Постанова

від 01.07.2013 по справі 919/195/13-г

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2013 року Справа № 919/195/13-г

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Рибіної С.А.,

суддів Гоголя Ю.М.,

Дмитрієва В.Є.,

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився, Публічне акціонерне товариство "ПроКредит Банк";

відповідача - Михашула Є.І., представник, довіреність № б/н від 13.06.2013,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпродсервис" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Погребняк О.С.) від 21 травня 2013 року у справі № 919/195/13-г

за позовом Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" (пр. Перемоги, 107-А, Київ, 03115)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпродсервис" (вул. Промислова, 7, Севастополь, 99053)

про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет застави

за зустрічним позовом про визнання недійсними Рамкової угоди №FW2201.203 від 05.01.2011 та договору застави товарів в обороті №126245-ДЗ1 від 06.01.2011

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "ПроКредит Банк" звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпродсервис" про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет застави.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що відповідачем порушені зобов'язання за договорами: про надання траншу №2201.42179/FW2201.203 від 06.01.2012, про відкриття кредитної лінії №2201.41607/FW2201.203 від 06.01.2011 та за порушення Рамкової угоди №FW2201.203 від 05.01.2011 в частині сплати кредиту та процентів.

Позивач кілька разів звертався до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог.

Остаточно 15 квітня 2013 року Публічне акціонерне товариство "ПроКредит Банк" збільшило розмір позовних вимог, а саме: просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпродсервис" заборгованість за:

- Договором про надання траншу №2201.42179/FW2201.203 від 06.01.2012 - 2248627,91 грн., з яких: капітал - 1780381,24 грн., проценти за графіком - 27299,18 грн., проценти за фактичне (неправомірне) користування простроченим капіталом 269579,39 грн., пеня - 171368,10 грн.;

- договором про відкриття кредитної лінії №2201.41607/ FW2201.203 від 06.01.2011 у розмірі 7615024,97 грн., з яких: капітал - 6000000,00 грн., проценти - 161316,28 грн., проценти за фактичне (неправомірне) користування простроченим капіталом 869000,00 грн., пеня - 584708,69 грн.;

- штраф за порушення п. 9.2.3 Рамкової угоди № FW2201.203 від 05.01.2011 у розмірі 179512,11 грн.;

- штраф за порушення п.п. 5.3.7, 5.3.8 Договору застави №126245 - ДЗ1 від 06.01.2011 у розмірі 225659,25 грн.;

- штраф за порушення п. 4.2.1 Договору застави №126245-ДЗ1 від 06.01.2011 у розмірі 1128296,29 грн.;

та звернути стягнення на товари в обороті, які є предметами застави за Договором застави №126245-ДЗ1 від 06.01.2011, шляхом проведення публічних торгів за ціною, що буде визначена на підставі Закону України "Про виконавче провадження" для погашення заборгованості ТОВ "Продпромсервис" перед АТ "ПроКредитБанк", відповідно до договору про надання траншу №2201.41680/FW2201.203 від 10.01.2012 - у розмірі 1501848,66 грн., а саме: капітал - 1195224,50 грн., проценти за графіком - 25598,86 грн., проценти за фактичне користування простроченим капіталом - 165404,84 грн., пеня - 115620,46 грн.

При розгляді спору судом Товариство з обмеженою відповідальністю "Промпродсервис" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із зустрічною позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" про визнання недійсними Рамкової угоди №FW2201.203 від 05.01.2011 та договору застави товарів в обороті №126245-ДЗ1 від 06.01.2011.

Вимоги зустрічного позову обґрунтовані тим, що Рамкова угода не відповідає вимогам закону, оскільки не містить істотних умов, необхідних для договорів відповідного виду, і є протоколом про наміри, а договір застави забезпечує недійсне зобов'язання.

Рішенням господарського суду міста Севастополя (суддя Погребняк О.С.) від 21 травня 2013 року у справі № 919/195/13-г (з урахуванням ухвали господарського суду міста Севастополя від 30.05.2013 про виправлення описки) позовна заява Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпродсервис" про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет застави, задоволена: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпродсервис" на користь Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" заборгованість за договорами:

- про надання траншу №2201.42179/FW2201.203 від 06.01.2012 - 2285838,68 грн., з яких: капітал - 1780381,24 грн, проценти за графіком - 27299,18 грн., проценти за фактичне (неправомірне) користування простроченим капіталом 292328,71 грн., пеня - 185829,55 грн.;

- про відкриття кредитної лінії №2201.41607/ FW2201.203 від 06.01.2011 у розмірі 7737648,83 грн., з яких: капітал - 6000000,00 грн., проценти - 161316,28 грн., проценти за фактичне користування (неправомірне) користування простроченим капіталом 942333,33 грн., пеня - 633999,22 грн.;

- штраф за порушення п. 9.2.3 Рамкової угоди № FW2201.203 від 05.01.2011 у розмірі 179512,11 грн.; штраф за порушення п.п. 5.3.7, 5.3.8 Договору застави №126245 - ДЗ1 від 06.01.2011 у розмірі 225659,25 грн.; штраф за порушення п. 4.2.1 Договору застави №126245-ДЗ1 від 06.01.2011 у розмірі 1128296,29 грн.

