Ухвала
від 22.04.2013 по справі б8/075-12
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

УХВАЛА

"22" квітня 2013 р. Справа № Б8/075-12

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф. , при секретарі-помічникові Подимі Я.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № Б8/075-12

за заявою ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ І ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ МІСТОБУДУВАННЯ», ідентифікаційний код юридичної особи: 01422832, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульв. Л.Українки, буд. 26-А (Кредитор ),

до боржника, - товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-БУД-СЕРВІС», ідентифікаційний код юридичної особи: 34571267, місцезнаходження: 07800, Київська обл., Бородянський район, смт Бородянка, пров. Жовтневий, буд. 9,

про банкрутство,

учасники провадження у справі про банкрутство:

розпорядник майна Боржника: арбітражний керуючий Шкабрій Михайло Петрович, який діє на підставі ліцензії на право провадження діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) серії НОМЕР_2, виданої Державним департаментом з питань банкрутства 10 березня 2010 року та ухвали господарського суду Київської області у справі від 20 серпня 2012 року у справі № Б8/075-12;

Заявник 1 - ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1;

Кредитор 1 - Державна податкова інспекція у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби, ідентифікаційний код: 19422353, місцезнаходження: 07800, Київська обл., смт Бородянка, вул. Леніна, 361 (надалі за текстом: «Кредитор 1»);

за участю представників учасників провадження у справі про банкрутство:

від Кредитора: Качмазов Р.М., який діє на підставі довіреності № 030/7/1/7-10 від 11 січня 2013 року;

розпорядник майна Боржника - арбітражний керуючий Шкабрій М.П. особисто, який діє на підставі ліцензії на право провадження діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) серії НОМЕР_2, виданої Державним департаментом з питань банкрутства 10 березня 2010 року та ухвали господарського суду Київської області у справі від 20 серпня 2012 року у справі № Б8/075-12;

від Боржника, Заявника 1, Кредитора 1: не з'явились, -

ВСТАНОВИВ:

в провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № Б8/075-12 за заявою ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ І ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ МІСТОБУДУВАННЯ» (ідентифікаційний код: 01422832, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульв. Л.Українки, буд. 26-А) (Кредитор ) про банкрутство боржника - товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-БУД-СЕРВІС» (ідентифікаційний код: 34571267, місцезнаходження: 07800, Київська обл., Бородянський район, смт Бородянка, пров. Жовтневий, буд. 9) (Боржник ), порушена ухвалою господарського суду Київської області від 06 липня 2012 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20 серпня 2012 року визнано безспірні грошові вимоги ініціюючого кредитора, введено процедуру розпорядження майном Боржника та призначено арбітражного керуючого Шкабрія М.П. розпорядником майна Боржника; призначено справу до розгляду в попередньому засіданні на 19 листопада 2012 року; призначено на 18 лютого 2013 року засідання, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника, чи про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи припинення провадження у справі про банкрутство; вирішено інші процедурні питання у справі.

Ухвалами господарського суду Київської області від 19 листопада 2012 року, від 10 грудня 2012 року продовжено строки, встановлені абз.абз. 4- 6 п. 11 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у справі № Б8/075-12 на один місяць та один місяць відповідно; відкладено попереднє засідання у справі № Б8/075-12 на 10 грудня 2012 року та на 14 січня 2013 року відповідно; відкладено судові засідання для розгляду заяв Заявників 1 та 2, Кредитора з вимогами до Боржника на 10 грудня 2012 року та на 14 січня 2013 року відповідно; призначено судове засідання на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника, чи про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи припинення провадження у справі про банкрутство на 18 березня 2013 року та на 15 квітня 2013 року відповідно; вирішено інші процедурні питання у справі.

Ухвалами господарського суду Київської області від 14 січня 2013 року продовжено строки, встановлені абз.абз. 4- 6 п. 11 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у справі № Б8/075-12 на два місяці від раніше продовжених; зобов'язано ДПІ у Бородянському районі Київської області ДПС; зобов'язано повідомити господарський суд Київської області про результати перевірки по її завершенню; відкладено розгляд заяви Заявника 1 з вимогами до Боржника на 11 березня 2013 року; призначено справу до розгляду у попередньому засіданні на 11 березня 2013 року; призначено на 10 червня 2013 року судове засідання на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника, чи про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи припинення провадження у справі про банкрутство; визнано вимоги Кредитора (ініціюючого) у сумі 87 681,38 грн.; визнано вимоги Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби до Боржника у сумі 283 112,15 грн.; вирішено інші процедурні питання у справі.

11 березня 2013 року через відділі діловодства господарського суду Київської області від розпорядника майна Боржника надійшло клопотання б/№ від 11 березня 2013 року (вх. № 4238 від 11 березня 2013 року) про затвердження реєстру вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11 березня 2013 року продовжено строк, встановлений абз.абз. 4- 6 п. 11 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у справі № Б8/075-12 на два місяці від раніше продовженого; відкладено попереднє засідання у справі № Б8/075-12 на 22 квітня 2013 року; відкладено судове засідання для розгляду заяви Заявника 1 б/№ б/дати (вх. № 17020 від 25 жовтня 2012 року) на 22 квітня 2013 року; призначено судове засідання на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника, чи про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи припинення провадження у справі про банкрутство на 19 серпня 2013 року.

Провадження у справі № Б8/075-12 перебуває в судовій процедурі розпорядження майном Боржника, в якій на 22 квітня 2013 року призначені судове засідання для розгляду заяви Заявника 1 з вимогами до Боржника, попереднє засідання у справі.

В судові засідання 22 квітня 2013 року з'явились представник Кредитора, розпорядник майна Боржника та надали свої пояснення у справі.

Детально дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення Кредитора, розпорядника майна Боржника, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 4? Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно п. 1? розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в ред. Закону України від 22 грудня 2011 року № 4212-VI, що набрала чинності з 19 січня 2013 року, положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Провадження у цій справі про банкрутство порушено ухвалою суду від 06 липня 2012 року, відповідно, до набрання чинності новою редакцією Закону про банкрутство та у відповідності до п. 1? розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в ред., що набрала чинності з 19 січня 2013 року), під час розгляду справи підлягають застосовуванню положення Закону про банкрутство, що діяв станом на дату порушення провадження у справі (ост. зміни від 04 листопада 2012 року) .

Відповідно до п. 1 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі за текстом: «Закон про банкрутство»), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно ч. 15 ст. 11 Закону про банкрутство, після офіційного оприлюднення ухвали про порушення справи про банкрутство на офіційному веб-сайті судової влади України всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно із статтею 14 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Згідно ч. 2 ст. 15 Закону про банкрутство, у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів. Реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів. У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями чи зобов'язаннями щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, невикористаних та своєчасно не повернутих коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), черговість задоволення кожної вимоги, окремо розмір неустойки (штрафу, пені). Ухвала є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному кредитору при прийнятті рішення на зборах (комітеті) кредиторів.

Згідно абз. абз. 2, 3 ч. 4 ст. 14 Закону про банкрутство, заяви з вимогами конкурсних кредиторів, щодо яких є заперечення боржника, чи інших кредиторів розглядаються господарським судом до винесення ухвали про затвердження реєстру вимог. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Ухвала може бути оскаржена в установленому порядку.

