Рішення

від 05.04.2013 по справі 20/115-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" квітня 2013 р. Справа № 20/115-10

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства «Красилівський агрегатний завод»

до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

про стягнення 114612,00 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача: Глухов А.В. (довіреність № 18.1888 від 12.12.2012 р.)

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність № 7 від 04.03.2013 р.)

Обставини справи:

У 2010 році державне підприємство «Красилівський агрегатний завод» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 114612,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог ДП «Красилівський агрегатний завод» посилось на укладення з відповідачем договору комісії № 28-205 від 09.08.2006 р., згідно якого позивач доручає, а СПД-ФО ОСОБА_1 зобов'язується за дорученням комітента за винагороду укладати для ДП «Красилівський агрегатний завод» від свого імені договір (або кілька договорів) із продажу товарів та здійснювати реалізацію за цінами, не нижчими від цін, обумовлених сторонами в додатках до даного договору. Позивачем було поставлено СПД-ФО ОСОБА_1 продукції на загальну суму 290074,50 грн., яка була частково оплачена відповідачем, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 114612,00 грн. основного боргу, а також відшкодувати 1146,12 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.08.2010 р. було порушено провадження у справі № 20/115-10 за вказаним позовом.

17.09.2010 р. у судовому засіданні представником відповідача було надано відзив на позовну заяву б/н від 16.09.2010 р., відповідно до якого СПД-ФО ОСОБА_1 зазначила, що позовні вимоги ДП «Красилівський агрегатний завод» є безпідставними, що відповідач у зазначені період ніяких операцій з продукцією позивача не здійснювала та розрахунків з ним не проводила, у зв'язку з чим просить суд у позові ДП «Красилівський агрегатний завод» про стягнення 114612,00 грн. відмовити.

Крім того, 17.09.2010 р. у судовому засіданні представник відповідача заперечував факт підписання СПД-ФО ОСОБА_1 видаткових накладних, на підставі яких, за твердженням позивача, було поставлено останній продукцію на загальну суму 290074,50 грн.

У зв'язку з викладеним ухвалою господарського суду Київської області від 17.09.2010 р. у даній справі було призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. На розгляд експертів було винесено наступне питання: чи виконано підпис на накладних № 817 від 29.10.2007 р. та № 697 від 28.09.2007 р. в графі «одержав» суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 чи іншою особою?

Одночасно провадження у справі було зупинено на підставі приписів статті 79 ГПК України.

01.02.2011 р. до господарського суду Київської області з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз повернулися матеріали справи № 20/115-10 з висновком судово-почеркознавчої експертизи № 8869/10-11 від 18.01.2011 р., відповідно до якого було встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 в графі «одержав» на накладних на передачу на комісію № 817 від 29.10.2007 р. та № 697 від 28.09.2007 р. виконано не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.02.2011 р. провадження у справі було поновлено.

22.03.2011 р. у судовому засіданні представник позивача надав суду пояснення № 18-264 від 03.03.2011 р., відповідно до яких позивач зазначив, що заперечення відповідача та висновок експерта, згідно з якими на накладних № 697 від 28.09.2007 р. та № 817 від 29.10.2007 р. підписи від імені ОСОБА_1 в графі «одержав» виконано не ОСОБА_1, не дають підстави вважати, що факт поставки продукції не відбувся, оскільки на зазначених накладних є відбиток печатки відповідача, про що відповідач не заперечує. При цьому позивач зазначає, що доводи відповідача, що відбитки печатки було проставлено на видаткових накладних без її відома, не можуть братися до уваги, оскільки відповідачем не надано жодних доказів про втрату печатки чи вибуття печатки з її володіння, і з відповідними заявами до правоохоронних органів СПД-ФО ОСОБА_1 не зверталася.

Позивач наголошував, що відповідно до пп. 3.4.1 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом МВС України від 11.01.1999 р. №17, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності. У відповідності з п. 2.4 та п. 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, підписання первинних документів для надання їм юридичної сили та доказовості може вчинятися як особисто, так і з застосуванням факсиміле, штампу, символу тощо.

