Ухвала

від 01.04.2013 по справі 21/4

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 21/4 01.04.13

За скаргоюДержавного підприємства «Придніпровська залізниця» на діїВідділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції у справі№21/4 за позовомДержавного підприємства «Придніпровська залізниця» до 1)Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України», 2)Дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор» за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача 1 ) Державна адміністрація залізничного транспорту України,

2) Державна служба автомобільних доріг України

про стягнення заборгованості

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін: Від позивачаЯременко О.Г. Від відповідача-1Фрейдун О.М. Від відповідача-2не з'явився Від третіх осібне з'явились Від ВДВСне з'явився

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Придніпровська залізниця» звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України» та до Дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор» про стягнення 8 500 000,00 грн. та припинення зобов'язання за договором № ПР/НФ-0461/НЮ від 16.08.2004 р.

Рішенням Господарського суд міста Києва від 12.06.2007 р. позовні вимоги Державного підприємства «Придніпровська залізниця» задоволено повністю та присуджено до стягнення з Дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор» на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця» 8 500 000,00 грн. основного боргу, 25 500,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

23.01.2013 р. на виконання рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2007 р. у справі № 21/4 видано наказ.

22.02.2013 р. до канцелярії суду надійшла скарга Державного підприємства «Придніпровська залізниця» на дії Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції, в якій скаржник просить суд:

- визнати дії Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції по винесенню постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті виконавчого документа) неправомірними;

- визнати незаконною постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції від 14.02.2013 р. ВП № 36518356 та скасувати її;

- зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції відкрити виконавче провадження з виконання наказу господарського суду міста Києва від 23.01.2013 р. у справі № 21/4 та вжити всіх заходів, передбачених чинним законодавством для його виконання.

Скарга мотивована тим, що державним виконавцем неправомірно, на думку позивача, було відмовлено у відкритті виконавчого провадження з підстав пропущення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, а також з посиланням на порушення підвідомчості виконавчого провадження даному органу ДВС.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 22.02.2013 р. справу № 21/4 передано судді Бойку Р.В. для розгляду скарги на дії Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.02.2013 р. розгляд скарги призначено на 18.03.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.03.2013 р. розгляд скарги відкладено на 01.04.2013 р.

Представники Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції в судове засідання, призначене на 01.04.2013 р., не з'явились.

У поданому суду відзиві Відділ державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції проти задоволення скарги заперечує, вказуючи, що сума стягнення за наказом становить суму, що перевищує 3 мільйони, а строк дійсності його пред'явлення до виконання вказано до 23.07.2010 р., а тому вказаний виконавчий документ було правомірно повернуто стягувачеві.

Відповідно до ч. 2 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Розглянувши скаргу, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача-1, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, господарський суд міста Києва вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулюється Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; 6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції ВП № 36518350 від 14.02.2013 р. відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 23.01.2013 р. у справі № 21/4.

Підставами для відмови державним виконавцем вказано те, що виконавчий документ не підвідомчий даному органу ДВС (оскільки сума зобов'язання перевищує три мільйони гривень), та пропущення стягувачем встановленого строку для пред'явлення документа до виконання.

По-перше, питання підвідомчостість виконавчих проваджень відділам примусового виконання рішень регулюється положеннями ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, Законом передбачено, що виконання рішень, за якими: 1) боржниками є територіальні підрозділи центральних органів виконавчої влади, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи, 2) сума зобов'язання становить від трьох до десяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті, покладається на Відділ примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі.

Інші виконавчі провадження, що перебувають на виконанні в органах державної виконавчої служби, можуть передаватися до відділів примусового виконання рішень в установленому Міністерством юстиції України порядку.

Отже, підвідомчість виконавчих проваджень тому чи іншому органу Державної виконавчої служби ставиться, зокрема, в залежність від суми зобов'язання боржника, а не від суми, яка була фактично присуджена до стягнення відповідним рішенням суду.

Згідно наказу господарського суду міста Києва від 23.01.2013 р. у справі № 21/4 з боржника на користь стягувача підлягає стягненню 8 500 000,00 грн. основного боргу, 25 500,00 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.11.2010 р. виконання рішення у справі № 21/4 було розстрочено, а сума заборгованості, за твердженням позивача, була відповідачем-1 частково сплачена.

