Рішення

від 12.04.2013 по справі 901/395/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.04.2013Справа № 901/395/13-г За позовом Прокурора Красногвардійського району Автономної Республіки Крим в інтересах держави, в особі Аграрного фонду, м. Київ,

до відповідача Приватного підприємства «Рось-Агро», Красногвардійський район,

про стягнення 652 758,91 грн.

Суддя О.І. Башилашвілі

Представники:

Від позивача - Бурилова І.Ю., представник, довіреність №288 від 27.02.2013.

Від відповідача - Качура В.І., керівник, довідка АБ №552383 з ЄДРПОУ.

Від відповідача - Протасова Т.П., представник, довіреність №б/н від 11.02.2013.

Від відповідача - Піскарьов Д.А., адвокат, договір про надання правової допомоги від 04.02.2013.

Прокурор - Приймак А.О., прокурор відділу прокуратури міста Сімферополя, посвідчення №013070.

СУТЬ СПОРУ: Прокурор Красногвардійського району Автономної Республіки Крим звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим в інтересах держави, в особі Аграрного фонду з позовною заявою до Приватного підприємства «Рось-Агро» з вимогами про стягнення з останнього авансового платежу у розмірі 286556,71 грн., штрафу у розмірі 207480,00 грн., 54982, 20 грн. пені у розмірі 0,1 відсотка вартості непоставленого товару, 72618,00 грн. за прострочення понад тринадцять днів штрафу у розмірі 7%, 31122,00 грн.-3% річних, що загалом становить 652758,91 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за форвардним біржовим контрактом №195Ф від 09.04.2012, укладеного між Аграрним фондом та Приватним підприємством «Рось-Агро», в частині передачі пшениці м'якої 4 класу, у кількості 600,00 тонн за ціною 1729,00 грн. за тону на загальну суму 1037400,00 грн. в строк до 01 листопада 2012 року. Прокурор у позовній заяві зазначає, що позивач на виконання п. 5.1 контракту перерахував на рахунок відповідача авансовий платіж у сумі 518700,00 грн. Приватне підприємство «Рось-Агро» в порушення умов контракту до 01 листопада 2012 року не виконав свої договірні зобов'язання по контракту, у зв'язку із настанням страхового випадку на підставі договору добровільного комплексного страхування майбутнього врожаю від 29.03.2012 №11/1129861/0103/12, ПАТ «Страхова компанія «Провідна» перерахувала Аграрному фонду страхове відшкодування в розмірі 232 143,29 грн. Прокурор зазначає, що враховуючи отримання Аграрним фондом страхового відшкодування, сума неповернутого авансового платежу складає 286556,71 грн., що й стало причиною звернення прокурора в інтересах держави в особі Аграрного фонду з позовом до суду.

22.02.2013 від Аграрного фонду через канцелярію суду надійшла довідка, відповідно до якої позивач повідомляє, що позов прокурора Красногвардійського району Автономної Республіки Крим в інтересах Аграрного фонду підтримує у повному обсязі та просить суд його задовольнити.

Відповідач, згідно наданому у судове засідання 22.02.2013 відзиву на позов, позовну заяву просить суд задовольнити частково, в частині стягнення авансового платежу у розмірі 286 556,71 грн., в іншій частині позовних вимог - відмовити.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.03.2013 суд в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони, продовжив строк розгляду справи на п'ятнадцять днів до 12.04.2013.

02.04.2013 від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про долучення доказів у справі з додатком, а саме договір добровільного комплексного страхування від 29.03.2012, копія довіреності.

Дане клопотання разом з додатком оглянуті судом у судовому засіданні 04.04.2013 та долучені в матеріали справи.

Відповідач у судовому засіданні 04.04.2013 заявив клопотання про долучення в матеріали справи довідки та пояснень.

Дане клопотання разом з додатком оглянуті судом у судовому засіданні 04.04.2013 та долучені в матеріали справи.

За результатами судового засідання 04.04.2013 суд оголосив перерву в засіданні в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України до 08.04.2013.

У продовжене судове засідання відповідач надав клопотання про долучення в матеріали справи заяв.

Надані відповідачем документи оглянуті судом в судовому засіданні 08.04.2013 та долучені в матеріали справи.