У зв'язку з викладеним позивач просив суд задовольнити позов ДП «Красилівський агрегатний завод» в повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

У судовому засіданні 01.04.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, наголошував на фактичному отриманні СПД-ФО ОСОБА_1 продукції за спірними накладними та намаганні відповідача ухилитися від оплати отриманої продукції. Представник відповідача у судовому засіданні 01.04.2011 р. проти позову заперечував.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.04.2011 р. матеріали справи № 20/115-10 були надіслані до прокуратури Київської області для вирішення питання про проведення слідчих дій щодо встановлення кола осіб, які від імені СПД-ФО ОСОБА_1, під виглядом здійснюваних нею господарських операцій, проведення яких підприємець заперечує, вчиняли дії, ймовірно спрямовані на заволодіння майном Державного підприємства «Красилівський агрегатний завод», а також для перевірки факту наявності/відсутності протиправних діянь з боку вказаних чи інших осіб, вчинених з метою привласнення майна підприємства (або грошових коштів підприємця), інших дій, направлених на порушення майнових прав позивача та відповідача. Провадження у справі № 20/115-10 було зупинено до повернення матеріалів справи з прокуратури Київської області.

До господарського суду Київської області звернулось ДП «Красилівський агрегатний завод» з клопотанням № 18-311 від 04.04.2012 р. про призначення справи до розгляду, враховуючи тривалий термін зупинення провадження у справі.

17.04.2012 р. господарський суд Київської області звернувся до прокуратури Київської області щодо надання інформації про стан розгляду питань, порушених в ухвалі господарського суду Київської області, відповідно до якої матеріали справи № 20/115-10 були направлені до прокуратури Київської області.

Листом № 04/2-374-11 від 29.05.2012 р. прокуратурою Київської області було повідомлено, що матеріали справи № 20/115-10 направлено за належністю прокурору Красилівського району Хмельницької області.

Господарський суд Київської області звертався до прокурора Красилівського району Хмельницької області з листом від 08.08.2012 р., в якому просив повідомити про стан розгляду прокуратурою Красилівського району Хмельницької області питань, порушених в ухвалі господарського суду Київської області від 01.04.2011 р., та повернути матеріали справи № 20/115-10.

Листом № 70-1831вих.12 від 23.08.2012 р. прокурор Красилівського району Хмельницької області повідомив, що відповідно до даних вхідної кореспонденції та книги обліку заяв та повідомлень про злочини прокуратури Красилівського району, в період з 01.04.2011 р. по 22.08.2012 р. справа господарського суду Київської області № 20/115-10 від прокуратури Київської області до прокуратури Красилівського району не надходила.

06.09.2012 р. господарський суд Київської області звернувся до прокуратури Київської області з листом щодо інформування суду, за якими вихідними реквізитами та коли прокуратурою Київської області було направлено матеріали справи господарського суду Київської області № 20/115-10 за позовом ДП «Красилівський агрегатний завод» до СПД-ФО ОСОБА_1 про стягнення 114612,00 грн. прокурору Красилівського району Хмельницької області.

Листом прокуратури Київської області № 04/2-374-11 5802вих.12 від 17.10.2012 р. господарський суд було повідомлено, що вказані вище матеріали були направлені за належністю прокурору Красилівського району Хмельницької області згідно супровідного листа № 1653вих.11 від 07.07.2011 р. Баришівського міжрайонного прокурора Київської області.

У зв'язку з викладеним, 08.11.2012 р. господарський суд Київської області вдруге звернувся до прокурора Красилівського району Хмельницької області з листом щодо термінового надання інформації про стан розгляду прокуратурою Красилівського району Хмельницької області питань, порушених в ухвалі господарського суду Київської області від 01.04.2011 р., та проханням невідкладно за минуванням потреби повернути до господарського суду Київської області матеріали справи № 20/115-10 для вирішення питання щодо поновлення провадження у справі.

Листом № 70-2608вих-12 від 05.12.2012 р. прокурор Красилівського району Хмельницької області вдруге повідомив господарський суд Київської області, що відповідно до даних книги вхідної кореспонденції та книги обліку заяв та повідомлень про злочини прокуратури Красилівського району, справа господарського суду Київської області № 20/115-10 та ухвала господарського суду Київської області від 01.04.2011 р. до прокуратури Красилівського району Хмельницької області не надходили і, відповідно, викладені в зазначеній ухвалі факти прокуратурою району не перевірялись.

