Постанова

від 26.02.2009 по справі 11/455-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/455-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2009 року                                                                                       Справа№  11/455-07

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого                    Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів:             Джихур О.В., Лисенко О.М. (зміни у складі колегії суддів на підставі розпорядження від 15.01.2009р. № 25)

при секретарі: Геворгян Е.М.

за участю представників сторін:  

позивача –Познянський Владислав Аркадійович, нотаріально завірена довіреність ВМА № 079755  від 21.10.08;

відповідача –не з'явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;  

розглянувши у відкритому судовому засіданні          апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Промтехтрейд” м.Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2008 року                                    

у справі №  11/455-07                            

за позовом   товариства з обмеженою відповідальністю “Паллант Т”, м.Дніпропетровськ

до  товариства з обмеженою відповідальністю “Промтехтрейд”, м.Дніпропетровськ

про  стягнення 1 635 201 грн. 28 коп.

та за зустрічним позовом  товариства з обмеженою відповідальністю “Промтехтрейд” м.Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю “Паллант Т”, м.Дніпропетровськ

про стягнення 198 562 грн. 37 коп.

          В судовому засіданні 10.02.2009р. була оголошена перерва до 12.02.2009р. (ст.77 ГПК України).

          За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2008р. (суддя Мельниченко І.Ф.) по справі № 11/455-07 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Паллант Т”, м.Дніпропетровськ (далі –ТОВ “Паллант Т”) до товариства з обмеженою відповідальністю “Промтехтрейд” м.Дніпропетровськ (далі –ТОВ “Промтехтрейд”) про стягнення 1 635 201 грн. 28 коп. та за зустрічним позовом ТОВ “Промтехтрейд” м.Дніпропетровськ до ТОВ “Паллант Т” м.Дніпропетровськ про стягнення 198 562 грн. 37 коп. первісний позов було задоволено та з відповідач на користь позивача було стягнено 1 472 248 грн. 42 коп. основного боргу, 15 875 грн. 04 коп. суми боргу з урахуванням індексу інфляції, 113 963 грн. 23 коп. пені, 21 530 грн. 43 коп. річних, 16 236 грн. 17 коп. державного мита, 116 грн. 82 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в задоволенні решти вимог за первісним позовом та в задоволенні зустрічного позову було відмовлено.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області мотивовано фактом неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань по повній та своєчасній оплаті вартості поставленої за договором продукції, в частині вимог по зустрічному позову –рішення господарського суду мотивовано відсутністю правових підстав щодо задоволення позовних вимог, оскільки платежі за договором не є передплатою, а продукцію по договору було відвантажено; в якості норм матеріального права господарський суд послався на ст.ст.525, 526, 549, 610, 611, 625, 693 ЦК України.  

Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, його оскаржує в апеляційному порядку відповідач по справі –ТОВ “Промтехтрейд” м.Дніпропетровськ, посилається на невідповідність оскаржуваного рішення нормам матеріального права, на невідповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду, матеріалам, обставинам справи, зокрема, представник скаржника в своїх поясненнях посилається на факт неотримання продукції по спірним накладним, на втрату спірних довіреностей, на не підписання уповноваженою особою за довіреностями. Крім цього, скаржник посилався на те, що господарським судом порушено вимоги ст.689 ЦК України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Міністерством фінансів України від 24.05.1995р. № 88, Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997р. № 363. Щодо доведеності фактів поставки продукції, господарським судом не прийнято до уваги факт порушення позивачем п.4.1 договору № 2102/07 щодо не оформлення товарно-транспортних накладних згідно з вимогами законодавства.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач –ТОВ “Паллант Т” м.Дніпропетровськ –проти її задоволення заперечує, посилаючись на відповідність оскаржуваного судового рішення вимогам закону, матеріалам, обставинам справи.

