Рішення

від 21.05.2013 по справі 919/195/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2013 року справа № 919/195/13-г за позовом Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк"

(03115, м. Київ, пр. Перемоги,107-А),

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпродсервис»

(99053, м. Севастополь, вул. Промислова,7),

про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет застави,

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпродсервис"

до Публічного акціонерного товариства "ПроКредитБанк"

про визнання недійсними Рамкової угоди №FW2201.203 від 05.01.2011 та договору застави товарів в обороті №126245-ДЗ1 від 06.01.2011

суддя: О.С. Погребняк

Представники:

Позивач за первісним позовом (АТ "ПроКредит Банк") - Маселко Р.А., довіреність від 03.12.2012, Трохимчук О.І., довіреність від 17.05.2013;

Відповідач за первісним позовом (ТОВ "Промпродсервіс") - Заєць С.А., довіреність від 22.02.2013, Михашула Є.І., довіреність від 20.05.2013;

ВСТАНОВИВ:

05.02.2013 АТ "ПроКредит Банк" звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до ТОВ "Промпродсервис", про стягнення з відповідача заборгованості за договорами: про надання траншу №2201.42179/FW2201.203 від 06.01.2012 у розмірі 2116529,72 грн., з яких 1780381,24 - капітал, 27299,18 грн. - проценти за графіком, 188819,32 грн. - проценти за фактичне користування простроченим капіталом та пеня у розмірі 120029,98 грн.; про відкриття кредитної лінії №2201.41607/FW2201.203 від 06.01.2011 у розмірі 7179710,26 грн., з яких: 6000000,00грн. -капітал, 161316,28 грн. - проценти, 608666,67 грн. - проценти за фактичне користування простроченим капіталом та 409727,31 - пеня, крім того позивач просить стягнути штрафи: за порушення Рамкової угоди №FW2201.203 від 05.01.2011 у розмірі 179512,11, за порушення п.п. 5.3.7, 5.3.8 та 4.2.1 договору застави №126245 -ДЗ1 від 06.01.2011 у розмірі 1128296,29 грн. та 225659,25грн. відповідно. Також позивач просить звернути стягнення на товари в обороті, які є предметами застави за Договором застави, №126245 -ДЗ1 від 06.01.2011 шляхом проведення публічних торгів за ціною, що буде визначена на підставі Закону "Про виконавче провадження" для погашення заборгованості відповідача перед позивачем за договором про надання траншу №2201.41680/FW2201.203 від 10.01.2012 у розмірі 1417675,07 грн., яка складається з 1195224,50 грн. - капітал, 25598,86 грн. - проценти за графіком, 115902,63 грн.- проценти за фактичне користування простроченим капіталом, пеня - 80949,08 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача його обов'язків щодо погашення кредитів та процентів за кредитами.

Ухвалою від 08.02.2013 справу призначено до розгляду судом.

У порядку статей 22, 59 Господарського процесуального кодексу України відповідач надав відзив на позовну заяву, зазначивши, що виконавчим надписом нотаріуса з відповідача вже стягнуто 13775482,04 грн і відкрито виконавче провадження (т.1, арк.с. 148-149).

14.03.2013 на адресу суду надійшла зустрічна позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Промпродсервіс" до ПАТ "ПроКредитБанк" про визнання недійсними Рамкової угоди №FW2201.203 від 05.01.2011 та договору застави товарів в обороті №126245-ДЗ1 від 06.01.2011, укладених між ТОВ "Промпродсервис" та ПАТ "ПроКредитБанк".

Вимоги зустрічного позову обґрунтовані тим, що рамкова угода не містить істотних умов, необхідних для договорів відповідного типу, а договір застави забезпечує недійсне зобов'язання.

Ухвалою від 14.03.2013 судом було прийнято зустрічну позовну заяву до розгляду.

У порядку статей 22, 59 Господарського процесуального кодексу України відповідач за зустрічним позовом (позивач за первісним позовом) надав заперечення проти зустрічного позову ТОВ «Промпродсервис» про визнання недійсними Рамкової угоди та договору застави в обороті, вказавши, що рамкова угода містить усі необхідні умови кредитного договору, є укладеною та визначає порядок і умови видачі кредитних коштів, права та обов'язки сторін.

З огляду на таке відповідач за зустрічним позовом просив відмовити у задоволенні вимог зустрічного позову в повному обсязі.

Розпорядженням Господарського суду міста Севастополя від 25.03.2013 №103 у зв'язку з перебуванням судді господарського суду міста Севастополя Щербакова С.О. на лікарняному, відповідно до рішення зборів суддів господарського суду міста Севастополя від 25.03.2013 та на виконання пункту 3.3 рішення зборів суддів господарського суду міста Севастополя від 28.12.2010 було призначено повторний автоматичний розподіл справи №919/195/13-г, за результатами якого справу було передано до провадження судді Погребняка О.С .

У ході розгляду справи відповідач за первісним позовом заявив клопотання про припинення провадження у справі в частині вимог про стягнення грошових коштів у розмірі 1375482,04 грн. (т.2, арк.с. 1), зазначивши, що відповідно до виконавчого напису, вчиненого 28.12.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Багрій А.О. відкрито виконавче провадження про стягнення 1375482,04 грн.

20.03.2013 позивач за первісним позовом у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України надав пояснення по суті справи, вказавши, що зобов'язання, які виникли з Рамкової угоди є невиконаними і на теперішній час, тобто наявність виконавчого напису нотаріуса, вчиненого за невиконання кредитного договору, за відсутності реального виконання боржником своїх обов'язків не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін на не звільняє боржника від відповідальності за не виконання ним грошового зобов'язання.

Ухвалою від 26.03.2013 судом було відмовлено у задоволенні клопотання Товариства за обмеженою відповідальністю «Промпродсервис» про припинення провадження у справі №919/195/13-г в частині стягнення грошових коштів 1375482,04 грн.

15.04.2013 позивач надав заяву про збільшення розміру позовних вимог (т.3, арк.с. 60-61), а саме просив:

1. Стягнути з відповідача за первісним позовом:

1) заборгованість за Договором про надання траншу №2201.42179/FW2201.203 від 06.01.2012 - 2248627,91 грн., з яких: капітал - 1780381,24 грн, проценти за графіком - 27299,18 грн., проценти за фактичне (неправомірне) користування простроченим капіталом 269579,39 грн., пеня - 171368,10 грн.;

2) заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №2201.41607/ FW2201.203 від 06.01.2011 у розмірі 7615024,97 грн., з яких: капітал - 6000000,00 грн., проценти - 161316,28 грн., проценти за фактичне користування (неправомірне) користування простроченим капіталом 869000,00 грн., пеня - 584708,69 грн.

3) штраф за порушення п. 9.2.3 Рамкової угоди № FW2201.203 від 05.01.2011 у розмірі 179512,11 грн.;

4) штраф за порушення п.п. 5.3.7, 5.3.8 Договору застави №126245 - ДЗ1 від 06.01.2011 у розмірі 225659,25 грн.

5) штраф за порушення п. 4.2.1 Договору застави №126245-ДЗ1 від 06.01.2011 у розмірі 1128296,29 грн.