З огляду на викладене, листом від 14.12.2012 р. господарський суд Київської області звернувся до прокуратури Київської області щодо вжиття заходів до повернення матеріалів зазначеної господарської справи до суду.

Окрім того, господарський суд листом від 31.01.2013 р. звернувся до Баришівської міжрайонної прокуратури Київської області щодо повідомлення реквізитів поштового відправлення, в якому за супровідним листом Баришівського міжрайонного прокурора Київської області № 1653вих.11 від 07.07.2011 р. було направлено прокурору Красилівського району Хмельницької області зазначені вище матеріали, а також щодо надання суду копій відповідних поштових реєстрів для вжиття заходів до встановлення місцезнаходження матеріалів справи № 20/115-10.

Листом прокуратури Київської області № 07/1-442вих-13 від 14.02.2013 р. (вх. № 29557 від 18.02.2013 р.) господарський суд було повідомлено, що прокуратурою області проведено перевірку за повідомленням господарського суду Київської області щодо неповернення матеріалів господарської справи № 20/115-10, яка була надіслана до прокуратури області для вирішення питання про проведення слідчих дій щодо встановлення кола осіб, які від імені СПД ФО ОСОБА_1 здійснювали господарські операції. Так, матеріали вказаної господарської справи 01.06.11 прокуратурою області направлено для організації перевірки до Баришівської міжрайонної прокуратури, якою встановлено, що договір комісії № 28-205 від 09.08.06 і накладні на передачу на комісію № 697 від 28.09.07 і № 817 від 29.10.07, достовірність яких спростовується ОСОБА_1, складались у м. Красилів. З метою проведення подальшої перевірки, матеріали господарської справи № 20/115-10 за вихідним № 1653вих-11 від 07.07.11 скеровано до прокуратури Красилівського району Хмельницької області. Для забезпечення поштового відправлення цих матеріалів спеціалістом 1 категорії Баришівської міжрайонної прокуратури Бурдун А.Г., за усною вказівкою заступника Баришівського міжрайпрокурора Мендрина А.В., у порушення вимог п. 7.10 Інструкції з діловодства в органах прокуратури України, нарочно без будь-якої відмітки про отримання, їх передано останньому. Однак, встановити обставини поштового відправлення матеріалів вказаної справи на адресу прокуратури Красилівського району Хмельницької області неможливо у зв'язку із знищенням виробничих документів підприємств зв'язку за 2011 рік, що підтверджено інформацією Хмельницької дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку. У зв'язку зі спливом терміну притягнення до дисциплінарної відповідальності, передбаченого ст. 38 Кодексу законів про працю України, питання про відповідальність винних працівників не вирішувалось.

З огляду на викладене та враховуючи, що матеріали справи господарського суду Київської області № 20/115-10 до суду не повернулися, і наведені вище заходи, що були вжиті для розшуку та повернення матеріалів справи, результатів не дали, суд дійшов висновку щодо необхідності вжиття заходів до поновлення матеріалів справи , і ухвалою господарського суду Київської області від 20.02.2013 р., на підставі приписів ст. ст. 65, 79, 86 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі було поновлено, розгляд справи призначено на 05.03.2013 р., зобов'язано сторони надати суду належним чином засвідчені копії усіх наявних у сторін матеріалів справи (позовної заяви, доданих до неї документів, відзиву на позов, письмових пояснень сторін, довіреностей, заяв, клопотань, висновку експертизи та ін.), а також письмові пояснення щодо позовних вимог у даній справі станом на час її розгляду.

05.03.2013 р. до господарського суду позивачем були подані документи на виконання вимог ухвали суду від 20.02.2013 р., а саме - копію позовної заяви № 18-531 від 14.06.2010 р., копію договору № 28-205 від 09.08.2006 р., копію накладної № 817 від 29.10.2007 р., копію накладної № 697 від 28.09.2007 р., копії прибуткових касових ордерів № 15 від 23.01.2008 р., № 908 від 05.10.2007 р., № 945 від 15.10.2007 р., № 1042 від 05.11.2007 р., копію вимоги № 18-452 від 25.05.2010 р. та доказів її направлення відповідачу, докази направлення копії позовної заяви відповідачу (супровідний лист), копію довідки з ЄДРПОУ, копію доказів сплати держмита і витрат на ІТЗ судового процесу.