Частиною 2 п. 46 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство» № 15 від 18 грудня 2009 року (надалі за текстом: «Постанова № 15») визначено, що відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону заяви цих кредиторів, щодо яких є заперечення боржника, розглядаються згідно з підсудністю, що встановлена Законом, тобто тим господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство. За змістом абзацу третього частини шостої статті 14 Закону вимоги цих кредиторів встановлюються згідно із заявами таких кредиторів та даними обліку боржника .

Відповідно до ч. 9 ст. 13 Закону про банкрутство, розпорядник майна зобов'язаний: розглядати разом з посадовими особами боржника копії заяв кредиторів про грошові вимоги до боржника, які надійшли до господарського суду у зв'язку з порушенням справи про банкрутство та надіслані боржнику в установленому цим Законом порядку; вести реєстр вимог кредиторів у встановленому порядку; повідомляти кредиторів про результати розгляду їх вимог боржником та включення визнаних вимог до реєстру вимог кредиторів або про відмову визнання вимог боржником; вживати заходів для захисту майна боржника; аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на товарних ринках; виявляти ознаки фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; скликати збори кредиторів; надавати державному органу з питань банкрутства відомості, необхідні для ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено справу про банкрутство; надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, відомості про фінансове становище боржника, пропозиції щодо можливості відновлення платоспроможності боржника; виконувати інші функції, передбачені цим Законом.

Згідно ч. 3 ст. 14 Закону про банкрутство, боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду зазначених вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє, з обґрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна повідомляє письмово заявників і господарський суд.

Частиною 48 Постанови № 15 встановлено, що відповідно до частини третьої статті 14 Закону боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна письмово повідомляє заявників і господарський суд. Рішення боржника про невизнання вимог може бути оскаржене до господарського суду, що порушив провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до п.п. 8.7. Рекомендацій Президії Вищого господарського Суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 04-5/1193 від 04 квітня 2004 року (надалі за текстом: «Рекомендації»), боржник разом з розпорядником майна розглядає копії заяв кредиторів, які надійшли на їх адресу. Боржник може визнати вимоги повністю, частково або відхилити. Якщо вимоги боржником визнаються повністю, то вони включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Завдання розпорядника майна полягає в перевірці обґрунтованості визнання боржником грошових вимог. Розпоряднику майна не надано право самостійно включати до реєстру вимоги кредиторів, за виключенням випадків, коли керівник боржника ухиляється від розгляду вимог кредиторів або взагалі відсутній і місцезнаходження його невідоме. Про наслідки розгляду заяв розпорядник майна письмово повідомляє заявників та господарський суд. Якщо боржник не визнає вимоги кредитора або визнає частково, він зобов'язаний письмово обґрунтувати свої заперечення з посиланням на відповідні докази і норми закону, та подати ці докази і заперечення до господарського суду .

Відповідно до п.п. 8.10. Рекомендацій, вимоги кредиторів до боржника, щодо визнання яких розпорядником майна чи іншими кредиторами подані заперечення, розглядаються господарським судом з викликом боржника, кредитора, вимоги якого оспорюються та інших кредиторів, що заявили заперечення стосовно цих вимог . Якщо господарський суд дійде висновку, що спірні вимоги кредитора обґрунтовані та підтверджені відповідними документами, такі вимоги визнаються судом; в іншому випадку у задоволенні таких вимог суд відмовляє повністю або частково.

Згідно з п. 74 Постанови № 15, у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний розглянути скарги усіх кредиторів, щодо вимог яких були заперечення боржника та які не були включені розпорядником майна до реєстру, і за результатами їх розгляду вирішити питання про включення або не включення цих вимог до реєстру з визначенням їх розміру. За результатами попереднього засідання господарський суд виносить ухвалу про розмір визнаних судом вимог кожного із кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначає дату проведення зборів кредиторів. За змістом припису частини другої статті 14 Закону цією ж ухвалою господарський суд затверджує реєстр вимог кредиторів.

Частиною 1 п. 29 Постанови № 15 передбачено, що згідно з частиною шостою статті 14 Закону вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За змістом цієї норми до реєстру мають включатися визнані вимоги всіх конкурсних кредиторів, у тому числі безспірні вимоги кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) порушено справу про банкрутство.

Згідно п. 45 Постанови № 15, кредитор (кредитори), за заявою якого (яких) порушено справу про банкрутство, не подає (подають) заяв після опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення цієї справи. Вимоги ініціюючих кредиторів вважаються визнаними і після їх перевірки у підготовчому засіданні підлягають внесенню розпорядником майна до реєстру.

Відповідно до п.п. ?г? п. 1 ч. 1 ст. 31, п. 4 ч. 1 ст. 31 Закону про банкрутство, у першу чергу задовольняються витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі: витрати на оплату державного мита; витрати заявника на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство; витрати на публікацію в офіційних друкованих органах інформації про порядок продажу майна банкрута; витрати на публікацію в засобах масової інформації про поновлення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з визнанням мирової угоди недійсною; витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута; витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їх коштів; витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) в порядку, передбаченому статтею 27 цього Закону. У четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20 серпня 2012 року у справі № Б8/075-12 визнано безспірні грошові вимоги ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ І ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ МІСТОБУДУВАННЯ» в сумі 357 944,67 грн. (триста п'ятдесят сім тисяч дев'ятсот сорок чотири гривні 67 коп.), з яких: 354 167,00 грн. (триста п'ятдесят чотири тисячі сто шістдесят сім гривень 00 коп.) заборгованості, 3 541,67 грн. (три тисячі п'ятсот сорок одна гривня 67 коп.) державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Вказані вимоги підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів до четвертої черги задоволення вимог кредиторів.

Згідно ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судом встановлено, що Кредитором (ініціюючим) за подачу заяви про порушення провадження у справі про банкрутство Боржника б/№, б/дати (вх. № 1715 від 02 липня 2012 року) сплачено 5 470,00 грн., що підтверджено платіжним дорученням № 346 від 07 червня 2012 року.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Керуючись ст. 44, абз. 3 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з тим, що справа № Б8/075-12 порушена в зв'язку з несплатою Боржником вимог ініціюючого Кредитора, судовий збір в сумі 5 470,00 грн. (п'ять тисяч чотириста сімдесят гривень 00 коп.) за подання заяви про порушення провадження у справі про банкрутство покласти на Боржника та на підставі п.п. ?г? ч. 1 ст. 31 Закону про банкрутство, вони підлягають задоволенню в першу чергу задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до матеріалів справи публікація оголошення про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-БУД-СЕРВІС» здійснена в газеті «Урядовий Кур'єр» від 28 вересня 2012 року № 176 (4820), що підтверджено примірником газети «Урядовий Кур'єр» від 28 вересня 2012 року № 176 (4820), доданої до заяви розпорядника майна Боржника б/№, б/дати (вх. № 15625 від 02 жовтня 2012 року) про долучення доказів до матеріалів справи.

На підставі ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство, судом встановлено, що граничною датою подачі заяв кредиторів з вимогами до Боржника, є 29 жовтня 2012 року.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що після публікації оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Боржника, до господарського суду Київської області надійшли заяви з кредиторськими вимогами до Боржника від Заявника 1, Кредитора 1 та Кредитора. Ухвалою господарського суду Київської області від 14 січня 2013 року визнано вимоги Кредитора (ініціюючого) у сумі 87 681,38 грн.; визнано вимоги Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби до Боржника у сумі 283 112,15 грн.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що в строк, визначений ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство - 25 жовтня 2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від ОСОБА_3 надійшла заява б/№, б/дати (вх. № 17020 від 25 жовтня 2012 року) в якій заявлено вимоги до Боржника.