2. Звернути стягнення на товари в обороті, які є предметами застави за Договором застави №126245-ДЗ1 від 06.01.2011, шляхом проведення публічних торгів за ціною, що буде визначена на підставі Закону України «Про виконавче провадження» для погашення заборгованості ТОВ «Продпромсервис» перед АТ «ПроКредитБанк», відповідно до договору про надання траншу №2201.41680/FW2201.203 від 10.01.2012 - у розмірі 1501848,66 грн, а саме: капітал - 1195224,50 грн, проценти за графіком - 25598,86 грн., проценти за фактичне користування простроченим капіталом - 165404,84 грн., пеня - 115620,46 грн.

Означена заява була прийнята до розгляду судом.

У порядку статей 22, 59 Господарського процесуального кодексу України відповідач за первісним позовом надав відзив на позов (вх. 3850/13 від 17.04.2013), зазначивши, що позов не підлягає задоволенню з огляду на недійсність договорів, крім того відповідач не може бути обмежений у праві розпоряджатися предметом застави, оскільки специфіка товарів в обороті передбачає систематичне відновлювання з огляду на швидке псування цього товару.

17.04.2013 відповідач за первісним позовом надав доповнення до відзиву на позов (вх. 3865/13), та просив врахувати факт стягнення грошової суми 10264228,58 грн. на підставі виконавчого напису нотаріуса.

У судовому засіданні 21.05.2013 представник позивача за первісним позовом виклав зміст позовних вимог первісного позовом, просив вимоги первісного позову задовольнити в повному обсязі, у задоволенні вимог зустрічного позову - відмовити.

Представник відповідача за первісним позовом просив у задоволенні вимог первісного позову відмовити повністю, зустрічний позов задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

05.01.2011 між ТОВ «Промпродсервис» (позичальник) та ПАТ «ПроКредит Банк» (кредитор) було укладено Рамкову угоду №FW2201.203 (надалі - угода, Рамкова угода), за змістом якої кредитор зобов'язався здійсніть кредитування позичальника у межах лімітів умов кредитування у порядку і на умовах, визначених угодою та кредитними договорами, а позичальник зобов'язався належно виконати усі умови, необхідні для отримання кредитів, своєчасно і належно здійснювати погашення грошових зобов'язань, а також належно виконувати усі інші зобов'язання, передбачені угодою та кредитними договорами.

На підставі угоди були встановлені наступні ліміти умов кредитування позичальника, а саме: ліміт суми кредитування - еквівалент 15000000 грн, ліміт строку кредитування - 120 місяців, максимальний розмір процентів - 40% річних (п. 2.2 Угоди).

Відповідно до п. 3.5 Договору кредит вважається виданим з моменту списання суми кредиту з відповідного рахунку кредитора з метою видачі кредиту, а при видачі овердрафту - з моменту виникнення дебетового сальдо поточного рахунку позичальника.

Згідно з п. 4.1-4.4 Угоди за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити проценти у розмірі та порядку, визначених Угодою та кредитними договорами у межах максимальних розмірів процентів, встановлених угодою. Проценти обчислюються у валюті кредиту за кожен календарний день користування залишком кредиту, виходячи з 360 календарних днів у році з моменту видачі кредиту до його повного погашення.

Проценти нараховуються у дні, визначені відповідним кредитним договором як дні погашення процентів на суму залишку кредиту, існуючого на моменту закриття кожного з операційних днів за кожний календарний день періоду між датою (включно), що передує поточному нарахуванню та датою (включно) останнього нарахування процентів (видачі кредиту - для першого нарахування). При цьому залишком кредиту у небанківські дні є залишок на кінець останнього операційного дня, що передував цим дням.

У випадку прострочення погашення кредиту, позичальник сплачує проценти за неправомірне користування кредитом у розмірі, що дорівнює визначеним відповідними кредитними договорами процентам за користування даним кредитом за кожен календарний день прострочення, які обчислюються за методом «факт/360» від суми залишку кредиту, строк погашення якого настав, з дати виникнення заборгованості до дати повного погашення.

Відповідно до п. 5.3 Угоди договори забезпечення повністю забезпечують виконання зобов'язань позичальника, що виникають з угоди та усіх кредитних договорів, які укладені та/чи будуть укладені в майбутньому на підставі угоди. Сторони погодилися, що встановлене забезпечення одночасно може забезпечувати виконання зобов'язань позичальника та чи інших осіб, що випливають з інших рамкових угод та кредитних договорів, які є діючими або можуть бути укладені у майбутньому, про що вказується у Договорах забезпечення чи вносяться до них відповідні зміни.

За змістом п. 7.1 Угоди погашення грошових зобов'язань здійснюється у строк, порядку, черговості та розмірі, встановлені угодою та кредитними договорами шляхом зарахування коштів на визначений кредитором рахунок. Строк виконання зобов'язань по сплаті процентів, неустойки, комісій, витрат, пов'язаних з укладенням, виконанням, припиненням Договорів та погашенням заборгованості вважається таким, що настав з моменту їх нарахування.

Грошові зобов'язання вважаються погашеними з моменту зарахування коштів у розмірі цих зобов'язань та у встановленій угодою черговості на відповідний рахунок кредитора. (п. 7.2).

Відповідно до п. 8.2 Угоди кредитор вправі вимагати дострокового погашення кредиту у випадках, зокрема, прострочення погашення грошових зобов'язань тривалістю більш ніж 3 банківські дні; наявності обставин, вказаних п.п. 3.3.1-3.3.5 та/або порушення вимог п. 5.4, 9.2 угоди.

Вимога кредитора про дострокове погашення кредиту здійснюється у письмовій формі та на вибір кредитора вручається або передається Позичальникові у порядку п. 12.2 Угоди (п. 8.3 Угоди).

Позичальник зобов'язаний достроково погасити увесь залишок кредиту протягом 5 банківський днів з дня виправлення позичальнику або поручителям вимоги, якщо інша сума чи строк дострокового погашення не будуть вказані у такій вимозі (п. 8.4 Угоди).

Відповідно до п. 8.6 Угоди у разі виникнення заборгованості позичальника тривалістю понад 30 календарних днів позичальник зобов'язаний здійснити повне дострокове погашення кредиту, виданого на підставі кредитного договору, по якому існує прострочення не пізніше ніж через 3 банківські дні з моменту настання тридцятого календарного дня прострочення незалежно від того, чи кредитор пред'явив йому вимогу, якщо інше не буде погоджено з кредиторм

Позичальник зобов'язаний, зокрема, добросовісно і належно виконувати умови договорів та письмових зобов'язань, наданих кредитору у зв'язку із дією договорів, не вчиняти дій та своєчасно усувати обставини, що можуть негативно вплинути на виконання умов договору (9.2.1); щоразу у день настання строків погашення грошових зобов'язань забезпечувати належне їх погашення, здійснювати перевірку проведення погашення та його належності (9.2.2); безпосередньо надавати кредиторові визначені ним достовірні інформацію і/чи документи у встановлені кредитором обсязі, формі та строк, а також фізичний доступ до оригіналів документів, предметів забезпечення, місця ведення позичальником діяльності, яка аналізувалась при укладенні кредитних договорів чи знаходження предметів забезпечення, якщо це потрібно для встановлення, перевірки і аналізу дійсного фінансового стану позичальника, стану забезпечення виконання умов договору (п. 9.2.3 угоди), не пізніше як протягом 3-ох банківських днів з моменту виникнення заборгованості прибути у відповідне відділення кредитора, пояснити причини її виникнення та вчинити усі дії, необхідні для погашення боргу, встановлення ї перевірки кредитором дійсного фінансового стану позичальника, поручителів та стану забезпечення (9.2.9).

