Рішення

від 11.04.2013 по справі 922/103/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2013 р.Справа № 922/103/13-г (н.р. 5023/3120/12)

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Доленчука Д. О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

розглянувши справу

за первісним позовом Державного Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інвест", с. Руська Лозова про та зустрічним позовом до про стягнення 300614,82 грн. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інвест", с. Руська Лозова Державного Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", м. Київ визнання договору недійсним за участю представників:

позивача за первісним позовом - Круглов П.Г. за довіреністю № 14/20-80-13 від 14.01.2013р.

відповідача за первісним позовом - Кривенко О.О. за довіреністю № 4 від 27.08.2012р.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вищого господарського суду України від 06.06.2012 скасовані прийняті у даній справі судові рішення в частині розгляду первісних позовних вимог Державного Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (надалі - позивач за первісним позовом) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інвест" (надалі - відповідач за первісним позовом); у вказаній частині дану справу було передано на новий розгляд до місцевого господарського суду.

За результатами нового розгляду, рішенням господарського суду Харківської області від 10.09.2012 р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.11.2012 р., майнові позовні вимоги за первісним позовом задоволені повністю; за рішенням з відповідача стягнуто 130819,09 грн. основного боргу, 6692,23 грн. пені, 8654,47 грн. індексації, 3612,39 грн. 3% річних, 150836,64 грн. збитків.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.12.2012 р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інвест" було задоволено частково, рішення господарського суду Харківської області від 10.09.2012 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.11.2012 р. у справі № 5023/3120/12 (5023/9333/11) скасовано в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інвест" збитків у сумі 150836,64 грн., державного мита у сумі 1508,37 грн. і у вказаних частинах справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області. В інших частинах рішення господарського суду Харківської області від 10.09.2012 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.11.2012 у справі № 5023/3120/12(5023/9333/11) залишено без змін.

Таким чином судом по справі розглядається позовна вимога Державного Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" за первісним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інвест" про стягнення збитків у сумі 150836,64 грн.

Ухвалою суду по справі від 21.02.2013 р. було задоволено клопотання позивача за первісним позовом про призначення у справі автотоварознавчої експертизи, призначена у справі № 922/103/13-г (н.р. 5023/3120/12) автотоварознавча експертиза та доручено її проведення Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі зупинено, матеріали справи направлені до Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення автотоварознавчої експертизи.

26.03.2013 р. матеріали справи № 922/103/13-г (н.р. 5023/3120/12) були повернуті на адресу господарського суду Харківської області з повідомленням про відсутність можливості для проведення експертизи.

Ухвалою суду по справі від 27.03.2013 р. було поновлено провадження у справі та розгляд справи призначено на "09" квітня 2013 р. о 10:00.

Представники сторін до початку судового засідання призначеного на 09.04.2013 р., через канцелярію господарського суду 09.04.2013 р. за вх. № Д 274/13, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, яка судом була задоволена.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 09.04.2013 р. за вх. № 13145, надав клопотання про призначення проведення рецензування висновку № 52 експертного автотоварознавчого дослідження з оцінки транспортного засобу (комбайну КЗС-9-1 "Славутич" зав. № 973), здійсненого суб'єктом оціночної діяльності ФОП Висторобський С.В., яке судом долучено до матеріалів справи. Згідно даного клопотання представник позивача просив суд проведення рецензування висновку № 52 експертного автотоварознавчого дослідження з оцінки транспортного засобу доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. При цьому позивачем доказів можливості здійснення Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз рецензування висновку № 52 експертного автотоварознавчого дослідження з оцінки транспортного засобу до клопотання не було надано.

У судовому засіданні призначеному на 09.04.2013 року була оголошена перерва до 11.04.2013 року о 12:20.

Представники сторін до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 11.04.2013 р. за вх. № Д 285/13, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Господарський суд, розглянувши клопотання представника позивача про призначення проведення рецензування висновку № 52 експертного автотоварознавчого дослідження з оцінки транспортного засобу (комбайну КЗС-9-1 "Славутич" зав. № 973), вважав за необхідне в його задоволенні відмовити, оскільки позивачем не було надано до суду доказів можливості здійснення Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз рецензування висновку № 52 експертного автотоварознавчого дослідження з оцінки транспортного засобу.

Представник позивача у судовому засіданні вимоги за первісним позовом в частині стягнення збитків у сумі 150836,64 грн. підтримав.

