Рішення

від 02.03.2009 по справі 33/5

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

33/5

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

02.03.09 р.                                                                                                       Справа № 33/5                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Новікової Р.Г., при секретарі судового засідання Лисенко А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів та самотніх непрацездатних громадян м. Торез

до Торезького міського центру зайнятості м. Торез

про стягнення суми заборгованості у розмірі 1248грн.57коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Анастасьєва Н.В. за дов. №01/39 від 26.01.2009р.

від відповідача: не з'явився

Суть спору: Територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів та самотніх непрацездатних громадян м. Торез звернувся до Торезького міського центру зайнятості м. Торез з позовом про стягнення суми заборгованості в розмірі 1248грн.57коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на договори №054108031400007.01 від 08.04.2008р. та №054108031400007 від 14.03.2008р. про організацію оплачуваних громадських робіт; Положення про порядок організації та проведення оплачуваних громадських робіт, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України №578 від 27.04.1998р.; Рішення Конституційного Суду України №10рп/2008 від 22.05.2008р.; статтю 653 Цивільного кодексу України; додаткову угоду до договору №054108031400007.01 від 08.04.2008р., підписану позивачем 26.06.2008р.

Як зазначає позивач, між сторонами були укладені договори №054108031400007 від 14.03.2008р. та №054108031400007.01 від 08.04.2008р. про організацію оплачуваних громадських робіт. В подальшому, відповідач запропонував внести зміни до цього договору посилаючись на Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. у справі №10рп/2008, та 09.07.2008р. направив додаткові угоди від 13.06.2008р. про внесення змін до договору №054108031400007 від 14.03.2008р. та розірвання договорів №054108031400007.01 від 08.04.2008р., №054108031400007 від 14.03.2008р.

Вказані угоди були підписані позивачем 26.06.2008р. згідно з фактичною датою закінчення робіт.

За червень 2008р. сума платежів за договорами №054108031400007 від 14.03.2008р. та №054108031400007.01 від 08.04.2008р. становила 7728грн.15коп., з яких 5674грн.12коп. оплата праці (код бюджетної класифікації 1111) та 2054грн.03коп. обов'язкові платежі (код бюджетної класифікації 1120). Оскільки відповідачем було перераховано 6479грн.58коп., залишилась не перерахованою сума 1248грн.57коп. обов'язкових платежів (код бюджетної класифікації 1120).

Згідно положень частини 3 статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Враховуючи викладене, позивач наполягає на стягненні решти суми 1248грн.57коп.

У відзиві №06-156 від 23.01.2009р. відповідач зазначив, що не погоджується з позовними вимогами та наполягає на їх безпідставності з урахуванням наступного.

14.03.2008р. між сторонами була укладена угода №054108031400007 щодо організації оплачуваних громадських робіт для 35осіб. В подальшому, 08.04.2008р. до діючого договору №054108031400007 була укладена додаткова угода №054108031400007.01 відносно участі у громадських роботах ще 10 осіб. Фінансування організації оплачуваних робіт для безробітних здійснювалось за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

На підставі наведених договорів здійснювалось направлення безробітних, які не отримують допомогу з безробіття, для виконання громадських робіт та перерахування коштів на підставі акта виконаних робіт і розрахунків витрат роботодавця.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. у справі №10рп/2008 були визнані неконституційними пункти 26 та 88 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107-VI від 28.12.2007р.

Під час укладення договорів №054108031400007 від 14.03.2008р. та №054108031400007.01 від 08.04.2008р. сторони керувались саме наведеними вище положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107-VI від 28.12.2007р. Тому пункти 2.1.2 та 3.1 договорів перестали відповідати вимогам чинного законодавства.

25.06.2008р. на адресу позивача були направлені додаткові угоди від 13.06.2008р. щодо зміни умов договору та розірвання договору, які позивач підписав 26.06.2008р.

Згідно приписів Рішення Конституційного Суду України №15-рп/2000 від 14.12.2000р. виконання рішень Конституційного Суду України необхідно розуміти так, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до частини другої статті 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відповідно до пункту 5 статті 23 Закону України «Про зайнятість населення» фінансування громадських робіт здійснюється за рахунок місцевого бюджету із залученням коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття та підприємств, установ і організацій, для яких ця робота виконується за договором.

Оплата позивачем нарахувань до фондів соціального страхування на заробітну плату робітників, зайнятих на громадських роботах, могла бути профінансована за рахунок коштів місцевого бюджету.

У запереченнях №01/47 від 29.01.2009р. позивач вказав, що з моменту отримання роз'яснення від вищестоящої організації (13.06.2008р.) і до направлення додаткових угод про розірвання договорів (25.06.2008р.) відповідач не здійснював жодних дій з внесення змін до договорів або їх розірвання, інформація не була направлена кур'єром або телефонограмою. Цим були порушені пункти 4.1, 4.3, 4.5 договорів та пункт 2 статті 205 Господарського кодексу України.