19 листопада 2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від розпорядника майна Боржника надійшов попередній реєстр вимог кредиторів Боржника станом на 19 листопада 2012 року, відповідно до якого до попереднього реєстру вимог кредиторів Боржника станом на 19 листопада 2012 року розпорядником майна Боржника внесено вимоги: Кредитора 1 в сумі 276 333,49 грн. віднесені до 3 черги вимог кредиторів та в сумі 6 778,66 грн. віднесені до 6 черги вимог кредиторів; вимоги Кредитора на загальну суму 445 626,05 грн. віднесені до 4 черги вимог кредиторів; вимоги Заявника 1 не внесені розпорядником майна Боржника до реєстру вимог кредиторів Боржника.

У поданому розпорядником майна Боржника звіті № Б8/075-12 від 19 листопада 2012 року повідомлено, що Боржником пропозиція розпорядника майна Боржника про розгляд кредиторських вимог, заявлених до Боржника, проігнорована в зв'язку з чим розпорядник майна Боржника позбавлений можливості перевірити цільове використання Боржником зазначених коштів; окрім того, розпорядник майна Боржника зазначає, що з документів, наданих ДПІ не вбачається погашення заборгованості перед бюджетом за оренду земельної ділянки в період видачі приходних касових ордерів.

В зв'язку з відсутністю в матеріалах справи № Б8/075-12 жодних відомостей про визнання чи відхилення Боржником заяв з вимогами до Боржника, суд приймає реєстр вимог кредиторів Боржника, підписаний розпорядником майна Боржника.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи вище викладене, керуючись ст. ст. 75, 82 Господарського процесуального кодексу України, п. 8.7. Рекомендацій, суд виходить з наявних матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують .

Визначення терміну кредитор надається в ст. 1 вказаного Закону, це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника .

Отже, грошові вимоги, що заявляються до боржника, мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Підпунктами 1, 2, 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України встановлено, що Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 2-3 ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами . Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності , керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

При прийнятті рішення щодо визначення кредиторів Боржника суд бере до уваги судову практику застосування норм процесуального права з питання повноважень господарського суду на стадії проведення попереднього засідання у провадженнях справ про банкрутство.

Зокрема, в постанові Вищого господарського суду України від 14 квітня 2009 року у справі № 9/83, колегія суддів Вищого господарського суду України вказує, що відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів. Виходячи з вимог вказаної статті спеціального Закону, на господарський суд у попередньому засіданні покладається обов'язок розглянути реєстр вимог кредиторів, а також вимоги кредиторів, які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог, щодо яких були заперечення боржника. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Виходячи з викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що правову оцінку грошовим вимогам кредиторів, в процедурах банкрутства, виходячи з наданих повноважень, може надати лише господарський суд, який розглядає в попередньому засіданні поданий розпорядником майна реєстр вимог кредиторів боржника у повному обсязі .

В постанові Вищого господарського суду України від 08 квітня 2009 року у справі № Б11/314-07, суд вказує на те, що згідно із ч. 2 ст. 15 Закону про банкрутство у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів. Отже, незважаючи на визнання боржником грошових вимог кредитора, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора .

В постанові Вищого господарського суду України від 27 червня 2007 року у справі № 7/4-4/2 Вищий господарський суд України вказує, що в силу ч. 2 вказаної статті господарський суд у попередньому засіданні розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Таким чином, у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний розглянути грошові вимоги кредиторів, перевірити обґрунтованість цих вимог до боржника та надати їм належну правову оцінку . В залежності від встановленого господарський суд має визнати (частково або повністю) або відхилити вимоги кредитора до боржника. Отже, відхиляючи частково чи повністю вимоги кредитора до боржника, суд в ухвалі зобов'язаний вказати підстави невизнання цих вимог.

В судове засідання для розгляду вимог Заявника 1, викладених в заяві б/№, б/дати (вх. № 17020 від 25 жовтня 2012 року), з'явився представник Кредитора, розпорядник майна Боржника та надали свої пояснення.

Суд окремо звертає увагу на таке. Боржником у цій справі є товариство з обмеженою відповідальністю «УКР-БУД-СЕРВІС», керівником якого та одним із засновників є ОСОБА_3, що підтверджено Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 14206501 станом на 06 липня 2012 року. В свою чергу, одним із заявників у цій справі є ОСОБА_3 - Заявник 1.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до абз. 23 ч. 1 ст. 1 Закону про банкрутство, заінтересованими особами стосовно боржника є юридична особа, створена за участю боржника, керівник боржника, особи, що входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі і звільнені з роботи за рік до порушення провадження у справі про банкрутство, а також особи, які знаходяться у родинних стосунках із зазначеними особами та підприємцем (фізичною особою) - боржником, а саме: подружжя та їх діти, батьки, брати, сестри, онуки.

Згідно п. 14.1.159. ст. 14 Податкового кодексу України, пов'язаними особи є юридичні та/або фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють і які відповідають будь-якій з наведених нижче ознак, в тому числі: фізична особа або члени її сім'ї, які здійснюють контроль за платником податку; посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правових відносин , а також члени її сім'ї; під контролем господарської діяльності платника податку слід розуміти: а) володіння безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку в розмірі не менш як 20 відсотків статутного фонду платника податку ;…. Для фізичної особи загальна сума володіння часткою статутного фонду платника податку (голосів у керівному органі) визначається як загальна сума корпоративних прав, що належать такій фізичній особі, членам сім'ї такої фізичної особи та юридичним особам, які контролюються такою фізичною особою або членами її сім'ї.

На підставі ст. 1 Закону про банкрутство, судом встановлено, що Заявник 1 - ОСОБА_3 по відношенню до Боржника становить заінтересовану особу стосовно Боржника, керівником якого він є .

Як вказано, ч. 1 п. 29 Постанови № 15 передбачено, що згідно з частиною шостою статті 14 Закону вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За змістом цієї норми до реєстру мають включатися визнані вимоги всіх конкурсних кредиторів, у тому числі безспірні вимоги кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) порушено справу про банкрутство.

Судом встановлено, що вимоги Заявника 1 не включені розпорядником майна Боржника до попереднього реєстру вимог кредиторів Боржника станом на 19 листопада 2012 року з вказаних вище причин.

В ході детального, всебічного, повного, об'єктивного дослідження та перевірки в судовому процесі обставин справи в їх сукупності, встановлюючи фактичні обставини справи на підставі поданих Заявником 1 до господарського суду письмової заяви Заявника 1 з вимогами до Боржника та документів на їх підтвердження, з метою встановлення грошових зобов'язань у Боржника перед Заявником 1, суд дійшов наступних висновків.

