Рішення

від 24.04.2013 по справі 17/5007/120/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "24" квітня 2013 р. Справа № 17/5007/120/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

при секретарі Ковальчуку Є.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Перепона І.М. дов. №145 від 26.04.2011р., Щерба К.Є. дов. №215 від 01.09.2012р. (брала участь в судових засіданнях 02.04.2013р., 10.04.2013р.)

від відповідача: Катаєв Д.Б. дов. б/н від 08.11.2011р., дов. б/н від 11.03.2013р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Спільного виробничо-торгівельного підприємства "Механік" (м.Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж "Колос" (м.Житомир)

про стягнення 294 086,46грн. (згідно заяви про збільшення позовних вимог вих.13/03/25 31/1 від 25.03.2013р.)

Відповідно до ст.77 ГПК України, в судовому засіданні 19.03.2013р. оголошувалась перерва до 02.04.2013р., 02.04.2013р. оголошувалась перерва до 10.04.2013р., 10.04.2013р. оголошувалась перерва до 18.04.2013р., 18.04.2013р. оголошувалась перерва до 24.04.2013р.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 274393,34грн., з яких: 233668,85грн. боргу, 2735,69грн. інфляційних нарахувань, 37988,80грн. 3% річних.

29.11.2011р. представник позивача подав заяву від 05.12.2011р. про зупинення провадження у справі (а.с. 40 том 1), в якій просить зупинити провадження у справі до прийняття Рівненським апеляційним господарським судом рішення щодо спору по справі №2/88-Д, в якій підстави позову у справі №17/5007/120/11 є предметом її розгляду.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 05.12.2011р. (а.с. 45 том 1) провадження у справі №17/5007/120/11 зупинено до розгляду по суті та набрання законної сили рішенням у справі №2/88-Д.

29.05.2012р. представник позивача подав заяву від 29.05.2012р. про поновлення провадження у справі (а.с. 49 том 1), в якій просить суд поновити провадження у справі в зв'язку із вступом у законну силу судового рішення по справі №2/88-Д.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 06.06.2012р. (а.с. 57 том 1) провадження у справі поновлено та призначено засідання суду.

16.07.2012р. представник позивача подав суду письмове клопотання від 12.07.2012р. про відновлення строку позовної давності на подачу позову про стягнення з відповідача суми боргу за користування майном позивача (а.с. 73 том 1).

23.07.2012р. представник позивача подав суду заяву від 19.07.2012р. про збільшення розміру позовних вимог (а.с. 86 том 1), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 326933,02грн., з яких: 227899,43грн. боргу за користування металевим складом в період з червня 2006р. по червень 2012р., 75113,12грн. інфляційних нарахувань за період з 01.06.2006р. по 30.06.2012р., 23920,47грн. 3% річних за період з 01.06.2006р. по 30.06.2012р.

В судовому засіданні 31.07.2012р. суд розглянув заяву позивача від 19.07.2012р. про збільшення розміру позовних вимог та прийняв її до розгляду (протокол судового засідання від 31.07.2012р. (а.с. 103 том 1).

Крім того, 23.07.2012р. представник позивача подав суду письмові пояснення про позовні вимоги (а.с. 91 том 1).

31.07.2012р. представник відповідача подав суду відзив на позовну заяву (а.с. 94, 95 том 1), в якому заперечив щодо позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні 31.07.2012р. заявив усне клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги ТОВ "Будмонтаж "Колос" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.07.2012р. у справі №2/88-Д за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж "Колос" до Спільного виробничо-торгівельного підприємства "Механік" про стягнення 65532,75грн., розірвання договору та звільнення орендованого приміщення.

Представник позивача щодо зупинення провадження у справі заперечив з підстав зазначених у письмових запереченнях на заяву відповідача про зупинення провадження у справі (а.с. 101 том 1).

Суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

14.08.2012р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання №200 від 10.08.2012р. про залучення до матеріалів справи документів, зокрема: заяви про збільшення позовних вимог №199 від 10.08.2012р. (а.с. 114, 115 том 1), в якій останній просить суд стягнути з відповідача 367952,45грн., з яких: 231021,34грн. за безпідставне користування 618,2 кв.м площі складського приміщення за період з 01.06.2006р. по 31.07.2012р., 35002,00грн. за безпідставне користування 47,3кв.м площі під офіс за період з 01.06.2006р. по 31.07.2012р., 76991,80грн. інфляційних нарахувань за період з 01.06.2006р. по 31.07.2012р., 24937,31грн. 3% річних за період з 01.06.2006р. по 31.07.2012р.

Суд, розглянув заяву позивача про збільшення позовних вимог №199 від 10.08.2012р., враховуючи передбачене ст.22 ГПК України право позивача на збільшення розміру позовних вимог, вважає, що вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, прийняв її до розгляду (ухвала суду від 07.09.2013р. (а.с. 137 том 1).

06.09.2012р. на адресу суду від представника позивача надійшла заява №211 від 06.08.2012р. про зупинення провадження у справі до прийняття по суті господарським судом рішення по справі №21/5007/965/12 (а.с. 127 том 1).

07.09.2012р. на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання б/н від 07.09.2012р. про залучення до матеріалів справи письмових пояснень, в яких підтримав збільшені позовні вимоги, посилаючись на ст.ст. 1212,1213 ЦК України (а.с. 130, 131 том 1).

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 20.09.2012р. (а.с. 140,141 том 1) провадження у справі №17/5007/120/11 зупинено до розгляду по суті та набрання законної сили рішенням у справі №21/5007/965/12.

20.02.2013р. за вх. №2820 на адресу господарського суду Житомирської області від Спільного виробничо-торгівельного підприємства "Механік" надійшов лист (а.с. 146 том 1) від 19.02.2013р. вих. №40 в якому останній повідомляє: рішенням господарського суду від 01.11.2012р. у справі № 21/5007/965/12, яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.01.2013р., позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Будмонтаж "Колос" на користь СВТП "Механік" 30422,47грн. шкоди, судові витрати та зобов'язано відповідача протягом десяти днів з моменту набрання рішенням законної сили передати позивачу 47,3кв.м. площі під офіс та 618,2кв.м. площі металевого складу, які розташовані за адресою: м. Житомир, вул. Чехова,1 та які були отримані відповідачем по акту прийому-передачі від 01.06.2004р. На постанову апеляційної інстанції від 22.01.2013р. у справі № 21/5007/965/12 ТОВ "Будмонтаж "Колос" подало касаційну скаргу.

Таким чином, станом на 19.02.2013р. постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 22.01.2013р. у справі № 21/5007/965/12 набрала законної сили.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 21.02.2013р. (а.с. 147 том 1) провадження у справі поновлено та призначено засідання суду.

25.03.2013р. за вх. №4766 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів, а саме: заява позивача про збільшення позовних вимог від 25.03.2013р. (а.с. 156 том 1), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 294086,46грн. шкоди; поштовий опис та квитанція як доказ надіслання заяви про збільшення позовних вимог відповідачу; заява позивача про відновлення строку позовної давності (а.с. 159 том 1).

На адресу суду 02.04.2013р. за вх. №5235 від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження по справі (а.с. 160 том 1), в якому останній просить суд зупинити провадження у справі №17/5007/120/11 до розгляду по суті та набрання законної сили рішення у справі №21/5007/965/12.

Суд відмовив в задоволенні клопотання про зупинення провадження по справі на даній стадії провадження у справі.

На адресу суду 02.04.2013р. за вх. №5236 від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності, в якій останній просить суд відмовити в задоволені позову з підстав пропущення строку позовної давності та безпідставності вимог (а.с. 161 том 1).

09.04.2013р. представник відповідача подав суду письмовий додаток до відзиву на позовну заяву (а.с. 176-181 том 1), в якому заперечив щодо позовних вимог про стягнення шкоди.