За результатами судового засідання 08.04.2013 суд оголосив перерву в засіданні в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України до 12.04.2013.

11.04.2013 від відповідача, через канцелярію суду, надійшли письмові пояснення у справі, згідно з якими останній просить суд позовні вимоги прокурора задовольнити частково, а саме в частині стягнення 286556,71грн. авансового платежу, в іншій частині просить суд в задоволенні позову відмовити. До пояснень відповідачем додані копії документів, а саме актів про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин за квітень 2012 року - травень 2012року №1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8; акту огляду посівів від 06.06.2012; актів визначення врожайності від 22.06.2012 та від 16.07.2012; листа №17/12/10192 від 20.07.2012.

Пояснення відповідача разом з доданими копіями документів, оригінали яких оглянуто судом у судовому засіданні 12.04.2013, долучені в матеріали справи.

У продовженому судовому засіданні, яке відбулось 12.04.2013 прокурор та позивач підтримали позовні вимоги у повному обсязі та наполягали на їх задоволенні.

Відповідач у судовому засіданні проти задоволення позову у повному обсязі заперечував, визнавши лише вимоги щодо стягнення 286556,71грн. авансового платежу. В частині заявлених до стягнення прокурором штрафу у розмірі 207 480,00 грн., 54 982, 20 грн. пені у розмірі 0,1 відсотка вартості непоставленого товару, 72 618,00 грн. за прострочення понад тринадцять днів штрафу у розмірі 7% і 31122,00 грн. - 3% річних, відповідач наполягав на відмові судом у позові.

Розгляд справи відкладався, оголошувалась перерва в засіданні відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

На виконання Порядку проведення державних форвардних закупівель зерна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 736 від 16.05.07, Аграрний фонд провів форвардні закупівлі зерна майбутнього врожаю за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на відповідний рік, шляхом укладення на Аграрній біржі між Аграрним фондом та товаровиробниками, в тому числі з приватним підприємством «Рось-Агро», контракту, форма якого затверджується Міністерством аграрної політики.

Так, 09.04.2012 між Державною спеціалізованою бюджетною установою Аграрний фонд (покупець) та сільськогосподарським товаровиробником - Приватним підприємством «Рось-Агро» (продавець) в особі Брокера-продавця Брокерської контори №200 ТОВ «Електронні технології ЕТП» укладено форвардний біржовий контракт №195 Ф на закупівлю Аграрним фондом зерна (далі контракт, а.с. 6-9).

Згідно п. 10.3 контракту, цей контракт набуває чинності з моменту його підписання сторонами та реєстрації на Аграрній біржі і діє до 01.12.2012. Контракт зареєстровано Аграрною біржею 09.04.2012.

Предмет контракту визначений сторонами в розділі 1, а саме в порядку та на умовах даного контракту продавець передає покупцю у власність товар: пшениця м'яка 4 класу, що відповідає ДСТУ 3768-2010 (далі товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його. Кількість (тонн): 600,000. Місяць поставки: в термін до 01 листопада 2012 року. Базис поставки: EXW ТОВ «Елеватор Октябрське». Ціна за одиницю товару (тонну) на базисі поставки: 1729,00грн. Вартість товару всього: 1037400,00грн., у тому числі 172900,00грн. ПДВ.

Згідно п. 2.1 контракту, брокер-продавець поставляє брокеру-покупцю товар на базисі поставки EXW ТОВ «Елеватор Октябрське», АРК, в термін до 01.11.2012. Поставка вважається здійсненою в момент підписання акта прийому-передачі товару на базисі поставки відповідно до умов контракту (п. 2.2 контракту).

Порядок розрахунків між сторонами обумовлений в розділі 5 контракту. Так, покупець упродовж трьох робочих днів з моменту укладання контракту на торгах Аграрної біржі зобов'язується перерахувати кошти (авансовий платіж) на поточний рахунок продавця в розмірі 50% від суми контракту. Остаточний розрахунок здійснюється впродовж трьох робочих днів після поставки товару відповідно до цього контракту, надання документів, передбачених пунктом 3.3, та виконання пункту 4.1 контракту (п.п. 5.1, 5.3 контракту).