Заявник 1 в своїй заяві б/№, б/дати (вх. № 17020 від 25 жовтня 2012 року) заявив вимоги до Боржника. У вказаній заяві Заявник 1 зазначає, що відповідно до п. 4 договору про надання поворотної фінансової допомоги № 10-15 від 15 жовтня 2010 року ТОВ «Укр-Буд-Сервіс» мало повернути у термін до 01 червня 2012 року отримані від нього у якості поворотної фінансової допомоги грошові кошти у сумі 241 751,00 грн.; станом на 20 жовтня 2012 року Боржник взяті на себе зобов'язання не виконав. Заява Заявника 1 вмотивована нормою ст. 14 Закону про банкрутство.

Пунктом 2.1. Роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Арбітражного процесуального Кодексу України" № 01-6/244 від 25 лютого 1992 року визначено, що у відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 АПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами докази є недостатніми, арбітражний суд за клопотанням сторін або прокурора може витребувати їх від підприємств, посадових осіб та організацій, незалежно від їх участі у справі. Про витребування доказів від сторони, а також від інших підприємств, установ, організацій, державних органів арбітражний суд зазначає в ухвалі про порушення провадження у справі (статті 64 та 65 АПК) або в ухвалі про відкладення розгляду справи (стаття 77 АПК). Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (стаття 36 АПК). Якщо документи, які мають значення для правильного вирішення спору, і підписи на них виготовлені стороною за допомогою будь-яких технічних засобів, то такі документи повинні прийматись арбітражним судом як письмові докази, досліджуватись та оцінюватись за загальними правилами АПК. Якщо подані копії документів викликають сумніви, арбітражний суд має право витребувати оригінали цих документів.

З метою підготовки заяви Заявника 1 до розгляду у судовому засіданні та з'ясування законності підстав вимог Заявника 1, дійсних та фактичних обставин справи, п. 3 резолютивної частини ухвали господарського суду Київської області від 31 жовтня 2012 року зобов'язано ОСОБА_3 на призначене судове засідання надати суду: оригінали поданих документів для огляду в судовому засіданні та належним чином засвідчені копії для долучення до матеріалів справи; правове обґрунтування заявлених вимог; власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, відсутня справа між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав або є рішення цих органів з такого предмету, інші докази, що підтверджують викладені в заяві обставини; оригінали для огляду у судовому засіданні та належним чином засвідчені копії для долучення до матеріалів справи: паспорта та ідентифікаційного номера Заявника 1. Пунктом 6 резолютивної частини цієї ж ухвали було зобов'язано Боржника на призначене судове засідання надати суду: оригінали для огляду та належним чином засвідчені копії для долучення до матеріалів справи: статуту Боржника в редакції, чинній станом на 15 жовтня 2010 року; за період з 4-го кварталу 2010 року по поточну дату: балансів (форма №1) Боржника, звіт про фінансові результати (форма № 2 або № 2-м), звітів про рух грошових коштів (форма № 3), звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість (форма N 1-Б), розшифровку балансу Боржника по дебіторській та кредиторській заборгованості; документ, що підтверджує призначення ОСОБА_5 заступником директора Боржника; в разі наявності в статуті чи в інших установчих документах Боржника обмежень щодо укладання заступником директора договорів, - надати відповідний погоджувальний документ вищого органу товариства про уповноваження заступника директора на укладення договору № 10-15 про надання поворотної фінансової допомоги від 15 жовтня 2010 року;

Судом встановлено, що Заявником 1, Боржником не виконано вимоги суду в повному обсязі щодо надання суду витребуваних доказів, необхідних для розгляду заяви Заявника 1

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16 липня 1999 року встановлено, що відповідно до ч. 1 ст. 2, цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством; відповідно до ст. 1 вказаного Закону, бухгалтерський облік визначено як процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань , власному капіталі підприємства; зобов'язанням є заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди ; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення ; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Відповідно до ст. 4 вказаного Закону, бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах: повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі; послідовність - постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності; безперервність - оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі.

Статтею 8 "Організація бухгалтерського обліку на підприємстві" у п.п. 1-4, 7 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів . Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів , регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів. Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації: введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером; користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи.

Відповідно до ч. 1, 8 ст. 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи .

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення .

Положеннями ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 14 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства . Підприємства зобов'язані подавати квартальну та річну фінансову звітність органам, до сфери управління яких вони належать, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, якщо інше не передбачено цим Законом. Органам виконавчої влади та іншим користувачам фінансова звітність подається відповідно до законодавства. Термін подання фінансової звітності встановлюється Кабінетом Міністрів України, а для банків - Національним банком України.

Відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року № 87 визначено, що примітками до фінансових звітів є сукупність показників і пояснень, яка забезпечує деталізацію і обґрунтованість статей фінансових звітів, а також інша інформація, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).

Відповідно до п. 1-3 Наказу Міністерства фінансів України від 26 квітня 2000 року № 91 Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 12 "Фінансові інвестиції", Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 12 "Фінансові інвестиції" визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові інвестиції, операції із спільної діяльності та її розкриття у фінансовій звітності. Норми Положення (стандарту) 12 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ). Пунктом 3 Положення (стандарту) 12 визначено, що суттєвим впливом є повноваження брати участь у прийнятті рішень з фінансової, господарської та комерційної політики об'єкта інвестування без здійснення контролю цієї політики. Свідченням суттєвого впливу, зокрема, можуть бути: 1) володіння двадцятьма або більше відсотками акцій (статутного капіталу) підприємства; 2) представництво в раді директорів або аналогічному керівному органі підприємства; 3) участь у прийнятті рішень; 4) взаємообмін управлінським персоналом; 5) забезпечення підприємства необхідною техніко-економічною інформацією.

Положенням "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, встановлено, що Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи). Господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення (п. 1.2.). Згідно п.п. 2.1. Положення, - первинними документами є документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарськими операціями є факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів . Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. Згідно п. 2.4. вказаного Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі ), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Відповідно до п. 2.13 вказаного Положення встановлено, що керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами , службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів.

Пунктом 5.1. зазначеного Положення встановлено, що з метою упорядкованості руху та своєчасного одержання для записів у бухгалтерському обліку первинних документів наказом керівника підприємства, установи встановлюється графік документообороту, в якому вказуються дата створення або одержання від інших підприємств та установ документів, прийняття їх до обліку, передача в обробку та до архіву.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації „Вимоги до оформлення документів" (ДСТУ 4163-2003) (надалі за текстом також "ДСТУ 4163-2003"), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 р. № 55, відмітка про засвідчення копії документа складають зі слів „Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Згідно п. 2.2. Постанови пленуму Верховного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26 грудня 2011 року, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (стаття 36 ГПК). Якщо документи, які мають значення для правильного вирішення спору, і підписи на них виготовлені стороною за допомогою будь-яких технічних засобів, то такі документи повинні прийматись господарським судом як письмові докази, досліджуватись та оцінюватись за загальними правилами ГПК. Копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 N 55, а разі якщо інструкціями з діловодства, які діють у відповідних органах, підприємствах, установах і організаціях установлено додаткові вимоги щодо оформлення копій, - також і цих вимог. Правила нотаріального засвідчення копій документів встановлюються чинним законодавством. У разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору . Подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності) . Якщо подані копії документів, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви, господарський суд може витребувати оригінали цих документів, у тому числі для огляду в судовому засіданні з наступним поверненням цих оригіналів особі, яка їх подала. Для перевірки достовірності поданих суду документів може бути призначено судову експертизу. У випадку коли копії документів не засвідчені належним чином, але господарським судом при дослідженні витребуваних оригіналів документів з'ясовано відповідність копій цим оригіналам, то суд долучає копії до матеріалів справи, зазначивши про таку відповідність в описовій частині рішення або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи. Якщо одним з учасників судового процесу подано засвідчені ним копії документів, а інший з цих учасників заперечує відповідність їх оригіналам, то господарський суд зобов'язаний витребувати такі оригінали для огляду у особи, яка їх подала.