Крім того, згідно Положення про порядок організації та проведення оплачуваних громадських робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №839 від 10.09.2008р., яке є чинним на момент вирішення спору, фінансування оплачуваних громадських робіт в частині заробітної плати та нарахувань здійснює Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Заслухавши доводи сторін, дослідивши наявні докази у справі, ознайомившись з правовою позицією сторін, що викладена письмово, наявна у матеріалах справи, господарський суд встановив:

Територіальним центром соціального обслуговування пенсіонерів та самотніх непрацездатних громадян м. Торез (далі - роботодавець) та Торезьким міським центром зайнятості м. Торез –робочим органом виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі – Фонд) були підписані договори №054108031400007.01 від 08.04.2008р. та №054108031400007 від 14.03.2008р. про організацію оплачуваних громадських робіт.

Предметом цих договорів було створення учасниками договору необхідних умов для забезпечення тимчасовою роботою осіб, які не мають постійного місця роботи, перебувають у відпустках.

В розділі 2 як договору №054108031400007.01 від 08.04.2008р., так і договору №054108031400007 від 14.03.2008р., визначено, що Фонд зобов'язується здійснити направлення до роботодавця осіб, фінансувати витрати на створення робочих місць для організації оплачуваних громадських робіт згідно з поданими розрахунками (кошторисом),передбачених положеннями чинного законодавства.

В свою чергу, роботодавець зобов'язується створити в певний термін (до 09.04.2008р. договір №054108031400007.01 від 08.04.2008р., до 17.03.2008р. договір №054108031400007 від 14.03.2008р.) робочі місця для організації оплачуваних громадських робіт; укласти з особами, що направлені Фондом до участі в оплачуваних громадських роботах, строкові трудові договори; щомісяця інформувати Фонд про кількість осіб, які брали участь в оплачуваних громадських роботах, їх заробітну плату та кількість відпрацьованих днів; щоквартально інформувати Фонд про витрати коштів на організацію та проведення громадських робіт..

При цьому, пункт 3.1 договорів №054108031400007.01 від 08.04.2008р. та №054108031400007 від 14.03.2008р. визначає, що робочі місця, які використовуються для організації оплачуваних громадських робіт, створюються за рахунок коштів роботодавця, які будуть перераховані Фондом згідно пункту 2.1.2 договору.

На підставі наведених договорів здійснювалось направлення безробітних, які не отримують допомогу з безробіття, для виконання громадських робіт та перерахування коштів на підставі акта виконаних робіт і розрахунків витрат роботодавця.

В липні 2008р. відповідач направив на адресу позивача додаткові угоди, датовані 13.06.2008р., про внесення змін до договору №054108031400007 від 14.03.2008р. та розірвання договорів №054108031400007.01 від 08.04.2008р., №054108031400007 від 14.03.2008р. В обґрунтування своїх пропозицій відповідач посилався на Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. у справі №10рп/2008. Вказані угоди були підписані позивачем 26.06.2008р.

Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами сума платежів за договорами №054108031400007 від 14.03.2008р. та №054108031400007.01 від 08.04.2008р. за червень 2008р. становила 7728грн.15коп., з яких 5674грн.12коп. оплата праці (код бюджетної класифікації 1111) та 2054грн.03коп. обов'язкові платежі (код бюджетної класифікації 1120).

Відповідачем було перераховано 6479грн.58коп., залишилась не перерахованою сума 1248грн.57коп. обов'язкових платежів (код бюджетної класифікації 1120).

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є - договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

В даному випадку, відносини між сторонами склалися на підставі договорів №054108031400007.01 від 08.04.2008р. та №054108031400007 від 14.03.2008р. про організацію оплачуваних громадських робіт.

Частиною 3 статті 653 Цивільного кодексу України визначено, що у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Як вбачається зі змісту додаткових угод, згоди на розірвання вищезгаданих договорів сторони досягнули 26.06.2008р., тобто з моменту підписання запропонованих додаткових угод позивачем.

Враховуючи положення статті 653 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що договори №054108031400007.01 від 08.04.2008р. та №054108031400007 від 14.03.2008р. про організацію оплачуваних громадських робіт були розірвані з 26.06.2008р.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог, підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем.

З урахуванням викладеного, суд задовольняє позовні вимоги Територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів та самотніх непрацездатних громадян м. Торез до Торезького міського центру зайнятості м. Торез про стягнення суми заборгованості у розмірі 1248грн.57коп.

Судові витрати, понесені позивачем під час провадження в справі, підлягають розподілу з урахуванням норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене та керуючись нормами Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 4№, 4І, 4і, 44, 45, 46, 21, 22, 33, 34, 36, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРIШИВ:

Позовні вимоги Територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів та самотніх непрацездатних громадян м. Торез до Торезького міського центру зайнятості м. Торез про стягнення суми заборгованості у розмірі 1248грн.57коп. – задовольнити.

Стягнути з Торезького міського центру зайнятості м. Торез (86600, м. Торез, бульвар Ілліча, ЗКПО 25118033) на користь Територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів та самотніх непрацездатних громадян м. Торез (86600, м. Торез, вул. Піонерська, буд. 19, ЗКПО 23026083) суму заборгованості у розмірі 1248грн.57коп., державне мито в розмірі 102грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн.

Видати наказ після набрання чинності судовим рішенням.

В судовому засіданні від 02.03.2009р. проголошено повний текст рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня прийняття рішення. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його прийняття до Донецького апеляційного господарського суду.

               Суддя                                                                                                                                           

Надруковано в 3 примірниках: 1 – позивачу; 1 – відповідачу; 1 – до справи