Постанова

від 17.10.2013 по справі 50/333

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2013 р. Справа№ 50/333

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Гончарова С.А.

Яковлєва М.Л.

за участю представників:

від позивача: представник - Олійник В.В. - за довіреністю,

від відповідача: представник - Буланова О.М. - за довіреністю,

від третьої особи-1: представник Буділовський М.М. - за довіреністю,

від третьої особи-2: не з'явився,

від третьої особи-3: не з'явився,

від третьої особи-4: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Готельний комплекс "Русь"

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2013 р.

у справі № 50/333 (суддя Босий В.П.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Готельний комплекс "Русь", м. Очаків Миколаївської обл.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Русь Інтернешнл", м. Київ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Місто Слави", м. Київ,

2. Приватна компанія з обмеженою відповідальністю "Маслав Лімітед" (Privat limited company "Maslav Limited"), Лондон Великобританія,

3. Приватна компанія з обмеженою відповідальністю "Баніта Лімітед" (Privat limited company "Banita Limited"), Лондон Великобританія,

4. Печерська районна у м. Києві державна адміністрація,

про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації та припинення юридичної особи,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Готельний комплекс "Русь" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Русь Інтернешнл" про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації, припинення юридичної особи та призначення ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Русь Інтернешнл".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача третьої особою-1 неналежно виконані зобов'язання щодо внесення до статутного капіталу ТОВ "Русь Інтернешнл" майнових прав щодо володіння нежитловими приміщеннями, що є підставою для визнання недійсною державної реєстрації ТОВ "Русь Інтернешнл".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2013 р. у справі №50/333 в задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства "Готельний комплекс "Русь" відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Відкрите акціонерне товариство "Готельний комплекс "Русь" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, визнати недійсною державну реєстрацію юридичної особи - ТОВ «Русь Інтернешнл» запис №1 070 120 0000 00212, через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, ліквідувати юридичну особу - ТОВ «Русь Інтернешнл», призначити ліквідатором ТОВ «Русь Інтернешнл» ВАТ «Готельний комплекс Русь».

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, не доведені обставини, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що апеляційна скарга безпідставна, належні докази та правове обґрунтування позивачем не надані.

Третя особа-1 в своїх запереченнях на апеляційну скаргу зазначає, що рішення суду першої інстанції є повністю обґрунтованим і висновки, викладені в ньому повністю відповідають фактичним обставинам справи.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник третьої особи-1 в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Третя особа-2, третя особа-3, та третя особа-4 явку своїх представників в судове засідання не забезпечили, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка представників третіх осіб-2, -3, -4 в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи-1, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.03.2003 р. відбулися Установчі збори засновників, на яких з метою здійснення спільної господарської діяльності та отримання прибутку внаслідок об'єднання майна, коштів та підприємницької діяльності засновники (Товариство з обмеженою відповідальністю "Місто слави" та ВАТ "Готельний комплекс "Русь") вирішили створити ТОВ "Русь Інтернешнл", що підтверджується протоколом Установчих зборів засновників №1 від 07.03.2003 р.

Пунктом 2.1 Установчого договору ТОВ "Русь Інтернешнл" від 25.03.2003 р. визначено, що статутний фонд ТОВ "Русь Інтернешнл" формується за рахунок внесків його засновників, які вносяться та розподіляються наступним чином: ТОВ "Місто слави" - майнові права (нематеріальні активи) щодо володіння нежитловими приміщеннями торгівельно-виставкових комплексів "Метроград" площею 8 720,0 кв.м, що розташовані в м. Києві за адресою: вул. Червоноармійська (від пл. Льва Толстого до Бессарабського майдану), буд. ПТП Б, Г в осях 1-84, літ. А, та площею 6 277,0 кв.м, що розташовані в м. Києві за адресою: Бессарабський майдан - ПТП - 4, сектор А, які вирішили оцінити на загальну суму 71 531 000,00 грн., що становить 60% Статутного фонду Товариства (п. 2.1.1); ВАТ "Готельний комплекс "Русь" - комплекс основних засобів - Готельний комплекс "Русь" в цілому, площею 22 934,400 кв.м., який розташований за адресою: вул. Госпітальна, 4-А, загальною вартістю, відповідно до експертної оцінки, 47 687 247,00 грн., що становить 40% Статутного фонду товариства.

25.03.2003 р. Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією було проведено державну реєстрацію ТОВ "Русь Інтернешнл", що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №024190.

Спір у справі виник у зв'язку з неналежним, на думку позивача, виконанням третьої особою-1 зобов'язання щодо внесення до статутного капіталу ТОВ "Русь Інтернешнл" майнових прав щодо володіння нежитловими приміщеннями.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов'язаний внести до статутного фонду не менше 30 відсотків вказаного в установчих документах вкладу. Внесення до статутного фонду грошей підтверджується документами, виданими банківською установою.

