Рішення

від 20.05.2013 по справі 50/333

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/333 20.05.13

За позовомВідкритого акціонерного товариства «Готельний комплекс «Русь» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Русь Інтернешнл» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Місто Слави» 2. Приватна компанія з обмеженою відповідальністю «Маслав Лімітед» 3. Приватна компанія з обмеженою відповідальністю «Баніта Лімітед» 4. Печерська районна у м. Києві державна адміністрація провизнання недійсним запису про проведення державної реєстрації та припинення юридичної особи

Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Олійник В.В. від відповідача:Буланова О.М. від третьої особи 1:Буділовський М.М. від третьої особи 2:не з'явився від третьої особи 3:не з'явився від третьої особи 4:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Готельний комплекс «Русь» (надалі - ВАТ «Готельний комплекс «Русь») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Русь Інтернешнл» (надалі - ТОВ «Русь Інтернешнл») про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації, припинення юридичної особи та призначення ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю «Русь Інтернешнл».

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.02.2012 р., залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2012 р., припинено провадження у справі №50/333.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.03.2013 р. ухвалу господарського суду міста Києва від 22.02.2012 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2012 р. скасовано, а справу №50/333 передано до господарського суду для розгляду по суті.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва №04-1/139 від 13.03.2013 р. призначено повторний автоматичний розподіл справи.

Згідно автоматизованої системи документообігу господарського суду міста Києва справу №50/333 передано на розгляд судді Босому В.П.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.03.2013 р. справу №50/333 прийнято до провадження суддею Босим В.П., розгляд справи призначено на 08.04.2013 р.

08.04.2013 р. від представника позивача надійшла заява про уточнення предмету позову, відповідно до якої позивач просив суд визнати недійсною державну реєстрацію ТОВ «Русь Інтернешнл», ліквідувати ТОВ «Русь Інтернешнл» та призначити ліквідатором ТОВ «Русь Інтернешнл» ВАТ «Готельний комплекс «Русь». Вказана заява приймається судом до розгляду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.04.2013 р. розгляд справи відкладено до 22.04.2013 р. у зв'язку із неявкою третіх осіб.

19.04.2013 р. до канцелярії суду від представника відповідача надійшла заява про застосування позовної давності, в якій позивач просив суд застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити у позові.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.04.2013 р. розгляд справи відкладено до 20.05.2013 р. у зв'язку із неявкою третіх осіб та необхідністю дослідження заявлених клопотань.

20.05.2013 р. до канцелярії суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на те, що допущені при створенні ТОВ «Русь Інтернешнл» порушення не є такими, які з огляду на положення чинного законодавства не можна усунути, а відтак підстави для задоволення позову відсутні.

Представник позивача в судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду виконав, позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог підтримав повністю.

В судове засідання представник відповідача з'явилася, на виконання вимог ухвали суду надала документи, проти задоволення позовних вимог заперечувала.

Представник третьої особи 1 в судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду виконав, надав пояснення стосовно суті спору.

Представники третіх осіб 2-4 в судове засідання не з'явилися, вимоги ухвал суду не виконали, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.03.2003 р. відбулися Установчі збори засновників, на яких з метою здійснення спільної господарської діяльності та отримання прибутку внаслідок об'єднання майна, коштів та підприємницької діяльності засновники (Товариство з обмеженою відповідальністю «Місто слави» та ВАТ «Готельний комплекс «Русь») вирішили створити ТОВ «Русь Інтернешнл», що підтверджується протоколом Установчих зборів засновників №1 від 07.03.2003 р.

Пунктом 2.1 Установчого договору ТОВ «Русь Інтернешнл» від 25.03.2003 р. визначено, що статутний фонд ТОВ «Русь Інтернешнл» формується за рахунок внесків його засновників, які вносяться та розподіляються наступним чином: ТОВ «Місто слави» - майнові права (нематеріальні активи) щодо володіння нежитловими приміщеннями торгівельно-виставкових комплексів «Метроград» площею 8 720,0 кв.м., що розташовані в м. Києві за адресою: вул. Червоноармійська (від пл. Льва Толстого до Бессарабського майдану), буд. ПТП Б, Г в осях 1-84, літ. А, та площею 6 277,0 кв.м., що розташовані в м. Києві за адресою: Бессарабський майдан - ПТП - 4, сектор А, які вирішили оцінити на загальну суму 71 531 000,00 грн., що становить 60% Статутного фонду Товариства (п. 2.1.1); ВАТ «Готельний комплекс «Русь» - комплекс основних засобів - Готельний комплекс «Русь» в цілому, площею 22 934,400 кв.м., який розташований за адресою: вул. Госпітальна, 4-А, загальною вартістю, відповідно до експертної оцінки, 47 687 247,00 грн., що становить 40% Статутного фонду товариства.

