Ухвала

від 03.04.2013 по справі 10/28/2011/5003

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

03 квітня 2013 року Справа № 10/28/2011/5003

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Подоляк О.А., суддів:Добролюбової Т.В., Могил С.К., Селіваненка В.П., Удовиченка О.С. розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 21.11.2012 у справі№ 10/28/2011/5003 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромир" до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Удич-Цукор" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Удицький цукровий завод" 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Агроінвест" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: 1. Теплицька районна державна адміністрація Вінницької області 2. Гайсинська міжрайонна державна податкова інспекція Вінницької області 3. Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" провизнання права власності на газопровід високого тиску та два газорозподільні пункти,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агромир" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом про визнання права власності на газопровід високого тиску, довжиною 17,21 км, та два газорозподільних пункти, що розташовані по трасі Теплик-Удич, Теплицького району, Вінницької області.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 27.12.2011 у справі №10/28/2011/5003 в позові відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.04.2012 рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено: визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Агромир" право власності на газопровід високого тиску, довжиною 17,21 км та два газорозподільчі пункти, що розташовані на трасі Теплик - Удич, Теплицького району Вінницької області.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.11.2012 постанову апеляційного господарського суду скасовано, а рішення місцевого господарського суду залишено в силі.

Публічним акціонерним товариством "Кредитпромбанк" подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 21.11.2012 у справі №10/28/2011/5003, в якій заявник просить скасувати названу постанову, прийняти нове рішення, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

В обґрунтування своїх вимог заявником подано постанови Вищого господарського суду України від 11.03.2010 у справі №30/95-09-3018, від 23.12.2010 у справі №33/114-10, від 20.06.2012 у справі №5021/2177/2011, від 21.01.2010 у справі №3/149-2717 та від 17.02.2010 у справі №40/281.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України, враховуючи таке.

Відповідно до пункту 1 статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 частини першої статті 111 16 ГПК України) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Як убачається зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 21.11.2012, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції скасував рішення суду апеляційної інстанції та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у позові про визнання за позивачем права власності на газопровід та газорозподільні пункти. При цьому суд касаційної інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження права власності позивача на спірне майно, оскільки факти, викладені у судових рішеннях у іншій господарській справі №10/25-09 свідчать про те, що відповідач-1 не набув права власності на спірне майно, а тому не мав законних підстав для його відчуження позивачу на підставі договору купівлі-продажу №1-27/03 від 27.03.2007, а даний договір в свою чергу не є доказом набуття позивачем права власності на спірне майно, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження права власності відповідача-1 на таке майно.

Водночас у постанові від 11.03.2010 у справі №30/95-09-3018 суд касаційної інстанції визнав обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції щодо задоволення позову про визнання незаконним свідоцтва про право власності та визнання права власності на об'єкт нерухомого майна за територіальними громадами сіл, селищ, міст Одеської області в особі Одеської облради, виходячи з встановлених судом апеляційної інстанцій обставин справи стосовно того, що об'єкт культурної спадщини (спірний об'єкт) належить до спільної власності територіальних громад області в особі Одеської облради, а будь-якого рішення щодо передачі спірного об'єкта у комунальну власність територіальної громади міста Одеса, Одеською облрадою не приймалось. Крім того, рішення виконкому Одеської облради, на підставі якого Одеській міській раді видане спірне свідоцтво про право власності на домоволодіння, визнано нечинним та скасовано, у зв'язку з чим спірне свідоцтво є недійсним, а право власності на спірне майно слід визнати за територіальними громадами сіл, селищ, міст області в особі Одеської обласної ради.

У постанові від 23.12.2010 у справі №33/114-10 суд касаційної інстанції визнав обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо відмови у позові про повернення устаткування (газопроводу), виходячи з того, що судами не встановлено неправомірності набуття відповідачем спірного майна у власність, натомість встановлено, що відповідач у визначеному законом порядку на підставі договору набув право власності на спірне майно; договір є чинним, його не розірвано, не визнано недійсним у судовому порядку.

В постанові від 20.06.2012 у справі №5021/2177/2011 Вищий господарський суд України погодився з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову про визнання за позивачем (іпотекодержателем) права власності на спірне нерухоме майно з огляду на встановлені місцевим господарським судом обставини справи про те, що відповідач-3 (іпотекодавець) на момент передачі спірного майна в іпотеку набув на нього право власності, оскільки, як встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Керамітекс" набув право власності на спірне нерухоме майно на підставі чинного на той час рішення господарського суду в іншій господарській справі, яким було визнано дійсними договори купівлі-продажу спірного нерухомого майна від 05.03.2009, здійснив державну реєстрацію права власності на зазначене майно, після чого здійснив відчуження майна за договорами купівлі-продажу у власність відповідача-3, який і передав майно позивачу в іпотеку за іпотечними договорами; судове рішення про витребування майна у набувача (відповідача-3) відсутнє, з огляду на що відсутні правові підстави не визнавати його власником спірного майна та відмовляти з цих мотивів позивачу (іпотекодержателю) у задоволенні забезпеченої іпотекою вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

У постанові від 21.01.2010 у справі №3/149-2717 суд касаційної інстанції визнав обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що здійснення позивачем реконструкції спірного об'єкта нерухомості з додержанням встановлених архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а саме за наявності необхідної дозвільної документації на виконання будівельних робіт, здійснення будівництва на відведеній для цього земельній ділянці, а також введення об'єкта нерухомості в експлуатацію, є підставою для визнання за позивачем права власності на реконструйований ним об'єкт нерухомості, у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У постанові від 17.02.2010 у справі №40/281 Вищий господарський суд України, підтримуючи висновки судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог про визнання права власності на спірні об'єкти, зазначив, що втрата залізницею документів, які засвідчують виникнення права державної власності на спірне нерухоме майно, є підставою для визнання цього права судом (стаття 392 Цивільного кодексу України).

Таким чином, наведені постанови не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у наведених справах різних обставин, в залежності від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Крім того, за змістом частини другої статті 38 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та розділу ХІІ 2 ГПК України основною метою діяльності Верховного Суду України є створення однакової судової практики застосування норм матеріального права та усунення порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Таким чином, в порядку, встановленому розділом ХІІ 2 ГПК України, правова оцінка повноти дослідження обставин справи попередніми судовими інстанціями під час перегляду справи Верховним Судом України не здійснюється.

З огляду на викладене підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України відсутні.

Керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Публічному акціонерному товариству "Кредитпромбанк" у допуску справи №10/28/2011/5003 до провадження Верховного Суду України

Головуючий суддя О.Подоляк

Судді Т.Добролюбова

С.Могил

В.Селіваненко

О.Удовиченко

.