Рішення

від 20.01.2009 по справі 37/121

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/121

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  37/121

20.01.09

За первісним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Монтаж-29»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Консент»

Третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю  «Компанія Дімір»

Простягнення  525 872,40 грн.

За зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Консент»

До 1.          Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтаж-29»2.          Товариства з обмеженою відповідальністю  «Компанія Дімір»

пророзірвання договору № 10 від 25.09.2007 року про переведення боргу

Суддя Кондратова І.Д.

В судових засіданнях приймали участь представники сторін:

Від позивача за первісним позовом Доніна Л.А.- представник за довіреністю № б/н від 12.02.2008 року;

Від відповідача  за первісним позовом : Дехтяренко С.В.- представник за довіреністю № б/н від 07.04.2008 року;

Від третьої особи : не з'явився;

Від позивача за зустрічним позовом : Дехтяренко С.В.- представник за довіреністю № б/н від 07.04.2008 року;

Від відповідача 1 зустрічним позовом : Доніна Л.А.- представник за довіреністю № б/н від 12.02.2008 року;

Від відповідача 2 зустрічним позовом : не з'явився;

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтаж-29» до  Товариства з обмеженою відповідальністю «Консент» про стягнення  525 872,40 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2008 року порушено провадження у справі № 37/121, розгляд справи було призначено на 08.04.2008 року о 15-15, а також залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Товариство з обмеженою відповідальністю  «Компанія Дімір».

Представник позивача та третьої особи в судове засідання 21.04.2008 року не з'явились, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі не виконали, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

08.04.2008 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Консент» через канцелярію Господарського суду міста Києва  було подано зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтаж-29»та Товариства з обмеженою відповідальністю  «Компанія Дімір»,  відповідно до якої просить суд розірвати договір № 10 про перевід боргу, який укладений Товариством з обмеженою відповідальністю «Консент», Товариством з обмеженою відповідальністю «Монтаж-29»та Товариством з обмеженою відповідальністю  «Компанія Дімір».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2008 року було прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Консент»для  спільного розгляду з первісним позовом, а також відкладено розгляд справи на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2008 року було зупинено провадження у справі  № 37/121 до вирішення іншої, пов'язаної  з  нею справи № 43/138-49/71-б.

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва № 43/138-49/71-б від 02.06.2008 року було припинено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Консент», а також припинено дію мораторію у відповідності до п. 7 ст. 40 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2008 року апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Рось-консалт» залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва № 43/138-49/71-б від 02.06.2008 року без змін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2008 року провадження у справі було поновлено, розгляд справи призначено на 09.12.2008 року.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався, в зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін.

23.12.2009 року представник позивача через канцелярію суду подав заяву про уточнення позовних вимог. Відповідно до поданої заяви позивач просить стягнути в рахунок боргу за договором про переведення боргу від 25.09.2007 року за № 10 : основний борг –525872,40 грн., пеню - 92438,28 грн., компенсацію за інфляцію –122230,39 грн., 3 % річних –17332,18 грн. Судом встановлено, що подана заява про уточнення позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому приймається до розгляду.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача судові витрати в сумі 37893,66 грн. за договором № 08/08/гс-ю про надання юридичних послуг.

В зв'язку з неявкою в судове засідання 20.01.2009 року представників сторін, суд вважає за доцільне розглянути справу за відсутності сторін за наявними матеріалами в справі.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.09.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Дімір»(первісний боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю «Консент»(новий боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Монтаж-29»(кредитор) був укладений договір про переведення боргу № 10, відповідно до якого первісний боржник перевів на нового боржника свій борг в розмірі :

333333,60 грн., який виник згідно договору субпідряду № М-1 від 23.03.2007 року, укладеному між первісним боржником та кредитором;

192538,80 грн., який виник згідно договору субпідряду № М-2 від 28.05.2007 року, укладеному між первісним боржником та кредитором.

Правове регулювання заміни боржника у зобов'язанні здійснюється на підставі ст. ст. 520 - 523 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.

Судом встановлено, що умовою договору про переведення боргу передбачено, що кредитор не заперечує проти заміни первісного боржника новим боржником по основному договору та підписуючи зі свого боку даний договір, дає свою згоду на відповідний перевід боргу в порядку та на умовах, встановлених даним договором.