Позивач - Аграрний фонд, на виконання п.5.1 контракту, перерахував на рахунок відповідача авансовий платіж у сумі 518700,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №323 від 24.04.2012 та не заперечується відповідачем. (а.с. 10).

Відповідач, в порушення умов контракту, до 01.11.2012 (п.2.1.) не виконав свої договірні зобов'язання, а саме не передав у власність позивача пшеницю м'яку 4 класу, у кількості 600,000 тон на базисі поставки ЕХW ТОВ «Елеватор Октябрське», і тим самим не виконав своїх договірних зобов'язань, суму авансового платежу не повернув, чим на момент складання позовної заяви (25 грудня 2012 року) прострочив на 53 дні виконання своїх зобов'язань.

Проте, у зв'язку із настанням страхового випадку та на підставі договору добровільного комплексного страхування майбутнього врожаю від 29.03.2012 №11/1129861/0103/12 (а.с. 13-30), ПАТ «Страхова компанія «Провідна» перерахувала, Аграрному фонду як вигондонабувачу, страхове відшкодування в розмірі 232 143,29 грн (а.с. 97, 98).

Враховуючи отримання Аграрним фондом страхового відшкодування, сума неповернутого авансового платежу складає 286 556,71 грн.

У зв'язку з неповерненням відповідачем вказаної суми авансового платежу, прокурор звернувся з позовом до суду в інтересах держави в особі Аграрного фонду України про стягнення з відповідача авансового платежу в розмірі 286556,71грн. в примусовому порядку.

Відповідно до ст.121 Конституції України прокуратура України, здійснює представництво інтересів держави або громадян в суді.

Відповідно до ст.2 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК), передбачено право прокурора звертатись до господарського суду в інтересах держави, зазначивши орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Це право передбачено, крім того, п.2 ст.121 Конституції України та ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру».

Згідно рішення Конституційного суду України № З-рн/99 від 08.04.1999р., під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту.

Зокрема, підставою представництва інтересів держави - є наявність порушень або загрози порушень економічних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій юридичних осіб, що вчиняються між ними або державою.

Аграрний фонд (далі - Фонд) є державною спеціалізованою бюджетною установою, уповноваженою Кабінетом Міністрів України реалізувати цінову політику в агропромисловому секторі економіки держави (ст.9 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України»), порушення майнових прав Аграрного фонду, шкодить економічним інтересам держави.

Спір, що виник безпосередньо зачіпає економічні та соціальні інтереси держави, у зв'язку з чим прокурор звертається до суду з позовною заявою правомірно.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, перевіряючи правомірність та правове обґрунтування заявлених вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відносини, що виникли між сторонами регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України «Поставка».

Згідно частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 693 ЦК України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Таким чином, у зв'язку з невиконанням продавцем обов'язку щодо передачі товару в строк визначений п.2.1 договору між сторонами виникли грошові зобов'язання щодо повернення коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснив передоплату за товар на загальну суму 518700,00 грн.

Відповідач свої зобов'язання по передачі товару позивачу не виконав, у зв'язку з чим вказана сума підлягає поверненню позивачу.

Згідно п. 6.5 контракту сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати своїх зобов'язань, повинна письмово повідомити про це другу сторону не пізніше, ніж за два тижні до терміну поставки. Жодних повідомлень від відповідача про його неможливість виконати свої зобов'язання позивач не отримував.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, між ПАТ «Страхова Компанія «Провідна» та ПП «Рось-Агро» укладено договір добровільного комплексного страхування майбутнього врожаю сільськогосподарської культури №11/1129861/0103/12 від 29.03.2012.

Згідно п. 4 вказаного договору вигодонабувачем визначено Аграрний фонд.

На підставі вказаного договору Аграрний фонд як вигодонабувач отримав страхове відшкодування у сумі 232143,29 грн.

У зв'язку з чим решта неповернутого авансового платежу, складає 286556,71 грн.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Під час розгляду справи по суті, до прийняття рішення у ній, відповідач не надав доказів повернення суми авансового платежу, отже, не спростував шляхом надання відповідних доказів тверджень прокурора та позивача про наявність заборгованості.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з ПП «Рось-Агро» 286556,71грн. авансового платежу підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими, заснованими на законі та визнані відповідачем у відзиві на позов.