У судовому засіданні 05.03.2013 р. представником відповідача було зазначено про те, що у СПД-ФО ОСОБА_1 не збереглися документи у справі № 20/115-10.

Ухвалою господарського суду від 05.03.2013 р. розгляд справи був відкладений на 21.03.2013 р. та зобов'язано позивача надати суду письмові пояснення щодо позовних вимог у даній справі станом на час її розгляду, а також документальні докази здійснення спірних господарських операцій з відповідачем, зокрема, товарно-транспортні накладні, податкові накладні з відміткою податкового органу, рахунки-фактури тощо (в оригіналі - для огляду та в належним чином засвідчених копіях - для долучення до матеріалів справи). Окрім того, зобов'язано позивача надати суду документальні докази здійснення відповідачем часткових оплат за спірними господарськими операціями, зокрема, оригінали прибуткових касових ордерів - для огляду судом, а також касову книгу підприємства за відповідні періоди (в оригіналі - для огляду та витяги з касової книги в належним чином засвідчених копіях - для долучення до матеріалів справи), а відповідача - письмові заперечення щодо позовних вимог у даній справі.

13.03.2013 р. до господарського суду Київської області від ДП «Красилівський агрегатний завод» надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду від 05.03.2013 р. додаткових пояснень, копії прибуткових касових ордерів № 908 від 05.10.2007 р., № 15 від 23.01.2008 р., № 1042 від 05.11.2007 р., № 945 від 15.10.2007 р. та копії витягу з касової книги.

Як слідує з вказаних додаткових пояснень позивача б/н від 07.03.2013 р., доводи відповідача про те, що на накладних № 697 від 28.09.2007 р. та № 817 від 29.10.2007 р. підписи від імені ОСОБА_1 в графі «Одержав» виконано не ОСОБА_1 не дають підстави вважати, що факт поставки продукції не відбувся, оскільки на усіх видаткових накладних, що були надані до суду, є відбиток печатки відповідача, про що відповідач не заперечує.

Доводи відповідача, що відбитки печатки було проставлено на видаткових накладних без її відома, на переконання позивача, не знайшли підтвердження, оскільки відповідачем не надано жодних доказів про втрату печатки чи вибуття печатки з її володіння. З відповідними заявами до правоохоронних органів відповідач не зверталася, заміна печатки не проводилась.

Водночас позивач наголошував, що відповідно до п.3.4.1 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом МВС України від 11.01.1999 р. №17, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається ва керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності. В силу пунктів 2.4 та 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, підписання первинних документів для надання їм юридичної сили та доказовості може вчинятися як особисто, так і з застосуванням факсиміле, штампу, символу тощо.

Також, на думку позивача, посилання відповідача на підтвердження експертом того факту, що підписи від імені ОСОБА_1 виконані іншою особою з наслідуванням підпису ФОП ОСОБА_1 не мають підтвердження, оскільки у матеріалах справи відсутній оригінал висновку експертного дослідження, а тому дане твердження не може бути взяте до уваги судом при винесенні рішення.

Враховуючи викладене, ДП «Красилівський агрегатний завод» просив суд задовольнити позов у повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

20.03.2013 р. до господарського суду Київської області, на запит суду від 05.03.2013 р., від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за супровідним листом № 2954-13 від 18.03.2013 р. надійшла належним чином засвідчена копія висновку судово-почеркознавчої експертизи № 8869/10-11 від 18.01.2011 р., проведеної у справі № 20/115-10, яка долучена до матеріалів справи.

У судовому засіданні 21.03.2013 р. представником відповідача був наданий суду відзив у справі б/н від 20.03.2013 р., згідно з яким відповідач у справі зазначила таке.