Також, статтею 522 Цивільного кодексу України передбачено право нового боржника у зобов'язанні, в даному випадку відповідача за первісним позовом, висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником.

Відповідач своїм правом не скористався, не висував жодних зауважень та заперечень проти вимог кредитора, що ґрунтуються на договорі субпідряду № М-1 від 23.03.2007 року та договорі субпідряду № М-2 від 28.05.2007 року, укладених  між кредитором і первісним боржником.

З наданих позивачем доказів (актів приймання виконаних робіт) вбачається, що на виконання договорів субпідряду № М-1 від 23.03.2007 року та № М-2 від 28.05.2007 року, позивачем було виконано субпідрядних робіт на суму 3124226,4 грн., проте первісний боржник за виконані роботи розрахувався частково, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем  в розмірі  525872,40 грн.

З урахуванням того, що при переведенні боргу один боржник вибуває із правовідношення, а його місце займає нова особа, на яку переводиться борг, суд відзначає, що позивач правомірно звернувся про стягнення боргу в розмірі 525872,40 грн. з нового кредитора, тобто з відповідача за первісним позовом.

Згідно частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Нормами статті 509 цього ж Кодексу встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов'язання щодо оплати вартості виконаних субпідрядних робіт, зокрема згідно п. 3.6 договорів субпідряду № м-1 від 23.03.2007 року та № М-2 від 28.05.2007 року оплата за виконані роботи здійснюється генпідрядником в безготівковій формі  шляхом перерахування грошових коштів на рахунок субпідрядника протягом 15 банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт по формі КБ-2В та КБ -3.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то  за таких обставин, позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 525872,40 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь  інфляційні витрати в розмірі 122230,39 грн. та 3 % річних в розмірі 17332,18 грн.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, підлягають стягненню в розмірі 122230,39 грн. та 3 % річних в розмірі 17332,18 грн. за весь час прострочення платежу,  розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач просить стягнути з відповідача пеню, яка за обґрунтованим розрахунками позивача становить 92438,28 грн. При цьому пеня нарахована позивачем за період прострочення з 15.11.2007 року по 20.12.2008 року.

Відповідно до статті  611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно п. 9.2 договорів сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати виконаних робіт генпідрядник сплачує субпідряднику пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від простроченої суми платежу за кожний день прострочки.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

В договорах субпідряду № М-2 від 28.05.2007 року, №  М-1 від 23.03.2007 року інший період нарахування пені не визначений.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», проте перевіривши правильність розрахунку пені, суд встановив, що позивачем не враховані положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до обґрунтовано розрахунку суду, розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача, становить 50830,83 грн.

Розрахунок суми пені

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

525872.415.11.2007 - 31.12.20074708.0 %0.044 %10834.412

525872.401.01.2008 - 29.04.200812010.0 %0.055 %34483.436

525872.430.04.2008 - 15.05.20081612.0 %0.066 %5517.350

Вимоги щодо стягнення з відповідача за первісним позовом 37893,66 грн. юридичних послуг не підлягають задоволенню, оскільки стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг лише адвоката, а не будь-якого представника. Позивачем за первісним позовом документально не підтверджено факту надання йому правової допомоги та представництва його інтересів саме адвокатом, а тому суд не вбачає підстав для відшкодування позивачу витрат, які пов'язані з оплатою юридичних послуг у розмірі 37893,66 грн. за рахунок відповідача.

Зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Консент»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтаж-29»та Товариства з обмеженою відповідальністю  «Компанія Дімір»щодо розірвання договору № 10 про переведення боргу від 25.09.2007 року, не підлягають задоволенню з наступних підстав.

В обґрунтування зустрічного позову Товариство з обмеженою відповідальністю «Консент» вказало про те, що в порушення умов п. 2 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Дімір»(первісний боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю «Консент»(новий боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Монтаж-29»(кредитор) договору про переведення боргу № 10  від 25.09.2007 року  Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Дімір»не перерахувало на рахунок позивача суму, яка передбачена договором. Внаслідок невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Дімір»взятих на себе зобов'язань для позивача зустрічної позовною заявою виконання вказаного зобов'язання втратило інтерес, тому Товариство з обмеженою відповідальністю «Консент»просить розірвати спірний договір.