Ухвалою в.о. голови Дніпропетровського апеляційного господарського суду Куліш Р.Ф.  від 10.02.2009р. строк розгляду справи був продовжений до 09.03.2009р.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення представників сторін в судових засіданнях, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

21.02.2007р. між ТОВ “Паллант Т” м.Дніпропетровськ (“продавець” за договором, позивач по справі) та ТОВ “Промтехтрейд” м.Дніпропетровськ (“покупець” за договором, відповідач по справі, скаржник) було укладено договір № 2102/07-5, відповідно до умов якого “продавець” продає “покупцеві”, а “покупець” зобов'язується прийняти та оплатити товар, найменування та вартість якого визначається у відповідних накладних (р.1 договору (а.с.10-11, т.1).

Відповідно до р.2 договору “покупець” зобов'язаний оплатити товар по безготівковому розрахунку протягом 30 календарних днів з моменту поставки кожної партії товару на суму, визначену в накладній. При здійсненні розрахунку “покупець” має право здійснити передоплату товару, який поставляється; по закінченні 30 календарних днів сторони зобов'язані протягом 3-х днів скласти та підписати акт звірки взаєморозрахунків.

Пунктами 3.2, 4.1 договору сторони передбачили, що здача-приймання товару здійснюється за участю представників обох сторін.

Пунктами 6.1 р.6 договору сторони передбачили майнову відповідальність “покупця” за неоплату товару в 30-денний термін у виді штрафних санкцій (пені) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен повний день прострочення платежу.

На виконання зазначеного договору позивачем на підставі довіреностей серії ЯНП № 776517 від 15.03.2007р., ЯНП № 776514 від 05.03.2007р. (а.с.40-41, т.1) було здійснено поставки продукції по наступним накладним:

- № РН-06033 від 06.03.2007р. на суму 329 363 грн. 88 коп. (а.с.12, т.1);

- № РН-13031 від 13.03.2007р. на суму 282 984 грн. 64 коп. (а.с.13, т.1);

- № РН-15034 від 15.03.2007р. на суму 275 210 грн. 64 коп. (а.с.14, т.1);    

- № РН-2003 від 20.03.2007р. на суму 291 908 грн. 40 коп. (а.с.15, т.1);

- № РН-20033 від 20.03.2007р. на суму 252 774 грн. 00 коп. (а.с.16, т.1);

- № РН-23034 від 23.03.2007р. на суму 238 569 грн. 23 коп. (а.с.17, т.1);

всього було здійснено поставок продукції на загальну суму 1 670 810 грн. 70 коп.

          Факт поставок підтверджується вищезазначеними довіреностями, накладними, залученими в ксерокопіях до матеріалів справи, висновками, що містяться в постанові про припинення кримінальної справи від 10.11.2008р., прийнятою старшим слідчим прокуратури Кіровського району м.Дніпропетровська Самарець О.І. (а.с.57-61, т.2), не спростовується скаржником жодним доказом в розумінні ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.

          Посилання на факт викрадення вищезазначених довіреностей у відповідача не приймається, оскільки: по-перше, безпосередньо на відповідача покладено обов'язок по належному зберіганню, оформленню, знищенню бланків суворої звітності, якими є бланки довіреностей (абзац 2 п.15 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. № 99 (зареєстровану Міністерством юстиції України 12.06.1996р. за № 293/1318); по-друге, кількість продукції визначеної в довіреностях відповідає кількості визначеній у накладних (поставлено 5386 кг, за довіреностями –5399 кг), а у відповідності до п.13 вищевказаної Інструкції довіреність, незалежно від строку її дії залишається у “постачальника” при першому відпуску цінностей.

          З урахуванням здійснених відповідачем оплат 15.03.2007р., 28.03.2007р. на суму 90 477 грн. 61 коп. та 108 084 грн. 76 коп. (відповідно) сума боргу  відповідача перед позивачем становила 1 472 248 грн. 42 коп. (а.с.18, 50-52, т.1).

          Докази перерахування 1 472 248 грн. 42 коп. відсутні в матеріалах справи, не надавались скаржником в ході розгляду справи відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.

          Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних у мовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України  з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 ст.625 ЦК України передбачений обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, оплата неустойки (ст.611 ЦК України).

Частиною 3 ст.549 ЦК України регламентовано, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.            

Згідно з частинами 1, 2 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.   