Беручи до уваги вищевикладене, невідповідність усіх документів наданих Заявником 1 перерахованим правовим нормам, - не належність документів у якості доказів. Подані Заявником 1 документи з викладених підстав не є належними та допустимим доказами у цій справі.

Істотне значення для розгляду вимог Заявника 1 має аналіз дійсності договору № 10-15 про надання фінансової допомоги від 15 жовтня 2010 року, аналіз зобов'язань які виникають на підставі договору № 10-15 про надання фінансової допомоги від 15 жовтня 2010 року, встановлення фактів приймання-передачі надання коштів на підставі договору № 10-15 про надання фінансової допомоги від 15 жовтня 2010 року.

Згідно договору № 10-15 про надання фінансової допомоги від 15 жовтня 2010 року від імені Боржника - товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-БУД-СЕРВІС» був підписаний заступником директора ОСОБА_5 З метою встановлення правомірності укладення договору № 10-15 про надання фінансової допомоги від 15 жовтня 2010 року від імені Боржника заступником директора ОСОБА_5 п. 6 резолютивної частини ухвали господарського суду Київської області було зобов'язано Боржника на призначене на 19 листопада 2012 року документ, що підтверджує призначення ОСОБА_5 заступником директора Боржника, в разі наявності в статуті чи в інших установчих документах Боржника обмежень щодо укладання заступником директора договорів, - надати відповідний погоджувальний документ вищого органу товариства про уповноваження заступника директора на укладення договору № 10-15 про надання поворотної фінансової допомоги від 15 жовтня 2010 року. На виконання вимог суду не було надано документ, що підтверджує призначення ОСОБА_5 заступником директора Боржника, в разі наявності в статуті чи в інших установчих документах Боржника обмежень щодо укладання заступником директора договорів, - не надано відповідний погоджувальний документ вищого органу товариства про уповноваження заступника директора на укладення договору № 10-15 про надання поворотної фінансової допомоги від 15 жовтня 2010 року.

Поряд з цим, відповідно до абз. 11 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи, в тому числі: прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) та реєстраційні номери облікових карток платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори .

Детально дослідивши матеріали справи, в тому числі Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 14206501 станом на 06 липня 2012 року, керуючись ст.ст. 17, 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», особою, яка має право вчиняти юридичні дії від імені Боржника є ОСОБА_3

Відповідно до ст. 7 Господарського кодексу України, відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Згідно ч. 1 ст. 80 Цивільного кодексу України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 7 ст. 82 Господарського кодексу України, до установчих документів можуть бути включені також відомості щодо інших умов діяльності господарського товариства , які не суперечать закону .

Згідно п.п. г, ж ч. 5 ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" із урахуванням абз. 1 ст. 59 Закону України "Про господарські товариства", до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю належить: утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства; затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів товариства, визначення організаційної структури товариства. Відповідно до ч. 5, 6 ст. 62 вказаного Закону, Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами . Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази призначення ОСОБА_5 заступником директора Боржника; оригінал довіреності б/№ від 01 листопада 2012 року, виданої генеральним директором Боржника ОСОБА_3, що міститься в матеріалах справи, на ОСОБА_5 не містить вказівки про обіймання посади заступника директора останнім у Боржника. Належні докази призначення ОСОБА_5 заступником директора Боржника уповноваженим на такі дії органом уповноваженим на такі дії Боржника, - як вже встановлено судом, суду не надано, виходячи з усього вищенаведеного, Боржником не доведено суду правомірність підписання договору № 10-15 про надання поворотної фінансової допомоги від 15 жовтня 2010 року ОСОБА_5

Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази призначення ОСОБА_5 заступником директора Боржника. На вимогу суду, викладену в ухвалі від 31 жовтня 2012 року щодо надання документів, якими уповноважено ОСОБА_5 на укладення договору № 10-15 про надання поворотної фінансової допомоги від 15 жовтня 2010 року - Боржником жодного документу не надано, в судове засідання для розгляду заяви Заявника 1 з вимогами до Боржника останній не з'явився.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою , п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Виходячи з того, що судом встановлено відсутність у ОСОБА_5 необхідного обсягу цивільної дієздатності для укладення договору № 10-15 про надання поворотної фінансової допомоги від 15 жовтня 2010 року від імені Боржника, що становить недодержання Боржником в момент вчинення правочину, - укладення договору № 10-15 про надання поворотної фінансової допомоги від 15 жовтня 2010 року вимоги, встановленої ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, - в зв'язку з чим на підставі ч. 2 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України та вищевикладеного договір № 10-15 про надання поворотної фінансової допомоги від 15 жовтня 2010 року, на підставі якого Заявник 1 висуває кредиторські вимоги до Боржника у цій справі є недійсним.

Частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України встановлено, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

На підтвердження факту заборгованості Боржника перед Заявником 1 останнім до своєї заяви додано копії квитанцій до прибуткового касового ордеру: № 72 від 01 квітня 2011 року, № 52 від 30 листопада 2010 року, № 79 від 05 вересня 2011 року, № 78 від 05 вересня 2011 року, № 81 від 08 вересня 2011 року, № 80 від 06 вересня 2011 року, № 83 від 16 вересня 2011 року ,№ 82 від 12 вересня 2011 року, № 87 від 28 грудня 2011 року, № 86 від 27 грудня 2011 року, № 2 від 27 квітня 2012 року, № 1 від 30 січня 2012 року (надалі за текстом: «квитанції до прибуткового касового збору»). Проте, як було встановлено судом вказані документи не є належними та допустимими доказами у справі. Оригінали вказаних накладних суду не було надано для огляду.

Детально дослідивши подані Заявником 1 документи, судом встановлено наступне.

Відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, це Положення розроблено відповідно до статті 33 Закону України "Про Національний банк України", визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою. Згідно вказаного Положення приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами (додаток 2), підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства . Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

Судом встановлено, що копії документів, надані Заявником 1 не є належними та допустимими доказами у цій справі з підстав, по-перше, надані з порушенням вимог ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України та з порушенням вимог п. 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації „Вимоги до оформлення документів" (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 р. № 55, зокрема, вказані копії надані не засвідчені у встановлений спосіб, не містять відмітки про прізвище та ініціали особи, що зробила копії вказаних документів, її підпис, дати засвідчення копій.

Відповідно до ст. 1, ч.ч. 1-3, 5, 8 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", корінці квитанції до прибуткового касового ордеру є первинним бухгалтерським документом - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, які фіксують факти здійснення господарських операцій, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції; як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Як встановлено у ч. 2 ст. 9 вказаного Закону, первинні бухгалтерські документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Подані заявником 1 копії квитанцій до прибуткового касового ордеру не містять вказівки на виконання якого правочину/договору здійснюється передача коштів, всі квитанції до прибуткового касового ордеру мають пряму вказівку, що передача коштів здійснена не на виконання договору № 10-15 про надання поворотної фінансової допомоги від 15 жовтня 2010 року, а «фінансова допомога» .