ДП «Красилівський агрегатний завод» звернулось до господарського суду Київської області з позовом до СПД-ФО ОСОБА_1 про стягнення 114612,00 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що між сторонами 09 серпня 2006 року був укладений договір комісії № 28-205 строком на один календарний рік. Після закінчення строку дії договору сторони не продовжували його дію, проте позивач за накладними № 817 від 29.10.2007 р. та № 697 від 28.09.2007 р. відвантажив відповідачу продукцію власного виробництва на загальну суму 290074 грн. 50 коп.

Відповідач за вказаними накладними відвантажену позивачем продукцію не отримувала, а тому вважає позов безпідставним. Доказів отримання відповідачем продукції позивач суду не надав, тим більше, що у накладних в графі про одержання продукції вчинено підпис за отримувача не відповідачем, а іншою особою.

Також відповідач наголосив, що Київський науково-дослідний інститут судових експертиз провів судово-почеркознавчу експертизу та дійшов висновку, що підписи в наданих до суду накладних № 817 від 29.10.2007 р. та № 697 від 28.09.2007 р. в графі «одержав» виконані не відповідачем, а іншою особою з наслідуванням її підпису.

Окрім того, Баришівська міжрайонна прокуратура Київської області при здійсненні перевірки факту наявності/відсутності протиправних діянь, вчинених з метою привласнення майна або грошових коштів позивача будь-яких порушень з боку відповідача не встановила.

У зв'язку з наведеним, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

До господарського суду Київської області 04.04.2013 р. від позивача надійшли письмові пояснення б/н від 28.03.2013 р., згідно з якими підприємство зазначало, що доводи відповідача про неотримання товарно-матеріальних цінностей від позивача спростовуються також журналом контролю за переміщенням транспорту по вивозу матеріальних цінностей на об'єкті ДП «Красилівський агрегатний завод» та журналом «Переміщення автотранспорту на об'єкті КАЗ». Відповідно до даних цих журналів, товарно-матеріальні цінності згідно накладних № 697 від 28.09.2007 року та № 817 від 29.10.2007 року було вивезено із території ДП «Красилівський агрегатний завод» для доставки у Київську область, зокрема, ФОП ОСОБА_1, оскільки накладні виписані на неї та на них міститься відтиск печатки ФОП ОСОБА_1

Також у письмових поясненнях позивача зазначалося, що внесення коштів в касу підприємства відбувалось наступним чином: працівник підприємства - менеджер відділу маркетингу і збуту ОСОБА_7 отримував від ФОП ОСОБА_1, при передачі товару або при поставці наступної партії товару, грошові кошти та вносив їх у касу підприємства в рахунок погашення заборгованості ФОП ОСОБА_1, оскільки він був відповідальний за проведення розрахунку ФОП ОСОБА_1 і він здійснював виписку (на основі заявки) та доставку продукції для ФОП ОСОБА_1 Водночас стосовно надання товарно-транспортних накладних, податкових накладних, рахунків-фактур або інших бухгалтерських документів підприємство зазначило, що всі вище перераховані документи були знищені у зв'язку із закінченням терміну зберігання. Крім того, відповідно до листа № 18-400 від 25.03.2013 р. ДП «Красилівський агрегатний завод» звернулось до Красилівської МДПІ з проханням надати підтвердження щодо включення підприємством податкових накладних до реєстру податкових накладних та додатку № 5 Декларації з ПДВ за відповідні періоди.

У судовому засіданні 05.04.2013 р. представником позивача було надано суду відповідь Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби від 28.03.2013 р. № 2282/10/15-010, надану на запит ДП «Красилівський агрегатний завод», згідно з якою в інформаційних базах даних відсутня інформація щодо включення податкових накладних № 1536 від 05.10.2007 р., № 1538 від 15.10.2007 р., № 1540 від 22.10.2007 р., № 1837 від 05.11.2007 р., № 1838 від 19.11.2007 р., № 1839 від 2007 р., № 89 від 23.01.2008 р. та № 214 від 25.02.2008 р. до реєстру податкових накладних та додатку № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість по ДП «Красилівський агрегатний завод». Також зазначено, що відомості по ФОП ОСОБА_1 щодо формування податкового кредиту відсутні, так як платник не перебуває на обліку в Красилівській МДПІ.

