Рішення

від 16.04.2013 по справі 911/288/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" квітня 2013 р. Справа № 911/288/13-г

Розглянувши матеріали справи за позовом Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства, м.Київ та Державної спеціалізованої бюджетної установи Аграрного фонду, м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Благовісне», с.Наливайківка

про стягнення 6548990,93 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача 1: не з'явився

Від позивача 2: Легка М.В.

Від відповідача: Чайка В.В.

Від прокуратури: Сазонова С.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства (далі - позивач-1) та Державної спеціалізованої бюджетної установи Аграрного фонду (далі - позивач-2) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Благовісне» (далі - відповідач) про стягнення 6548990,93 грн.

Провадження у справі №911/288/13-г порушено відповідно до ухвали суду від 23.01.2013 року та призначено справу до розгляду на 05.02.2013 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 05.02.2013 року без поважних причин не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав. Розгляд справи відкладався на 12.03.2013 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 12.03.2013 року повторно без поважних причин не з'явився. Розгляд справи відкладався на 26.03.2013 року.

У судовому засіданні 26.03.2013 року оголошено перерву до 09.04.2013 року на 11:00.

Крім того, представник відповідача у судовому засідання 26.03.2013 року подав клопотання про продовження процесуального строку розгляду справи передбаченого ч. 1 ст. 69 ГПК України. Строк розгляду справи закінчується 22.03.2013 року.

Відповідно до ч.3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотання сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більше як на п'ятнадцять днів.

Враховуючи складність справи та необхідність більш детального вивчення матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача та продовження строку розгляду спору до 06.04.2013 року.

В судовому засіданні 09.04.2013 року позивач-2 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, відповідач проти позову заперечував.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані сторонами докази, судом встановлено наступне.

На виконання Порядку проведення державних форвардних закупівель зерна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 736 від 16.05.2007 року, позивач-2 здійснює форвардні закупівлі зерна майбутнього врожаю за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на відповідний рік, шляхом укладення на Аграрній біржі між Аграрним фондом та товаровиробниками, в тому числі з Товариством з обмеженою відповідальністю «Благовісне» (відповідач), контракту, форма якого затверджується Міністерством аграрної політики.

У зв'язку з чим, між позивачем-2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Благовісне» було укладено Форвардний біржовий контракт № 699Ф від 18.05.2012 року (далі - Контракт).

Відповідно до п.п. 1-5 Контракту ТОВ «Благовісне» зобов'язувалось передати позивачу-2 у власність товар: пшеницю м'яку 4 класу у кількості 6156 тонн, за ціною 1729 грн. за тонну в термін до 01.11.2012 року, на базисі поставки EXW «Черняхівський елеватор» ДП ДАК «Хліб України».

Як зазначив позивач-2, ним на виконання п. 5.1 Контракту було перераховано на рахунок ТОВ «Благовісне» авансовий платіж у сумі 5 321 862 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 02.07.2012 року № 1036, від 02.07.2012 року № 1035.

Однак, як стверджує позивач-2, в порушення умов п.п. 1.1, 1.2 Контракту ТОВ «Благовісне» свої зобов'язання за Контрактом виконало частково, а саме поставило 1000 тонн зерна пшениці 3 класу (по Контракту 4 клас) на загальну суму 1800000 грн., про що свідчить Акт від 10.08.2012 року передавання-приймання зерна згідно Форвардного біржового контракту № 699Ф на закупівлю Фондом зерна від 18.05.2012 року. Решту зобов'язань відповідачем не було виконано, зокрема, не поставлено зерно на суму 3 521 862 грн.

Відповідні обставини відповідачем в ході розгляду спору не заперечені та не спростовані.

У зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача суму передплачених коштів 3 521 862 грн., на які поставка зерна не відбулась та штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язання.

Зокрема, відповідно до п. 7.2. Контракту у разі невиконання ТОВ «Благовісне» умов Контракту щодо обсягів поставки передбачено сплату штрафу в розмірі 20 % вартості недопоставленого товару.

