Постанова

від 03.07.2013 по справі 17/5007/120/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2013 року Справа № 17/5007/120/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Крейбух О.Г.

судді Василишин А.Р. ,

судді Юрчук М.І.

при секретарі Михальчук В.К.

за участю представників:

позивача: Перепона І.М.;

відповідача: Катаєв Д.Б.

розглянувши апеляційну скаргу позивача спільного виробничо-торгівельного підприємства "Механік" на рішення господарського суду Житомирської області від 24.04.13 р. у справі № 17/5007/120/11

за позовом Спільне виробничо-торгівельне підприємство "Механік"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж "Колос"

про стягнення 294086,46грн. (згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог №13/03/2531/1 від 25.03.2013р.)

ВСТАНОВИВ :

01 листопада 2011 року Спільне виробничо-торгівельне підприємство "Механік" звернулося до суду з позовом до ТзОВ "Будмонтаж "Колос" про стягнення 236988,98 грн.

25.03.2013 року позивачем подано клопотання про збільшення суми позовних вимог в частині стягнення основного боргу, яке прийнято місцевим господарським судом та згідно якого позивач просить стягнути 294 286, 46 грн. шкоди /т.1, а.с.156/.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 24 квітня 2013 року у справі № 17/5007/120/11 в позові Спільного виробничо-торгівельного підприємства "Механік" до товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж "Колос" про стягнення 294 086,46 грн. відшкодування (шкоди) за безпідставне користування майном відмовлено /т.2, а.с.18-21/.

Позивач СВТП "Механік", не погоджуючись з зазначеним рішенням, 17.05.2013 року звернувся через господарський суд Житомирської області з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задоволити /т.2, а.с.40-41/.

В обгрунтування апеляційної скарги, скаржник вказує наступне:

- відповідач з травня 2005 року по 25.05.2013 року безпідставно користувався майном позивача;

- листом від 01.03.2006 року відповідач повідомив позивача про погодження оплати за користування визначеним майном із розрахунків, які обумовлені договором № 78010604 від 01.06.2004 року (неукладеного) до повернення майна в натурі;

- пред'являючи вимогу у справі про стягнення боргу за безпідставне користування майном (з червня 2006 року по 25.03.2013 року) апелянт виходив із розрахунку (цифр) додаткової угоди від 01.03.06р., згідно якої розмір орендної плати було визначено з березня 2006 року по 10 грн. за 1 кв.м. офісного приміщення, що становить 473 грн. за 47,3 кв.м. (10 х 47,3) і по 5,05 грн. за 1 кв.м. металевого складу, що становить 3 121, 91 грн. за 618, 2 кв.м. (5,05 х 618, 2).

- визначення розміру вказаного розрахунку підтверджується підписаними та скріпленми печатками сторін актами здачі-прийняття виконаних робіт, а саме: № 215 від 30.06.05р., № 241 від 29.07.05р., № 272 від 31.08.05р., № 302 від 30.09.05р., № 343 від 31.10.05р., № 395 від 30.11.05р., № 448 від 30.12.05р., № 36 від 31.01.06р., № 74 від 28.02.2006 р., дослідженими під час розгляду справи № 21/5007/965/12, та протоколами погодження цін.

Таким чином, на думку скаржника, правові підстави для відмови в задоволенні позову відсутні; просить рішення господарського суду Житомирської області від 24.04.2013 року у справі № 17/5007/120/11 скасувати та прийняти нове, яким позов задоволити.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.05.2013 року у справі № 17/5007/120/11 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 12.06.2013 року /т.2, а.с.38-39/.

В судовому засіданні 12.06.2013 року оголошено перерву до 03.07.2013 року.

03.07.2013 року позивач повністю підтримав вимоги і доводи, викладені в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні 03.07.2013 року відповідач заперечив проти доводів та вимог скарги, вказавши, що господарський суд Житомирської області при винесенні рішення правомірно застосував норми матеріального та процесуального права, повністю з'ясував обставини справи та дослідив докази у справі, постановив законне та обгрунтоване рішення, а тому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, а рішення місцевого господарського суду скасувати, з огляду на таке.