Згідно з п. 10.1 Угоди кредитор вправі здійснити погашення заборгованості за рахунок стягнення на встановлене забезпечення, а також усе майно позичальника, яке належить чи буде належати йому в майбутньому на праві власності (спільної власності), враховуючи майно, що знаходиться у третіх осіб чи має бути отриманим позичальником від третіх осіб.

Відповідно до п. 10.2 Угоди при порушенні встановлених договорами строків погашення грошових зобов'язань позичальник сплачує штрафну пеню у розмірі 0,5% від суми непогашеної заборгованості але не менш ніж 15 грн у еквіваленті валюти кредиту за кожний календарний день прострочення, включаючи день повного погашення заборгованості. Починаючи з 31 календарного дня прострочення, вказаний розмір пені збільшується до 1% за умови подання кредитором відповідного повідомлення позичальнику про таке збільшення. Розмір пені не може бути збільшено, якщо погашено не менш ніж 80% усього боргу чи щомісячно погашається не менш ніж 30% суми заборгованості.

При порушення п. 5.4, 9.2.3, 9.2.5, 9.2.7, 9.2.9 Угоди позичальник сплачує кредитору штраф у розмірі 2% від суми загального залишку кредиту за Кредитними договорами на дату вчинення порушення за кожен випадок порушення (п. 10.3 Угоди). Нарахування та сплата пені проводиться за весь час існування заборгованості, без застосування встановлених законодавством обмежувальних строків та припиняється в день повного погашення заборгованості. Понесені збитки відшкодуються винною стороною у повному розмірі понад неустойку (п. 10.4 Угоди).

Кредитор вправі відмінити чи зменшити розмір неустойки, яка підлягає нарахуванню та сплаті.

Відповідно до п. 11.1-11.2 угода набирає чинності з моменту її підписання двома уповноваженими особами кредитора і позичальником, угода укладена на строк дії ліміту строку кредитування, встановленого п. 2.2 Угоди.

Усі додатки, зміни та /або доповнення до угоди, а також кредитні договори є її невід'ємною частиною, не мають самостійного значення і на них поширюється дія угоди (п. 11.4 Угоди).

06.01.2011 між ТОВ «Промпродсервис» (позичальник) та ПАТ «ПроКредит Банк» (кредитор) було укладено Договір про відкриття кредитної лінії №2201.41607/FW2201.203 (надалі - Договір відкриття кредитної лінії), за змістом якої кредитор на підставі та на умовах рамкової угоди та цього Договору відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію (кредитна лінія), в межах та на умовах якої зобов'язався надавати позичальнику кредит у дні, сумі, валюті та на строк, визначені позичальником, а позичальник зобов'язується належно виконувати усі умови, необхідні для отримання кредиту, своєчасно та належно здійснювати погашення кредиту та виконувати інші зобов'язання, передбачені Рамковою угодою та цим Договором (т.1, а.с. 17-18).

Відповідно до п.2.1-2.3 Договору про відкриття кредитної лінії - розмір ліміту - 8000000 грн, початок строку дії ліміту - 06.01.2011 по 06.01.2012, розмір процентів за користування кредиту - 19%, валюта - гривня, цільове призначення кредиту - поповнення обігових коштів.

Погашення кредиту у межах строку дії ліміту кожного з періодів здійснюється у строки, що визначаються позичальником самостійно (п. 6 Договору про відкриття кредитної лінії). Повне погашення кредиту повинно бути здійснено не пізніше дати закінчення дії ліміту останнього періоду, вказаного в п. 2.1 Договору про відкриття кредитної лінії.

Погашення процентів здійснюється в перший банківський день кожного календарного місяця користування кредитом, а у випадку повного погашення кредиту - у день повного погашення (п. 7 Договору про відкриття кредитної лінії).

Договір набрав силу з дати його підписання та діє до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань та реалізації прав за цим договором.

10.01.2011 між ТОВ «Промпродсервис» (позичальник) та ПАТ «ПроКредит Банк» (кредитор) було укладено Договір про надання траншу №2201.41607/FW2201.203 (надалі - Договір про надання траншу), за змістом якої кредитор на підставі та на умовах рамкової угоди та цього Договору зобов'язався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язався належно виконати усі умови, необхідні для його отримання, належно здійснювати погашення грошових зобов'язань та виконання усіх інших зобов'язань, передбачених Рамковою угодою та цим Договором (т.1, а.с. 19-20).

Згідно з п. 2. Договору про надання траншу, розмір кредиту складає 2000000 грн, строк кредитування - 36 місяців від дати видачі кредиту включно, проценти - 18% річних, виходячи з 360 календарних днів у році. Проценти діють з моменту укладення договору і до моменту їх зміни відповідно до наступних правил: кожного 05 січня кожного року протягом усього строку дії цього договору розмір процентів за користування кредитом, виданим на підставі Договору змінюється і встановлюється у розмірі, що визначається за формулою: проценти = депозитна ставка + 5%, де проценти - розмір процентів за користування кредитом, виданим на підставі цього договору, який буде дійсним з моменту кожної чергової змини цих процентів і до їх наступної зміни, депозитна ставка - відсоткова ставка кредитора по строкових депозитах для фізичних осіб у валюті кредиту, строком від 367 днів з виплатою відсотків у кінці строку, яка буде діючою у кредитора на момент кожної із змін процентів.

Відповідно до п. 3 Договору про надання траншу, кредит видається у дату, вказану в графіку повернення кредиту і сплати процентів (траншей), що є додатком №1 до цього Договору за умови сплати комісії за видачу кредиту. Дата підписання графіку та дата видачі кредиту не можуть виходити за межі 10 банківських днів після набуття чинності цим Договором. Повернення кредиту та сплата процентів здійснюється періодичними платежами, сума, строк сплати яких визначені графіком в черговості, встановленої Рамковою угодою (п. 4).

Договір набрав силу з дати його підписання та діє до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань та реалізації прав за цим договором (п.8).

06.01.2012 між ТОВ «Промпродсервис» (позичальник) та ПАТ «ПроКредит Банк» (кредитор) було укладено Договір про надання траншу №2201.42179/FW2201.203 (надалі - Договір про надання траншу 2), за змістом якої кредитор на підставі та на умовах рамкової угоди та цього Договору зобов'язався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язався належно виконати усі умови, необхідні для його отримання, належно здійснювати погашення грошових зобов'язань та виконання усіх інших зобов'язань, передбачених Рамковою угодою та цим Договором (т.1, а.с. 21-22).

Згідно з п. 2. Договору про надання траншу, розмір кредиту складає 2000000 грн, строк кредитування - 24місяців від дати видачі кредиту включно, проценти - 23% річних, виходячи з 360 календарних днів у році. Проценти діють з моменту укладення договору і до моменту їх зміни відповідно до наступних правил: кожні 12 місяців, починаючи з моменту укладення договору та протягом усього строку дії цього договору розмір процентів за користування кредитом, виданим на підставі Договору змінюється і встановлюється у розмірі, що визначається за формулою: проценти = депозитна ставка + 5%, де проценти - розмір процентів за користування кредитом, виданим на підставі цього договору, який буде дійсним з моменту кожної чергової змини цих процентів і до їх наступної зміни, депозитна ставка - відсоткова ставка кредитора по строкових депозитах для фізичних осіб у валюті кредиту, строком від 367 днів з виплатою відсотків у кінці строку, яка буде діючою у кредитора на момент кожної із змін процентів.