Пунктом 7.5. Контракту встановлено, що ТОВ «Благовісне» повинно сплатити пеню у розмірі 0,1 % вартості недопоставленого товару, з якого допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення поставки товару понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % указаної вартості та 3 % річних, що передбачено ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з наданим позивачем-2 розрахунком, він просить стягнути з відповідача 3 521 862 грн. боргу у вигляді повернення передплаченої суми, 1768744,80 грн. штрафу у розмірі 20 % вартості недопоставленого товару, 619060,68 грн. штрафу у розмірі 7 % за прострочення поставки товару понад 30 днів, 619060,68 грн. пені у розмірі 0,1 % вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення та 20262,72 грн. 3% річних, всього 6 548 990,93 грн.

Дослідивши обставини спору, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, судом встановлено, що у відповідності до умов п.5.1 Контракту Покупець, тобто позивач-2, впродовж трьох робочих днів з моменту укладання Контракту на торгах Аграрної біржі зобов'язується перерахувати кошти (авансовий платіж) на поточний рахунок Продавця (відповідача) в розмірі 50% від суми контракту.

Тобто кошти згідно Контракту повинні були надійти на рахунок відповідача не пізніше 21.05.2012 року, однак, фактично авансовий платіж було здійснено через 61 день - 20.07.2012 року, що позивачем-2 не заперечено та не спростовано. Позивач-2 в судовому засіданні надав пояснення, що прострочення сплати авансового платежу відбулось з незалежних від нього обставин через затримку державного казначейства.

Відповідач зазначив, що у зв'язку з несвоєчасною сплатою позивачем-2 авансового внеску, підприємство було позбавлене можливості вчасно доглянути та зібрати врожай 2012 року, тобто пшеницю м'яку 4-го класу. Відповідач пояснив, що в перших числах липня 2012 року зерно дозріло і його потрібно було збирати, вся необхідна техніка та обслуговуючий персонал були найняті і готові до збирання врожаю, однак у зв'язку з відсутністю достатніх коштів, строки збирання врожаю затягувалися, зерно вчасно не було зібране, що призвело до втрати його якості та кількості.

Зокрема, відповідач надав розрахунок, що витратна частина по вирощуванню озимої пшениці на площі 2 724 га по ТОВ «Благовісне» становить 4 465 700 грн., які планувалось погасити за рахунок передплачених коштів.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зокрема, умовами Контракту передбачено, що ТОВ «Благовісне» зобов'язувалось передати позивачу-2 у власність товар: пшеницю м'яку 4 класу у кількості 6156 тонн, за ціною 1729 грн. за тонну в термін до 01.11.2012 року.

Також, умовами Контракту передбачено, що згідно п.5.1 Контракту Покупець, тобто позивач-2, впродовж трьох робочих днів з моменту укладання Контракту на торгах Аграрної біржі зобов'язується перерахувати кошти (авансовий платіж) на поточний рахунок Продавця (відповідача) в розмірі 50% від суми контракту. Тобто кошти згідно Контракту повинні були надійти на рахунок відповідача не пізніше 21.05.2012 року.

Позов подано до ТОВ «Благовісне» (боржник) у зв'язку з простроченням поставки зерна пшениці 4-го класу, в той час, як позивачем-2 (кредитор) фактично авансовий платіж було здійснено через 61 день - 20.07.2012 року, тобто з порушенням п.5.1 Контракту.

Відповідно до ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Таким чином, враховуючи, що відповідач не заперечує факту отримання від позивача-2 передплати, на яку не було поставлено товар на суму 3 521 862 грн., позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо нарахованих позивачем санкцій за прострочення виконання зобов'язання, суд звертає увагу, що з огляду на норму ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» заявлена до стягнення пеня, нарахована в розмірі більшому, ніж передбачено Законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на умови Контракту, зобов'язання відповідача має не грошову природу, тому застосування такої відповідальності, як пеня та 3% річних суперечить ст.ст. 549, 625 Цивільного кодексу України, відтак позовні вимоги в частині стягнення пені та 3% річних задоволенню не підлягають.