Із матеріалів справи вбачається, що 25.03.2003 р. Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією було проведено державну реєстрацію ТОВ «Русь Інтернешнл», що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №024190.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним виконанням третьої особою 1 зобов'язання щодо внесення до статутного капіталу ТОВ «Русь Інтернешнл» майнових прав щодо володіння нежитловими приміщеннями, що на думку позивача є підставою для визнання недійсною державної реєстрації ТОВ «Русь Інтернешнл».

Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов'язаний внести до статутного фонду не менше 30 відсотків вказаного в установчих документах вкладу. Внесення до статутного фонду грошей підтверджується документами, виданими банківською установою.

Згідно з ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути , а також в інших випадках, встановлених законом.

Як на підставу неможливості усунення порушень, які були вчинені під час реєстрації ТОВ «Русь Інтернешнл» позивач посилається на те, що майнові права щодо володіння нерухомим майном взагалі не можуть бути внесені до статутного капіталу, оскільки такі права не передбачені чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Суд відзначає, що право володіння означає юридично забезпечену можливість власника мати майно у своєму безпосередньому фізичному чи юридичному віданні, у сфері свого фактичного господарського чи іншого впливу, право користування - це юридично закріплена можливість власника щодо господарського, підприємницького, культурно-побутового використання майна та вилучення з нього корисних властивостей власником чи уповноваженими особами, а право розпорядження - це юридично закріплена можливість власника самостійно вирішувати юридичну і фактичну долю майна шляхом його відчуження іншим особам, зміни його стану чи призначення тощо.

Тобто, з урахуванням змісту та правової природи кожного з повноважень власника, що перелічені вище, останніми охоплюється, в тому числі, право особи на передання належного на праві власності нерухомого майна у володіння іншій особі, в тому числі, шляхом внесення до статутного фонду новоствореного товариства.

Із матеріалів справи вбачається, що право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто Слави» на нежитлові приміщення торгівельно-виставкового комплексу «Метроград» площею 8 720,0 кв.м., що розташовані в м. Києві за адресою: вул. Червоноармійська (від пл. Льва Толстого до Бессарабського майдану), буд. ПТП Б, Г в осях 1-84, літ. А, та площею 6 277,0 кв.м., що розташовані в м. Києві за адресою: Бессарабський майдан - ПТП - 4, сектор А, підтверджується свідоцтвами про право власності на нежиле приміщення серія НП №010005268 та серія Нп №010005953.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) засновниками та учасниками товариства можуть бути підприємства, установи, організації, а також громадяни, крім випадків, передбачених законодавчими актами України.

Згідно з ч. 1 ст. 133 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті.

Частиною 2 статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

З урахуванням викладеного, Товариством з обмеженою відповідальністю «Місто Слави» правомірно було вирішено внести до Статутного фонду ТОВ «Русь Інтернешнл» майнові права (нематеріальні активи) щодо володіння нежитловими приміщеннями торгівельно-виставкового комплексу «Метроград» площею 8 720,0 кв.м., що розташовані в м. Києві за адресою: вул. Червоноармійська (від пл. Льва Толстого до Бессарабського майдану), буд. ПТП Б, Г в осях 1-84, літ. А, та площею 6 277,0 кв.м., що розташовані в м. Києві за адресою: Бессарабський майдан - ПТП - 4, сектор А, які вирішили оцінити на загальну суму 71 531 000,00 грн.

Таким чином, посилання позивача на те, що права володіння майном не передбачені законодавством України, визнаються судом безпідставними.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріали справи не містять, а позивачем належними та допустимими доказами в розумінні положень ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту неможливості усунення порушень, які були вчинені під час реєстрації ТОВ «Русь Інтернешнл» та полягають у невнесенні ТОВ «Місто слави» до статутного фонду ТОВ «Русь Інтернешнл» 30 відсотків вказаного в установчих документах вкладу.

До того ж, матеріалами справи (протокол Загальних зборів учасників ТОВ «Русь Інтернешнл» від 22.04.2003 р. та акт прийому передачі майнових прав від 01.04.2004 р.) підтверджується повне виконання ТОВ «Місто слави» обов'язку з передачі до Статутного фонду ТОВ «Русь Інтернешнл» майнових прав щодо володіння нежитловими приміщеннями.

Крім того, суд, з метою повного та всебічного встановлення обставин справи, вважає за необхідне дослідити твердження відповідача про пропущення позивачем строку позовної давності.

Згідно із ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що оспорювана державна реєстрація ТОВ «Русь Інтернешнл» була проведена Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 25.03.2003 р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №024190.

Позовна заява подана до суду в 2010 році, тобто через 4 роки після закінчення перебігу позовної давності.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

19.04.2013 р. представником відповідача до канцелярії суду подано клопотання, в якому відповідачем заявлено про застосування наслідків пропущення строку позовної давності.

Згідно із ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки строк позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, сплив, а судом не встановлено обставин, передбачених ст. 268 Цивільного кодексу України або іншими законами та відсутні поважні причини його пропуску, то за таких обставин у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства «Готельний комплекс «Русь» відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.05.2013 р.

Суддя В.П.Босий