Відповідно до п. 3 Договору про надання траншу 2, кредит видається у дату, вказану в графіку повернення кредиту і сплати процентів (траншей), що є додатком №1 до цього Договору за умови сплати комісії за видачу кредиту. Дата підписання графіку та дата видачі кредиту не можуть виходити за межі 10 банківських днів після набуття чинності цим Договором. Повернення кредиту та сплата процентів здійснюється періодичними платежами, сума, строк сплати яких визначені графіком в черговості, встановленої Рамковою угодою (п. 4).

Договір набрав силу з дати його підписання та діє до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань та реалізації прав за цим договором (п.8).

06.01.2011 між ТОВ «Промпродсервис» (заставодавець) та ПАТ «ПроКредит Банк» (заставодержатель) було укладено Договір застави товарів в обороті №126245-ДЗ1 (т.1, а.с. 46-48) за умовами якого для забезпечення повного виконання обновних зобов'язань та вимог заставодержателя, заставодавець передав у заставу предмет застави, визначений п. 2.2 Договору застави - товари в обороті, що належать заставодавцю на праві власності, загальною заставною вартістю - 2256592 грн. 58 коп.

Відповідно до п. 3.1 Договору застави право застави на предмет застави виникає з моменту укладення договору та у повному обсязі діє до моменту припинення його дії. При цьому втрата застрахованого предмета застави не тягне за собою припинення застави. Заставою забезпечується виконання усіх основних зобов'язань та вимог заставодержателя, а також вимог, які відповідно до законодавства можуть бути задоволені за рахунок предмета застави (п. 3.2 Договору).

Згідно з п. 3.3 Договору розмір основних зобов'язань визначається відповідно до кредитних договорів. При цьому розмір основних зобов'язань, що виникають з рамкової угоди і укладених на її підставі кредитних договорів, визначається з врахуванням усіх існуючих та майбутніх кредитів, виданих в межах лімітів умов кредитування, що на момент укладення договору становлять: ліміт суми кредитування - еквівалент 25000000 грн, ліміт строку кредитування - до 05.01.2021 року, максимальний розмір відсотків - 40%.

Відповідно до п. 4.2.1 Договору застави, у випадку порушення істотних умов Кредитних договорів чи договору, виникнення ризику пошкодження, знищення, погіршення стану, зникнення тощо предмета застави заставодержатель вправі обмежити або заборонити розпорядження та/чи володіння та/чи користування заставодавцем усіма чи частиною володіння та користування предметом застави з врахуванням обмежень та /чи заборон, що встановлені у відповідному повідомленні заставодержателя з моменту отримання такого повідомлення.

Заставодавець обв'язався, зокрема, безперешкодно та невідкладно у встановлені заставодержателем обсязі, формі та строк надавати заставодержателю визначені ним достовірні інформацію і/чи документи щодо предмета застави, а також фізичний доступ до предмета застави, його місця знаходження, оригіналів документів на нього (п. 5.3.7); застрахувати на користь заставодержателя предмет застави на умовах та у строк, визначених заставодержателем, якщо це є умовою видачі кредитну або на вимогу заставодержателя у випадку порушення умов кредитних договорів чи /та Договору чи наявності ризику пошкодження та/чи загибелі предмета застави (п. 5.3.8) .

Відповідно до п. 6.1 Договору, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у випадку, зокрема, порушення позичальником або заставодавецем умов договорів, укладених із Заставодержателем.

Звернення стягнення здійснюється за вибором заставодержателя, шляхом, продажу предмета застави на підставі договору купівлі-продажу, набуття права власності на предмет застави, реалізація предмета застави згідно з рішенням суду, звернення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса (п. 6.3 Договору).

Відповідно до п. 7.1 при порушенні зобов'язань, встановлених п . 4.1.2-4.1.8, 4.2, 5.3, 6.4 Договору заставодавець сплачує штраф у розмірі 10% від загальної заставної вартості предмета застави за кожен випадок такого порушення.

Договір набирає сили з моменту його укладення і діє протягом усього часу дії ліміту строку кредитування та до моменту який наступить пізніше: припинення дії рамкової угоди, належного виконання основних зобов'язань, задоволення вимог заставодержателя (п. 8.1).

Відповідно до п. 8.3.3 Договору істотними умовами договору є лише ті умови, які прямо визначені законодавством. Усі інші умови Договору не є істотними і сторони підтверджують, що визнання їх недійсними не означає недосягнення згоди з усіх істотних умов Договору і не може бути підставою для визнання усього договору недійсним (неукладеним).

Факт видачі кредиту підтверджується меморіальним ордером №129994283-137031730 від 06.01.2012 на суму 1980000,00 грн., призначення платежу - перерахування грошових коштів на рахунок позичальника згідно з кредитним договором №2201.42179/FW2201.203 від 06.01.2012 (т.1, арк.с. 29), меморіальним ордером №97857162-102404598 від 10.01.2011 на суму 1980000,00 грн., призначення платежу - перерахування грошових коштів на рахунок позичальника згідно з кредитним договором №2201.41680/FW2201.203 від 10.01.2011 (т.1, арк.с. 30).

07.08.2012 банк звернувся до позичальника з вимогою про повне дострокове погашення кредиту у зв'язку з простроченням виконання зобов'язань за Договором про відкриття кредитної лінії 2201.41607/FW2201.2003 від 06.01.2011 та просив сплатити суму заборгованості за процентами з урахуванням пені та повне дострокове погашення кредиту за договорами про відкриття кредитної лінії №2201.41607/FW2201.203 від 06.01.2011, Договору траншу №2201.41680/ FW2201.2003 від 10.01.2012, Договору траншу №2201.42179/ FW2201.203 від 06.01.2012 (т.1, арк.с. 23-24). Означена вимога була отримана позичальником 17.08.2012.

07.08.2012 банк скерував на адресу заставодавця (відповідача) повідомлення про виникнення заборгованості та звернення стягнення на предмети застави (т., а.с. 49-51) у зв'язку з порушенням умов кредитних договорів та простроченням виконання грошових зобов'язань перед банком за Договором про відкриття кредитної лінії №2201.41607/FW 2201.203 від 06.01.2011 на загальну суму 6135282,44 грн., за Договором траншу №2201.41680/ FW 2201.203 від 10.01.2012 на суму 1214746,50 грн., за договором траншу №2201.42179/ FW 2201.203 від 06.01.2012 на суму 1797443,23 грн.

19.11.2012 банк надіслав на адресу заставодавця (відповідача) повторне повідомлення про виникнення заборгованості та звернення стягнення на предмети застави (т., а.с. 52) та просив не пізніше 07.12.2012 сплатити Банку штрафи за порушення умов договору застави заставі у розмірі 1128296,29 грн та 225659,25 грн, а також надати банку необхідну інформацію.

24.12.2012 позивачем був складений акт про факт невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Промпродсервис» вимог ПАТ «ПроКредит Банк» від 07.08.2012 та 24.12.2012, а саме від ТОВ «Промпродсервис» письмова інформація, як б засвідчувала виконання вимог банку щодо представлення запитуваних даних стосовно предметів застави, майнового стану відповідача, та інш. - не надходила (т.1, арк.с. 58-60).

Непогашення з боку відповідача отриманих сум кредитів та процентів за кредитами стало підставою для звернення позивача до суду з відповідними вимогами.

Суд визнав позовні вимоги позивача за первісним позовом такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке.

Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли з приводу неналежного виконання Позичальниками умов кредитного договору в частині сплати кредиту та процентів за користування ним, у зв'язку з чим вони підлягають регулюванню, зокрема, положеннями глави 71 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до умов Рамкової Угоди ТОВ «Промпродсервіс», як позичальник, взяло на себе обов'язок належно виконати усі умови, необхідні для отримання кредитів, своєчасно і належно здійснювати погашення грошових зобов'язань, а також належно виконувати усі інші зобов'язання, передбачені Угодою та Кредитними договорами (п. 2.1 Рамкової Угоди).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

ТОВ «Промпродсервис» порушило умови зазначених вище договорів і вимоги законодавства, не забезпечило своєчасне погашення кредиту, внаслідок чого у нього утворився борг перед позивачем з тривалою затримкою у погашенні.

Згідно п. 8.2 Рамкової Угоди Кредитор вправі вимагати дострокового погашення кредиту в разі прострочення погашення грошових зобов'язань за цим договором більш ніж на З банківські дні.

Згідно з ч. 2. ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України також передбачено, що позичальник при укладенні кредитного договору зобов`язується не тільки повернути кредит, а також сплатити проценти.

Аналогічну умову містять і умови спірного договору.

Вимога Кредитора про дострокове погашення кредиту здійснюється у письмовій формі. Позичальник зобов'язаний достроково погасити весь залишок кредиту протягом 5 банківських днів з дня відправлення позичальнику вимоги (п. 8.4 Рамкової угоди).

Керуючись такими положеннями Рамкової Угоди та законодавства України, 07.08.2012 банком на адресу відповідача було скеровано вимоги про повне дострокове погашення кредиту: за Договором про відкриття кредитної лінії №2201.41607/FW2201.203 від 06.01.2011, Договору траншу №2201.41680/ FW2201.2003 від 10.01.2012, Договору траншу №2201.42179/ FW2201.203 від 06.01.2012 із зазначенням про необхідність погашення існуючої заборгованості та здійсніть повне дострокове погашення кредитів протягом 5-ти банківських днів з моменту відправлення даної вимоги (т.1, арк.с. 23).

З огляду на те, що виконання зобов'язань позичальника було забезпечено відповідно до Договору застави товарів в обороті №126245-ДЗ1, позивач звернувся до відповідача з повідомленням про звернення стягнення на предмет застави.

Однак, вимоги позивача не були виконані відповідачем і погашення на підставі договору Застави товарів в обороті не відбулося.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Позичальник прийняті на себе зобов'язання за Кредитними договором належним чином не виконав, на сьогодні перед Позивачем існує заборгованість Позичальника за кредитом та відсотками за користування кредитом.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позичальник доказів сплати суми боргу за договорами, укладеними в межах рамкової угоди не надав.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення з нього заборгованості за кредитними договорами (сума кредиту та проценти), оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до п. 4.4 Рамкової угоди у випадку прострочення погашення кредиту, позичальник сплачує проценти за неправомірне користування кредитом у розмірі, що дорівнює визначеним відповідними кредитними договорами процентам за користування даним кредитом за кожен календарний день прострочення, які обчислюються за методом «факт/360» від суми залишку кредиту, строк погашення якого настав, з дати виникнення заборгованості до дати повного погашення.

З огляду на означене, нарахування позивачем процентів за фактичне неправомірне користування простроченим капіталом суд також вважає обґрунтованим та вимоги позивача - такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суми пені за прострочення виконання зобов'язань за кожним з договорів в рамках Рамкової угоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Так, згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 10.2 та 10.4 Рамкової угоди при порушенні встановлених договорами строків погашення грошових зобов'язань позичальник сплачує штрафну пеню у розмірі 0,5% від суми непогашеної заборгованості але не менш ніж 15 грн. у еквіваленті валюти кредиту за кожний календарний день прострочення, включаючи день повного погашення заборгованості. Починаючи з 31 календарного дня прострочення, вказаний розмір пені збільшується до 1% за умови подання кредитором відповідного повідомлення позичальнику про таке збільшення.

Нарахування та сплата пені проводиться за весь час існування заборгованості, без застосування встановлених законодавством обмежувальних строків та припиняється в день повного погашення заборгованості .

Судом встановлено, що умови кредитних договорів в межах Рамкової угоди позичальником порушувались в частині своєчасної сплати процентів та повернення суми кредитів, тому нарахування пені позивачем (за первісним позовом) суд вважає обґрунтованим.

Вивчивши та перевіривши розрахунки сум пені, що булі представлені позивачем, суд визнав їх обґрунтованими та такими, що зроблені з урахуванням положень Рамкової угоди та діючого законодавства України, та визнав суми пені, нараховані позивачем, такими, що підлягають стягненню з відповідача.

З огляду на означене, суд визнав обґрунтованими вимоги позивача за первісним позовом щодо стягнення з відповідача за первісним позовом:

1. заборгованості за Договором про надання траншу №2201.42179/FW2201.203 від 06.01.2012 - 2248627,91 грн., з яких: капітал - 1780381,24 грн, проценти за графіком - 27299,18 грн., проценти за фактичне (неправомірне) користування простроченим капіталом 269579,39 грн., пеня - 171368,10 грн.;

2) заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №2201.41607/ FW2201.203 від 06.01.2011 у розмірі 7615024,97 грн., з яких: капітал - 6000000,00 грн., проценти - 161316,28 грн., проценти за фактичне користування (неправомірне) користування простроченим капіталом 869000,00 грн., пеня - 584708,69 грн.

3. заборгованості за договором про надання траншу №2201.41680/FW2201.203 від 10.01.2012 - у розмірі 1501848,66 грн, а саме: капітал - 1195224,50 грн, проценти за графіком - 25598,86 грн., проценти за фактичне користування простроченим капіталом - 165404,84 грн., пеня - 115620,46 грн.

З огляду на наявність укладеного між сторонами по справі договору застави товарів в обороті, позивач просить звернути стягнення на товари в обороті які є предметами застави за Договором застави №126245-ДЗ1 від 06.01.2011 для погашення заборгованості за договором про надання траншу №2201.41680/FW2201.203 від 10.01.2012 - у розмірі 1501848,66 грн, а саме: капітал - 1195224,50 грн, проценти за графіком - 25598,86 грн., проценти за фактичне користування простроченим капіталом - 165404,84 грн., пеня - 115620,46 грн.

Суд вважає, що означена вимога підлягає задоволенню, враховуючи таке.

Згідно ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч. 1 ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Частиною 2 цієї статті встановлено, що за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 19 Закону України "Про заставу" встановлено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Згідно з абз. 1 ст. 20 Закону України "Про заставу", заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави (абз. 6 ст. 20 Закону України "Про заставу").

28.12.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Багрій А.О., на підставі статті 87 Закону України «Про нотаріат», було вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на рухоме майно (т.1, арк.с. 150-151), а саме:

- транспортний засіб: фургон малотоннажний -В, марка МЖ, модель 2717-230, 2004 р.в;

- транспортний засіб: легковий універсал-В, марка ВАЗ, модель 21043, 2006 р.в.

Означене майно належить на праві власності Приватному підприємству «Царь-риба» та на підставі Договору застави рухомого майна від 05.01.2011 передане в заставу Публічному акціонерному товариству «ПроКредит Банк», з метою забезпечення виконання договорів: Рамкової угоди №FW2201.203 від 05.01.2011, Договору про відкриття кредитної лінії №2201.41607/FW2201.203 від 06.01.2011, договору про надання траншу №2201.42179/FW2201.203 від 06.01.2012, укладеними між ПАТ «ПроКредит Банк» та ТОВ «Промпродсервис».

