Ухвала

від 28.07.2014 по справі 21/4

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа №21/4 28.07.14

За скаргоюДержавного підприємства "Придніпровська залізниця" на дії у справіВідділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції №21/4 за позовомДержавного підприємства "Придніпровська залізниця" до 1. Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" 2. Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1. Державної адміністрації залізничного транспорту України 2. Державної служби автомобільних доріг України простягнення заборгованості Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін: Від позивача:Карпов А.О. Від відповідача 1: Фрейдун О.М. Від відповідача 2:Фрейдун О.М. Від третьої особи 1:не з'явився Від третьої особи 2:не з'явився Від ВДВС:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" та Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" про стягнення 8 500 000,00 грн. та припинення зобов'язання за договором № ПР/НФ-0461/НЮ від 16.08.2004 р.

Рішенням господарського суд міста Києва від 12.06.2007 р. позовні вимоги Державного підприємства "Придніпровська залізниця" задоволено повністю та присуджено до стягнення з Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" 8 500 000,00 грн. основного боргу, 25 500,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.11.2010 р. було прийнято рішення про розстрочку виконання даного рішення з затвердженням графіку платежів.

23.01.2013 р. на виконання рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2007 р. у справі № 21/4 видано відповідний наказ.

23.05.2014 р. до господарського суду міста Києва від Державного підприємства "Придніпровська залізниця" надійшла скарга на дії відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції (надалі - "Відділ") за змістом якої скаржник просить: визнати бездіяльність головного державного виконавця Богака Я.В. відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції неправомірною; зобов'язати відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції на виконання наказу господарського суду міста Києва від 23.01.2013 р. №21/4 вжити всіх заходів, передбачених чинним законодавством для його виконання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.05.2014 р. призначено розгляд скарги Державного підприємства "Придніпровська залізниця" на дії відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції по справі №21/4 на 23.06.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.06.2014 р. відкладено розгляд скарги на 17.07.2014 р. у зв'язку з неявкою в судове засідання представників відповідачів, третьої особи 2 та відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції.

01.07.2014 р. до канцелярії суду надійшов відзив Відділу на скаргу стягувача, в якій зазначено, що державним виконавцем Відділу вжито всіх заходів на виконання наказу господарського суду міста Києва №21/4 від 23.01.2013 р., а тому скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

17.07.2014 р. від скаржника надійшли доповнення до скарги, в яких він просить визнати бездіяльність головного державного інспектора відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції Богака Я.В. неправомірною, зокрема в частині винесення ним постанов про арешт коштів боржника лише 29.08.2013 р. та зобов'язати Відділ вжити всіх заходів на виконання рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2007 р. у даній справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.07.2014 р. відкладено розгляд скарги на 28.07.2014 р. у зв'язку з неявкою в судове засідання представників позивача, третіх осіб 1, 2 та Відділу.

В судове засідання 28.07.2014 р. представник позивача з'явився, скаргу з урахуванням доповнень підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідачів в судове засідання з'явилась проти задоволення скарги позивача заперечувала та просила відмовити у її задоволенні.

Представники третіх осіб та Відділу в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового розгляду були належним чином повідомлені, що підтверджується відміткою про відправлення на зворотному боці ухвали суду та інформацією з пошукової системи поштових відправлень, яка міститься на офіційному веб-сайті Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" за адресою http://services.ukrposhta.com/barcodesingle/default.aspx, відповідно до якої поштові відправлення на адресу третіх осіб 1, 2 та відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції №0103025767466, №0103025767458 та №0103025767474 були отримані 24.07.2014 р., 24.07.2014 р. та 25.07.2014 р. відповідно.

Згідно з ч. 2 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Розглянувши скаргу, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи 1, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, господарський суд міста Києва вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

В поданій скарзі боржник просить визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції Богака Я.В., що полягає у не вчиненні ним всіх передбачених законодавством заходів на виконання наказу господарського суду міста Києва №21/4 від 23.01.2013 р. та зобов'язати Відділ вжити їх.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За своїм змістом бездіяльність є формою поведінки особи, яка полягає у невиконанні нею дій, які вона повинна була і могла вчинити відповідно до покладених на неї посадових обов'язків і згідно з законодавством України.

Частиною 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами 24.04.2013 р. головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції Богаком Я.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№37683113 з виконання наказу господарського суду міста Києва №21/4 від 23.01.2013 р., відповідно до якої боржнику було надано 7 денний термін для добровільного виконання рішення суду.

У частині 1 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" вказано, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Пунктом 1 частини 1 статті 32 вказаного Закону визначено, що заходами примусового виконання рішень є, в тому числі і звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника.