В заяві від 01.02.2013 р. про направлення виконавчого документа для виконання Державне підприємство «Придніпровська залізниця» повідомляло орган ДВС про часткову сплату боржником присудженої до стягнення заборгованості та просило стягнути з боржника 1 452 619,00 грн . з наданням доказів виконання рішення суду в іншій частині. Тому, в даному випадку, сума зобов'язання боржника, яке підлягало примусовому виконанню на підставі наказу від 23.01.2013 р., становила 1 452 619,00 грн., а не 8 525 618,00 грн. (загальна сума, присуджена до стягнення рішенням суду).

Зазначене спростовує доводи Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції про те, що сума зобов'язання боржника становить більше трьох мільйонів гривень і, як наслідок, виконавче провадження підвідомче не йому, а відділу примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в області.

По-друге, стосовно тверджень Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції про пропущення відповідачем строку для пред'явлення наказу до виконання суд відзначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на момент набрання законної сили рішенням суду, виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох років.

Частиною 2 вказаної статті Закону (та ст. 22 Закону в поточній редакції) визначено, що строки, зазначені у частині першій цієї статті, для виконання судових рішень встановлюються з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Отже, за змістом положень Закону України «Про виконавче провадження» строк пред'явлення виконавчого документа до виконання пов'язується із датою набрання чинності відповідним судовим рішення, на виконання якого його було видано.

Оскільки рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2007 р. у справі № 21/4 набрало законної сили 23.07.2007 р., то датою закінчення строку пред'явлення до виконання наказу, виданого на його виконання, є 23.07.2010 р., що правильно зазначено у відповідному наказі.

Однак, статтею 23 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред'явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Як свідчать матеріали справи, ухвалами господарського суду міста Києва від 18.09.2007 р., 30.10.2008 р., 08.10.2009 р., 04.11.2010 р. виконання рішення від 12.06.2007 р. у справі № 21/4 було розстрочено. Про існування ухвали про розстрочення виконання рішення безпосередньо зазначено у виданому судом наказі.

Отже, з огляду на положення ч. 1 ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження» строк пред'явлення наказу господарського суду міста Києва від 23.01.2013 р. у справі № 21/4 переривався, а у відповідності до ч. 2 зазначеної статті Закону після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється, час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується .

Тобто, 18.09.2007 р. строк давності пред'явлення до виконання наказу господарського суду міста Києва від 23.01.2013 р. було перервано, та (з урахуванням встановленого в ухвалі про розстрочку виконання рішення строку сплати останнього платежу) строк пред'явлення до виконання було поновлено на три роки - до 31.12.2012 р. Аналогічна ситуація мала місце за наслідками винесення судом наступних ухвал про розстрочку виконання рішення у даній справі (від 30.10.2008 р., 08.10.2009 р. та 04.11.2010 р.). Так, в результаті винесення судом ухвали від 04.11.2010 р. строк пред'явлення відповідного наказу до виконання було перервано, а наказ в частині стягнення останнього розстроченого платежу міг бути пред'явлений до виконання до 31.12.2013 р.

За таких обставин, станом на момент звернення позивача до Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції з заявою про примусове виконання рішення у справі № 21/4, строк пред'явлення до виконання наказу господарського суду міста Києва від 23.01.2013 р. у справі № 21/4 не закінчився.

Таким чином, державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції неправомірно відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 23.01.2013 р. у справі № 21/4 на підставі п. 1, 4 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Враховуючи викладене, вимоги скаржника про визнання незаконними дій Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції щодо винесення постанови від 14.02.2013 р. ВП № 36518356 і визнання зазначеної постанови недійсною є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також скаржником заявлено вимогу про зобов'язання Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції відкрити виконавче провадження з виконання наказу господарського суду міста Києва від 23.01.2013 р. у справі № 21/4.

Однак, за змістом ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження відкривається державним виконавцем на підставі виконавчого документа. Враховуючи, що наказ господарського суду міста Києва від 23.01.2013 р. у справі № 21/4 станом на час розгляду скарги у державного виконавця відсутній, у зв'язку з поверненням його стягувачеві, вимоги скаржника про зобов'язання державного виконавця відкрити виконавче провадження задоволенню не підлягають.

В постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» вказано, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Враховуючи викладене, скарга Державного підприємства «Придніпровська залізниця» на на дії Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 121 2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Державного підприємства «Придніпровська залізниця» на дії Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції задовольнити частково.

2. Визнати незаконними дії Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції з винесення постанови від 14.02.2013 р. ВП № 36518356 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа).

3. Визнати недійсною постанову Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції від 14.02.2013 р. ВП № 36518356 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа).

4. В іншій частині у задоволенні скарги відмовити.

Суддя Р.В. Бойко