Крім того, заявляючи позов, прокурор просить суд стягнути з відповідача за прострочення виконання договірних зобов'язань 31122,00грн. - 3% річних.

Як встановлено судом, та не заперечується сторонами, після спливу строку, встановленого в контракті, щодо виконання зобов'язання відповідачем (продавець), останній продовжував безпідставно користуватись грошовими коштами, що належали позивачу (покупець).

Відповідно до ч. ч.2, 3 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст.536 ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до розрахунку позивача, сума 3% річних, за період затримки повернення грошових коштів, а саме після порушення відповідачем умов контракту по поставці товару ( п. 2.1 контракту), тобто утримання передоплати з 01.11.2012р. по 25.12.2012 складає 31122,00грн.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, відповідач прострочив виконання зобов'язання щодо поставки товару, та наперед знаючи, що не зможе виконати своїх зобов'язань, письмово не повідомив позивача про це не пізніше, ніж за два тижні до терміну поставки. Повернення авансового платежу у добровільному порядку не здійснив.

За таких обставин позовні вимоги прокурора щодо стягнення з відповідача 3% річних за період з 02.11.2012 по 25.12.2012 в сумі 31122,00грн підлягають задоволенню.

При цьому заперечення відповідача, щодо незаконності нарахування суми 3% річних, так як відповідач порушив умови контракту щодо поставки товару, а не грошового зобов'язання, судом відхиляються, у зв'язку з вищевикладеним, зважаючи на те, що 3% річних нараховані саме за безпідставне користування коштами позивача.

Крім того, до стягнення прокурором заявлено штрафу у розмірі 207480,00грн., 54982,20грн. пені у розмірі 0,1 відсотка вартості непоставленого товару, 72618,00грн. за прострочення понад тринадцять днів штрафу у розмірі 7%.

Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Статтею 530 Цивільного Кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушення зобов'язання.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до п. 7.1 Контракту, у разі невиконання (неналежного виконання) або затримки виконання будь-якої з вимог контракту сторони несуть відповідальність згідно із законодавством.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст.230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст.549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Аналогічні умови сторонами узгоджені умовами контракту. Так, пунктом 7.2. форвардного біржового контракту сторони передбачили, що за невиконання продавцем умов контракту щодо обсягів поставки ним сплачується штраф у розмірі 20 відсотків вартості недопоставленого товару.

Згідно з п.7.5 контракту у разі виконання покупцем пункту 5.1 (тобто внесення авансового платежу) та не виконання продавцем п.2.1 цього контракту (тобто поставка товару в строк до 01.11.2012) з продавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості недопоставленого товару за кожний день прострочення, а за прострочення більше 30 днів також штраф у розмірі 7% указаної вартості.

Зважаючи на те, що відповідач умов договору не виконав, застосування до відповідача положень пунктів 7.2, 7.5 контракту щодо нарахування штрафу в сумі 207480 грн., пені в сумі 54982,20 грн. та штрафу за прострочення понад 30 днів у сумі 72618,00грн є правомірним та таким, що ґрунтується на законі.

Однак, статтею 233 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Як зазначалось вище, частина авансового платежу в розмірі 232 143,29 грн повернута Аграрному фонду як вигодонабувачу за страховим договором, 04.09.2012 та 07.12.2012. Щодо решти авансового платежу, в розмірі 286556,71грн., то відповідач визнає його повністю.

Досліджуючи розрахунок сум штрафних санкцій, судом встановлено, що їх розмір значно перевищує саму суму боргу.

При цьому, згідно статуту, предметом діяльності Приватного підприємства «Рось Агро» є виробництво сільськогосподарської товарної продукції рослинництва і тваринництва, а також її переробка, торгівля і інші види діяльності не заборонені законодавством України. (п. 2.1 статуту). З довідки відділу статистики у Красногвардійському районі від 06.02.2013 також вбачається, що основним видом діяльності підприємства є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Вирішуючи питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій, суд має враховувати ступінь вини відповідача.