Щодо вимог про стягнення з відповідача штрафів, суд зазначає, що у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як передбачено нормою ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

З огляду на норму ст. 613 Цивільного кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Боржник не має права на відшкодування збитків, завданих простроченням кредитора, якщо кредитор доведе, що прострочення не є наслідком його вини або осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання.

Таким чином, враховуючи наведені норми законодавства, судом встановлено, що простроченню боржника (відповідача) сприяло прострочення кредитора (позивача-2), яке відбулось без вини останнього.

Як передбачено ч.ч. 2, 6 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідач повідомив, що ним 16.05.2012 року було укладено з Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Статус» договір №0003387-2711-02-801-12 добровільного комплексного страхування майбутнього врожаю сільськогосподарської культури, тобто пшениці 4 класу на площі посіву розміром 2724 га, вигодонабувачем якого являється Покупець (позивач-2).

Втрата відповідачем внаслідок кліматичних умов врожаю пшениці 4 класу на площі посіву розміром 2724 га, визнано страховим випадком за договором №000387-02-801-12 від 16.05.2012 року, відповідно до якого Вигодонабувачем є Аграрний фонд, з сумою збитків 3 765 533,63 грн. відповідно до акту розрахунку відшкодування №1.

Відповідно п.п.7.7 п.7 Договору страхування та ч.17 ст.9 Закону України «Про страхування» дане страхове відшкодування не підлягає виплаті, оскільки розмір безумовної франшизи ( згідно Договору страхування становить 50% - 5 321 862 грн. ) перевищує розмір збитків 3 765 533,63 грн.).

Відповідно до п.8.1 Контракту, сторони звільняються від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажор) за умови, що дані обставини сталися не з вини Сторін та безпосередньо вплинули на своєчасне виконання договірних зобов'язань.

Також, відповідач повідомив, що враховуючи несприятливі кліматичні умови та неналежне виконання своїх зобов'язань зі сторони Покупця, адміністрація ТОВ «Благовісне», зрозумівши, що з незалежних від нього обставин, не зможе виконати своїх зобов'язань в повній мірі, відповідно до п.6.5. Контракту, неодноразово в усній формі та в письмовій формі повідомляло про це Покупця (Аграрний фонд) та просили пролонгувати термін погашення заборгованості на 2013 рік.

Таким чином, виходячи зі встановлених в ході розгляду спору обставин, відповідач вжив всіх можливих і залежних від нього заходів щодо попередження порушення умов Контракту.

Статтею 616 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника.

Суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Згідно зі ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Враховуючи встановлені в ході розгляду спору обставини, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню сума передплати, на яку не було виконано зобов'язання з поставки пшениці, в частині стягнення пені та 3% річних позовні вимоги задоволенню не підлягають, в частині стягнення штрафів, суд вважає за можливе звільнити відповідача від відповідальності за невиконання зобов'язань, оскільки цьому сприяло (хоч і не умисно) прострочення кредитора і відповідачем вжито всіх можливих заходів щодо попередження порушення виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Сплата судового збору покладається на відповідача виходячи з розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Благовісне» (08022, Київська обл., Макарівський р-н, с. Наливайківка, вул. Жовтнева, 1Б, код ЄДРПОУ 37341582) на користь Державної спеціалізованої бюджетної установи Аграрного фонду (01001, м. Київ, вул. Б.Грінченка, 1, код ЄДРПОУ 33642855) 3 521 862 грн. передплати.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Благовісне» (08022, Київська обл., Макарівський р-н, с. Наливайківка, вул. Жовтнева, 1Б, код ЄДРПОУ 37341582) в доход Державного бюджету України 70437,24 грн. судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В задоволенні решти позову відмовити.

Суддя Кошик А.Ю.