Враховуючи викладене, господарським судом зроблено правильний висновок щодо обґрунтованості вимог в частині стягнення 1 472 248 грн. 42 коп. основного боргу, 15 875 грн. 04 коп. суми боргу з урахуванням індексу інфляції (за період з березня по вересень 2007 року), з урахуванням розрахунку позивача (а.с.8, т.1), часткових оплат, а також враховуючи, що відповідачем ніяким чином не спростовано розрахунок цієї частини вимог, контррозрахунок не надавався судам обох інстанцій відповідно до ст.33 ГПК України, відсутній у матеріалах справи. Також з урахуванням зазначених вище обставин, обґрунтовано було задоволено вимоги в часині стягнення 3% річних – 21 530 грн. 43 коп. (з 05.04.2007р. по 10.10.2007р.).

Щодо вимог в частині стягнення пені, то господарський суд дійшов до правильного висновку щодо обґрунтованості вимог в сумі 113 963 грн. 23 коп. (з 12.04.2007р. по 10.10.2007р.), на підставі розрахунку (а.с.8, т.1), з урахуванням того, що скаржником не було ніяким чином не спростовано розрахунок пені в судах обох інстанцій.

Відповідно до ст.60 ГПК України 30.11.2007р. відповідач звернувся до господарського суду з зустрічним позовом до позивача про стягнення 198 562 грн. 37 коп. на підставі ч.2 ст.693 ЦК України (а.с.47-49, т.1). Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2007р. по цій справі зазначену зустрічну позовну заяву було прийнято до розгляду (а.с.58, т.1).

Згідно з ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Оскільки умовами договору від 21.02.2007р. взагалі не передбачений обов'язок “покупця” здійснювати передоплату (а.с.10-11, т.1), із наданих платіжних доручень (а.с.50-54, т.1) не вбачається, що 198 562 грн. 37 коп. були перераховані в якості передоплати за вищевказаним договором, то господарським судом зроблено правильний та обґрунтований висновок щодо безпідставності вимог відповідача по зустрічному позову з урахуванням вимог ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526 ЦК України та вищенаведених обставин, доведеності фактів поставки за договором від 21.02.2007р.

Щодо доводів скаржника стосовно оплати суми боргу на підставі наданої до Дніпропетровського апеляційного господарського суду угоди від 24.03.2008р. (а.с.76-77, т.2), то ці доводи та додаткові докази не приймаються, оскільки: по-перше, не свідчать про перерахування суми основного боргу; по-друге, угоду від 24.03.2008р. не було надано суду першої інстанції та у відповідності до ст.101 ГПК України не наведено жодної причини та не надано жодного доказу в розумінні ст.ст.32, 36 ГПК України на обґрунтування поважності причин неподання угоди від 24.03.2008р. до господарського суду, тоді як представники обох сторін були присутні в судовому засіданні 26.03.2008р. Доводи позивача стосовно оплати відповідачем 1 618 439 грн. 68 коп. по договору від 21.02.2007р. № 2102/07 шляхом передачі векселя та надані в якості додаткових доказів простий вексель від 23.03.2008р. на суму 1 618 439 грн. 68 коп. серії АА № 1015830 та акт приймання-передачі від 23.03.2008р. не приймаються, оскільки: по-перше, умовами договору від 21.02.2007р. не передбачений розрахунок шляхом видачі простого векселю, що суперечить ст.ст.525, 526 ЦК України; по-друге, зазначені вище докази не подавались суду першої інстанції, хоча представники обох сторін були присутні в судовому засіданні 26.03.2008р. та позивачем не надано жодного доказу на обґрунтування причин неподання цих доказів суду першої інстанції (ст.101 ГПК України) та ці докази (вексель, акт приймання-передачі) не є доказами, які подані на обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу (абзаци 1-3 п.9 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002р. № 04-5/366 (зі змінами та доповненнями)).  

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -    

ПОСТАНОВИВ:

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2008р. по справі № 11/455-07 –залишити без змін; а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Промтехтрейд” м.Дніпропетровськ –залишити без задоволення.

Головуючий                                                                                                    О.М. Виноградник

Судді                                                                                                               О.В. Джихур

                                                                                                    О.М.Лисенко

Дата виготовлення в повному обсязі 03.03.2009р.