01.06.2004 року між Спільним виробничо-торгівельним підприємством "Механік" (надалі - орендодавець, позивач, апелянт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж "Колос" (надалі - орендар, відповідач) укладено договір оренди нежилих приміщень за № 78010604 (надалі - Договір) /т.1, а.с.8-10/.

За актом прийому-передачі від 01.06.2004р. орендодавець передав орендарю в оренду наступне майно: приміщення на 3 поверсі у корпусі № 7а, площею 47,3 кв.м під офіс; приміщення металевого складу площею 618,2 кв.м, що знаходяться за адресою: м.Житомир, вул.Чехова,1 /т.1, а.с.11/.

Відповідно до п.1.3 Договору, строк оренди встановлено з 25.05.2004р. по 25.05.2007р.

01.03.2005 року між сторонами укладено додаткову угоду до Договору, якою передбачено, що вартість 1 кв.м орендної площі для організації офіса складає 8,61 грн., що становить 407,25 грн. за 47,3 кв.м, для організації складу - 4,163 грн., що становить 2573,56 грн. за 618,2 кв.м. Разом 2980,81 грн. /т.1, а.с.12/.

01.03.2006 року між сторонами укладенj додаткову угоду до Договору, якою передбачено, що вартість 1 кв.м орендної площі для організації офіса складає 10,00 грн., що становить 473,00 грн. за 47,3 кв.м, для організації складу - 5,05 грн., що становить 3121,91 грн. за 618,2 кв.м. Разом 3594,91 грн. /т.1, а.с.12/.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 06.12.2007 року у справі № 2/88-Д позов СВТП "Механік" до ТзОВ "Будмонтаж "Колос" визнано недійсним договір оренди майна № 78010604 від 01.06.2004 року, укладений між СВТП "Механік" та ТзОВ "Будмонтаж "Колос" та відмовлено в позові про стягнення 65535,75 грн, розірвання договору та звільнення приміщення /т.1, а.с.13-14/.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.03.2012 року рішення господарського суду Житомирської області від 06.12.2007 року у справі № 2/88-Д скасовано. Прийнято нове рішення, яким розірвано договір оренди № 78010604, укладений 01.06.2004р. між СВТП "Механік" та ТзОВ "Будмонтаж "Колос"; стягнуто з відповідача на користь позивача 36927,32 грн заборгованості та зобов'язано ТзОВ «Будмонтаж «Колос» звільнити орендовані приміщення /т.1, а.с.50-55/.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.08.2012 року у справі № 2/88-Д скасовано постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.03.2012 року; скасовано рішення господарського суду Житомирської області від 06.12.2007 року в частині визнання недійсним договору оренди майна № 78010604 від 01.06.2004 року, в іншій частині рішення залишено без змін. При цьому Вищим господарським судом вказано, що поскільки договір оренди нежилих приміщень за № 78010604 від 01.06.2004 року не посвідчено нотаріально та не проведено його державну реєстрацію, то даний правочин є неукладеним, а тому правочин, який не вчинено, не може бути визнаний недійсним /т.1, а.с.121-126/.

Тобто рішенням у справі № 2/88-Д встановлено, що договір оренди нежилих приміщень за № 78010604 від 01.06.2004 року є неукладеним.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 01.11.2012р. у справі № 21/5007/965/12 , залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.01.2013р., позов СВТП «Механік» до ТзОВ "Будмонтаж "Колос" задоволено частково; присуджено до стягнення з ТзОВ "Будмонтаж "Колос" 30422,47грн. шкоди; зобов`язано ТзОВ "Будмонтаж "Колос" протягом десяти днів з моменту набрання рішенням законної сили передати СВТП "Механік" 47,3 кв.м площі під офіс (приміщення на третьому поверсі в корпусі № 7а) та 618,2 кв.м площі металевого складу, які розташовані за адресою: м.Житомир, вул.Чехова, 1, та були отримані ТзОВ "Будмонтаж "Колос" за актом прийому-передачі від 01.06.2004р.; в решті позову відмовлено /т.1, а.с.169-173/.

Постановою Вищого господарського суду України 14 березня 2013 року у у справі № 21/5007/965/12 рішення господарського суду Житомирської області від 01.11.2012р., постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.01.2013р. у цій справі скасувано в частині присудження до стягнення 30422,47грн. шкоди та відмови у відшкодуванні 794,64грн. за теплозабезпечення та 4751,16грн. за електрозабезпечення. Справу в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду Житомирської області. У решті рішення та постанова залишено без зміни /т.1, а.с.165-168/.