В судовому засіданні 10.04.2013р. представник позивача подав письмові заперечення від 10.04.2013р. (а.с. 196-198 том 1) на клопотання відповідача та пояснення на спростування додатку до відзиву відповідача.

17.04.2013р. представник позивача подав суду письмові пояснення від 17.04.2013р. щодо позовних вимог (а.с. 205 том 1).

18.04.2013р. представник відповідача подав суду письмові пояснення по справі від 18.04.2013р. (а.с. 230, 231 том 1), в яких заперечив щодо позовних вимог.

24.04.2013р. представник відповідача подав суду письмові клопотання від 24.04.2013р. про виклик для дачі пояснень (а.с. 1, 6 том 2), в яких просить суд викликати для дачі пояснень по справі №17/5007/120/11 представників приватного підприємства "ТОСС-ПЦ" (10003, Житомирська область, м. Житомир, Богунський район, вул. Чехова, 1) та представників Житомирського обласного міжміського бюро технічної інвентаризації Житомирської обласної ради.

В судовому засіданні 24.04.2013р. суд відмовив в задоволенні вищезазначених клопотань як необґрунтованих.

Представник позивача в судовому засіданні 24.04.2013р. подав суду клопотання від 24.04.2013р. про долучення до матеріалів документів та заяву від 18.04.2013р. №113 про збільшення розміру позовних вимог (а.с. 13 том 2), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 296819,56грн. шкоди, 4354,50грн. судових витрат, які складаються з державного мита та судового збору, 236грн. ІТЗ.

Відповідно до п.3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством. Якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне повернути без розгляду заяву представника позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Разом з тим, представник позивача наполягав на долученні заяви про збільшення розміру позовних вимог до матеріалів справи.

Суд долучив до матеріалів справи заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Судом продовжено розгляд спору про стягнення з відповідача на користь позивача 294086,46грн. шкоди (заява про збільшення розміру позовних вимог від 25.03.2013р. вих. 13/03/2531/1 (а.с. 156 том 1).

Представник позивача в судовому засіданні 24.04.2013р. підтримав уточнені позовні вимоги в повному обсязі згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог від 25.03.2013р. №13/03/2531/1 (а.с. 156 том 1).

В судовому засіданні 24.04.2013р. представник відповідача заперечив щодо позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

01.06.2004р. між Спільним виробничо-торгівельним підприємством "Механік" - орендодавець (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж "Колос" - орендар (відповідач у справі) був укладений договір оренди нежилих приміщень за №78010604 (а.с. 8-10 том 1), відповідно до умов якого, за актом приймання-передачі від 01.06.2004р. (а.с. 11 том 1), позивач передав в оренду відповідачу: приміщення на 3 поверсі у корпусі №7а, площею 47,3 кв.м під офіс; приміщення металевого складу площею 618,2 кв.м, що знаходяться за адресою: м.Житомир, вул.Чехова,1.

01.03.2005р. та 01.03.2006р. між сторонами у справі були укладені додаткові угоди до договору №78010604 від 01.06.2004р. (а.с. 12 том 1).

Рішенням господарського суду Житомирської області від 06.12.2007р. у справі №2/88-Д визнано недійсним договір оренди майна №78010604 від 01.06.2004р., який укладений між Спільним виробничо-торгівельним підприємством "Механік" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж "Колос"; відмовлено в задоволенні позову Спільного виробничо-торгівельного підприємства "Механік" про стягнення 65535,75 грн., про розірвання договору, про звільнення приміщення (а.с. 13, 14 том 1).