Представник відповідача у судовому засіданні проти вимог за первісним позовом в частині стягнення збитків у сумі 150836,64 грн. заперечував.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

Обґрунтовуючи підстави первісного позову, позивач за ним посилався на те, що у зв'язку з невиконанням ТОВ "Агро-Інвест" своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу № 20-09-202бпл/630 від 02.07.2009 р. щодо сплати лізингових платежів, предмет лізингу за вказаним договором був достроково повернутий ТОВ "Агро-Інвест" (лізингоодержувач) ДП "Украгролізинг" (лізингодавцю), про що складений акт приймання-передачі від 06.05.2010 р.; водночас, до повернення предмету лізингу за лізингоодержувачем рахувалась заборгованість зі сплати лізингових платежів, комісії за організацію поставки техніки; крім того, умовами договору було передбачено, що у разі дострокового припинення дії договору, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю збитки.

Однією із вимог позивача за первісним позовом була вимога про стягнення з відповідача збитків, які становлять різницю між залишковою вартістю (яка становить згідно з умовами договору на момент вилучення предмета лізингу 597574,14 грн.) та ринковою вартістю предмета лізингу (яка встановлена звітом про оцінку колісного транспортного засобу (висновок № 52) від 06.05.2010 р. і становить 446737,50 грн.) і які (збитки) підтверджуються на думку позивача вказаним звітом; вказана позовна вимога, як вбачається з позовної заяви обґрунтована приписами ст. 22 ЦК України.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 614 ЦК України).

Згідно ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

В силу приписів ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

З огляду на положення ст. 22 ЦК України, ст. 224 ГК України для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 20.12.2010 р. у справі № 06/113-38.

Скасовуючи рішення господарського суду Харківської області від 10.09.2012 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.11.2012 р. у справі в частині стягнення з ТОВ "Агро-Інвест" збитків у сумі 150836,64 грн. та державного мита у сумі 1508,37 грн. Вищий господарський суд України у постанові по справі від 19.12.2012 р. вказував, що вирішуючи спір і покладаючи на відповідача за первісним позовом обов'язок по відшкодуванню збитків (різницею між залишковою та ринковою вартістю предмета лізингу), завданих позивачу за первісним позовом, суди в порушення вищенаведених норм матеріального права не дали відповідної правової оцінки наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини, відсутність одного із них є підставою для відмови для застосування такої міри відповідальності, так само, як і не з'ясували правової природи збитків заявлених до стягнення за первісним позовом і наявності чи відсутності права вимоги на такі збитки у позивача.

Проте під час нового розгляду справи позивачем за первісним позовом не було доведено суду вини відповідача за первісним позовом у пошкоджені речі (транспортного засобу) та судом наявність вини відповідача за первісним позовом у пошкоджені речі (транспортного засобу) не була встановлена. Також, з матеріалів справи не вбачається доказів того, що позивачем за первісним позовом були понесені або він мусить зробити відповідні витрати для відновлення речі (транспортного засобу).

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Відповідно до ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача за первісним позовом про стягнення суми збитків у розмірі 150836,64 грн. є безпідставними та не обґрунтованими, у зв'язку з чим вони не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п.4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

З урахуванням вищезазначеного господарський суд приходить до висновку, що сплачений відповідачем за первісним позовом судовий збір у розмірі 1508,37 грн. за подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду та судовий збір у розмірі 1508,37 грн. за подання касаційної скарги до Вищого господарського суду України підлягає стягненню з позивача за первісним позовом на користь відповідача за первісним позовом.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 224 ГК України, ст.ст. 22, 611, 614, 623 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 111-12, 111-28 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні первісного позову по справі в частині стягнення збитків у сумі 150836,64 грн.

Стягнути з Державного Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (01023, м. Київ, вул. Мечникова, 16-а, код ЄДРПОУ 30401456, р/р 26001010890607 в ПАТ "Альфа-Банк" МФО 300346) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інвест" (62332, Харківська область, Дергачівський район, с. Руська Лозова, вул. Білгородська, буд. 1, код ЄДРПОУ 32797012) суму судового збору у розмірі 1508,37 грн. за подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду та суму судового збору у розмірі 1508,37 грн. за подання касаційної скарги до Вищого господарського суду України.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16.04.2013 р.

Суддя Доленчук Д. О.