міської ради Луганської області у судове засідання не з'явилися, причину неявки до суду не повідомили, незважаючи на те, що про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Зважаючи на те, що явка представників сторін не визнавалась обов'язковою та неявка їх представників у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.

Фіксування судового засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленому ст.ст.4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду - скасуванню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.11.2009р. між Кіровською міською радою Луганської області (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (орендар) був укладений договір оренди землі (далі за текстом - договір), згідно умов якого орендодавець передав орендареві в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови загальною площею 0,0158га, яка знаходиться в Луганській області, м.Кіровськ, територія міського парку, про що був складений акт прийому-передачі.

В пункті 3 договору визначено, що на земельній ділянці знаходиться торгівельний кіоск.

Цільове призначення земельної ділянки - для обслуговування торгівельного кіоску та майданчика літнього кафе (п.16 договору).

Згідно пункту 8 договору, його укладеного строком на 2 (два) роки. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Вказаний договір зареєстрований у Центрі державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.11.2009р. за № 040941100075.

Рішенням Кіровської міської ради № 367 від 02.12.2011р. було припинено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 право оренди земельної ділянки площею 0,0158га, яка розташована за адресою: Луганська області, місто Кіровськ, територія міського парку, у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди.

В листах від 12.12.2011р. та 20.12.2011р. Кіровська міська рада повідомила фізичну особу-підприємця ОСОБА_5 про припинення права оренди, у зв'язку із закінченням строку дії договору, та необхідність привести орендовану земельну ділянку в належний стан для її повернення.

Оскільки орендар не повернув спірну земельну ділянку у визначений договором строк, Кіровська міська рада Луганської області звернулась до господарського суду з даним позовом.

За результатами апеляційного перегляду матеріалів справи колегія суддів виходить з наступного:

Стосовно посилань заявника на те, що справу було розглянуто без його участі, судова колегія вважає необхідним зазначити наступне:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 у телеграмах від 20.11.2012р. та від 04.12.2012р. просив перенести розгляд справи на більш пізніший строк, у зв'язку з його хворобою.

Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні клопотань щодо перенесення розгляду справи, посилається на п.3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Проте, колегія суддів зазначає, що порушення судом першої інстанції норм процесуального права суттєво не вплинуло на результати розгляду спору по суті судом першої інстанції.

Як зазначено вище, місцевий господарський суд дійшов висновку про самовільне зайняття ФОП ОСОБА_5 спірної земельної ділянки та продовження користування нею без правовстановлюючих документів, а тому задовольнив позовні вимоги.

В пункті 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» визначено, що у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судом необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною діяльною без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (ч.5 ст.126 Земельного кодексу України).

Згідно ч.1 ст.124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, рішенням господарського суд Луганської області від 23.03.2012р. у справі № 26н/5014/303/2012, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.05.2012р., відмовлено у задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Кіровської міської ради про спонукання укласти угоду про поновлення договору оренди землі від 18.11.2009р. та про скасування рішення Кіровської міської ради № 367 від 02.12.2011р. «Про припинення договору оренди землі». Вказаним судовим рішенням рішення Кіровської міської ради № 367 від 02.12.2011р. «Про припинення договору оренди землі» визнано законним.

Зі змісту позову вбачається, що в обґрунтування заявлених вимог щодо приведення спірної земельної ділянки у придатний для використання стан та повернення її Кіровській міській раді Луганської області, остання посилалась на ст.212 Земельного кодексу України та ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель». Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції також виходив з положень ст.1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель" та ст.212 Земельного кодексу України.

В статті 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель" дається визначення самовільного зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ст.212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Проте, виходячи з наведених норм, колегія суддів дійшла висновку, що у даному випадку матеріалами справи не підтверджений факт самовільного зайняття фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 спірної земельної ділянки, а висновки суду щодо цього є хибними.

Матеріалами справи підтверджений факт укладання між Кіровською міською радою Луганської області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 договору оренди землі зі строком дії 2 (два) роки. Як зазначалось вище, судовим рішенням від 23.03.2012р. у справі № 26н/5014/303/2012 рішення Кіровської міської ради № 367 від 02.12.2011р. «Про припинення договору оренди землі» визнано законним.

Отже, на момент зайняття фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 спірної земельної ділянки в нього існували договірні відносини з міською радою, які припинились у зв'язку із закінченням строку дії договору.

Наслідки припинення або розірвання договору оренди землі визначені у статті 34 Закону України «Про оренду землі». Так, у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Отже, чинним законодавством визначений певний порядок повернення земельних ділянок у випадку припинення договору оренди землі.

Самовільним зайняттям земельної ділянки, виходячи з положень ст.1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель", можуть вважатись будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Оскільки, у даному випадку матеріалами справи підтверджено наявність договірних відносин між сторонами та їх припинення, у зв'язку із закінченням строку дії договору, таке зайняття земельної ділянки не може вважатися самовільним.

Таким чином, наявні у матеріалах справи докази спростовують висновок місцевого господарського суду щодо самовільного зайняття фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 спірної земельної ділянки, а тому відсутні підстави для задоволення заявлених Кіровською міською радою Луганської області позовних вимог, обґрунтованих самовільним зайняттям відповідачем спірної земельної ділянки.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Луганської області від 05.12.2012р. у справі № 19пн/5014/2626/2012 прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, та при неправильному застосуванні норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню.

Судові витрати за подання апеляційної скарги колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду покладає на позивача у справі.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, п.п.1, 4 ч.1 ст.104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м.Кіровськ, Луганської області - задовольнити.

Рішення господарського суду Луганської області від 05.12.2012р. у справі № 19пн/5014/2626/2012 - скасувати.

Прийняти нове рішення.

У задоволенні позовних вимог Кіровської міської ради Луганської області, м.Кіровськ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м.Кіровськ про зобов'язання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 привести у придатний для використання стан земельну ділянку площею 0,0158га, яка знаходиться на території міського парку в м.Кіровську Луганської області, включаючи знесення розташованого на ній торгівельного кіоску на огорожі літньої площадки, та повернути її Кіровській міській раді Луганської області - відмовити.

Стягнути з Кіровської міської ради Луганської області, м.Кіровськ (93801, Луганська область, м.Кіровськ, вул.23 партз'їзду, 7; код 26023205) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м.Кіровськ (93801, АДРЕСА_1; ідент.номер НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 573,50грн.

Зобов'язати господарський суд Луганської області видати судовий наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня прийняття постанови.

Головуючий В.В.Манжур

Судді: Н.В.Будко

І.В.Москальова

Надруковано 5 примірників:

1 - позивачу

1 - відповідачу (скаржнику)

1 - у справу

1 - ГСДО

1 - ДАГС