Так, матеріали справи містять Акт списання посівів зернових культур Приватного підприємства «Рось-Агро» від 05.04.2012, за даними якого, у зв'язку з несприятливими погодними умовами: сильні вітри, польові бурі, низькі температури - до -30, -32 С сприяли повній загибелі рослин озимої пшениці на площі 80 га.

Дані щодо несприятливих для росту та визрівання зернових культур погодних умов підтверджені, також, довідкою Регіонального центру з гідрометеорології в Автономній Республіки Крим від 24.07.2012.

При цьому матеріали справи містять акти про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин за квітень 2012 року - травень 2012року №1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, що свідчить про застосування відповідачем необхідних заходів щодо задоволення результату господарської діяльності.

Таким чином, не з вини відповідача, а у зв'язку з тим, що на території Красногвардійського району, с. Краснознаменка, с. Амурське зафіксована сурова зима, з сильними поривами вітру, польовими бурями, з температурою повітря до -32 С, у весняно-літній період до повного збирання врожаю зернових культур - відсутність опадів та висока температура повітря, саме дані фактори спричинили загибель більшої частини врожаю, що призвело до скрутного фінансового становища відповідача. Виконання рішення, з урахуванням великих сум штрафних санкцій, та погашення заборгованості призведе до накладення арешту на його розрахункові рахунки, що у свою чергу унеможливить роботу підприємства та позбавить можливості оплачувати поточні витрати на електроенергію, водопостачання, паливо, оренду земельних ділянок та інше, що призведе до зупинки діяльності підприємства, ліквідації підприємства та звільнення його працівників. Такі дії виключать можливість вирощувати та обробляти вже сотні засіяних гектар, що призведе до неминучої загибелі цих посівів.

Беручи до уваги те, що позивачеві повернута частина авансового платежу ще до кінцевого строку виконання зобов'язання щодо поставки товару, зважаючи на скрутне фінансове становище відповідача, приймаючи до уваги загибель рослин, у зв'язку з несприятливими погодними умовами протягом 2012 року, що призвело до не врожайності, та враховуючи, що основною діяльністю відповідача є саме виробництво сільськогосподарської товарної продукції рослинництва і тваринництва, ступінь вини відповідача, суд вважає це винятковим випадком та приводом до зменшення розміру штрафних санкцій, що підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності, беручи до уваги те, що розмір штрафних санкцій, які підлягають сплаті відповідачем на користь позивача може суттєво вплинути на його фінансовий стан, відповідно до частини 2 статті 233 Господарського кодексу України, керуючись правами, наданими пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе, як виняток, зменшити нарахований розмір штрафних санкцій, стягнувши з відповідача 41496,00грн. штрафу, 10996,44грн. пені та штрафу в розмірі 14523,6грн..

При цьому, судом встановлено, що порушення відповідачем зобов'язань за форвардним біржовим контрактом не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, оскільки іншого, всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України суду не доведено.

Судові витрати зі сплати судового збору судом покладаються на відповідача в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 17.04.2013.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Рось-Агро» (97060, АР Крим, Красногвардійський район, смт. Октябрське, вул. Кондрашина, 68, кВ. 58, ЄДРПОУ 34383389) на користь Аграрного фонду (01001, вул.. Б. Грінченка, 1, м. Київ, ЄДРПОУ 33642855) авансового платежу у розмірі 286556,71 грн., штрафу у розмірі 41496,00грн., 10996,44 грн. пені, 14523,6 грн. за прострочення понад тринадцять днів штрафу, 31122,00 грн.-3% річних.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Рось-Агро» (97060, АР Крим, Красногвардійський район, смт. Октябрське, вул. Кондрашина, 68, кВ. 58, ЄДРПОУ 34383389) в дохід Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет м. Сімферополь код класифікації 22030001, р/р 31211206783002, ЄДРПОУ 38040558, ГУ ДКСУ в АРК м. Сімферополь, код банку 824026) 13055,18грн. судового збору.

4. В частині стягнення 165984,00грн. штрафу, 43985,76 грн. пені, 58094,40 грн. штрафу за прострочення понад тринадцять днів у позові відмовити.

5. Накази видати після набрання рішення законної сили.

Суддя О.І. Башилашвілі