Ухвала

від 15.05.2013 по справі 5/81-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

15.05.13р. Справа № 5/81-10

За скаргою: Дніпропетровської міської ради, м Дніпропетровськ

на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області

У справі за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетрвоськ

до Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

про зобов'язання вчинити певні дії

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Бондик Є.В.

Представники:

від позивача - ОСОБА_2, дов. б/н від 19.02.13р.

від відповідача (скаржника) - Конарева С.К., дов. № 4/8-14 від 04.01.13р.;

від ДВС - Макушева Т.П., дов. № 9 від 02.01.13р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.10р. у справі №5/81-10 за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради позов задоволено частково - зобов'язано Дніпропетровську міську раду розглянути на найближчій сесії питання щодо надання згоди Приватному підприємцю ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки площею 0,16 га по АДРЕСА_1 для розташування автомагазину із шиномонтажним сервісом.

30.03.10р. на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області видано накази про примусове виконання рішення у даній справі.

20.03.13р. до суду від Дніпропетровської міської ради надійшла скарга від 15.03.13р. № 7/11-385 на дії державного виконавця в якій скаржник просить:

- визнати дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Макушевої Т.П. щодо накладення штрафу неправомірними;

- скасувати постанову про накладення штрафу за невиконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області, виданого 30.03.13р. по справ № 5/81-10.

Скаржник обґрунтовує свою скаргу тим, що він ще 06.10.2010р. в добровільному порядку виконав наказ господарського суду Дніпропетровської області у даній справі, тобто до винесення спірної постанови.

Позивач скаргу підтримав та просить її задовольнити.

Згідно пояснень відділу примусового виконання рішень управління виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області спірна постанова була винесена державним виконавцем повторно у зв'язку з тим, що протягом тривалого терміну з дня відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу у даній справі та попередньої постанови про стягнення з боржника штрафу у розмірі1 020, 00грн, від Дніпропетровської міської ради не надійшло жодного доказу добровільного виконання наказу.

Розглянувши скаргу, заслухавши представників сторін суд прийшов до висновку про відхилення скарги на підставі наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Зазначене кореспондується з ч. 2 статті 19 Конституції України, в якій передбачено, що органи державної виконавчої влади, зокрема, і органи Державної виконавчої служби, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частиною 3 статті 8 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії.

Отже, Закон України "Про виконавче провадження" визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

07.12.2012р. на підставі заяви Приватного підприємця ОСОБА_1 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області МакушевоюТ.П. було відкрито виконавче провадження ВП № 35607507 з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області у справі № 5/81-10 та Дніпропетровській міській раді надано строк для добровільного виконання вимог виконавчого документа - до 13.12.2012р.

У зв'язку з тим, що від боржника жодної інформації про стан виконання наказу суду до відділу примусового виконання рішень не надійшло, 25.12.2012р. за невиконання рішення суду без поважних причин державним виконавцем винесено постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 1 020, 00 грн.

13.02.2013р. державним виконавцем винесено ще одну постанову про накладення на боржника штрафу у подвійному розмірі в сумі 2 040, 00 грн., оскільки від Дніпропетровської міської ради доказів виконання наказу не надійшло.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 21.05.2012р. № 5 "Про внесення змін до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" (далі - Постанова Пленуму ВАСУ) при визначенні юрисдикції повинні виходити з того, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною другою статті 17 Закону України "Про виконавче провадження", крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.

Частиною четвертою статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.

Постановою Пленуму ВАСУ (п.6) встановлено, що судам необхідно враховувати, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.

За змістом пункту 7 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.

Тому слід ураховувати, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. Також до юрисдикції адміністративних судів належать справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Згідно матеріалів справи, 10.04.13р. відділом примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Дніпропетровській області до суду винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 35607507 з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області у справі № 5/81-10 від 30.03.2010 р. та про виділення в окремі виконавчі провадження постанов про накладення на боржника штрафів від 25.12.2012р. та від 13.02.2013р. (а.с.134-135).

На підставі викладеного, скарга Дніпропетровської міської ради про визнання неправомірними дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Макушевої Т.П. щодо накладення штрафу та скасування постанови про накладення штрафу за невиконання наказу господарського суду Дніпропетровської області, виданої 30.03.2010р. у справі № 5/81-10 підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу Дніпропетровської міської ради від 15.03.2013р. № 7/11-385 про визнання неправомірними дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Макушевої Т.П. щодо накладення штрафу та скасування постанови про накладення штрафу за невиконання наказу господарського суду Дніпропетровської області, виданої 30.03.2010р. у справі № 5/81-10 відхилити.

Суддя Н.Г. Назаренко