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.03.2012р. по справі 2/88-Д (а.с. 50-55 том 1) рішення господарського суду Житомирської області від 06.12.2007р. у справі №2/88-Д скасовано; прийнято нове рішення; позов задоволено частково. Розірвано договір оренди №78010604, укладений 01.06.2004р. між Спільним виробничо-торгівельним підприємством "Механік" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж "Колос"; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж "Колос" на користь Спільного виробничо-торгівельного підприємства "Механік" заборгованість в сумі 36927,32грн.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж "Колос" на користь Спільного виробничо-торгівельного підприємства "Механік" судові витрати понесені останнім за розгляд справи в місцевому господарському суді та в суді апеляційної інстанції; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж "Колос" звільнити орендовані приміщення. Провадження у справі в частині стягнення 28605,43грн. пені - припинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.08.2012р. по справі №2/88-Д (а.с. 121-126 том1) скасовано постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.03.2012р. у справі № 2/88-Д; скасовано рішення господарського суду Житомирської області від 06.12.2007 у справі № 2/88-Д в частині визнання недійсним договору оренди майна № 78010604 від 01.06.2004р.; в іншій частині рішення господарського суду Житомирської області від 06.12.2007р. у справі №2/88-Д залишено без змін.

Вищим господарським судом України в постанові від 01.08.2012р. по справі №2/88-Д встановлено, що договір оренди нежилих приміщень за №78010604 від 01.06.2007р. є неукладений та такий, що не породжує для сторін прав та обов'язків.

Як вбачається з заяви про збільшення розміру позовних вимог від 25.03.2013р. (а.с. 156 том 1) позивач просить суд стягнути на його користь з відповідача 294086,46грн. шкоди.

Позивач зазначає, що в результаті безпідставного використання відповідачем майна з 01.06.2006р. по 25.03.2013р., завдає шкоду позивачу.

Вимога позивача про стягнення на його користь з відповідача шкоди в сумі 294086,46грн. не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, у тому числі щодо відшкодування особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди (позадоговірна шкода).

Водночас, позивачем не враховано необхідність обов'язкової наявності підстав для застосування такого виду цивільно-правової відповідальності як збитки (шкоди), враховуючи наступне.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Згідно зі ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України відшкодування збитків є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За ч.1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За ч.1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно ч. 2. ст. 22 ЦК України, збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Таким чином, шкода відшкодовується, зокрема, в частині неотриманих доходів, які б могли бути реально отримані при додержанні правил здійснення господарської діяльності другою стороною та в частині понесених управненою стороною затрат.

При цьому, за загальним правилом, для виникнення підстав зобов'язання з відшкодування шкоди необхідна наявність сукупності умов, які формують склад правопорушення, що є підставою для цивільно-правової відповідальності: шкоди, протиправної поведінки, причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, а також вини.

Як вказано у постанові Пленуму Верховного суду України N6 від 27.03.1992р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Позивач мав довести наявність викладених ним обставин у спірних правовідносинах.

Крім того, слід зазначити, що в обґрунтування уточнених позовних вимог позивач посилається на ст.1212 ЦК України вважаючи, що відповідач безпідставно користувався майном переданим на підставі укладеного між сторонами договору оренди нежилих приміщень за №78010604 від 01.06.2004р.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог зокрема про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Зобов'язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виникають при наявності наступних двох вимог: по-перше, необхідно щоб одна особа набула майно за рахунок іншої; по-друге, необхідно щоб набуття майна однією особою за рахунок іншої відбулося без достатньої правової підстави, передбаченої законом або угодою.

Як вбачається з розрахунку (заява про збільшення розміру позовних вимог (а.с. 156 том 1), позивач визначив розмір шкоди з кількості 82 місяців та 25 днів у період з 01.06.2006р. по 25.03.2013р. безпідставного використання майна та суми орендної плати, встановленої договором оренди нежилих приміщень за №78010604 від 01.06.2004р. з врахуванням додаткової угоди №2 від 01.03.2006р. до договору.

Як вже зазначалось, Вищим господарським судом України в постанові від 01.08.2012р. по справі №2/88-Д встановлено, що договір оренди нежилих приміщень за №78010604 від 01.06.2007р. є неукладений, тому його положення та додатки до нього не можуть свідчити про реальні відносини і їх зобов'язання.