Порядок оформлення прибуткового касового ордеру на підприємстві врегульовано Постановою Національного банку України "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" № 637 від 15 грудня 2004 року, якою затверджено "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні". Вказаним положенням у Додатку 2 до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затверджено Типову форму № КО-1, якою встановлено типову форму прибуткового касового ордеру.

Положеннями п.п. 1.2., 2.6., 3.1., 3.3., 3.10., 3.12., 3.13. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні визначено, що касовим ордером є первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси. Форми касових ордерів, що використовуються спеціалізованими підприємствами та установами Національного банку України, які не мають оборотної каси, установлюються відповідним нормативно-правовим актом Національного банку України та встановлено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися (2.6.). Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. Касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів (п.п. 3.1.). Приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами (додаток 2), підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником (п. 3.3.). Прибуткові касові ордери і квитанції до них, а також видаткові касові ордери і видаткові відомості мають заповнюватися бухгалтером чорнилом темного кольору чорнильною або кульковою ручкою, за допомогою друкарських машинок, комп'ютерних засобів чи іншими способами, які забезпечили б належне збереження цих записів протягом установленого для зберігання документів терміну. У касових ордерах зазначається підстава для їх складання і перелічуються додані до них документи. Видача касових ордерів і видаткових відомостей на руки особам, що вносять або одержують готівку, забороняється (3.10.). Під час одержання касових ордерів або видаткових відомостей касир зобов'язаний перевірити: наявність і справжність на документах відповідних підписів , а на видатковій відомості - дозвільного напису керівника підприємства або осіб, які ним уповноважені; правильність оформлення документів, наявність усіх реквізитів; наявність перелічених у документах додатків. У разі невиконання хоча б однієї із зазначених вимог касир повертає документи для відповідного оформлення. Касові ордери або видаткові відомості одразу ж після одержання або видачі за ними готівки підписуються касиром , а на доданих до них документах ставиться відбиток штампа або напис "Оплачено" із зазначенням дати (число, місяць, рік) (3.12.) . Касові документи після складання касиром звіту та оброблення цього звіту комплектуються в хронологічному порядку, нумеруються, переплітаються в окремі папки та зберігаються відповідно до законодавства України відповідальною особою, на яку керівником покладено обов'язок щодо їх зберігання (3.13.). Згідно п.п. 4.2. Положення усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі (додаток 5). Кожне підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів). Записи в касовій книзі здійснюються у двох примірниках (через копіювальний папір) чорнилом темного кольору чорнильною або кульковою ручкою. Перші примірники, що є невідривною частиною аркуша касової книги - "Вкладні аркуші касової книги", залишаються в касовій книзі. Другі примірники, що є відривною частиною аркуша касової книги - "Звіт касира", є документом, за яким касири звітують щодо руху грошей у касі. Перші і другі примірники мають однакові номери.

Вказаним Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні як вказано, затверджено Типову форму № КО-1, якою встановлено типову форму прибуткового касового ордеру, яка згідно п.п. 3.3 Положення встановлена для приймання готівки в каси. Детально дослідивши подані Заявником 1 частини прибуткового касового ордеру, судом встановлено наступне: надані Заявником 1 квитанції до прибуткового касового ордеру становлять лише фрагмент /частину квитанції до прибуткового касового ордеру встановленої Типової форми № КО-1 та не містять вказаних реквізитів - підпису касира . Поряд з цим, квитанції до прибуткового касового ордеру містять пряму вказівку на те, що підставою прийняття коштів є "фінансова допомога". Жодних посилань на договір № 10-15 про надання поворотної фінансової допомоги від 15 жовтня 2010 року, як на правову підставу приймання коштів квитанції до прибуткового ордера не містять та не доводять, що вказані кошти вносились на фінансову допомогу саме за цим договором № 10-15 про надання поворотної фінансової допомоги від 15 жовтня 2010 року на його умовах.

Таким чином в порушення п.п. 3.10. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, квитанції до прибуткового касового ордеру не містять підставу для їх складання, переліку доданих до них документів, обов'язкових для даного документа реквізитів .

На підставі вищевикладеного, судом встановлено, що надані Заявником 1 внесення через касу Боржника Заявником 1 на виконання договору № 10-15 про надання поворотної фінансової допомоги від 15 жовтня 2010 року не доведено, подані ним документи надані з порушенням вимог по наданню учасниками провадження доказів у справі; подані документи надані з численними істотними вище переліченими порушеннями вимог чинного законодавства; відсутні підписи, прізвища, ініціали уповноважених посадових осіб, обов'язковість яких встановлена вказаними нормативно-правовими актами; невідповідність документів встановленим нормативно-правовими актами формам, які у сукупності є підставою для висновку про недопустимість їх як доказів у цій справі; судом встановлено відсутність будь-якого правового зв'язку між вказаними вивченими документами та фактичним виконанням Заявником 1 умов договору № 10-15 про надання поворотної фінансової допомоги від 15 жовтня 2010 року.

Поряд з цим, положеннями п.п. 1.2. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні визначено, що касовим ордером є первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер). Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити : назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. В порушення вказаних вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", надані Заявником 1 частини касового ордеру не відповідають вимогам до первинного документу та не містять обов'язкових реквізитів: місця складання; обсягу господарської операції; за змістом господарської операції документи не містять жодних підтверджень, що кошти вносились на виконання договору № 10-15 про надання поворотної фінансової допомоги від 15 жовтня 2010 року; не містять одиниці виміру господарської операції; посад осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Дослідивши детально, об'єктивно, всебічно заяву Заявника 1 з доданими документами, пояснення Боржника з наданими ним документами суд дійшов наступних висновків.

Заявник 1 є директором Боржника, одним із засновником (учасником) Боржника - є заінтересованою особою стосовно Боржника; згідно п. 14.1.159. Податкового кодексу України, Заявник 1 та Боржник є пов'язаними особами ; суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_5 не був уповноважений у встановлений законом спосіб на укладення договору № 10-15 про надання поворотної фінансової допомоги від 15 жовтня 2010 року, не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності для укладення від імені товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-БУД-СЕРВІС» договору № 10-15 про надання поворотної фінансової допомоги від 15 жовтня 2010 року, не був належним чином у належний спосіб призначений заступником директора Боржника, в зв'язку з цим, договір № 10-15 про надання поворотної фінансової допомоги від 15 жовтня 2010 року на підставі якого Заявник 1 висуває кредиторські вимоги до Боржника у цій справі (на підставі ч. 2 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України та вищевикладеного в частині дослідження вимог Заявника 1) має всі належні ознаки недійсного договору; дослідивши всі подані докази проведення розрахунків за договором № 10-15 про надання поворотної фінансової допомоги від 15 жовтня 2010 року сторонами, суд дійшов висновків про те, що докази подані з численними порушеннями вимог ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, п. 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації „Вимоги до оформлення документів" (ДСТУ 4163-2003); за змістом подані первинні бухгалтерські документи складені з істотними численними порушеннями вимог чинного законодавства, частина з яких не містить підписів уповноважених осіб; документи не містять визнаних обов'язковими реквізитів, що є підставою для відхилення доказів як належних та допустимих доказів у цій справі; судом встановлено, що жоден з поданих документів не містить посилань над № 10-15 про надання поворотної фінансової допомоги від 15 жовтня 2010 року, правового зв'язку з договором № 10-15 про надання поворотної фінансової допомоги від 15 жовтня 2010 року, вказівок на те, що оформлені на виконання договору № 10-15 про надання поворотної фінансової допомоги від 15 жовтня 2010 року; всі квитанції до прибуткового касового ордеру містять прямі посилання на інші підстави їх оформлення, ніж на виконання договору № 10-15 про надання поворотної фінансової допомоги від 15 жовтня 2010 року (документи мають пряму вказівку на те, що передача коштів здійснюється на підставі "фінансова допомога"). Таким чином, суд дійшов висновку про те, що подані документи Заявником 1 не містять жодного свідчення фактичності виконання Заявником 1 обов'язків на підставі договору № 10-15 про надання поворотної фінансової допомоги від 15 жовтня 2010 року та Боржником перед Заявником 1 за договором № 10-15 про надання поворотної фінансової допомоги від 15 жовтня 2010 року, на якій посилається Заявник 1 як на підставу виникнення кредиторської заборгованості Боржника перед Заявником 1; всі подані документи не відповідають встановленим законодавчим вимогам до їх оформлення, в тому числі як первинних бухгалтерських документів. На підставі та керуючись вищевикладеним, суд вважає вищевказані посилання Заявника 1 на виконання ним договору № 10-15 про надання поворотної фінансової допомоги від 15 жовтня 2010 року з вказівкою на долучені ними докази безпідставними та необґрунтованими.

