Ухвала

від 15.03.2013 по справі 8/255-08/4/22/20-12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

"15" березня 2013 р. Справа № 8/255-08/4/22/20-12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Владимиренко С.В., суддів:Демидової А.М., Малетича М.М., Мирошниченка С.В., Шевчук С.Р., розглянувши заявуТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство - ВТС"

про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 01.10.2012 у справі №8/255-08/4/22/20-12 за позовомКиївської обласної спілки споживчих товариств до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство - ВТС"; 2. Приватного виробничого підприємства "Сіріус" третя особаБілоцерківська торгово-закупівельна база провизнання недійсним договору купівлі-продажу та виселення,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 23.04.2012 у справі №8/255-08/4/22/20-12 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2012, рішення Господарського суду Київської області від 23.04.2012 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про виселення Приватного виробничого підприємства "Сіріус" з нежилого приміщення загальною площею 534,4м 2 , розташованого за адресою м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, буд. 63, літ. "З"; прийнято в цій частині нове рішення, яким вирішено виселити Приватне виробниче підприємство "Сіріус" з нежилого приміщення загальною площею 534,4м 2 , розташованого за адресою м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, буд. 63, літ. "З"; в іншій частині рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.10.2012 у справі №8/255-08/4/22/20-12 постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2012 залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство - ВТС" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 01.10.2012 у справі №8/255-08/4/22/20-12, в якій просить скасувати зазначену постанову. Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 08.02.2006 у справі №3/507, від 28.07.2010 у справі №9/4/5/5198, від 03.07.2007 у справі №8/258/22-8/294/23, постанову судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 07.04.2009 у справі №8/255-08 мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України норм матеріального права, внаслідок чого, на думку заявника, ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.02.2013 повідомлено заявника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство - ВТС" про недоліки поданої заяви та надано строк для усунення недоліків до 15.03.2013.

Заявником вимоги ухвали від 18.02.2013 виконані належним чином, вказано належного заявника, від імені якого підписано заяву; подано копії заяви відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі та документ про сплату судового збору сплаченого на належні платіжні реквізити.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на наступне.

Відповідно до статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом. Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

При вирішенні питання про допуск справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність усіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Як убачається зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 01.10.2012 у справі №8/255-08/4/22/20-12, про перегляд якої подано заяву, позов подано про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та виселення відповідача-2 зі спірного нежитлового приміщення. В частині визнання недійсними договорів купівлі-продажу, укладених відповідачами, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у позові в цій частині, оскільки визнання оспорюваного договору купівлі-продажу недійсним створює юридичні наслідки лише для його сторін - відповідачів у справі, а тому обраний позивачем спосіб захисту права власності не призведе до відновлення порушеного права позивача як власника. Разом з тим, у частині позову про виселення відповідача-2 зі спірного приміщення, суд касаційної інстанції визнав обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про те, що зазначена вимога є по своїй суті віндикаційним позовом (витребування майна з чужого незаконного володіння) та підлягає задоволенню з огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи про те, що: - договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений позивачем та відповідачем-1, визнано недійсним рішенням у іншій господарський справі № 266/20-05/10-06 та до нього застосовано наслідки недійсності правочину і зобов'язано відповідача-1 повернути позивачу спірне майно; - вже після прийняття рішення у вказаній справі відповідач-1 не будучи власником майна незаконно відчужив спірне майно відповідачу-2, у зв'язку з чим спірне нерухоме майно вибуло з володіння власника (позивача) поза його волею, а відповідач-2 володіє цим майном без відповідної правової підстави.

У постанові від 08.02.2006 у справі №3/507 суд касаційної інстанції скасував судові рішення судів попередніх інстанцій, прийняв нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності та зобов'язання вчинити дії (скасувати реєстрацію права власності), з огляду на те, що права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, стороною в якій така особа не є. Крім того, суд касаційної інстанції виходив з того, що відповідач-2 набув право власності на спірне майно на підставах та у спосіб встановлений нормами матеріального права, який не позбавлений такого права, тому визнання за позивачем права власності на теж нерухоме майно не можна визнати таким, що ґрунтується на вимогах закону.

З огляду на викладене заявником не доведено наявності неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, оскільки судові рішення у цих справах прийнято і застосовано норми матеріального права залежно від встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи та у згаданих постановах в частині розгляду позовних вимог про визнання недійними договорів купівлі-продажу відсутні неоднакові правові висновки, що унеможливлює посилання на постанову у справі №3/507 як на доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

Крім того, колегія суддів зазначає, що до кола судових рішень, на які може бути здійснене посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 111 16 ГПК України, належать виключно рішення суду касаційної інстанції, ухвалені в порядку розгляду касаційної скарги на рішення судів попередніх інстанцій, а тому на постанову Верховного Суду України від 07.04.2009 у справі №8/255-08 не може бути здійснене посилання, оскільки останню прийнято згідно з розділом ХІІ 2 ГПК України, якою встановлено порядок перегляду судових рішень Верховним Судом України після їх перегляду в касаційному порядку.

Разом з тим, постанови Вищого господарського суду України від 28.07.2010 у справі №9/4/5198 та від 03.07.2007 у справі №8/258/22-8/294/23, якими рішення судів попередніх інстанцій скасовані, а справи направлено на новий розгляд до судів першої інстанції, не можуть бути доказами неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, оскільки прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору в справі, а тому на відповідні постанови не може бути здійснено посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 111 16 ГПК України.

Враховуючи викладене, відсутні передбачені статтею 111 16 ГПК України підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство - ВТС" у допуску справи №8/255-08/4/22/20-12 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяС. Владимиренко Судді:А. Демидова М. Малетич С. Мирошниченко С. Шевчук