Рішення

від 02.02.2009 по справі 37/525

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/525

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  37/525

02.02.09

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю  «Максимум Консалтинг»

ДоЗакритого акціонерного товариства «Телесистеми України»

Простягнення 440 937,37 грн.

Суддя Кондратова І.Д.

В судових засіданнях приймали участь представники сторін:

Від позивача : Діброва К.В.- представник за довіреністю № б/н від 11.11.2008 року;

Від відповідача  Требух Г.М.- представник за довіреністю № б/н від 01.12.2008 року;

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю  «Максимум Консалтинг»до Закритого акціонерного товариства «Телесистеми України»стягнення 440 937,37 грн. ( 392755,01 грн. –суму боргу з урахуванням індексу інфляції, 12412,57 грн. –3 % річних від простроченої суми, 35769,79 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2008 р. порушено провадження у справі № 37/525, розгляд справи було призначено на 26.01.2009 року о 15-15.

Представник Закритого акціонерного товариства «Телесистеми України»в судовому засіданні 26.01.2009 року подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого  просить відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Максимум Консалтинг»про стягнення заборгованості у розмірі 440 937,37 грн., в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 81 855,21 грн. (за Додатком № 2), нарахуванні пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат на цю суму, а також в задоволенні вимог щодо стягнення неустойки у вигляді пені, посилаючись на те, що Пунктом 2.1 додатку № 2 до договору передбачено, що оплата згідно додатку № 2 до договору № 07/06/07 -1 від 07.06.2007 року здійснюється Замовником на підставі направленого рахунку-фактури по у безготівковій формі шляхом перерахування 100% передплати на розрахунковий рахунок Виконавця в наступному порядку: загальна вартість послуг по виготовленню та експонуванню рекламного матеріалу складає 110058,43 грн., в т.ч. НДС - 18266,96 грн. та ПНР (0,5%) -456,67 грн. сплачуються не пізніше 12.07.2007 року. ТОВ «Максимум Консалтинг», як передбачено умовами договору та додатку № 2 до нього, на адресу ЗАТ «Телесистеми України»не направило рахунку-фактури, для проведення розрахунків за послуги. В зв'язку з чим відповідач вважає, що, зобов'язання щодо оплати за надані послуги згідно додатку № 2 до договору № 07/06/07 -1 від 07.06.2007 року у ЗАТ «Телесистеми України»не виникло. Крім того, відповідач вказує на те, що законні підстави для нарахування пені та трьох відсотків річних та інфляційних втрат, на підставі ст. 625 ЦК України у позивача взагалі відсутні. Відповідач також не погоджується з нарахуванням штрафних санкцій, посилаючись на те, що розрахунок штрафних санкцій повинен здійснюватися позивачем з 13.06.2007року (по Додатку № 3 до договору № 07/06/07 -1 від 07.06.2007 року), а не нараховуватися за попередні шість місяців з дня подання позову до суду.

Представник позивача в судовому засіданні 02.02.2009 року підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

У відповідності до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 26.01.2009 року оголошувалась перерва до 02.02.2009 року.

В судовому засіданні розглянувши клопотання про забезпечення позову та проаналізувавши доводи позивача, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що подане клопотання про забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не обґрунтовано належним чином те, що невжиття заходів до забезпечення позову ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду, а також не надано суду належних доказів того, що грошові кошти, що належать відповідачу, можуть зникнути, зменшитись або можуть бути передані іншим особам.

Відповідач в судовому засіданні заявив клопотання про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення пені, а також просив відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 81855,21 грн., пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Відповідно до  статті 85 Господарського процесуального кодексу України  в судовому засіданні 02.02.2009 року за згодою представників сторін судом оголошено лише вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07 червня 2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Максимум Консалтинг»(далі –виконавець) та Закритим акціонерним товариством  «Телесистеми України»(далі – замовник), був укладений договір № 07/06/07-1, відповідно  до умов якого замовник доручив, а виконавець зобов'язувався на умовах даного договору самостійно або з залученням третіх осіб виконати роботи по проведенню рекламних компаній замовника на території України на затверджених замовником робочих поверхнях спеціальних конструкцій, а замовник зобов'язувався своєчасно та в повному обсязі оплачувати роботи (послуги) виконавця у відповідності до умов даного договору та додатків до нього.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором підряду.

У відповідності до статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до пункту 4.1 договору вартість послуг виконавця щодо монтажу та демонтажу рекламного матеріалу узгоджуються сторонами у додатках до договору.

На виконання умов договору було укладено додатки до нього, а саме : додаток № 1 до договору укладено 07 червня 2007 року (далі - Додаток №1), додаток № 2 до договору - 07 червня 2007 року (далі - Додаток № 2), додаток № 3 до договору - 27 червня 2007 року (далі - Додаток № 3)

Пунктом 1 Додатку № 1 встановлений обов'язок виконавця здійснити монтаж рекламного матеріалу замовника за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Миронова, 4.

Згідно п. 2 Додатку № 1 загальна вартість робіт по Додатку № 1 складає 6 466. Порядок оплати визначений пунктом 3 Додатку № 1 і передбачає: 100% вартості робіт по Додатку №1 Замовник сплачує до 12 липня 2007 року.

У відповідності до п.  Додатку № 2 виконавець зобов'язувався здійснити проведення рекламної компанії на затверджених замовником робочих поверхнях спеціальних конструкцій розміром 97 кв.м. у місті Дніпропетровську, з 15.06.2007 р. до 31.12.2007 р. включно, у кількості 1 площини, за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Миронова, 4. Загальна вартість послуг по експонуванню рекламного матеріалу відповідно до Додатку № 2 складає: 103 592 (сто три тисячі п'ятсот дев'яносто дві) гривні 41 коп. (підпункт 2.1.1 пункту 2 Додатку №2). Оплата відповідно до Додатку № 2 мала бути здійснена замовником на підставі виставленого рахунку-фактури у безготівковій формі шляхом перерахування 100% передплати на розрахунковий рахунок виконавця до 12 липня 2007 року.

Додаток № 3 (пункт 1) покладає на виконавця обов'язок здійснити монтаж рекламного матеріалу Замовника за адресою: м. Київ, Бессарабська пл.., ТК «Арена-Сіті», місце № 2, розмір банера 6,95 х 9,2 метрів, період експонування: з 01.07.2007 р. до 31.12.2007 р. Згідно із пунктом 2 Додатку №3 загальна вартість робіт по Додатку №3, яка має бути сплачена Замовником, складає 300 124 (триста тисяч сто двадцять чотири) гривні 35 коп. Замовник відповідно до пункту 3 додатку № 3 мав оплатити 100% вартості робіт за додатком № 3 до 12 липня 2007 року.

На виконання умов договору позивач виконав роботи на суму 303748,70 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): Акт № ОУ-253 від 31.07.2007 р., Акт № ОУ-253/1 від 31.07.2007 р., Акт №ОУ-0252 від 31.07.2007 р., Акт № ОУ-0252/1 від 31.08.2007 р., Акт № ОУ-253/08 від 01.09.2007 р., Акт № ОУ-0252/2 від 30.09.2007 р., Акт № ОУ-253/09 від 30.09.2007 р., Акт № ОУ-253/10 від 01.11.2007 р., Акт № ОУ-252/10 від 01.11.2007 р., Акт № ОУ-252/11 від 08.11.2007 р., Акт №ОУ-253/11 від 08.11.2007 р. Факт виконання робіт згідно договору визнається та не оспорюється сторонами. Прим цьому позивачем наданий акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого підтверджують виконання робіт згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), а також визначили, що заборгованість відповідача становить 297282,68 грн.

В позовній заяві позивач стверджує, що Закрите акціонерне товариство  «Телесистеми України»за виконані позивачем роботи розрахувався частково, сплатив лише 6466,02 грн., в зв'язку з чим у нього перед позивачем виникла заборгованість 297282,68 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Максимум Консалтинг»доказів вбачається, що  позивач виконав в повному обсязі зобов'язання, покладені на нього договором.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що в додатках до договору сторони погодили строк виконання зобов'язання щодо оплати вартості виконаних робіт (наданих послуг), а саме в строк до 12.07.2007 року.

При цьому розглянувши заперечення відповідача та проаналізувавши умови договору, суд відзначає, що наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити вартість виконаних робіт з огляду на наступне.

Предметом договору є виконання підрядних робіт по проведенню рекламних компаній замовника на території України на затверджених замовником робочих поверхнях спеціальних конструкцій, за які відповідач повинен здійснити оплату. Саме оплата наданих послуг формує зміст прав і обов'язків відповідача. Документами, які підтверджують надання позивачем послуг, тобто виконання ним своїх обов'язків є акти здачі-прийняття робіт.

Саме ці документи є первинними бухгалтерськими документами, які засвідчують здійснення господарської операції і містить інформацію як про об'єм, так і про вартість виконаних робіт.

Рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти. Ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України, оскільки не є обумовленою сторонами обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні. Не виставлення рахунку-фактури не можна вважати простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України.

При цьому суд відзначає, що наявність або відсутність рахунку фактури не впливає на зміну строків виконання зобов'язання, оскільки сторонами у додаткових угодах до договору чітко встановлений строк виконання зобов'язання щодо оплати виконаних робіт –до 12.07.2007 року , а тому воно підлягає виконанню у зазначений у договорі строк, при цьому строк оплати визначений конкретною датою, а не до строку, що минув після надсилання рахунків-фактури.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 297282,68 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Крім того позивач, посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь  інфляційні витрати в розмірі 95472,33 грн. та 3 % річних в розмірі 12412,57 грн. за період прострочення з 13.07.2007 року по 01.12.2008 року.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, підлягають стягненню 3 % річних в розмірі 12412,57 грн. та індекс інфляції в розмірі 95472,33 грн. за весь час прострочення платежу,  розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 35769,79 грн., яка нарахована останнім за період прострочення з 02.06.2008 року по 01.12.2008 року.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В п. 7.3 договору інший період нарахування пені не визначений.

Враховуючи строки виконання зобов'язання щодо оплати вартості виконаних робіт, які встановлені додатками № 1, 2, 3 до договору, суд відзначає, що за вказаним договором пеня могла бути нарахована з 13.07.2007 р. по 03.01.2008 р., а отже правові підстави для стягнення з відповідача пені за період з 02.06.2008 року по 01.12.2008 року відсутні.  

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України,  покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,  -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов  задовольнити частково.

2.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Телесистеми України» (юридична адреса –02090, м. Київ, вул. Червоногвардійська, 27/А, поштова адреса 04053, м. Київ, вул.. Вікентія Хвойки, 15/15  код 22599262) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимум Консалтинг» (юридична адреса 03141, м. Київ, вул. Волгоградська,4, поштова адреса 01054, м. Київ, Чеховський провулок,11 код 31518263) 297282,68 грн. –основний борг, 12412,57 грн. –3 % річних від простроченої суми, 95472,33 грн. –інфляційні витрати,  4051,68 грн. - державного мита та 108,43 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині в позові відмовити.

4.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяІ.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення 19.02.2009 року