- звернено стягнення на товари в обороті, які є предметами застави за Договором застави №126245-ДЗ1 від 06.01.2011 шляхом проведення публічних торгів за ціною, що буде визначена на підставі Закону України "Про виконавче провадження" для погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпродсервис" перед Публічним акціонерним товариством "ПроКредит Банк" відповідно до договору про надання траншу №2201.41680/FW2201.203 від 10.01.2012 - у розмірі у розмірі 1525559,54 грн, а саме: капітал - 1195224,50 грн., проценти за графіком - 25598,86 грн., проценти за фактичне користування простроченим капіталом - 179349,13 грн., пеня - 125387,05 грн.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Приймаючи таке рішення, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що за первісним позовом відповідачем були порушені умови кредитного договору щодо сплати основного боргу, процентів за користування кредитом, у зв'язку з чим у нього виникла прострочена заборгованість, на яку позивачем нараховані санкції за порушення зобов`язань. Суд також дійшов висновку, що зустрічний позов не підлягає задоволенню, оскільки укладені договори та Рамкова угода відповідають нормам чинного законодавства та виконувались сторонами.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпродсервис" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду в частині стягнення штрафу в сумі 179512,11 грн. та відмові у задоволенні зустрічного позову. В цій частині прийняти нове рішення про задоволення зустрічного позову та відмову у стягненні штрафу в розмірі 179512,11 грн.

Підставою для скасування зазначеного судового акту заявник апеляційної скарги вважає неповне з`ясування судом першої інстанції усіх обставин справи, що призвело до помилкових висновків та невірного застосування норм матеріального права.

Свої доводи заявник апеляційної скарги обґрунтовує тим, що господарським судом першої інстанції не було враховано, що всупереч статтям 1054-1055 Цивільного кодексу України Рамкова угода не зобов`язує банк надати кредит. Відповідач зазначає, що Рамковою угодою не встановлено розміру кредиту та процентну ставку, тому сторони не можуть вимагати її виконання. Заявник апеляційної скарги звертає увагу суду на те, що, оскільки суд не погодився з відповідачем щодо визнання Рамкової угоди недійсною, тому її слід вважати договором про наміри, який теж не породжує для сторін певних прав та обов`язків, відтак відсутні підстави для стягнення з відповідача штрафних санкцій. Крім того, відповідач вказує на те, що оскільки Рамкова угода є недійсною, тому і договір застави теж є недійсним.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 червня 2013 року апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпродсервис" прийнята до провадження колегією у складі: головуючого судді Рибної С.А., суддів Гоголя Ю.М., Дмитрієва В.Є. та призначена до розгляду.

Позивач явку представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до приписів чинного законодавства, про причини неявки суд не повідомив. До початку судового засідання надав суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін та розглянути справу за його відсутності.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги у повному обсязі та наполягав на її задоволенні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, судова колегія вважає, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги відсутні.

На підставі вищевикладеного, судова колегія визнала можливим розглянути апеляційну скаргу у відсутності позивача, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

05 січня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промпродсервис" (позичальник) та Публічним акціонерним товариством "ПроКредит Банк" (кредитор) було укладено Рамкову угоду №FW2201.203, відповідно до якої кредитор зобов'язався здійсніть кредитування позичальника у межах лімітів (15000000 грн. зі строком кредитування 120 місяців) у порядку і на умовах, визначених угодою та кредитними договорами, а позичальник зобов'язався належно виконати усі умови, необхідні для отримання кредитів, своєчасно і належно здійснювати погашення грошових зобов'язань, а також належно виконувати усі інші зобов'язання, передбачені угодою та кредитними договорами (далі - Рамкова угода).

Пунктом п.2.2 Рамкової угоди встановлений, зокрема максимальний розмір процентів, який складає 40% річних.

Відповідно до п. 3.5 Рамкової угоди кредит вважається виданим з моменту списання суми кредиту з відповідного рахунку кредитора з метою видачі кредиту, а при видачі овердрафту - з моменту виникнення дебетового сальдо поточного рахунку позичальника.

Розділом 4 Рамкової угоди сторони визначили розмір, нарахування та порядок сплати процентів.

Розділом 5 Рамкової угоди сторони визначили умови забезпечення кредиту, відповідно до яких сторони оформлюють договори забезпечення, які повністю забезпечують виконання зобов'язань позичальника, що виникають з угоди та усіх кредитних договорів, які укладені та/чи будуть укладені в майбутньому на підставі угоди. Сторони погодилися, що встановлене забезпечення одночасно може забезпечувати виконання зобов'язань позичальника та чи інших осіб, що випливають з інших рамкових угод та кредитних договорів, які є діючими або можуть бути укладені у майбутньому, про що вказується у Договорах забезпечення чи вносяться до них відповідні зміни.

Згідно п. 7.1 Рамкової угоди погашення грошових зобов'язань здійснюється у строк, порядку, черговості та розмірі, встановлені угодою та кредитними договорами шляхом зарахування коштів на визначений кредитором рахунок. Строк виконання зобов'язань по сплаті процентів, неустойки, комісій, витрат, пов'язаних з укладенням, виконанням, припиненням Договорів та погашенням заборгованості вважається таким, що настав з моменту їх нарахування.

Розділом 8 Рамкової угоди сторони передбачили умови дострокового погашення кредиту.

Відповідно до п. 10.2 Угоди при порушенні встановлених договорами строків погашення грошових зобов'язань позичальник сплачує штрафну пеню у розмірі 0,5% від суми непогашеної заборгованості але не менш ніж 15 грн. у еквіваленті валюти кредиту за кожний календарний день прострочення, включаючи день повного погашення заборгованості. Починаючи з 31 календарного дня прострочення, вказаний розмір пені збільшується до 1% за умови подання кредитором відповідного повідомлення позичальнику про таке збільшення. Розмір пені не може бути збільшено, якщо погашено не менш ніж 80% усього боргу чи щомісячно погашається не менш ніж 30% суми заборгованості.

При порушенні п. 5.4, 9.2.3, 9.2.5, 9.2.7, 9.2.9 Рамкової угоди позичальник сплачує кредитору штраф у розмірі 2% від суми загального залишку кредиту за Кредитними договорами на дату вчинення порушення за кожен випадок порушення (п. 10.3).

Кредитор вправі відмінити чи зменшити розмір неустойки, яка підлягає нарахуванню та сплаті.

Рамкова угода набирає чинності з моменту її підписання двома уповноваженими особами кредитора і позичальником, угода укладена на строк дії ліміту строку кредитування, встановленого п. 2.2 Угоди (п. 11.1-11.2 Рамкової угоди).

06 січня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промпродсервис" (позичальник) та Публічним акціонерним товариством "ПроКредит Банк" (кредитор) укладено Договір про відкриття кредитної лінії №2201.41607/FW2201.203 (далі - Договір відкриття кредитної лінії), відповідно до якого кредитор на підставі та на умовах Рамкової угоди та цього Договору відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію (кредитна лінія), в межах та на умовах якої зобов'язався надавати позичальнику кредит для поповнення обігових коштів у дні, сумі (8000000 грн.), валюті (гривня) та на строк (06.01.2011 по 06.01.2012), визначені позичальником, а позичальник зобов'язується належно виконувати усі умови, необхідні для отримання кредиту, своєчасно та належно здійснювати погашення кредиту (не пізніше дати закінчення дії ліміту останнього періоду, вказаного в п. 2.1 Договору про відкриття кредитної лінії) та виконувати інші зобов'язання, передбачені Рамковою угодою та цим Договором (а.с. 17-18, т.1).

Погашення процентів здійснюється в перший банківський день кожного календарного місяця користування кредитом, а у випадку повного погашення кредиту - у день повного погашення (п. 7 Договору про відкриття кредитної лінії).

Згідно п. 14 Договір про відкриття кредитної лінії набуває чинності з дати його підписання та діє до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань та реалізації прав за цим договором.

10 січня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промпродсервис" (позичальник) та Публічним акціонерним товариством "ПроКредит Банк" (кредитор) укладено Договір про надання траншу №2201.41680/FW2201.203 (далі - Договір про надання траншу), відповідно до якого кредитор на підставі та на умовах Рамкової угоди та цього Договору зобов'язався надати позичальнику кредит, який складає 2000000 грн. зі строком кредитування - 36 місяців від дати видачі кредиту включно, проценти - 18% річних, виходячи з 360 календарних днів у році, а позичальник зобов'язався належно виконати усі умови, необхідні для його отримання, належно здійснювати погашення грошових зобов'язань та виконання усіх інших зобов'язань, передбачених Рамковою угодою та цим Договором (а.с. 19-20, т.1).

Відповідно до п. 2. Договору про надання траншу проценти діють з моменту укладення договору і до моменту їх зміни відповідно до наступних правил: кожного 05 січня кожного року протягом усього строку дії цього договору розмір процентів за користування кредитом, виданим на підставі Договору змінюється і встановлюється у розмірі, що визначається за формулою: проценти = депозитна ставка + 5%.

Відповідно до п. 3 Договору про надання траншу, кредит видається у дату, вказану в графіку повернення кредиту і сплати процентів (траншей), що є додатком №1 до цього Договору за умови сплати комісії за видачу кредиту.

Договір про надання траншу набуває чинності з дати його підписання та діє до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань та реалізації прав за цим договором (п.8).

06 лютого 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промпродсервис" (позичальник) та Публічним акціонерним товариством "ПроКредит Банк" (кредитор) укладено Договір про надання траншу № 2201.42179/FW2201.203 (далі - Договір про надання траншу), відповідно до якого кредитор на підставі та на умовах Рамкової угоди та цього Договору зобов'язався надати позичальнику кредит, який складає 2000000 грн. зі строком кредитування - 24 місяців від дати видачі кредиту включно, проценти - 23% річних, виходячи з 360 календарних днів у році, а позичальник зобов'язався належно виконати усі умови, необхідні для його отримання, належно здійснювати погашення грошових зобов'язань та виконання усіх інших зобов'язань, передбачених Рамковою угодою та цим Договором (а.с. 21-22, т.1).

Відповідно до п. 2. Договору про надання траншу проценти діють з моменту укладення договору і до моменту їх зміни відповідно до наступних правил: кожні 12 місяців , починаючи з моменту укладення договору та протягом усього строку дії цього договору розмір процентів за користування кредитом, виданим на підставі Договору змінюється і встановлюється у розмірі, що визначається за формулою: проценти = депозитна ставка + 5%.

Відповідно до п. 3 Договору про надання траншу, кредит видається у дату, вказану в графіку повернення кредиту і сплати процентів (траншей), що є додатком №1 до цього Договору за умови сплати комісії за видачу кредиту.

Договір про надання траншу набуває чинності з дати його підписання та діє до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань та реалізації прав за цим договором (п.8).

06 січня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промпродсервис" (заставодавець) та Публічним акціонерним товариством "ПроКредит Банк" (заставодержатель) укладено Договір застави товарів в обороті №126245-ДЗ1, відповідно до якого для забезпечення повного виконання основних зобов'язань та вимог заставодержателя, заставодавець передав у заставу предмет застави, визначений п. 2.2 Договору застави - товари в обороті, що належать заставодавцю на праві власності, загальною заставною вартістю - 2256592,58 грн. (далі - Договір застави), (а.с. 46-48, т.1).

Відповідно до п. 3.1-3.2 Договору застави право застави на предмет застави виникає з моменту укладення договору та у повному обсязі діє до моменту припинення його дії. Заставою забезпечується виконання усіх основних зобов'язань та вимог заставодержателя, а також вимог, які відповідно до законодавства можуть бути задоволені за рахунок предмета застави.

Згідно з п. 3.3 Договору застави розмір основних зобов'язань визначається відповідно до кредитних договорів. При цьому розмір основних зобов'язань, що виникають з Рамкової угоди і укладених на її підставі Кредитних договорів, визначається з врахуванням усіх існуючих та майбутніх кредитів, виданих в межах лімітів умов кредитування, що на момент укладення договору становлять: ліміт суми кредитування - еквівалент 25000000 грн., ліміт строку кредитування - до 05.01.2021 року, максимальний розмір відсотків - 40%.

Відповідно до п. 4.2.1 Договору застави заставодержатель вправі обмежити або заборонити розпорядження та/чи володіння та/чи користування заставодавцем усіма чи частиною володіння та користування предметом застави з врахуванням обмежень та /чи заборон, що встановлені у відповідному повідомленні заставодержателя з моменту отримання такого повідомлення.

Розділом 6 Договору застави сторони встановили порядок та умови стягнення на предмет застави, відповідно до якого заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у випадку, зокрема, порушення позичальником або заставодавецем умов договорів, укладених із заставодержателем за його вибором шляхом продажу предмета застави на підставі договору купівлі-продажу, набуття права власності на предмет застави, реалізація предмета застави згідно з рішенням суду, звернення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Відповідно до п. 7.1 при порушенні зобов'язань, встановлених п. 4.1.2-4.1.8, 4.2, 5.3, 6.4 Договору заставодавець сплачує штраф у розмірі 10% від загальної заставної вартості предмета застави за кожен випадок такого порушення.

Договір набуває чинності з моменту його укладення і діє протягом усього часу дії ліміту строку кредитування та до моменту який наступить пізніше: припинення дії Рамкової угоди, належного виконання основних зобов'язань, задоволення вимог заставодержателя (п. 8.1).

Відповідно до п. 8.3.3 Договору істотними умовами договору є лише ті умови, які прямо визначені законодавством. Усі інші умови Договору не є істотними і сторони підтверджують, що визнання їх недійсними не означає недосягнення згоди з усіх істотних умов Договору і не може бути підставою для визнання усього договору недійсним (неукладеним).

Факт видачі банком кредиту Товариству з обмеженою відповідальністю "Промпродсервис" підтверджується меморіальними ордерами від 06.01.2012 та 10.01.2011 на загальну суму 3960000,00 грн. (а.с. 29-30, т.1).

07 серпня 2012 року банк звернувся до позичальника з вимогою про повне дострокове погашення кредиту у зв'язку з простроченням виконання зобов'язань за Договором про відкриття кредитної лінії № 2201.41607/FW2201.2003 від 06.01.2011 та просив сплатити суму заборгованості за процентами з урахуванням пені та повне дострокове погашення кредиту за договорами про відкриття кредитної лінії №2201.41607/FW2201.203 від 06.01.2011, Договору про надання траншу №2201.41680/FW2201.2003 від 10.01.2012, Договору про надання траншу №2201.42179/FW2201.203 від 06.01.2012 (а.с.23-24, т.1).

07 серпня 2012 року банк направив на адресу заставодавця (відповідача за первісним позовом) повідомлення про виникнення заборгованості та звернення стягнення на предмети застави у зв'язку з порушенням умов кредитних договорів та простроченням виконання грошових зобов'язань перед банком за Договором про відкриття кредитної лінії №2201.41607/FW 2201.203 від 06.01.2011 на загальну суму 6135282,44 грн., за Договором про надання траншу №2201.41680/FW 2201.203 від 10.01.2012 на суму 1214746,50 грн., за Договором про надання траншу №2201.42179/FW 2201.203 від 06.01.2012 на суму 1797443,23 грн. (а.с. 49-51, т.1).

19 листопада 2012 року банк надіслав на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпродсервис" повторне повідомлення про виникнення заборгованості та звернення стягнення на предмети застави з вимогою не пізніше 07.12.2012 сплатити банку штрафи за порушення умов договору застави у розмірі 1128296,29 грн. та 225659,25 грн. (а.с.52, т.1).

Вищевказані вимоги залишені Товариством з обмеженою відповідальністю "Промпродсервис" без реагування.

Вищевикладене стало підставою для звернення позивача до суду із вимогами про сплату основного зобов`язання, процентів за користування кредитом та нарахованих санкцій за порушення зобов`язань.

Господарський суд Автономної Республіки Крим позовні вимоги задовольнив повністю.

Зустрічні позовні вимоги про визнання Рамкової угоди та договору застави недійсними, відмову у стягненні штрафу, суд відхилив.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, дотримання ним норм процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції у зв`язку з наступним.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод); з інших юридичних фактів, а також безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі Рамкової угоди №FW2201.203 від 05.01.2011, договорів про надання траншу № 2201.42680/FW2201.203 від 10.01.2011 та №2201.42179/FW2201.203 від 06.01.2012, договору про відкриття кредитної лінії №2201.41607/ FW2201.203 від 06.01.2011 та договору застави №126245-ДЗ1 від 06.01.2011.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За приписами статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та

справедливості (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник при укладенні кредитного договору зобов`язується не тільки повернути кредит, а також сплатити проценти.

З матеріалів справи вбачається, що за умовами Рамкової угоди, договорів про надання траншу № 2201.42680/FW2201.203 від 10.01.2011 та №2201.42179/FW2201.203 від 06.01.2012, договору про відкриття кредитної лінії №2201.41607/ FW2201.203 від 06.01.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю "Промпродсервис" взяло на себе обов'язок належно виконати усі умови, необхідні для отримання кредитів, своєчасно і належно здійснювати погашення грошових зобов'язань, а також належно виконувати усі інші зобов'язання, передбачені Угодою та Кредитними договорами, однак всупереч умовам усіх укладених між сторонами договорів, відповідач свої зобов`язання щодо своєчасного та у повному обсязі повернення кредиту не виконав, доказів протилежного, ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надав, відтак висновки суду про стягнення з відповідача суми кредиту за первісним позовом, правомірно задоволені судом першої інстанції.

Факт неналежного виконання відповідачем зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом встановлений судами першої та апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи.

Оскільки сплата процентів за користування кредитом та неправомірне користування простроченим кредитом передбачена п.4.1, 4.4 Рамкової угоди та п. 1 договорів про надання траншу № 2201.42680/FW2201.203 від 10.01.2011 та №2201.42179/FW2201.203 від 06.01.2012, договору про відкриття кредитної лінії №2201.41607/ FW2201.203 від 06.01.2011, та відповідач не надав доказів її оплати у встановленому угодою порядку та строки, судова колегія визнає вірним висновок суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом та проценти за неправомірне користування простроченим кредитом в сумі, яку нарахував позивач. Розрахунок перевірений судовою колегією та є вірним.

Позивач також просить стягнути відповідача нараховані санкції за порушення зобов`язань у вигляді пені.

Частиною першою статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до п. 10.2, 10.4 Рамкової угоди, п. 1 договорів про надання траншу № 2201.42680/FW2201.203 від 10.01.2011 та №2201.42179/FW2201.203 від 06.01.2012, договору про відкриття кредитної лінії №2201.41607/ FW2201.203 від 06.01.2011 при порушенні встановлених договорами строків погашення грошових зобов'язань позичальник сплачує штрафну пеню у розмірі 0,5% від суми непогашеної заборгованості але не менш ніж 15 грн. у еквіваленті валюти кредиту за кожний календарний день прострочення, включаючи день повного погашення заборгованості. Починаючи з 31 календарного дня прострочення, вказаний розмір пені збільшується до 1% за умови подання кредитором відповідного повідомлення позичальнику про таке збільшення.

Нарахування та сплата пені проводиться за весь час існування заборгованості, без застосування встановлених законодавством обмежувальних строків та припиняється в день повного погашення заборгованості.

Судова колегія зазначає, що санкція у вигляді пені передбачена умовами укладеної між сторонами Рамкової угоди і її розмір відповідає розміру, встановленому діючим законодавством. Судова колегія вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми пені, яка нарахована позивачем (розрахунок перевірений судовою колегією та є вірним), правомірно задоволена судом першої інстанції.

Таким чином, задоволення судом першої інстанції позовних вимог про стягнення з відповідача суми заборгованості по кредиту, процентів за користування, процентів за неправомірне користування простроченим кредитом та пені, які нараховані позивачем (розрахунки перевірені судовою колегією та є вірними), є правомірним та обгрунтованим.

Позивач також просить звернути стягнення на товари в обороті які є предметами застави за Договором застави №126245-ДЗ1 від 06.01.2011 для погашення заборгованості за Договором про надання траншу №2201.41680/FW2201.203 від 10.01.2012 - у розмірі 1501848,66 грн., а саме: капітал - 1195224,50 грн., проценти за графіком - 25598,86 грн., проценти за фактичне користування простроченим капіталом - 165404,84 грн., пеня - 115620,46 грн.

Судом першої інстанції вказана вимога задоволена у повному обсязі. Судова колегія погоджується з вищезазначеним висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 589 Цивільного кодексу України та статті 19 Закону України "Про заставу" у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно статті 20 Закону України "Про заставу" звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

З матеріалів справи вбачається, що 28 грудня 2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Багрій А.О., на підставі статті 87 Закону України "Про нотаріат", було вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на рухоме майно, а саме: транспортний засіб: фургон малотоннажний - В, марка МЖ, модель 2717-230, 2004 р.в; транспортний засіб: легковий універсал - В, марка ВАЗ, модель 21043, 2006 р.в., яке належить на праві власності Приватному підприємству "Царь-риба" та на підставі Договору застави рухомого майна від 05.01.2011 передане в заставу Публічному акціонерному товариству "ПроКредит Банк", з метою забезпечення виконання договорів: Рамкової угоди №FW2201.203 від 05.01.2011, Договору про відкриття кредитної лінії №2201.41607/FW2201.203 від 06.01.2011, договору про надання траншу №2201.42179/FW2201.203 від 06.01.2012, які укладені між Публічним акціонерним товариством "ПроКредит Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промпродсервис".

За рахунок коштів, отриманих від реалізації рухомого майна передбачається задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" у розмірі 1375482,04 грн. шляхом перерахування їх на рахунок стягувача.

Постановою Відділу державної виконавчої служби Гагарінського районного управління юстиції у місті Севастополі від 04.02.2013 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису №975 від 28.12.2012.

13 грудня 2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Багрій А.О., на підставі статті 87 Закону України "Про нотаріат", було вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме: комплекс будинків, будівель та споруд, загальною площею 2909,8 кв.м, що розташований за адресою: м. Севастополь, вул. Промислова, 7, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Белизна" та було передано в іпотеку Публічному акціонерному товариству "ПроКредитБАнк" на підставі договору іпотеки.

За рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, передачається задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства "ПроКредитБанк" в сумі 10264228,58 грн.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про відкриття виконавчого провадження від 14.03.2013 (ВВП№37045714) було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису №946 від 30.12.2012 виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме: комплекс будівель та споруд, загальною площею 2909,8 кв.м, що розташований за адресою: м. Севастополь, вул. Промислова, 7.

Відповідно до статті 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Наявність виконавчого напису нотаріуса, вчиненого за невиконання кредитного договору, за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання, не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання процентів за користування кредитом і пені, передбачених договором за несвоєчасну сплату кредиту.

У разі звернення кредитодавця до суду після вчинення виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки з вимогою про стягнення кредитної заборгованості суд має з'ясувати питання про виконання виконавчого напису і з урахуванням цього вирішити спір на підставі чинного законодавства та умов кредитного договору.

Відповідач судам першої та апеляційної інстанції доказів належного виконання взятих на себе зобов`язань зі сплати кредиту та грошових сум в межах виконавчого провадження не надав, відтак висновки суду про задоволення позову в частині звернення стягнення на товари в обороті, які є предметами застави за Договором застави №126245-Д31 від 06.01.2011 шляхом проведення публічних торгів за ціною, що буде визначена на підставі Закону "Про виконавче провадження" для погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпродсервис" перед Публічним акціонерним товариством "ПроКредит Банк" відповідно до договору про надання траншу №2201.41680/FW2201.203 від 10.01.2012, є законними та обгрунтованими.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф за порушення положень Рамкової угоди.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Згідно частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Оскільки сплата штрафу за порушення вказаних пунктів передбачена умовами Рамкової угоди та кредитних договір, враховуючи відсутність обставин щодо зменшення розміру штрафу та доказів його оплати у встановленому Рамковою угодою та кредитними договорами порядку та строки, судова колегія визнає вірним висновок суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі, який нарахований позивачем. Розрахунок перевірений судовою колегією та є вірним.

Відсутність у Рамковій угоді істотних умов, необхідних для такого виду договорів як кредитні договорі стало підставою для звернення позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом) до суду з вимогами про визнання Рамкової угоди недійсною, а також визнання Договору застави недійсним, оскільки він є договором, що забезпечує недійсне зобов'язання.

Суд у задоволенні зустрічного позову відмовив, оскільки дійшов висновку про те, що укладені договори та Рамкова угода відповідають нормам чинного законодавства та виконувались сторонами.

Судова колегія дійшла висновку про законність та обгрунтованість рішення суду в цій частині, а заперечення відповідача такими, що не підлягають врахуванню, виходячи з наступного.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Нормами статті 180 Господарського кодексу України встановлені вимоги до змісту господарського договору та його істотних умов та визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Тобто, умови договору можуть узгоджуватись сторонами за вільним волевиявленням або прийматися як обов`язкові відповідно до законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У відповідності до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. При цьому, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави „Позика", якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Пунктами 2.1 та 2.2 Рамкової угоди банк зобов'язався здійснювати кредитування позичальника в межах вказаних лімітів кредитування в порядку та на умовах, визначених сторонами у розділах 3, 4 Рамкової угоди.

Умовами Договорів траншу та Договору про відкриття кредитної лінії зазначено, що вони є невід'ємною частиною Рамкової угоди, умови якої вважаються умовами цих договорів і регламентують всі відносини між сторонами, що виникли на підставі цих договорів.

Підписуючи Рамкову угоду та Кредитні договори позичальник в розділі "Гарантії та підтвердження" підтвердив своє ознайомлення з умовами договорів та зазначив про повне та однакове з кредитором розуміння.

На підставі вищевикладеного, судова колегія визнала вірним рішення суду в частині відмови у задоволенні вимоги про визнання недійсною Рамкової угоди.

Дослідивши доводи заявника, які викладені в апеляційній скарзі, судова колегія не приймає їх до уваги з підстав, викладених вище.

Щодо доводу заявника апеляційної скарги про те, Рамкова угода є попереднім договором, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до статті 635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення. Договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором.

Судова колегія дійшла висновку, що Рамкова угода №FW2201.203 від 05.01.2011 є документом, якій не тільки визначає принципову домовленість сторін про форми, напрями та умови співробітництва, які надалі втілені у конкретних договорах про відкриття кредитної лінії та надання траншів. На відміну від протоколу про наміри, який не породжує будь-яких прав, наслідків для сторін, що його підписали, Рамкова угода є різновидом цивільно-правової угоди і в узагальненому вигляді передбачає права, обов'язки та відповідальність суб'єктів угоди.