За рахунок коштів, отриманих від реалізації рухомого майна пропоноване задовольнити вимоги ПАТ «ПроКредит Банк» у розмірі 1375482,04 грн. шляхом перерахування їх на рахунок стягувача.

Постановою ВДВС Гагарінського РУЮ у місті Севастополі від 04.02.2013 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису №975 від 28.12.2012 (т.1, арк.с. 152).

13.12.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Багрій А.О., на підставі статті 87 Закону України «Про нотаріат», було вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на нерухоме майно (т.3, арк.с. 80), а саме:

- комплекс будинків, будівель та споруд, загальною площею 2909,8 кв.м, що розташований за адресою: м. Севастополь, вул. Промислова, 7, що належить на праві власності ТОВ «Белизна» та було передано в іпотеку Публічному акціонерному товариству «ПроКредитБАнк» на підставі договору іпотеки.

За рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, запропоновано задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк» в сумі 10264228,58 грн.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про відкриття виконавчого провадження від 14.03.2013 (ВВП№37045714) було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису №946 від 30.12.2012 виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме комплексу будівель та споруд, загальною площею 2909,8 кв.м, розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Промислова, 7.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599 - 601, 604 - 609 ЦК.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

Наявність виконавчого напису нотаріуса, вчиненого за невиконання кредитного договору, за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання, не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання процентів за користування кредитом і пені, передбачених договором за несвоєчасну сплату кредиту.

У разі звернення кредитодавця до суду після вчинення виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки з вимогою про стягнення кредитної заборгованості суд має з'ясувати питання про виконання виконавчого напису і з урахуванням цього вирішити спір на підставі чинного законодавства та умов кредитного договору.

Станом на теперішній час відповідачем за первісним позовом не представлено доказів, відповідно до статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України, фактичного виконання зобов'язань за договорами перед позивачем, також відсутні докази фактичного стягнення грошової суми в межах виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються: 1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувану з вартості предмета забезпечувального обтяження; 2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача; 3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; 4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону.

Згідно ст. 21 Закону України "Про заставу" реалізація заставленого майна проводиться з аукціонів (публічних торгів), якщо інше не передбачено договором.

Позивачем за первісним позовом було направлено Відповідачу за первісним позовом повідомлення про порушення основного зобов'язання та про намір звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Згідно з витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 19.11.2012 зареєстровано звернення стягнення на підставі Договору застави товарів в обороті №126245- ДЗ1 від 06.01.2011 Публічним акціонерним товариством «ПроКредит Банк» (арк.с. 57).

З огляду на визначене суд вважає обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо звернення стягнення на товари в обороті, які є предметами застави за Договором застави №126245-Д31 від 06.01.2011 шляхом проведення публічних торгів за ціною, що буде визначена на підставі закону «Про виконавче провадження» для погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Промпродсервис» перед Публічним акціонерним товариством «ПроКредит Банк» відповідно до договору про надання траншу №2201.41680/FW2201.203 від 10.01.2012.

Крім цього, позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача суми штрафів за порушення останнім положень п. 9.2.3 Рамкової угоди щодо зобов'язань позичальника безпосередньо надавати кредиторові визначені ним достовірні інформацію і/чи документи у встановлені кредитором обсязі, формі та строк, а також фізичний доступ до оригіналів документів, предметів забезпечення, місця ведення позичальником діяльності, яка аналізувалась при укладенні кредитних договорів чи знаходження предметів забезпечення, якщо це потрібно для встановлення, перевірки і аналізу дійсного фінансового стану позичальника, стану забезпечення виконання умов договору (п. 9.2.3 угоди), а також за порушення пунктів 5.3.7 та 5.3.8 Договору застави №126245-ДЗ1 від 06.01.2011 про те, що заставодавець зобов'язався, зокрема, безперешкодно та невідкладно у встановлені заставодержателем обсязі, формі та строк надавати заставодержателю визначені ним достовірні інформацію і/чи документи щодо предмета застави, а також фізичний доступ до предмета застави, його місця знаходження, оригіналів документів на нього (п. 5.3.7); застрахувати на користь заставодержателя предмет застави на умовах та у строк, визначених заставодержателем, якщо це є умовою видачі кредитну або на вимогу заставодержателя у випадку порушення умов кредитних договорів чи /та Договору чи наявності ризику пошкодження та/чи загибелі предмета застави (п. 5.3.8) та пункту 4.2.1 Договору застави №126245-ДЗ1 від 06.01.2011 про те, що у випадку порушення істотних умов Кредитних договорів чи договору, виникнення ризику пошкодження, знищення, погіршення стану, зникнення тощо предмета застави заставодержатель вправі обмежити або заборонити розпорядження та/чи володіння та/чи користування заставодавцем усіма чи частиною володіння та користування предметом застави з врахуванням обмежень та /чи заборон, що встановлені у відповідному повідомленні заставодержателя з моменту отримання такого повідомлення .

Згідно з п. 10.3 Рамкової угоди, при порушення п. 5.4, 9.2.3 , 9.2.5, 9.2.7, 9.2.9 Угоди позичальник сплачує кредитору штраф у розмірі 2% від суми загального залишку кредиту за Кредитними договорами на дату вчинення порушення за кожен випадок порушення (п. 10.3 Угоди).

Відповідно до п. 7.1 при порушенні зобов'язань, встановлених п. 4.1.2-4.1.8, 4.2, 5.3, 6.4 Договору заставодавець сплачує штраф у розмірі 10% від загальної заставної вартості предмета застави за кожен випадок такого порушення.

Позивачем нараховане штраф за порушення п. 9.2.3 Рамкової угоди № FW2201.203 від 05.01.2011 у розмірі 179512,11 грн.; штраф за порушення п.п. 5.3.7, 5.3.8 Договору застави №126245 - ДЗ1 від 06.01.2011 у розмірі 225659,25 грн., штраф за порушення п. 4.2.1 Договору застави №126245-ДЗ1 від 06.01.2011 у розмірі 1128296,29 грн. з підстав невиконання означених умов договору з боку відповідача.

Суд вважає вказані вимоги такими, що також підлягають задоволенню враховуючи означене.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частин першої - третьої статті 6 вказаного Кодексу сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку

Стаття 217 Господарського кодексу України визначає види правових засобів відповідальності у сфері господарювання (господарські санкції) як заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки; такими засобами є: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), і, у разі його порушення настають правові наслідки встановлені договором або законом.

У разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штраф - господарську санкцію у вигляді грошової суми (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В якості підстав нарахування штрафу позивач посилається на невиконаня відповідачем за первісним позовом положень пунктів 9.2.3 Рамкової угоди щодо зобов'язань позичальника безпосередньо надавати кредиторові визначені ним достовірні інформацію і/чи документи у встановлені кредитором обсязі, формі та строк, а також фізичний доступ до оригіналів документів, предметів забезпечення, місця ведення позичальником діяльності, яка аналізувалась при укладенні кредитних договорів чи знаходження предметів забезпечення, якщо це потрібно для встановлення, перевірки і аналізу дійсного фінансового стану позичальника, стану забезпечення виконання умов договору, а також пункту 5.3.7 Договору застави №126245-ДЗ1 від 06.01.2011 щодо зобов'язання відповідача безперешкодно та невідкладно у встановлені заставодержателем обсязі, формі та строк надавати заставодержателю визначені ним достовірні інформацію і/чи документи щодо предмета застави, а також фізичний доступ до предмета застави, його місця знаходження, оригіналів документів на нього, 5.3.8 Договору застави, щодо застрахування на користь заставодержателя предмета застави на умовах та у строк, визначених заставодержателем, якщо це є умовою видачі кредитну або на вимогу заставодержателя у випадку порушення умов кредитних договорів чи /та Договору чи наявності ризику пошкодження та/чи загибелі предмета застави, а також 4.2.1 Договору застави №126245-ДЗ1 від 06.01.2011 про те, що у випадку порушення істотних умов Кредитних договорів чи договору, виникнення ризику пошкодження, знищення, погіршення стану, зникнення тощо предмета застави заставодержатель вправі обмежити або заборонити розпорядження та/чи володіння та/чи користування заставодавцем усіма чи частиною володіння та користування предметом застави з врахуванням обмежень та /чи заборон, що встановлені у відповідному повідомленні заставодержателя з моменту отримання такого повідомлення .

Зобов'язальні відносини в силу частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України, повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за Рамковою угодою, Договором про відкриття кредитної лінії та Договорами про надання траншу у повному обсязі, що підтверджується наявними у справі документами.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що предметом Ракової угоди є здійснення кредитування позичальника у межах лімітів умов кредитування у порядку і на умовах, визначених Рамковою угодою та кредитними договорами, на умовах виконання позичальником усіх умов, необхідних для отримання кредитів, своєчасного і належного погашення грошових зобов'язань, а також належного виконання усіх інших зобов'язань, передбачених Рамковою угодою та кредитними договорами .

При цьому пунктом 13 Договору про відкриття кредитної лінії та пунктом 7 Договорів про надання траншу, укладених сторонами на підставі та умовах Рамкової угоди, передбачено, що ці договори є невід'ємною частиною Рамкової угоди , умови якої вважаються умовами цих договорів і регламентують усі відносини між сторонами, що виникли на підставі цих договорів.

Доказів належного виконання положень пунктів 9.2.3 Рамкової угоди щодо зобов'язань позичальника безпосередньо надавати кредиторові визначені ним достовірні інформацію і/чи документи у встановлені кредитором обсязі, формі та строк, а також фізичний доступ до оригіналів документів, предметів забезпечення, місця ведення позичальником діяльності, яка аналізувалась при укладенні кредитних договорів чи знаходження предметів забезпечення, якщо це потрібно для встановлення, перевірки і аналізу дійсного фінансового стану позичальника, стану забезпечення виконання умов договору, пункту 5.3.7 Договору застави №126245-ДЗ1 від 06.01.2011 щодо зобов'язання відповідача безперешкодно та невідкладно у встановлені заставодержателем обсязі, формі та строк надавати заставодержателю визначені ним достовірні інформацію і/чи документи щодо предмета застави, а також фізичний доступ до предмета застави, його місця знаходження, оригіналів документів на нього; пункту 4.2.1 Договору застави №126245-ДЗ1 від 06.01.2011 про те, що у випадку порушення істотних умов Кредитних договорів чи договору, виникнення ризику пошкодження, знищення, погіршення стану, зникнення тощо предмета застави заставодержатель вправі обмежити або заборонити розпорядження та/чи володіння та/чи користування заставодавцем усіма чи частиною володіння та користування предметом застави з врахуванням обмежень та /чи заборон, що встановлені у відповідному повідомленні заставодержателя з моменту отримання такого повідомлення ; пункту 5.3.8 Договору застави, щодо застрахування на користь заставодержателя предмета застави на умовах та у строк, визначених заставодержателем, якщо це є умовою видачі кредитну або на вимогу заставодержателя у випадку порушення умов кредитних договорів чи /та Договору чи наявності ризику пошкодження та/чи загибелі предмета застави (п. 5.3.8), в той час як позивач вимагав застрахувати предмет застави на його повну вартість на користь позивача від пошкодження, знищення, втрати, псування чи іншого погіршення стану (т.1, арк.с. 52-54), відповідачем за первісним позовом суду не представлено.

Матеріали справи містять акти від 24.12.2012 про факт невиконання ТОВ «Промпродсервис» вимог ПАТ «ПроКредит Банк» вимог №1-2/12/2234/5 від 07.08.2012, №1-2/12/2234/1 від 07.08.2012, №1-2/12/3437 від 19.11.2012 стосовно надання необхідної інформації та виконання зобов'язань відповідачем.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З огляду на зазначене, суд вважає, що нарахування позивачем штрафів за невиконання вказаних умов договорів є обґрунтованим та вимоги позивача за первісним позовом в цей частині підлягають задоволенню судом.

При цьому судом не встановлено жодних фактичних обставин, які б являлись підставою для зменшення розміру штрафу в порядку статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

Відсутність у Рамковій угоді істотних умов, необхідних для такого виду договорів як кредитні договорі стало підставою для звернення позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом) до суду з вимогами про визнання Рамкової угоди недійсною, а також визнання Договору застави недійсним, оскільки він є договором, що забезпечує недійсне зобов'язання.

Суд вважає вимоги зустрічного позову такими, що не підлягають задоволенню з огляду на таке.

В пункті 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України.

Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 30.03.2012 № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" надаючи оцінку укладеному між сторонами у справі правочину на предмет його відповідності вимогам чинного на момент укладення законодавства, зокрема, вимогам Цивільного кодексу України, суд виходить з наступного.

При вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215, 1048 - 1052, 1054 - 1055). При вирішенні справ про визнання кредитного договору недійсним суди повинні враховувати роз'яснення, наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".

Суди повинні розмежовувати кредитний договір, який є недійсним у силу закону (нікчемний) або може бути визнаний таким у судовому порядку (оспорюваний) з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК, та кредитний договір, який є неукладеним (не відбувся), що не може бути визнаний недійсним, зокрема, у випадку, коли сторони в належній формі не досягли згоди щодо хоча б з однієї його істотної умови або зміст яких неможливо встановити виходячи з норм чинного законодавства (статті 536, 638, 1056-1 ЦК).

У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. При цьому, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави „Позика", якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Так позивачем за зустрічним позовом зазначено, що саме Рамкова угода не зобов'язує банк надати кредит, також не встановлено ані розміру кредитів, ані процентної ставки.

Судом встановлено, що пунктами 2.1 та 2.2 Рамкової угоди банк зобов'язався здійснювати кредитування позичальника в межах вказаних лімітів кредитування. Умови та порядок надання кредиту визначені сторонами у розділі 3 угоди, відсоткові ставки - розділом 4.

Крім того, п. 7 Договорів траншу та п. 1 та 13 Договору про відкриття кредитної лінії зазначено, що вони є невід'ємною частиною рамкової угоди, умови якої вважаються умовами цих договорів і регламентують всі відносини між сторонами, що виникли на підставі цих договорів.

Підписуючи Рамкову угоду та Кредитні договори Позичальник в розділі «Гарантії та підтвердження» підтвердив гарантував своє ознайомлення з умовами договорів та запевняв про повне та однакове з Кредитором розуміння.

Крім того, умови Рамкової угоди та договорів виконувались сторонами, тому у суду відсутні підстави вважати Рамкову угоду неукладеною та недійсною.