Відповідно до приписів частини першої, пункту  першого частини другої статті  11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами першою, третьою, п'ятою статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до  вимог статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до  приписів статті  520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.

Відповідно до статті 522 Цивільного кодексу України новий боржник у зобов'язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником.

Порушенням зобов'язання, згідно  статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Дімір»не перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю «Консент»грошові кошти в сумі 525872,40 грн., тобто відповідачем 2 за зустрічним позовом порушено зобов'язання за договором про переведення боргу перед позивачем та вимоги статей 526 Товариство з обмеженою відповідальністю «Консент»,   193 Господарського кодексу України, відповідно яких зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексу, інших актів законодавства тощо.

Проте, зі змісту  договору про переведення боргу, укладеного між сторонами, вбачається, що  в результаті укладення зазначеного договору між сторонами виникли правовідносини  щодо переведення боргу первісного боржника кредитором на позивача за зустрічним позовом та правовідносини щодо  перерахування первісним боржником позивачеві за зустрічним позовом суми  у розмірі 525872,40 грн.  В результаті укладення  сторонами договору, відповідач 2 за зустрічним позовом вибув із правовідносин  щодо погашення заборгованості за  поставлені  відповідачем 1 за зустрічним позовом будівельні матеріали та виконанні підрядні та субпідрядні роботи відповідачу 2 за зустрічним позовом, а його  місце зайняв новий кредитор. При цьому, зобов'язання  позивача за зустрічним позовом перед відповідачем 1 зустрічним позовом, умовами договору про переведення боргу, не  було поставлено у залежність від виконання відповідачем 2 за зустрічним позовом зобов'язань перед позивачем щодо перерахування коштів в сумі 525872,40 грн., передбачених пунктом 2 договору, а тому суд вважає, що  невиконання первісним боржником свого зобов'язання  перед  новим боржником не  є підставою для  відмови нового боржника від виконання зобов'язання  перед кредитором.

Одностороння відмова від зобов'язання –це припинення чинності  зобов'язання  за ініціативою  однієї із сторін. За загальним правилом учасники зобов'язальних відносин не можуть відмовитися від зобов'язання чи змінити його умови в односторонньому порядку (стаття 525 Цивільного кодексу України). Але сторонам надається право встановити таку можливість у договорі. Умовами   спірного договору,   не передбачено можливості відмови від зобов'язання

Частиною другою статті  651 Цивільного кодексу України передбачено, що  договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Консент»не доведено наявності істотних порушень умов спірного договору, оскільки його права як боржника захищені статтею 522 Цивільного кодексу України, згідно якої останній має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником. В свою чергу його права як кредитора перед первісним боржником також захищені, оскільки в разі невиконання останнім своїх зобов'язань за договором  Товариство з обмеженою відповідальністю «Консент»не позбавлено права та можливості звернутись до суду з позовом щодо стягнення заборгованості.

Розглядаючи справу, суд встановив той факт, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про істотне порушення відповідачами умов спірного договору про переведення боргу чи істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні цього договору, а тому зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Консент»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтаж-29»та Товариства з обмеженою відповідальністю  «Компанія Дімір»щодо розірвання договору № 10 про переведення боргу від 25.09.2007 року визнаються судом необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу щодо розгляду первісного позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволеним вимогам, щодо розгляду зустрічного позову покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 60 ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,  -

В И Р І Ш И В:

1.          Первісний позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Консент»(04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 8-а, код 32493973) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтаж-29»(65003, м. Одеса, вул. Одарія, 18, код 13909189) 525872,40 грн. –основного боргу, 50830,83 грн. –пені, 122230,39 грн. - інфляційних витрат, 17332,18 грн. – 3 % річних від простроченої суми, 7162,66 грн. –витрат по сплаті державного мита, 111,52 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині в задоволенні первісного позову відмовити.

4.          В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

5.          Після вступу рішення в законну силу видати накази.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                           І.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення 20.02.2009 року