10.12.2012 року господарським судом Житомирської області видано наказ № 21/5007/965/12 на примусове виконання рішення від 01.11.2012р. у справі № 21/5007/965/12 /т.1, а.с.221/.

17.04.2013р. складено акт державного виконавця при примусовому виконанні наказу № 21/5007/965/12, виданого 10.12.2012 року господарським судом Житомирської області, яким підтверджується передача ТзОВ "Будмонтаж "Колос" 47,3 кв.м площі під офіс (приміщення на третьому поверсі в корпусі № 7а) та 618,2 кв.м площі металевого складу, які розташовані за адресою: м.Житомир, вул.Чехова, 1, СВТП "Механік" /т.1, а.с.222/.

Безпідставне використання відповідачем нежилих приміщень по вул.Чехова, 1 у м.Житомирі, отриманих від позивача за актом прийому-передачі від 01.06.2004р., у період з 01.06.2006 року по 25.03.2013 року, слугувало підставою для звернення СВТП "Механік" з позовом до господарського суду Житомирської області про стягнення шкоди в розмірі 294086,46 грн.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до ст.11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, у тому числі щодо відшкодування особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди (позадоговірна шкода).

Відповідно до абз.6 п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року № 9, вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. У цьому разі можуть заявлятися лише вимоги, передбачені главою 83 «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» книги п'ятої ЦК України.

Згідно част.1 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (част.2 ст.1212 ЦК України).

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (част.3 ст.1212 ЦК України).

Згідно част.1 ст.1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Част.1, 2 ст.22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" № 6 від 27.03.1992 р., шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

З матеріалів справи, вбачається, 05.12.2005р. позивачем направлявся відповідачу лист № 214, згідно якого позивач пропонував, у зв'язку з тим, що з 2004 року вступив в дію новий Цивільний кодекс України, з'явитися представнику ТОВ "Будмонтаж "Колос" 23.12.05 р. об 11:00 до приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Рогальської Р.І. для укладення нотаріальних договорів по орендованих відповідачем об'єктах. Крім того, позивач попередив, що при ігноруванні Товариством нотаріального укладення (посвідчення) вказаних договорів, СВТП "Механік" буде нараховувати товариству оплату за користування визначеними об'єктами із розрахунків, які обумовлені договором № 7801064 від 01.06.04р. та відповідними додатками до нього /т.1, а.с.107/.

З листа від 22.05.2006р. № 62, направленого позивачем відповідачу вбачається, що оскільки між сторонами не відбулося вирішення питання про нотаріальне оформлення договорів оренди (проігноровано товариством), то нарахування оплати за користування вказаними об'єктами проводиться відповідно до умов договору № 7801064 від 01.06.04 р. та додатків до нього /т.1, а.с.108/.

Зазначені листи свідчать, що дійсно саме з вини відповідача договір оренди майна не було укладено в нотаріальній формі, що унеможливило його державну реєстрацію, та призвело до визнання його неукладеним і до безпідставного користування майном.

Позивач на обґрунтування своїх вимог щодо стягнення шкоди за користування майном без достатньої правової підстави у період з 01.06.2006р. по 25.03.2013р. надав договір оренди від 01.06.2004р., який згідно постанови Вищого господарського суду України від 01.08.2012 року у справі № 2/88-Д визнано неукладеним, та додатки до вказаного договору, листування сторін, підписані сторонами протоколи погодження договірної ціни та акти здачі-прийняття виконаних робіт.