Надані позивачем листи, які були адресовані відповідачу від 05.12.2005р. №214 (а.с. 107 том 1), від 22.05.2006р. №62 (а.с. 108 том 1), від 04.07.2006р. №95/2 (а.с. 106 том 1), від 30.06.2006р. №173/2 (а.с. 105 том 1), також судом взято до уваги, оскільки як вже зазначалось договір оренди №78010604 від 01.06.2007р. є неукладений. З зазначених листів не вбачається що відповідачем здійснювалось фактичне користування майном.

Водночас в матеріалах справи наявні листи позивача від 16.05.2006р. №54 (а.с. 182 том 1), від 07.07.2006р. №98 (а.с. 183 том 1) про примусове повернення майна.

До того ж з матеріалів справи не вбачається жодних конклюдентних дій з боку відповідача щодо прийняття пропозицій позивача, зокрема у формі здійснення проплат за спірний період.

Таким чином, вимога позивача про відшкодування за фактичне користування майном в сумі 294086,46грн. не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не доведено як факт користування майном у зазначений період, так і розмір відшкодування, яке підлягало сплаті позивачу. Вказаний висновок, зокрема, зроблено з врахуванням того, що договір оренди є неукладеним, тому його положення та додатки до нього не можуть свідчити про реальні відносини сторін і їх зобов'язання, а інших належних доказів на підтвердження вимог матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку про те, що в даному випадку, відсутній склад цивільного правопорушення, зокрема, відсутній причинний зв'язок між збитками (шкодою), які виникли у позивача та протиправними діями відповідача.

Доказів, які б підтверджували факт користування майном та розміру шкоди у спірний період позивач, всупереч вимогам ст.ст. 32, 34, 36 ГПК України, не надав.

Отже, у суду відсутні підстави для застосування відповідальності у вигляді відшкодування шкоди - стягнення з відповідача 294086,46грн.

Слід також зазначити, що на адресу суду 02.04.2013р. від позивача надійшла заява про відновлення строку позовної давності на подачу позову (а.с. 159 том 1) та 02.04.2013р. за вх. №5236 від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності, в якій останній просить суд відмовити в задоволені позову з підстав пропущення строку позовної давності та безпідставності вимог (а.с. 161 том 1).

Згідно ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом з тим, враховуючи те, що підставою відмови у позові є необґрунтованість та невідповідність позовних вимог, пропуск строку позовної давності, в даному випадку не впливає на результат вирішення спору, тому не застосовується судом.

Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне в позові відмовити.

Судові витрати покладаються на позивача.

Крім того, щодо стягнення судового збору слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з позовом до суду 31.10.2011р., про що свідчить відмітка діловодної служби суду.

01.11.2011р. набрав чинності Закон України "Про судовий збір".

Згідно з підпунктами 1 та 4 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 2 (двох) відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як вбачається з матеріалів справи, платіжними дорученнями: №1422 від 17.06.2011р. (а.с. 3 том 1), №1688 від 30.10.2011р. (а.с. 4 том 1), №2051 від 10.07.2012р. (а.с. 87 том 1) позивачем сплачено: 236,00грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 2744,00грн. державного мита, 1609,50грн. судового збору, що складає в загальній сумі 4589,50грн.

В судовому засіданні 10.04.2013р. суд прийняв заяву представника позивача від 25.03.2013р. вих 13/03/2531/1 (а.с. 156 том 1) про збільшення позовних вимог та ухвалив вважати заявленим до розгляду спір про стягнення з відповідача 294086,46грн. шкоди, за подання якої позивач повинен сплатити судовий збір у сумі 5881,73грн. (2% ціни позову).

У разі якщо несплата судового збору виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 ГПК (п.3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Таким чином, позивачу потрібно доплатити судовий збір в сумі 1292,23грн.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

2. Стягнути з Спільного виробничо-торгівельного підприємства "Механік", 10003, м.Житомир, вул. Чехова, 1, ідентифікаційний код 13573074 в дохід державного бюджету України - 1292,23грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 26.04.13

Суддя Шніт А.В.

1-до справи.