Таким чином суд відхиляє вказані докази в зв'язку з вищевикладеним, невідповідністю встановленим вимогам первинних документів бухгалтерського обліку, відсутністю будь-якого правового зв'язку квитанцій до прибуткового касового ордеру: № 72 від 01 квітня 2011 року, № 52 від 30 листопада 2010 року, № 79 від 05 вересня 2011 року, № 78 від 05 вересня 2011 року, № 81 від 08 вересня 2011 року, № 80 від 06 вересня 2011 року, № 83 від 16 вересня 2011 року, № 82 від 12 вересня 2011 року, № 87 від 28 грудня 2011 року, № 86 від 27 грудня 2011 року, № 2 від 27 квітня 2012 року, № 1 від 30 січня 2012 року з договором № 10-15 про надання поворотної фінансової допомоги від 15 жовтня 2010 року з прямою вказівкою про передання коштів на підставі «фінансової допомоги»; всі копії надані з порушеннями вимог ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, п. 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації „Вимоги до оформлення документів" (ДСТУ 4163-2003) та з інших викладених підстав.

Буд-яких інших доказів для підтвердження заборгованості Боржника перед Заявником 1 ані Заявником 1, ані Боржником суду не надано. Документи подані Заявником 1 не є допустимими доказами з підстав невідповідності вимогам ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України не містять жодних відміток про особистий підпис особи, що здійснила копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копій; факт наявності заборгованості Боржника перед Заявником не доведено належними та допустимими доказами.

Суд звертає увагу, що відповідно до п. 2 договору № 10-15 про надання поворотної фінансової допомоги від 15 жовтня 2010 року, метою використання фіндопомоги є сплата земельного податку Боржником до Державного бюджету. Проте, ухвалою господарського суду Київської області від 14 січня 2013 року визнано вимоги Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби до Боржника, що складаються в тому числі з недоїмки по сплаті Боржником плати за землю в сумі 229 394,81 грн. та, відповідно, встановлено наявність заборгованості Боржника перед Державною податковою інспекцією у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби в тому числі по платі за землю в сумі 229 394,81 грн., що виникла в період про який Заявник 1 зазначає протягом якого ним надавалась поворотна фінансова допомога Боржнику на сплату земельного податку, що одночасно свідчить про те, що будь-які кошти від Заявника до Банкрута не надходили та за рахунок останніх погашення заборгованості Банкрута по платі за землю не відбувалось .

Аналіз змісту перелічених вище документів наданих Заявником 1 вказує на те, що жоден з них не є належним та допустимим доказом фактичного перерахування на виконання договору № 10-15 про надання поворотної фінансової допомоги від 15 жовтня 2010 року, коштів Боржнику, та в свою чергу відсутні будь-які належні докази отримання саме на виконання договору № 10-15 про надання поворотної фінансової допомоги від 15 жовтня 2010 року Боржником таких коштів; відсутні належні та допустимі докази передачі саме на виконання зобов'язань за договором № 10-15 про надання поворотної фінансової допомоги від 15 жовтня 2010 року Боржником перед Заявником 1 по передачі коштів. Відсутні будь-які підстави для висновку про наявність правового зв'язку договору № 10-15 про надання поворотної фінансової допомоги від 15 жовтня 2010 рокуз розрахунками, докази проведення яких надані Заявником 1, тобто відсутні підстави для висновку про те, що кошти дійсно передавались Заявником 1 Боржнику за договором № 10-15 про надання поворотної фінансової допомоги від 15 жовтня 2010 року. Обставини фактичності перерахування коштів на які посилаються і Заявник 1 на підставі договору № 10-15 про надання поворотної фінансової допомоги від 15 жовтня 2010 року не доведені суду Заявником 1. Отже, суд всебічно перевіривши обставини справи, проаналізувавши зміст зобов'язань, всі у сукупності та окремо кожен з наданих Заявником 1 документів, дослідивши дійсність, та правову природу договору № 10-15 про надання поворотної фінансової допомоги від 15 жовтня 2010 року, правоздатність та правомочність представників Боржника укладати договір № 10-15 про надання поворотної фінансової допомоги від 15 жовтня 2010 року, перевіривши на предмет чи відповідає сутність зобов'язань наданим доказам та фактично здійсненим діям Заявника 1; визначаючи дійсну волю осіб, що укладали договір № 10-15 про надання поворотної фінансової допомоги від 15 жовтня 2010 року, поведінку, мету правочину з якою він укладався, дійшов висновку про те, що відсутні належні та допустимі докази виконання договору № 10-15 про надання поворотної фінансової допомоги від 15 жовтня 2010 року жодних з його сторін, в зв'язку з чим вимоги Заявника 1 до Боржника в заяві б/№, б/дати є необґрунтованими, безпідставними та в повному обсязі не підлягають задоволенню, а Заява підлягає відмові у повному обсязі.

Беручи до уваги вищенаведене, зміст наданих документів, наявні підстави вважати що в діях Заявника 1 та Боржника наявне намагання ввести суд в оману вказаними вище доказами у їх сукупності, в той час як метою укладення договору № 10-15 про надання поворотної фінансової допомоги від 15 жовтня 2010 року між Заявником 1 та Боржником є безпідставне збільшення пасиву (кредиторської заборгованості) Боржника в цій справі про банкрутство, що в подальшому може вплинути на подальшу долю Боржника, майно Боржника, інтереси інших кредиторів останнього.

На підставі вищевикладеного, заслухавши пояснення учасників провадження, присутніх у судовому засіданні 22 квітня 2013 року, детально дослідивши матеріали справи № Б8/075-12, суд прийшов до висновку про наявність у діях директора товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-БУД-СЕРВІС» - ОСОБА_3 ознак складів злочинів, передбачених ст. ст. 358, 364?, 365?, 366 Кримінального кодексу України.