Згідно з частинами 1 та 2 ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими, зокрема, засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

Відповідно до ч.1 ст.36 ГПК України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Відтак, належними доказами самого факту користування майном та розміру шкоди, заподіяної позивачу в результаті безпідставного користування майном є підписані та скріплені печатками сторін акти здачі-прийняття виконаних робіт, а саме:

- акт здачі-прийняття № 215 від 30.06.05 р.на суму 2 980, 84 /т.1, а.с.211/;

- акт здачі-прийняття № 241 від 29.07.05 р., на суму 2 980, 84 /т.1, а.с.212/;

- акт здачі-прийняття № 272 від 31.08.05 р., на суму 2 980, 84 /т.1, а.с.213/;

- акт здачі-прийняття № 302 від 30.09.05р., на суму 2 980, 84 /т.1, а.с.214/;

- акт здачі-прийняття № 343 від 31.10.05 р., на суму 2 980, 84 /т.1, а.с.215/;

- акт здачі-прийняття № 395 від 30.11.05 р., на суму 2 980, 84 /т.1, а.с.216/;

- акт здачі-прийняття № 448 від 30.12.05 р., на суму 2 980, 84 /т.1, а.с.217/;

- акт здачі-прийняття № 36 від 31.01.06 р., на суму 343, 40 /т.1, а.с. 29/;

- акт здачі-прийняття № 74 від 28.02.06 р. на загальну суму 26827,56 грн.;

- акт здачі-прийняття № 136 від 31.03.06 р. на суму 3594,91 грн. /т.1, а.с. 218/.

Акти здачі-прийняття виконаних робіт беззаперечно свідчать про фактичне користування відповідачем спірним майном у відповідні періоди, а також підтверджують погоджену сторонами вартість такого користування, що не була отримана позивачем внаслідок ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору оренди та в результаті чого вказаний договір не було зареєстровано і, відповідно, укладено.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 01.06.2006 року по 25.03.2013 року протоколи погодження договірної ціни та акти здачі-прийняття виконаних робіт сторонами не розроблені та не підписані.

Вищий господарський суд України у постанові від 14.03.2013 року у справі № 21/5007/965/12 вказує, що визнання договору оренди від 01.06.2004р. неукладеним з підстав не здійснення його нотаріального посвідчення та не проведення його державної реєстрації в порушення вимог ст.ст.793, 794 ЦК України, унеможливлює захист орендодавця щодо отримання оплати за наданні комунальні послуги, однак є обставиною, що підтверджує перебування спірного майна у користуванні відповідача /т.1, а.с.166-167/.

Відтак, пред'являючи вимогу про стягнення 294086,46 грн. шкоди за безпідставне користування майном у період з 01.06.2006 року по 25.03.2013 року, позивач виходив з додаткової угоди від 01.03.2006 року, згідно якої вартість 1 кв.м орендної площі для організації офіса становить 10,00 грн., що становить 473,00 грн. за 47,3 кв.м, для організації складу - 5,05 грн., що становить 3121,91 грн. за 618,2 кв.м. Разом 3594,91 грн., що узгоджено відповідачем у акті № 136 здачі-прийняття виконаних робіт від 31.03.2006р. /т.1, а.с.156/.

Окрім того, відповідач у листі від 01.03.2006р., адресованому позивачу, зазначає про погодження розміру оплати за користування з 01.06.2004р. металевим складом із сумами, які визначені договором № 78010604 від 01.06.2004р. та додатками до нього, до повернення майна в натурі /т.1, а.с.99/.

Судом встановлено, що 17.04.2013р. відповідачем майно - 47,3 кв.м площі під офіс (приміщення на третьому поверсі в корпусі № 7а) та 618,2 кв.м площі металевого складу, які розташовані за адресою: м.Житомир, вул.Чехова, 1, передано СВТП "Механік" у процесі виконання рішення господарського суду Житомирської області у справі № 21/5007/965/12.

Судом не взято до уваги лист позивача від 07.07.2006р. № 98, згідно з яким СВТП «Механік» розриває договір оренди майна № 78010604 в односторонньому порядку та пропонує з'явитися для передачі приміщення, поскільки доказів передачі майна чи доказів користування цим майном іншою особою, ніж ТзОВ «Будмонтаж «Колос», у період з 01.06.2006 року по 25.03.2013 року суду не надано /т.1, а.с.96/.

За наведеного, поскільки фактичне користування відповідачем майном у період з 01.06.2006р. по 25.03.2013р. має місце, то позовні вимоги про стягнення 294086,46 грн. шкоди за безпідставне користування майном є обгрунтованими, розрахунок розміру шкоди перевірено судом і визнано вірним /т.1, а.с.156 на звороті/.

Відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності - заява від 02.04.2013 року № 5236 /т.1, а.с.161/.

