Рішення

від 10.02.2009 по справі 33/5

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

33/5

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом          товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська фабрика гофротари»

до                            товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмашсервіс»

про                           стягнення 45 703,43 грн.

За участю представників сторін:

від позивача:  Завгородня І.Л..–представник за довіреністю № 339/11-08 від 07.11.2008 року;

від відповідача:  не з'явився.

встановив :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Волинська фабрика гофтовари»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмашсервіс»про стягнення 45 703,43 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ним та відповідачем 01.12.2007 року було укладено договір поставки № 29, за яким позивач зобов'язався передати у власність відповідача продукцію, а відповідач узяв на себе зобов'язання прийняти і оплатити її в порядку, розмірі та у строки, передбачені договором.

Відповідно до умов договору позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 29 392,65 грн., що підтверджується накладними.

За вищезазначену продукцію відповідач не розрахувався.

Таким чином, на момент звернення до суду сума основної заборгованості становить 29 394,65 грн.

У судове засідання 20.01.2009 року представник відповідача не з'явився, витребуваних судом документів не подав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином.

Представник позивача частково подав документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі.

Враховуючи те, що неявка предстваника відповідача перешкоджає вирішенню спору по суті суд відклав розгляд справи на 10.02.2009 року.

У судовому засіданні 10.02.2009 року представник позивача подав документи на виконаня вимог ухвали суду від 20.01.2009 року та подав заяву про уточнення своїх вимог щодо розміру пені. Підтримав свої позовні вимоги, просив позов задовольнити, стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 29 394,65 грн., індекс інфляції в розмірі 5 298,27 грн., три проценти річних в розмірі 434,88 грн., пеню в розмірі 6 030,33 грн., збитки за несвоєчасне виконання зобовязань в розмірі 4 545,30 грн. та витрати по сплаті державного мита в сумі 457,04 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів не подав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

З матеріалів справи вбачається, що 01.12.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 29.

Відповідно до ч.1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 265 ГК України передбачає, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1 статті 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Відповідно до п.1.1 договору № 29 від 01.12.2007 року продавець зобов'язується відповідно до умов цього договору передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар: продукцію виробництва товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська фабрика гофтовари», далі по тексту договору товар, визначений специфікаціями котрі є невід'ємними частинами цього договору.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 29 394,65 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними:

- № 19-12-6 від 19.12.2007 року на суму 17 680,44 грн.;

- № 25-12-5 від 25.12.2007 року на суму 11 714,21 грн.

Таким чином, позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 29 394,65 грн.

Між сторонами був підписаний акт звірки відповідно до якого залишок на користь позивача станом на 23.04.2008 року становить 29 394,65 грн.

Згідно з ч. 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частина 1 статті 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 3.1 договору  № 29 від 01.12.2007 року оплата товару здійснюється покупцем за кожну поставлену партію на умовах: 50% - попередня оплата вартості товару та 50% - оплата протягом 5 банківських днів з моменту поставки продавцем такої партії товару покупцю.

Попередня оплата вартості партії товару: 50% здійснюється на підставі виставленого продавцем рахунку.

Позивачем були виставлені відповідачу рахунки-фактури, а саме:

- № СФ-0001120 від 10.12.2007 року на суму 17 680,44 грн.;

- № СФ-0001149 від 14.12.2007 року на суму 11 714,21 грн.

Як зазначив позивач, відповідач не здійснив попередньої оплати та взагалі не розрахувався за поставлену продукцію.

Згідно ч.2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України  та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за поставлений товар у відповідача перед позивачем в сумі 29 394,65 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п.3 ч.1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Дії відповідача, з несплати заборгованості за виконані роботи є порушенням грошових зобов'язань, взятих на себе стороною за договором, а тому, є підстави для застосування встановленої договором відповідальності.

Пунктом 5.3 договору № 29 від 01.12.2007 року у разі прострочення покупцем строків оплати товару покупець зобов'язується сплатити продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла під час такого прострочення від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

Згідно з ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Розрахунок пені:

Період нарахуванняСума заборгованості, грн.Кількість днів простроченняСтавка НБУ, %Сума пені, грн.

01.01.08-29.04.0829 394,6512010,01 927,52

30.04.08-01.07.0829 394,656212,01 195,06

Таким чином, загальний розмір пені становить 3 122,58 грн. та підлягає стягненню.

Згідно ч.2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції в розмірі 5 298,27 грн. та трьох процентів річних в розмірі 434,88 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, представник позивача просить стягнути з відповідача збитки в розмірі 4 545,30 грн. обґрунтовуючи це тим, що позивач змушений був залучити кредитні кошти і відповідно сплачувати відсотки та надав кредитний договір № 134/07 від 05.10.2007 року.

Згідно ч.2 статті 22 ЦК України Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушено права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Як вбачається з наданого позивачем кредитного договору № 134/07 від 05.10.2007 року призначенням кредиту є погашення кредитної заборгованості в сумі 2 909 090,69 доларів США, згідно кредитного договору № 08/05/06-КЛТ від 22.02.2006 року.

Також, пунктом 2.1.6 кредитного договору № 134/07 від 05.10.2007 року передбачено порядок видачі кредиту, а саме: шляхом конвертації кредитних коштів у валюту платежу з подальшим використанням з поточного рахунку позичальника безпосередньо за цільовим призначення.

Крім того, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення:

- протиправної поведінки;

- збитків;

- причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками;

- вини.

При відсутності хоч би одного з цих елементів цивільна відповідальності не наступає.

Оскільки, відсутній причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, тому вимога позивача щодо стягнення з відповідача збитків в розмірі 4 545,30 грн. є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита покладаються:

на позивача в сумі 74,50 грн., на відповідача –382,54 грн.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються:

на позивача в розмірі 19,23 грн., на відповідача –98,77 грн.  

На підставі викладеного, керуючись ч.5 ст.49, ст.ст. 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмашсервіс» (поштова адреса: 04074, м. Київ, вул. Петра Дехтяренка, 14б; юридична адреса: 01030, м. Київ, вул. Дмитрівська, будинок 71,  р/р 26005300074901 в Оболонській філії АКБ «Київ», МФО 320605, код ЄДРПОУ 22900365) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська фабрика гофротари»(45400, Волинська обл., м. Нововолинськ, вул. Луцька, будинок 25; р/р 2600001023870 у відділені № 6 м. Ново волинська ВФ ВАТ «Кредобанк», МФО 303224; код ЄДРПОУ 33211353) суму основного боргу в розмірі 29 394 (двадцять дев'ять тисяч триста дев'яносто чотири) грн. 65 коп., індекс інфляції в розмірі 5 298 (п'ять тисяч двісті дев'яносто вісім) грн. 27 коп., три проценти річних в розмірі 434 (чотириста тридцять чотири) грн. 88 коп., пеню в розмірі 3 122 (три тисячі сто двадцять дві) грн. 58 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 382 (триста вісімдесят дві) грн. 54 коп. та 98 (дев'яносто вісім) грн. 77 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення збитків в розмірі 4 545,30 грн. відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

        Суддя                                                                                                       С.М.Мудрий