Згідно з ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Як на підставу неможливості усунення порушень, які були вчинені під час реєстрації ТОВ "Русь Інтернешнл" позивач посилається на те, що майнові права щодо володіння нерухомим майном взагалі не можуть бути внесені до статутного капіталу, оскільки такі права не передбачені чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що право володіння означає юридично забезпечену можливість власника мати майно у своєму безпосередньому фізичному чи юридичному віданні, у сфері свого фактичного господарського чи іншого впливу, право користування - це юридично закріплена можливість власника щодо господарського, підприємницького, культурно-побутового використання майна та вилучення з нього корисних властивостей власником чи уповноваженими особами, а право розпорядження - це юридично закріплена можливість власника самостійно вирішувати юридичну і фактичну долю майна шляхом його відчуження іншим особам, зміни його стану чи призначення тощо.

Тобто, з урахуванням змісту та правової природи кожного з повноважень власника, що перелічені вище, останніми охоплюється, в тому числі, право особи на передання належного на праві власності нерухомого майна у володіння іншій особі, в тому числі, шляхом внесення до статутного фонду новоствореного товариства.

Право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Місто Слави" на нежитлові приміщення торгівельно-виставкового комплексу "Метроград" площею 8 720,0 кв.м, що розташовані в м. Києві за адресою: вул. Червоноармійська (від пл. Льва Толстого до Бессарабського майдану), буд. ПТП Б, Г в осях 1-84, літ. А, та площею 6 277,0 кв.м, що розташовані в м. Києві за адресою: Бессарабський майдан - ПТП - 4, сектор А, підтверджується свідоцтвами про право власності на нежиле приміщення серія НП №010005268 та серія Нп №010005953.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) засновниками та учасниками товариства можуть бути підприємства, установи, організації, а також громадяни, крім випадків, передбачених законодавчими актами України.

Згідно з ч. 1 ст. 133 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті.

Частиною 2 статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю "Місто Слави" правомірно було вирішено внести до Статутного фонду ТОВ "Русь Інтернешнл" майнові права (нематеріальні активи) щодо володіння нежитловими приміщеннями торгівельно-виставкового комплексу "Метроград" площею 8 720,0 кв.м, що розташовані в м. Києві за адресою: вул. Червоноармійська (від пл. Льва Толстого до Бессарабського майдану), буд. ПТП Б, Г в осях 1-84, літ. А, та площею 6 277,0 кв.м, що розташовані в м. Києві за адресою: Бессарабський майдан - ПТП - 4, сектор А, які вирішили оцінити на загальну суму 71 531 000,00 грн.

Отже, посилання позивача на те, що права володіння майном не передбачені законодавством України, визнаються судом безпідставними.

Матеріали справи не містять, а позивачем належними та допустимими доказами в розумінні положень ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту неможливості усунення порушень, які були вчинені під час реєстрації ТОВ "Русь Інтернешнл" та полягають у невнесенні ТОВ "Місто слави" до статутного фонду ТОВ "Русь Інтернешнл" 30 відсотків вказаного в установчих документах вкладу.

До того ж, матеріалами справи (протокол Загальних зборів учасників ТОВ "Русь Інтернешнл" від 22.04.2003 р. та акт прийому передачі майнових прав від 01.04.2004 р.) підтверджується повне виконання ТОВ "Місто слави" обов'язку з передачі до Статутного фонду ТОВ "Русь Інтернешнл" майнових прав щодо володіння нежитловими приміщеннями.

Крім того, колегія суддів щодо твердження відповідача про пропущення позивачем строку позовної давності зазначає наступне.

Згідно із ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Оспорювана державна реєстрація ТОВ "Русь Інтернешнл" була проведена Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 25.03.2003 р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №024190.

Позовна заява подана до суду в 2010 році, тобто через 4 роки після закінчення перебігу позовної давності.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

19.04.2013 р. представником відповідача до канцелярії суду подано клопотання, в якому відповідачем заявлено про застосування наслідків пропущення строку позовної давності.

Згідно із ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки строк позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, сплив та не встановлено обставин, передбачених ст. 268 Цивільного кодексу України або іншими законами, відсутні поважні причини його пропуску, то у задоволенні позову судом першої інстанції правомірно відмовлено повністю.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

З огляду на викладені обставини, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, з даним висновком погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству, матеріалам справи та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Готельний комплекс "Русь" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2013 року у справі № 50/333 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 50/333 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Куксов В.В.

Судді Гончаров С.А.

Яковлєв М.Л.