З положень статті 635 Цивільного кодексу України вбачається, що попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення. Договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором.

Однак, суд вважає, що укладена між сторонами Рамкова угода є документом, якій визначає принципову домовленість сторін про форми, напрями та умови співробітництва, які надалі втілені у конкретних договорах про відкриття кредитної лінії та надання траншів. На відміну від протоколу про наміри, який не породжує будь-яких прав, наслідків для сторін, що його підписали, Рамкова угода є різновидом цивільно-правової угоди і в узагальненому вигляді передбачає права, обов'язки та відповідальність суб'єктів угоди.

Як вже зазначалося, між Публічним акціонерним товариством "ПроКредит Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промпродсервис" на підставі Рамкової угоди, Договору про відкриття кредитної лінії та Договорів про надання траншу виникли зобов'язальні відносини, які повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Рамкової угоди, договорів та вимог чинного законодавства. При цьому, сторони домовилися, що укладені на підставі та умовах Рамкової угоди договори є її невід'ємною частиною.

Статтею 3 Закону України "Про заставу" визначено, що заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. При цьому застава має похідний характер від забезпеченого нею зобовязання.

Зміст договору застави повинен відповідати приписам ст. 12 Закону України "Про заставу", якими визначено, що у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобовязання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода. Опис предмета застави у договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо). Аналогічні положення наведено в ст. 584 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що Договір застави містить усі істотні умови, передбачені законодавством та забезпечує вимоги за чинною рамковою угодою з урахуванням конкретних кредитних договорів, які є її невід'ємною частиною.

За змістом положень 32-34 Господарського процесуального кодексу України позивач за зустрічним позовом при зверненні з позовом мав обґрунтувати свої вимоги поданими суду відповідними доказами, а відповідач за зустрічним позовом - спростувати таки доводи.

В даному випадку позивачем за зустрічним позовом до суду не надано доказів недійсності правочину - рамкової угоди, а також Договору застави, що забезпечує основне зобов'язання. Разом з цим, суд вважає, що доводи позивача за зустрічним позовом є необґрунтованими та суперечать діючому законодавству та матеріалам справи.

З огляду на викладене слід зазначити, що підстав для визнання недійсними рамкової угоди та договору застави у суду не має, у зв'язку з чим у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

З огляду на таке позовні вимоги первісного позову підлягають задоволенню, а саме стягненню з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом підлягає:

1) заборгованість за Договором про надання траншу №2201.42179/FW2201.203 від 06.01.2012 - 2248627,91 грн., з яких: капітал - 1780381,24 грн, проценти за графіком - 27299,18 грн., проценти за фактичне (неправомірне) користування простроченим капіталом 269579,39 грн., пеня - 171368,10 грн.;

2) заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №2201.41607/ FW2201.203 від 06.01.2011 у розмірі 7615024,97 грн., з яких: капітал - 6000000,00 грн., проценти - 161316,28 грн., проценти за фактичне користування (неправомірне) користування простроченим капіталом 869000,00 грн., пеня - 584708,69 грн.

3) штраф за порушення п. 9.2.3 Рамкової угоди № FW2201.203 від 05.01.2011 у розмірі 179512,11 грн.;

4) штраф за порушення п.п. 5.3.7, 5.3.8 Договору застави №126245 - ДЗ1 від 06.01.2011 у розмірі 225659,25 грн.

5) штраф за порушення п. 4.2.1 Договору застави №126245-ДЗ1 від 06.01.2011 у розмірі 1128296,29 грн.

Також суд вважає за необхідне задовольнити вимогу позивача за первісним позовом щодо звернення стягнення на товари в обороті, які є предметами застави Договором застави №126245-ДЗ1 від 06.01.2011 шляхом проведення публічних торгів за ціною, що буде визначена на підставі Закону України «Про виконавче провадження» для погашення заборгованості ТОВ «Продпромсервис» перед АТ «ПроКредитБанк» відповідно до договору про надання траншу №2201.41680/FW2201.203 від 10.01.2012 - у розмірі 1501848,66 грн, а саме: капітал - 1195224,50 грн, проценти за графіком - 25598,86 грн., проценти за фактичне користування простроченим капіталом - 165404,84 грн., пеня - 115620,46 грн.

Позовні вимоги зустрічного позову суд залишає без задоволення.

Відповідно до статі 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються відповідача за первісним позовом.

Керуючись статтями 49, 60, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1 . Вимоги первісного позову задовольнити.

2 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпродсервис» ( 99053, м. Севастополь, вул. Промислова,7, ідентифікаційний код 31075804) на користь Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" (03115, м. Київ, пр. Перемоги,107-А, ідентифікаційний код 21677333) заборгованість за Договором про надання траншу №2201.42179/FW2201.203 від 06.01.2012 - 2248627,91 грн., з яких: капітал - 1780381,24 грн, проценти за графіком - 27299,18 грн., проценти за фактичне (неправомірне) користування простроченим капіталом 269579,39 грн., пеня - 171368,10 грн.;

3 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпродсервис» (99053, м. Севастополь, вул. Промислова,7, ідентифікаційний код 31075804) на користь Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" (03115, м. Київ, пр. Перемоги,107-А, ідентифікаційний код 21677333) заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №2201.41607/ FW2201.203 від 06.01.2011 у розмірі 7615024,97 грн., з яких: капітал - 6000000,00 грн., проценти - 161316,28 грн., проценти за фактичне користування (неправомірне) користування простроченим капіталом 869000,00 грн., пеня - 584708,69 грн.

4 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпродсервис» (99053, м. Севастополь, вул. Промислова,7, ідентифікаційний код 31075804) на користь Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" (03115, м. Київ, пр. Перемоги,107-А, ідентифікаційний код 21677333) штраф за порушення п. 9.2.3 Рамкової угоди № FW2201.203 від 05.01.2011 у розмірі 179512,11 грн.; штраф за порушення п.п. 5.3.7, 5.3.8 Договору застави №126245 - ДЗ1 від 06.01.2011 у розмірі 225659,25 грн.; штраф за порушення п. 4.2.1 Договору застави №126245-ДЗ1 від 06.01.2011 у розмірі 1128296,29 грн.

5 . Звернути стягнення на товари в обороті, які є предметами застави Договором застави №126245-ДЗ1 від 06.01.2011 шляхом проведення публічних торгів за ціною, що буде визначена на підставі Закону України «Про виконавче провадження» для погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпродсервис» (99053, м. Севастополь, вул. Промислова,7, ідентифікаційний код 31075804) перед Публічним акціонерним товариством "ПроКредит Банк" (03115, м. Київ, пр. Перемоги,107-А, ідентифікаційний код 21677333) відповідно до договору про надання траншу №2201.41680/FW2201.203 від 10.01.2012 - у розмірі у розмірі 1501848,66 грн, а саме: капітал - 1195224,50 грн, проценти за графіком - 25598,86 грн., проценти за фактичне користування простроченим капіталом - 165404,84 грн., пеня - 115620,46 грн.

6 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпродсервис» (99053, м. Севастополь, вул. Промислова,7, ідентифікаційний код 31075804) на користь Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" (03115, м. Київ, пр. Перемоги,107-А, ідентифікаційний код 21677333) судовий збір у розмірі 68820,00 грн.

7 . У задоволенні вимог зустрічного позову відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.05.2013

Суддя підпис Погребняк О.С.

Згідно з оригіналом

помічник судді І.О. Кузьміна 23.05.2013