Вирок

від 03.04.2013 по справі 1-1185/11

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1-1185/11

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2013 року

Рівненський міський суд Рівненської області в особі головуючого судді Діонісьєвої Н.М.

при секретарі Пальчевській О.Б.

за участю прокурора Харечка О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне в приміщенні залу судових засідань кримінальну справу про обвинувачення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженої, не працюючої, маючої на утриманні двох неповнолітніх дітей, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимої 04 квітня 2011 року Рівненським міським судом Рівненської області за ч.2 ст.303 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строк тривалістю 1 рік,

за ч. 2 ст. 303 КК України,

в с т а н о в и в:

В березні 2011 року, ОСОБА_1 , перебуваючи поблизу АЗС «ОККО», що по вул. Дубенській, в м. Рівне, маючи умисел на втягнення особи в заняття проституцією, з використанням уразливого стану ОСОБА_2, тобто знаючи про вплив на неї життєвих негараздів, що спричинило підвищений стан нервово - емоційного збудження, який обмежує здатність приймати за своєю волею самостійні рішення, запропонувала їй зайнятись проституцією. Враховуючи свій уразливий стан, а саме збіг тяжких особистих, сімейних та матеріальних обставин, що виражається у відсутності постійного заробітку, проблем в сім'ї, ОСОБА_2 погодилась на пропозицію ОСОБА_1 та в подальшому, на протязі березня та квітня 2011 року, надавала сексуальні послуги за плату невідомим чоловікам - клієнтам.

Допитана в судовому засіданні підсудна ОСОБА_1 вину в інкримінованому їй злочині не визнала та показала, що ОСОБА_2 дійсно ходила з нею до АЗС «ОККО», що по вул. Дубенській, в м. Рівне, але вона не пропонувала їй займатися проституцією. ОСОБА_2 просто стояла поруч, а вона віддавала їй кошти, які їй давали клієнти. Одного разу під?їхав незнайомий чоловік та сказав, що хоче, щоб сексуальні послуги надала йому ОСОБА_2, а не вона. ОСОБА_2 сказала, що поїде з ним.

На запитання прокурора підсудна відповіла, що якби вона не запропонувала ОСОБА_2 піти з нею до АЗС «ОККО», то ОСОБА_2 не займалась би проституцією.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні показала, що вона познайомилась з ОСОБА_1 , яка розповіла їй , що займається проституцією. Вона поїхала з ОСОБА_1 до АЗС «ОККО», що по вул. Дубенській, в м. Рівне. Один чоловік сказав, що хоче, щоб вона наддала йому сексуальні послуги. Інна взяла гроші, які заплатив чоловік, а вона залишилась з ним в машині. На заправку вона прийшла по проханню ОСОБА_1. Вона ж розповіла їй про розцінки на сексуальні послуги. Якби не пропозиція підсудної, вона б проституцією не займалась.

Хоча підсудна в судовому засіданні і не визнала своєї вини у вчиненні злочину , її вина доведена зібраними по справі та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні показала, що вона підтримує показання, які давала на досудовому слідстві (а.с.43). , з яких вбачається , що ОСОБА_2 розповідала їй, що займається проституцією на Дубенській трасі, а завела її туди ОСОБА_1.

Свідок ОСОБА_4 показав, що знає, що бачив ОСОБА_1 на Дубенській трасі. Йому відомо, що вона займається там проституцією

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 підтримав ті показання, які давав на досудовому слідстві (а.с.49), з яких вбачається, що весною 2011 року він, повертаючись додому з с.В.Омеляна, побачив біля АЗС «ОККО» повій. Він під?їхав до них , вибрав дівчину, запитав розцінки на сексуальні послуги та заплативши 120 гривень, від?їхав із дівчиною, яку обрав, неподалік від заправки. Дівчина надала йому сексуальні послуги. Дівчину звали ОСОБА_2. Поряд з нею біля заправки стояла ще одна дівчина.

Свідок ОСОБА_6 суду показала, що вона займалась проституцією поблизу АЗС «ОККО», що по вул. Дубенській, в м. Рівне. Одного разу, вона побачила там ОСОБА_2. Вона підійшла до неї і запитала, що вона там робить та сказала, щоб вона йшла звідти, а ОСОБА_2 пояснила, що їй дозволила там знаходитись ОСОБА_1.

Заслухавши підсудну , свідків, дослідивши інші докази по справі, суд приходить до висновку, що дії підсудної вірно кваліфіковані органами досудового слідства за ч.2 ст.303 КК України, як втягнення особи в заняття проституцією з використанням уразливого стану цієї особи, вчинене повторно.

Суд критично відноситься до показань підсудної ОСОБА_1 в частині , що вона не втягувала потерпілу ОСОБА_2 в заняття проституцією, оскільки ці факти не знайшли жодного підтвердження в судовому засіданні. Суд розцінює невизнання своєї вини підсудною, як її намагання уникнути відповідальності за скоєний нею злочин.

Вина підсудної у скоєнні цього злочину підтверджується крім показань потерпілої та свідків, наступними доказами:

- явкою з каяттям (а.с.4), де підсудна повністю визнала себе винною;

- протоколом пред?явлення фотознімків для впізнання від 02 листопада 2011 року зі свідком ОСОБА_6 (а.с.30-32);

- протоколом пред?явлення фотознімків для впізнання від 02 листопада 2011 року зі свідком ОСОБА_7. (а.с.37-39);

- протоколом пред?явлення фотознімків для впізнання від 02 листопада 2011 року зі свідком ОСОБА_8 (а.с.46-48);

- протоколом пред?явлення фотознімків для впізнання від 02 листопада 2011 року зі свідком ОСОБА_5Ю, (а.с.50-52).

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким, особу підсудної, яка має на утриманні двох малолітніх дітей, не перебуває на обліку у лікаря-нарколога та у лікаря психіатра, характеризується посередньо.

Обставин, що пом?якшують чи обтяжують покарання підсудної судом не встановлено.

Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання підсудної можливе без ізоляції її від суспільства.

Речові докази по справі відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Керуючись ст.ст. 323-324 КПК України, суд

з а с у д и в:

ОСОБА_1 визнати винною у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 303 КК України і призначити покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки.

На підставі ч.4 ст.70 КК України з врахуванням вироку Рівненського міського суду від 04 квітня 2011 року шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточну міру покарання ОСОБА_1 обрати у вигляді чотирьох років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання з випробуванням, встановивши їй іспитовий строк тривалістю два роки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання періодично з?являтися в органи кримінально-виконавчої системи для реєстрації.

Запобіжний захід підсудному ОСОБА_1 до набранням вироком чинності залишити попередній -підписку про невиїзд.

Зарахувати в строк відбування покарання тримання під вартою ОСОБА_9 з 12 березня 2012 року по 10 травня 2012 року.

Речові докази по справі відсутні.

Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Рівненської області протягом п»ятнадцяти діб з моменту проголошення шляхом подання апеляції учасниками судового розгляду, а засудженими з дня вручення копії вироку через Рівненський міський суд.

Суддя Рівненського

міського суду ОСОБА_10