Згідно ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Відповідно до част.2-3 ст.267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, позов до господарського суду Житомирської області позивачем подано 31.10.2011 року, тобто після спливу трирічного строку позовної давності за вимогами про стягнення шкоди у період з 01.06.2006р. по 30.10.2011р., розмір якої становить за розрахунком суду 104252,39 грн. (3594,91 грн. х 29).

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи викладене, в частині стягнення 104 252,39 грн. відшкодування шкоди за період з 01.06.2006 року по 30.10.2008 року позивачу слід відмовити у зв'язку зі спливом позовної давності. Позов в частині стягнення 189 834,07 грн. (294086,46 грн. - 104252,39 грн.) відшкодування шкоди за період з 31.10.2008 року по 25.03.2013 року підлягає задоволенню.

Щодо судового збору.

Позивач звернувся з позовом до господарського суду Житомирської області 31.10.2011р.

01.11.2011р. набрав чинності Закон України "Про судовий збір".

Згідно з підпунктами 1 та 4 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 2 (двох) відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено: 236,00 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 2744,00 грн. державного мита, 1609,50 грн. судового збору, що складає в загальній сумі 4589,50 грн., згідно з платіжними дорученнями: № 1422 від 17.06.2011р., № 1688 від 30.10.2011р., № 2051 від 10.07.2012р. /т.1, а.с.3, 4, 87/.

10.04.2013р. позивачем подано до суду заяву про збільшення позовних вимог від 25.03.2013р. вих 13/03/2531/1, згідно якої просить стягнути з відповідача 294086,46 грн. шкоди і яка прийнята судом, тому судовий збір за її подання (2 % ціни позову) становить 5881,73 грн. /т.1, а.с.156/.

У разі якщо несплата судового збору виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 ГПК (п.3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. № 18).

Відтак, позивачу слід доплатити 1 292,23 грн. судового збору за подання позовної заяви.

Відповідно до ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Загальна сума заявлених позовних вимог - 294 086,46 грн.

Загальна сума задоволених позовних вимог - 189 834,07 грн.

Відношення задоволених позовних вимог до заявлених - 64,55 %.

Отже, на відповідача покладається 3796,66 грн. судового збору за подання позовної заяви.

Натомість, суд першої інстанції на вищевикладене уваги не звернув, що призвело до порушення норм матеріального права.

Відповідно до п.2 част.1 ст.103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Згідно із п.4 ч.1 ст.104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України кожна сторона належними і допустимими доказами повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга СВТП «Механік» підлягає задоволенню частково, рішення господарського суду Житомирської області від 24.04.2013 року у справі № 17/5007/120/11 необхідно скасувати у зв'язку із неправильним застосуванням норм матеріального права, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити частково.

Судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 1 898,46 грн. в порядку ст.49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу спільного виробничо-торгівельного підприємства "Механік" задоволити частково.

Рішення господарського суду Житомирської області від 24.04.2013 р. у справі № 17/5007/120/11 скасувати. Прийняти нове рішення.

Позов задоволити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж "Колос" (вул.Чехова, буд.2, кв.80, м.Житомир, 10003, іден.код 20403504) на користь спільного виробничо-торгівельного підприємства "Механік"(вул.Чехова, 1, м. Житомир, 10003, іден.код 13573074) 189 834 (сто вісімдесят дев'ять тисяч вісімсот тридцять чотири) грн. 07 (сім) коп. відшкодування шкоди, 3 796 (три тисячі сімсот дев'яносто шість) грн. 66 (шістдесят шість) коп. судового збору за подання позовної заяви.

В частині стягнення 104 252,39 грн. відшкодування шкоди - відмовити.

Стягнути з спільного виробничо-торгівельного підприємства "Механік"(вул.Чехова, 1, м. Житомир, 10003, іден.код 13573074) в дохід державного бюджету України 1 292,23 грн. судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж "Колос" (вул.Чехова, буд.2, кв.80, м. Житомир, 10003, іден.код 20403504) на користь спільного виробничо-торгівельного підприємства "Механік"(вул.Чехова, 1, м.Житомир, 10003, іден.код 13573074) 1 898, 46 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Житомирської області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 17/5007/120/11 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Юрчук М.І.