У судовому засіданні 05.04.2013 р. представник позивача зазначив про надіслання підприємством запиту до Баришівської МДПІ Кивської області за місцезнаходженням відповідача, а також про те, що надані позивачем докази у своїй сукупності підтверджують факт поставки продукції ФОП ОСОБА_1 та її небажання провести розрахунок за отриману продукцію.

У судовому засіданні 05.04.2013 р. було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

09.08.2006 р. між Державним підприємством «Красилівський агрегатний завод» (комітент) та Суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 (комісіонер) було укладено договір комісії № 28-205, згідно з п. 1.1 якого комітент доручає, а комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за винагороду укладати для комітента від свого імені договір (або кілька договорів) із продажу товарів та здійснювати реалізацію за цінами, не нижчими від цін, обумовлених сторонами в додатках до даного договору, що є невід'ємними частинами даного договору.

Відповідно до п. 7.1 вказаного договору, останній набирає сили з моменту підписання і діє на протязі одного календарного року.

Як встановлено судом, строк дії зазначеного договору продовжений не був.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, зазначив, що на підставі видаткових накладних № 697 від 28.09.2007 р. та № 817 від 29.10.2007 р. відповідачем було отримано від ДП «Красилівський агрегатний завод» продукцію (газове обладнання) на загальну суму 290074,50 грн. При цьому, при оформленні вказаних накладних було допущено помилку, а саме - вказано «накладна на передачу на комісію», та помилково вказано підставу «згідно договору комісії № 28-205 від 09.08.2006 р.», однак продукцію по даних накладних було відвантажено вже після закінчення терміну дії договору комісії. Тобто, як стверджує позивач, вказану продукцію було реалізовано СПД-ФО ОСОБА_1 без укладення договору.

Оскільки розрахунок за відвантажену продукцію відповідачем було проведено частково на загальну суму 175462,50 грн., що, за посиланням позивача, підтверджується прибутковими касовими ордерами № 15 від 23.01.2008 р., № 908 від 05.10.2007 р., № 945 від 15.10.2007 р., № 1042 від 05.11.2007 р., то у відповідача утворилася заборгованість за отриману продукцію в сумі 114612,00 грн.

Так як продукцію було відвантажено поза договором, державне підприємство «Красилівський агрегатний завод» звернулось до СПД-ФО ОСОБА_1 з вимогою № 18-452 від 25.05.2010 р. про сплату заборгованості в сумі 114612,00 грн.

Відповідь на претензію отримано не було, у зв'язку з чим ДП «Красилівський агрегатний завод» і звернулось до суду з даним позовом.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Поряд з цим, відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Поряд з цим, згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар, є підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин.

Наведена правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 21.04.2011 р. у справі № 9/252-10.

Слід зазначити, що позивачем були надані суду оригінали видаткових накладних № 697 від 28.09.2007 р. та № 817 від 29.10.2007 р., які були судом оглянуті та долучені до матеріалів справи, і, в подальшому, досліджувалися експертом КНДІСЕ під час проведення призначеної у даній справі судової почеркознавчої експертизи.

Зазначені накладні в графі «Одержав» містили виконані рукописним способом підписи, а також відбитки печатки СПД-ФО ОСОБА_1

Як слідує з матеріалів справи, відповідач заперечує проти позовних вимог, посилаючись, зокрема, на те, що вона не отримувала продукцію від позивача за спірними видатковими накладними та зазначені накладні не підписувала.

Висновком № 8869/10-11 від 18.01.2011 р. проведеної експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз судово-почеркознавчої експертизи у даній справі було встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 в графі «одержав» на накладних на передачу на комісію № 817 від 29.10.2007 р. та № 697 від 28.09.2007 р. виконано не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1

Таким чином, згідно з висновком судової експертизи, СПД-ФО ОСОБА_1 не підписувала спірні видаткові накладні.

Слід зазначити, що згідно зі ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, висновок судового експерта оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

За приписами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Водночас відповідно до ст. 4 - 3 ГПК України , судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно зі ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України).