Крім того, заслухавши представника Кредитора (ініціюючого), розпорядника майна Боржника, детально дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до висновку, що наявних в справі доказів, документів достатньо для прийняття рішення у даному судовому засіданні про затвердження реєстру вимог кредиторів.

Абзацами 1, 2 ч. 2 ст. 15 Закону про банкрутство встановлено, що у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 1, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 4??, 4?, 33, 34, 36, 41, 43, 49, 86, 90 Господарського процесуального кодексу України, ст. 14 Податкового кодексу України, ст.ст. 7, 82 Господарського кодексу України, ст.ст. 80, 202, 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16 липня 1999 року, Законом України "Про господарські товариства", Постановою Пленуму Верхового Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" від 18 грудня 2009 року № 15, Рекомендаціями Президії Вищого господарського Суду України "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"від 04 червня 2004 року №05-5/1193, п. 2.2. Постанови пленуму Верховного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26 грудня 2011 року, суд -

УХВАЛИВ:

1. Покласти на Боржника - товариство з обмеженою відповідальністю «УКР-БУД-СЕРВІС» (ідентифікаційний код: 34571267, місцезнаходження: 07800, Київська обл., Бородянський район, смт Бородянка, пров. Жовтневий, буд. 9) 5 470,00 грн. (п'ять тисяч чотириста сімдесят гривень 00 коп.) судового збору, сплаченого Кредитором - ДЕРЖАВНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ І ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ МІСТОБУДУВАННЯ» (ідентифікаційний код: 01422832, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульв. Л. Українки, буд. 26-А) платіжним дорученням № 346 від 07 червня 2012 року, за подання заяви про порушення справи про банкрутство.

2. Відмовити повністю у задоволенні заяви ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) б/№, б/дати (вх. № 17020 від 25 жовтня 2012 року).

Судові витрати ОСОБА_3 понесені у справі № Б8/075-12 покласти на останнього.

3. Надіслати до Прокуратури Київської області, 01133, м. Київ-133, б-р. Лесі Українки, 27/2, повідомлення про виявлення в діях директора товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-БУД-СЕРВІС» - ОСОБА_3 ознак складів злочинів, передбачених ст. ст. 358, 364?, 365?, 366 Кримінального кодексу України.

4. Заяву ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ І ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ МІСТОБУДУВАННЯ» № 764/27/27/7-10 від 26 жовтня 2012 року (вх. № 17361 від 30 жовтня 2012 року) в частині включення до реєстру вимог кредиторів, - задовольнити .

5. Заяву Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби (ідентифікаційний код: 19422353, місцезнаходження: 07800, Київська обл., смт Бородянка, вул. Леніна, 361) № 1322/9/10-026 від 12 жовтня 2012 року (вх. № 17028 від 25 жовтня 2012 року) в частині включення до реєстру вимог кредиторів, - задовольнити .

6. Включити до реєстру кредиторів Боржника та затвердити реєстр вимог кредиторів Боржника - товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-БУД-СЕРВІС» (ідентифікаційний код: 34571267, місцезнаходження: 07800, Київська обл., Бородянський район, смт Бородянка, пров. Жовтневий, буд. 9) в наступному складі та обсязі:

- ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ І ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ МІСТОБУДУВАННЯ» (ідентифікаційний код: 01422832, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульв. Л. Українки, буд. 26-А) в сумі 354 167,00 грн. (триста п'ятдесят чотири тисячі сто шістдесят сім гривень 00 коп.) заборгованості, в сумі 3 541,67 грн. (три тисячі п'ятсот сорок одна гривня 67 коп.) державного мита, в сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в сумі 61 625,06 грн. (шістдесят одна тисяча шістсот двадцять п'ять гривень 06 коп.) інфляційних втрат, в сумі 24 335,64 грн. (двадцять чотири тисячі триста тридцять п'ять гривень 64 коп.) 3% річних та в сумі 1 720,68 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 68 коп.) судового збору, - що на загальну суму 445 626,05 грн. (чотириста сорок путь тисяч шістсот двадцять шість гривень 05 коп.) підлягають задоволенню в четверту чергу задоволення вимог кредиторів, витрати на оплату судового збору в справі № Б8/075-12 в сумі 6 543,00 грн. (шість тисяч п'ятсот сорок три гривні 00 коп.), що відносяться до першої черги задоволення вимог кредиторів;

- Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби (ідентифікаційний код: 19422353, місцезнаходження: 07800, Київська обл., смт Бородянка, вул. Леніна, 361) у сумі 283 112,15 грн. (двісті вісімдесят три тисячі сто дванадцять гривень 15 коп.), що складаються з недоїмки по сплаті плати за землю в сумі 229 394,81 грн. (двісті двадцять дев'ять тисяч триста дев'яносто чотири гривні 81 коп.), які підлягають задоволенню в третю чергу задоволення вимог кредиторів, штрафних санкцій в сумі 46 938,68 грн. (сорок шість тисяч дев'ятсот тридцять вісім гривень 68 коп.), які підлягають задоволенню в шосту чергу задоволення вимог кредиторів, пені в сумі 6 778,66 грн. (шість тисяч сімсот сімдесят вісім гривень 66 коп.), які підлягають задоволенню в шосту чергу задоволення вимог кредиторів; 1 073,00 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 00 коп.) судового збору, які підлягають задоволенню в першу чергу задоволення вимог кредиторів стягнутого з Боржника на користь Державного бюджету України за наслідками розгляду заяви Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби № 1322/9/10-026 від 12 жовтня 2012 року (вх. № 17028 від 25 жовтня 2012 року) про визнання кредитором у справі № Б8/075-12 про банкрутство Боржника, яка звільнена від сплати судового збору.

7. Встановити, що конкурсні вимоги всіх кредиторів, що заявлені до Боржника після 29 жовтня 2012 року або не заявлені взагалі по даній справі, відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - вважаються погашеними. В подальшому боржник є вільним від всіх вказаних у цьому пункті ухвали зобов'язань.

8. Копію ухвали надіслати: учасникам провадження у справі, ОСОБА_3 (на дві адреси : АДРЕСА_1; адреса представника за довіреністю: ОСОБА_8, АДРЕСА_2), Управлінню з питань банкрутства Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу Міністерства юстиції України (04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 5/2, кв. 2), прокуратура Київської області (м. Київ, бул. Л. Українки, 27/2).

Суддя Скутельник П.Ф.

СудГосподарський суд Київської області
Дата ухвалення рішення22.04.2013
Оприлюднено23.05.2013
Номер документу31332121
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —б8/075-12

Постанова від 19.11.2014

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Гарник Л.Л.

Ухвала від 27.10.2014

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Гарник Л.Л.

Ухвала від 01.09.2014

Господарське

Господарський суд Київської області

Скутельник П.Ф.

Ухвала від 26.05.2014

Господарське

Господарський суд Київської області

Скутельник П.Ф.

Ухвала від 28.07.2014

Господарське

Господарський суд Київської області

Скутельник П.Ф.

Ухвала від 10.02.2014

Господарське

Господарський суд Київської області

Скутельник П.Ф.

Постанова від 24.12.2013

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Верховець А.А.

Ухвала від 21.10.2013

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Верховець А.А.

Ухвала від 19.08.2013

Господарське

Господарський суд Київської області

Скутельник П.Ф.

Ухвала від 02.09.2013

Господарське

Господарський суд Київської області

Скутельник П.Ф.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні