Постанова

від 11.05.2010 по справі 37/525

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2010 р. № 37/525

Вищий господарський суд У країни у складі: суддя Сел іваненко В.П.- головуючий, судд і Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скарг у закритого акціонерного товариства “Науково-дослідн ий інститут прикладних інфор маційних технологій”, м. Київ (далі - Інститут)

на рішення господарськ ого суду міста Києва від 12.10.2009 т а

постанову Київського а пеляційного господарського суду від 26.01.2010

зі справи № 37/525

за позовом закритого ак ціонерного товариства “Інфо рмаційні комп' ютерні систе ми”, м. Київ (далі - Товариство )

до Інституту

про стягнення 1 204 395, 48 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий гос подарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення: 1 088 000 грн. основного боргу; 95 744 грн. “інфляцій них нарахувань” за період з г рудня 2008 року по червень 2009 року ; 20 651, 48 грн. річних. Підставою под ання позову зазначено ненале жне виконання відповідачем з обов' язань за договором від 11.09.2008 № СГк-122 (далі - Договір) щод о оплати за отримане обладна ння та виконані роботи.

Рішенням господарського с уду міста Києва від 12.10.2009 (суддя Гавриловська І.О.), залишеним без змін постановою Київсько го апеляційного господарськ ого суду від 26.01.2010 (колегія судд ів у складі: Отрюх Б.В. - го ловуючий, судді Михальська Ю .Б. і Тищенко А.І.), позов зад оволено повністю; з Інститут у стягнуто на користь Товари ства заявлену до стягнення с уму та на Інститут віднесено судові витрати у справі. У при йнятті зазначених рішення і постанови попередні судові і нстанції з посиланням на ста тті 525, 526, 530, 712, 837 Цивільного кодекс у України (далі - ЦК України), статті 192, 193 Господарського код ексу України (далі - ГК Украї ни) та приписи Господарськог о процесуального кодексу Укр аїни (далі - ГПК України) виход или з доведеності та обґрунт ованості позовних вимог.

У касаційній скарзі до Вищо го господарського суду Украї ни Інститут просить скасуват и оскаржувані рішення та пос танову попередніх судових ін станцій з даної справи і пере дати останню на новий розгля д до суду першої інстанції. Ск аргу з посиланням на статті 612 , 613 ЦК України, статті 193, 220, 221 ГК Ук раїни, статті 42, 43, 54-57, 60, 106 ГПК Украї ни мотивовано прийняттям зга даних судових рішень з поруш енням та неправильним застос уванням норм матеріального і процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до стат ті 1114 ГПК України належним чин ом повідомлено про час і місц е розгляду касаційної скарги .

Представники сторін у судо ве засідання не з' явилися.

Перевіривши на підставі вс тановлених попередніми судо вими інстанціями фактичних о бставин справи правильність застосування ними норм мате ріального і процесуального п рава, Вищий господарський су д України дійшов висновку пр о відсутність підстав для за доволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судовими інстанціями у спр аві встановлено, що:

- згідно з Договором Товарис тво як виконавець зобов' яза лося продати Інституту як за мовникові обладнання, номенк латура, асортимент, комплект ність і якість якого визначе но в додатку № 1 до Договору, що є невід' ємною частиною ост аннього, та виконати монтажн і, пусконалагоджувальні, про ектні роботи, передбачені сп ецифікацією;

- з умов Договору вбачається , що він є змішаним, оскільки м істить елементи договорів по ставки та підряду;

- згідно з пунктом 1.2 Договору замовник зобов' язався прий няти обладнання у власність та своєчасно оплатити вартіс ть обладнання і робіт на умов ах цього договору;

- Товариство належним чином виконало свої зобов' язання за Договором: поставило Інст итуту обладнання за накладни ми на суми 501 797, 45 грн. і 378 629, 78 грн. та виконано монтажно -налагоджувальні роботи по с истемах відеоспостереження і контролю доступу (далі - ро боти) в приміщеннях замовник а на загальну суму 307 572, 77 грн., що підтверджується актом прийм ання-передачі виконаних робі т від 01.12.2008; у цьому акті зазначе но, зокрема, що до обсягу та як ості результатів виконаних робіт, а також щодо строків ви конання робіт замовник прете нзій не має;

- Інститут обставин, пов' яз аних з поставкою обладнання та виконанням робіт, не запер ечив;

- з урахуванням пункту 2.2 Дого вору та дати складання згада ного акта приймання-передачі Інститут повинен був здійсн ити оплату за обладнання та р оботи у строк до 09.12.2008; проте опл ати здійснено не було;

- Інститутом не було подано суду заперечень та доказів н а спростування обставин, вик ладених у позовній заяві, хоч а місцевим господарським суд ом йому було надано час для ць ого і суд двічі своїми ухвала ми зобов' язував його надати відзив на позовну заяву;

- умови Договору не ставлять виконання Інститутом його з обов' язання щодо оплати обл аднання та робіт у залежніст ь від виконання Товариством своїх зобов' язань з гаранті йного обслуговування обладн ання; до того ж за цими умовами Інститут зобов' язався здій снити розрахунки з Товариств ом протягом п' яти банківськ их днів з моменту передачі об ладнання та підписання акта виконання робіт, тоді як Това риство зобов' язалося здійс нювати безкоштовне гарантій не обслуговування обладнанн я протягом 36 місяців.

Господарським судом було т акож перевірено здійснений Т овариством розрахунок сум зб итків від інфляції та трьох п роцентів річних.

Судом апеляційної інстанц ії додатково з' ясовано, що:

- Інститут вбачав порушення норми статті 106 ГПК України в о дночасному винесенні місцев им господарським судом ухвал и про відмову в прийнятті зус трічної позовної заяви та пр ийнятті ним рішення у справі , що, на думку Інституту, позба вило Інститут можливості оск аржити відповідну ухвалу. Це , однак, спростовується ухвал ою Київського апеляційного г осподарського суду від 17.11.2009 № 0 5-6-37/735, з якої вбачається, що Інст итут оскаржив ухвалу господа рського суду міста Києва від 12.10.2009 про відмову в прийнятті з устрічної позовної заяви, то бто Інститут реалізував своє право на оскарження згадано ї ухвали місцевого господарс ького суду;

- зі змісту Договору не випл иває, що Товариство мало здій снити якісь певні дії, пов' я зані із забезпеченням Інстит утом здійснення оплати облад нання та робіт.

Відповідно до частини друг ої статті 628 ЦК України сторон и мають право укласти догові р, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний д оговір); до відносин сторін у з мішаному договорі застосову ються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у зм ішаному договорі, якщо інше н е встановлено договором або не випливає із суті змішаног о договору.

Попередніми судовими інст анціями з' ясовано, що Догов ір, укладений сторонами зі сп рави, поєднував у собі ознаки договорів поставки і підряд у.

Згідно з частинами першою і другою статті 712 ЦК України за договором поставки продавец ь (постачальник), який здійсню є підприємницьку діяльність , зобов' язується передати у встановлений строк (строки) т овар у власність покупця для використання його у підприє мницькій діяльності або в ін ших цілях, не пов' язаних з ос обистим, сімейним, домашнім а бо іншим подібним використан ням, а покупець зобов' язуєт ься прийняти товар і сплатит и за нього певну грошову суму ; до договору поставки застос овуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, за коном або не випливає з харак теру відносин сторін.

Обов' язок покупця за дого вором поставки прийняти това р (товари) і сплатити за нього певну грошову суму встановле но й частинами першою статті 265 ГК України.

За приписами статті 692 назва ного Кодексу покупець зобов' язаний сплатити продавцеві п овну ціну переданого товару після його прийняття або у вс тановлений договором строк; у разі прострочення оплати т овару продавець має право ви магати оплати товару та спла ти процентів за користування чужими грошовими коштами.

Частиною першою статті 837 ЦК України передбачено, що за до говором підряду одна сторона (підрядник) зобов' язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої с торони (замовника), а замовник зобов' язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК Укр аїни зобов' язання має викон уватися належним чином має в иконуватися належним чином в ідповідно до умов договору т а вимог цього Кодексу, інших а ктів цивільного законодавст ва; одностороння відмова від зобов' язання або односторо ння зміна його умов не допуск ається, якщо інше не встановл ено договором або законом.

Статтею 193 ГК України також п ередбачено, що:

- суб' єкти господарювання та інші учасника господарсь ких відносин повинні виконув ати господарські зобов' яза ння належним чином відповідн о до закону, інших правових ак тів, договору;

- кожна сторона повинна вжит и усіх заходів, необхідних дл я належного виконання нею зо бов' язання, враховуючи інте реси другої сторони та забез печення загальногосподарсь кого інтересу. Порушення зоб ов' язань є підставою для за стосування господарських са нкцій, передбачених цим Коде ксом, іншими законами або дог овором.

Відповідно до статті 629 ЦК Ук раїни договір є обов' язкови м для виконання сторонами, а з а приписом частини першої ст атті 530 названого Кодексу якщо у зобов' язанні встановлени й строк (термін) його виконанн я, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною другою статті 625 ЦК України встановлено, що борж ник, який прострочив виконан ня грошового зобов' язання, на вимогу кредитора зобов' я заний сплатити суму боргу з у рахуванням встановленого ін дексу інфляції за весь час пр острочення, а також три проце нти річних від простроченої суми, якщо інший розмір проце нтів не встановлений договор ом або законом.

З урахуванням наведених за конодавчих приписів та встан овлених обставин справи попе редні судові інстанції дійшл и правильного висновку щодо наявності підстав для задово лення позовних вимог. Ними та кож обґрунтовано взято до ув аги, що відповідачем (Інститу том) всупереч вимогам частин и другої статті 43, статей 33 і 34 ГП К України не доведено належн ими і допустимими доказами т і обставини, на які він посила вся як на підставу своїх запе речень проти позовних вимог.

Доводи касаційної скарги д аних висновків не спростовую ть.

Судом апеляційної інстанц ії вірно зазначено, що простр очення Товариством виконанн я своїх зобов' язань за Дого вором не підпадає під ознаки прострочення кредитора в ро зумінні частини третьої стат ті 220, статті 221 ГК України, части ни четвертої статті 612 та стат ті 613 ЦК України, оскільки зі зм істу Договору та обставин сп рави не випливає, що якісь пев ні дії чи бездіяльність Това риства перешкоджали б Інстит утові виконати свої зобов' я зання з оплати одержаного то вару виконаних робіт у визна чений Договором строк, тобто протягом 5 банківських днів.

Скаржником також не обґрун товано, яким чином встановле ння попередніми судовими інс танціями обставин, пов' язан их з простроченням Товариств ом виконання своїх зобов' яз ань щодо терміну поставки об ладнання та виконання робіт, могло вплинути на “перераху вання штрафних санкцій та ін фляційних збитків, нарахован их Позивачем, в бік зменшення , з урахуванням 73 календарних днів прострочення виконання Позивачем”.

Скаржник у зв' язку з цим за значає, що передача обладнан ня та виконання робіт за Дого вором мало бути здійснено То вариством 18.09.2008, а відбулося це 01.12.2008, з простроченням 73 дні. Прот е навіть якщо наведене й мало місце, то справити впливу на р озмір сум індексу інфляції т а процентів річних не могло, о скільки ці суми (як вбачаєтьс я зі змісту оскаржуваних суд ових рішень та відображених у них обставин справи) нарахо вувалися з грудня (а не з верес ня) 2008 року, тобто вже після (а не до) виникнення у Інстит уту грошового зобов' язання з оплати вартості одержаног о обладнання та виконаних ро біт. Відтак попередні судові інстанції обґрунтовано не д осліджували відповідні обст авини у розгляді позовних ви мог Товариства.

Посилання Інституту на те, щ о “одночасним винесенням Ухв али про відмову у прийнятті п озовної заяви та Рішення по с праві, суд, фактично, позбавив Відповідача можливості на о скарження Ухвали про відмову у прийнятті зустрічної позо вної заяви і необхідності пе регляду такої Ухвали” і що в з в' язку з цим “відмова в прий нятті зустрічної позовної за яви… поставила сторони по сп раві № 37/525 в нерівне становище” , - спростовується відображен им в оскаржуваній постанові апеляційної інстанції факто м оскарження Інститутом ухва ли господарського суду міста Києва від 12.10.2009 про відмову в пр ийнятті зустрічної позовної заяви, тобто реалізації Інст итутом свого права на оскарж ення відповідного судового а кта.

Визначених процесуальним законом підстав для скасуван ня оскаржуваних судових ріше нь не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГП К України, Вищий господарськ ий суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарсько го суду міста Києва від 12.10.2009 та постанову Київського апеляц ійного господарського суду в ід 26.01.2010 зі справи № 37/525 залишити без змін, а касаційн у скаргу закритого акціонерн ого товариства “Науково-досл ідний інститут прикладних ін формаційних технологій” - б ез задоволення.

Згідно з статтями 125, 129 Консти туції України та рішенням Ко нституційного Суду України в ід 11.03.2010 № 8-рп/2010 постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не п ідлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Б. Львов