З аналізу вказаних приписів Закону, з огляду на мету та принципи здійснення виконавчих дій, вбачається, що державний виконавець у разі невиконання боржником у добровільному порядку рішення суду у встановлений строк зобов'язаний вчинити всі передбачені законодавством заходи для якнайшвидшого виконання судового рішення в повному обсязі.

Частинами 2 та 4 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Таким чином, Законом України "Про виконавче провадження", зокрема ст. 52 цього Закону, встановлено чіткий порядок проведення стягнення за виконавчими документами, яким передбачено, що в першу чергу відбувається звернення стягнення на грошові кошти боржника, а вже потім, у разі їх відсутності або недостатності, на належне боржникові інше майно.

Частинами 1 та 2 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення та може накладатися, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах.

Виконавче провадження ВП№37683113 було відкрите 24.04.2013 р. і лише 23.10.2013 р. Відділом було винесено постанову про арешт коштів боржника, тобто в останній день передбаченого ч. 2 ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження" строку, протягом якого державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення, хоча інформація про наявні у боржника рахунки йому була відома ще в червні 2013 року (згідно відповіді Державної податкової служби України №1001044594 від 21.06.2013 р.).

Бездіяльність Відділу в частині не накладення арешту на наявні у боржника кошти підтверджується тим, що Дочірнє підприємство "Івано-Франківський облавтодор" вільно розпоряджалося ними, як це вбачається з платіжних доручень №5413 від 03.07.2013 р., №5867 від 05.09.2013 р., №5150 від 14.05.2013 р., №4375 від 08.02.2013 р., №4617 від 11.03.2013 р., №5997 від 24.09.2013 р. та 15.01.2013 р.

Слід зазначити, що стягнення коштів з рахунків боржника є найшвидшим та найдієвішим заходом виконання судового наказу, а тому бездіяльність державного виконавця в частині не накладення арешту на кошти боржника свідчить про неналежне виконання ним приписів Закону України "Про виконавче провадження".

У своєму листі на адресу скаржника №04-18/795 від 07.05.2014 р. та відзиві на скаргу Відділ вказує, що 08.04.2013 р. в рамках даного виконавчого провадження винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а 29.08.2013 р. винесено постанову про арешт коштів боржника.

Такі твердження Відділу судом відхиляються, оскільки ухвалою господарського суду міста Києва від 28.05.2014 р. Відділ було зобов'язано надати суду засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження з виконання рішення господарського суду міста Києва від

12.06.2007 р. у справі №21/4, на виконання якої до відзиву було додано копії відповідних документів. Однак, дані постанови, на які посилається Відділ, серед наданих матеріалів виконавчого провадження відсутні.

Натомість, з доданих до відзиву документів вбачається, що державним виконавцем не вживалися заходи передбачені ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження", спрямовані на примусове виконання рішення, до 23.10.2013 р., хоча в даний період у боржника були в наявності кошти і він ними вільно розпоряджався, що підтверджується вказаними платіжними дорученнями.

Наведені обставини підтверджують висновок суду, що державним виконавцем не вчинялися заходи спрямовані на реальне виконання наказу протягом майже шести місяців, хоча він зобов'язаний був та міг своєчасно вчинити весь обсяг передбачених законодавством заходів для виконання рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2007 р. у справі №21/4, що на думку суду є протиправною бездіяльністю Відділу, яка полягає у невиконанні покладеного на нього законодавством (зокрема, Законом України "Про виконавче провадження") обов'язку неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії з примусового виконання рішень судів, що в свою чергу, свідчить про обґрунтованість тверджень скаржника про бездіяльність органу державної виконавчої служби.

Щодо вимоги стягувача зобов'язати відділ державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції на виконання спірного наказу господарського суду міста Києва вжити всіх необхідних заходів, передбачених чинним законодавством для його виконання, то слід зазначити, що такий обов'язок на державного виконавця покладений Законом України "Про виконавче провадження" в цілому, та статтею 11 даного Закону зокрема.

До того ж, станом на дату розгляду даної скарги Відділом вжито всі необхідні заходи на виконання наказу господарського суду міста Києва №21/4 від 23.01.2013 р., а тому у повторному зобов'язанні Відділу вчинити такі заходи немає необхідності.

В постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" вказано, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що вимога Державного підприємства "Придніпровська залізниця" визнати бездіяльність відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції в частині не накладення арешту на рахунки боржника з моменту невиконання ним рішення у передбачений для добровільного виконання строк до жовтня 2013 р. протиправною є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 121 2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" на дії відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції в частині не накладення арешту на кошти боржника з травня по жовтень 2013 р. у виконавчому провадженні ВП№37683113 з виконання наказу господарського суду міста Києва №21/4 від 23.01.2013 р.

3. В іншій частині у задоволенні скарги відмовити.

Суддя Р.В. Бойко