Як слідує з приписів статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

На підтвердження факту поставки продукції, зазначеної у накладних на передачу на комісію № 817 від 29.10.2007 р. та № 697 від 28.09.2007 р., саме відповідачеві - СПД-ФО ОСОБА_1, позивач посилається на наявність відбитків печатки підприємиці на зазначених документах та вказує, що відповідно до п. 3.4.1 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом МВС України від 11.01.1999 р. №17, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається ва керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності.

Між тим, слід зазначити, що статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі - договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, яка має бути підтверджена відповідно до закону або встановлених договором умов.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Окрім того, відповідно до п. 2.5 того ж Положення документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

При цьому, слід зазначити, що наявність відтисків печатки відповідача на спірних накладних не можуть вважатися діями, які свідчили б про прийняття відповідачем правочину до виконання.

Наведена правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 11.08.2010 р. у справі № 5/583-08.

Окрім того, відповідно до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 р. за № 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Згідно з п.13 цієї Інструкції, довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника.

Тобто, у випадку отримання товару від імені СПД-ФО ОСОБА_1 іншою особою, факт такого отримання товару мав би підтверджуватися відповідною довіреністю, згідно з наведеним п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 р. за № 293/1318.

Водночас посилання позивача на здійснення відповідачем часткової оплати поставленої за спірними накладними продукції оцінюється судом критично з огляду на таке.

Часткове здійснення відповідачем розрахунку на загальну суму 175462,50 грн. за отриману продукцію, за посиланням позивача, підтверджується прибутковими касовими ордерами № 15 від 23.01.2008 р., № 908 від 05.10.2007 р., № 945 від 15.10.2007 р., № 1042 від 05.11.2007 р., що містять в якості підстав для внесення коштів посилання на накладні № 817 від 29.10.2007 р. та № 697 від 28.09.2007 р.

Між тим, із зазначених ордерів вбачається внесення до каси ДП «Красилівський агрегатний завод» ОСОБА_7 грошових сум від «СПД ОСОБА_1, м. Березань».

Представником позивача у засіданні суду 21.03.2013 р. було зазначено, що ОСОБА_7 працював у ДП «Красилівський агрегатний завод» менеджером.

Водночас, з наданих позивачем касових книг за 2007- 2008 роки (належним чином засвідчені копії долучені до матеріалів справи, оригінали оглянуті судом) вбачається, що у графі «Від кого одержано..» вчинені записи наступного змісту: «ОСОБА_7 котли».

Таким чином, доказів здійснення саме відповідачем часткової оплати продукції, зазначеної у накладних на передачу на комісію № 817 від 29.10.2007 р. та № 697 від 28.09.2007 р., позивачем суду не надано.

Водночас, у матеріалах справи відсутні будь-які документальні докази, які б свідчили про схвалення відповідачем спірного правочину за накладними № 817 від 29.10.2007 р. та № 697 від 28.09.2007 р.

Поряд з цим, слід зазначити, що з наданих позивачем до матеріалів справи витягів з журналу контролю за переміщенням транспорту по вивозу матеріальних цінностей на об'єкті ДП «КАЗ» та журналу «Переміщення автотранспорту на об'єкті КАЗ», оригінали яких були оглянуті судом, не вбачається зв'язку між переміщенням вантажів, щодо яких в журналах у розділі «№ ТТН» зазначено « 697» та « 817» та вказано місце призначення «Київ» і «Київська область», та отриманням саме фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 саме тієї продукції, що зазначена у накладних № 817 від 29.10.2007 р. та № 697 від 28.09.2007 р.

Отже, у даному випадку не вбачається наявності підстав для виникнення у відповідача обов'язку щодо оплати вартості зазначеної у вказаних накладних продукції.

У зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку щодо недоведення позивачем належними та допустимими доказами в розумінні приписів ст.ст. 32-34 ГПК України факту поставки відповідачеві продукції, зазначеної у накладних на передачу на комісію № 817 від 29.10.2007 р. та № 697 від 28.09.2007 р., та виникнення в останнього заборгованості з її оплати в сумі 114612,00 грн.

З огляду на викладене, підстави для задоволення позовних вимог ДП «Красилівський агрегатний завод» є відсутніми.

Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Повне рішення підписане 10.04.2013 р.

Суддя В.М. Бабкіна