На підставі Рамкової угоди, Договору про відкриття кредитної лінії та Договорів про надання траншу виникли зобов'язальні відносини, які повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Рамкової угоди, договорів та вимог чинного законодавства. При цьому, сторони домовилися, що укладені на підставі та умовах Рамкової угоди договори є її невід'ємною частиною.

Таким чином, підстави для визнання Рамкової угоди недійсною відсутні. Відтак, відсутні і підстави для відмови у стягненні штрафу, нарахованих на підставі умов цієї угоди.

Одним з основних доводів заявник апеляційної скарги є те, що оскільки Рамкова угода не породжує ніяких прав та обов`язків для сторін, тому договір застави, є недійсним.

Вказаний довід не приймається судовою колегією до уваги з наступних підстав.

Відповідно до статті 584 Цивільного кодексу України, статей 3, 12 Закону України "Про заставу" заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. При цьому застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов`язання. У договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода. Опис предмета застави у договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо).

Судовою колегією встановлено, що Договір застави містить усі істотні умови, передбачені законодавством та забезпечує вимоги за чинною Рамковою угодою з урахуванням конкретних кредитних договорів, які є її невід'ємною частиною.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що Рамкова угода № FW2201/203 від 05 січня 2011 року сама по собі не є підставою для виникнення зобов'язань. Дійсно, відповідно до п. 3.1 Рамкової угоди сторони передбачили, що для видачі кредиту є необхідним дотримання низки умов (п.п. 3.1.1-3.1.7), серед яких є укладення власне кредитного договору (п. 3.1.6). Тобто, шляхом підписання Рамкової угоди сторони заздалегідь погодили другорядні умови кредитних договорів, які вони мали намір укласти у майбутньому. Проте, Рамкова угода не містить істотних умов, через що саме по собі підписання її сторонами не призвело до укладення між ними будь-якого обов'язкового до виконання договору.

Однак, відповідно до п. 13 Договору про відкриття кредитної лінії № 2201.41607/FW2201.203 від 06 січня 2011 року сторони домовилися, що „даний договір є невід'ємною частиною Рамкової угоди, умови якої вважаються умовами цього договору і регламентують усі відносини між сторонами, що виникли на підставі цього договору". Аналогічний зміст мають п. 7 договору про надання траншу № 2201.41680/FW2201.203 від 10 січня 2011 року та п. 7 договору про надання траншу № 2201.42179/FW2201/203 від 06 січня 2012 року. Зазначені кредитні договори містять всі істотні умови, які є необхідними для договорів даного виду.

Тобто, з дати укладення кожного з кредитних договорів (договору про відкриття кредитної лінії № 2201.41607/FW2201.203 від 06 січня 2011 року, договору про надання траншу № 2201.41680/FW2201.203 від 10 січня 2011 року, договору про надання траншу № 2201.42179/FW2201/203 від 06 січня 2012 року) Рамкова угода № FW2201/203 від 05 січня 2011 року набувала чинності як частина цих кредитних договорів.

Та обставина, що до укладення договору про відкриття кредитної лінії № 2201.41607/FW2201.203 від 06 січня 2011 року Рамкова угода № FW2201/203 від 05 січня 2011 року залишалася нечинною, не має значення для правильного вирішення цієї справи, оскільки відповідно до ст. 3 Закону України "Про заставу" заставою може бути забезпечена майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Відповідно до ч.2 ст. З Закону України "Про заставу" застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог.

Оскільки договором застави товарів в обороті № 126245-ДЗ1 від 06 січня 2011 року було забезпечено дійсну майбутню вимогу, що не суперечить законодавству України, та сторонами було погоджено розмір забезпечення заставою таких вимог, підстав для визнання цього договору недійсним судова колегія також не вбачає.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі та поясненнях позивача, відхиляються судовою колегією, оскільки не підтверджені матеріалами справи та належними доказами в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України, зводяться до довільного тлумачення скаржником норм законодавства та не спростовують законних і обґрунтованих висновків господарського суду першої інстанції.

За таких обставин, судова колегія визнала вірним висновок суду про повне задоволення позовних вимог первісного позову, та відмову у задоволенні зустрічного позову.

На підставі вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку, що місцевим господарським судом правильно встановлені та досліджені всі обставини справи, права та обов'язки сторін, рішення винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права України. Таким чином, оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпродсервис" задоволенню не підлягає.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 частини першої статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпродсервис" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 21 травня 2013 року у справі № 919/195/13-г залишити без змін.

Головуючий суддя С.А. Рибіна

Судді Ю.М. Гоголь

В.Є. Дмитрієв

Розсилка:

1. Публічне акціонерне товариство "ПроКредит Банк" (пр. Перемоги, 107-А, Київ, 03115).

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Промпродсервис" (вул. Промислова, 7, Севастополь, 99053).