Постанова

від 21.05.2013 по справі 13/228/07-нр

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2013 року Справа № 13/228/07-НР

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Запорощенка М.Д., суддів:Акулової Н.В., Владимиренко С.В. -доповідач, розглянув касаційні скарги Українсько-Молдавського спільного підприємства Товариство з обмеженою відповідальністю "Жемчужина", Фонду державного майна України на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 26.02.2013р. та рішеннягосподарського суду Миколаївської області від 20.09.2011р. у справі№13/228/07-НР господарського суду Миколаївської області за позовомУкраїнсько-Молдавського спільного підприємства Товариство з обмеженою відповідальністю "Жемчужина" до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Перлина Чорномор'я" 2. Приватного підприємства "Бриз-ЮГ" за участютретіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. Фонду державного майна України 2. Державного підприємства "Віброприбор" 3. Компанії "ЛАРДІАНА КОМПАНІ ЛІМІТЕД" за участюПрокурора Миколаївської області провизнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним,

За участю прокурора: Зузак І.О., посв. №014200;

представників:

- позивача: Маляренко Д.С., дов. б/н від 18.04.2012р.;

- відповідача1: Сорочан В.В., дов. №8 від 25.03.2013р.;

- відповідача2: не з'явилися;

- третьої особи1: Шевчук О.М., дов. №402 від 13.12.2012р.;

- третьої особи2: Колотущенко Т.Д., дов. б/н від 25.05.2012р.;

- третьої особи3: не з'явилися;

ВСТАНОВИВ:

Українсько-Молдавське спільне підприємство ТОВ "Жемчужина" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до ПП "Бриз-Юг" та ТОВ "Перлина Чорномор'я" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна - бази відпочинку "Жемчужина", розташованої в зоні відпочинку "Коблево" Березанського району Миколаївської області по вул. Морська, 115, 115-а, укладеного між відповідачами 07.12.2006р.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 20.09.2011р. у справі №13/228/07-НР (суддя Дубова Т.М.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.02.2013р. (колегія суддів у складі головуючого судді Лавренюк О.Т., суддів Савицького Я.Ф., Гладишевої Т.Я.), в задоволені позову відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з прийнятими у справі судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 20.09.2011р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.02.2013р. у справі №13/228/07-Н і прийняти нове рішення, яким визнати недійсним оскаржуваний договір купівлі-продажу.

Не погодився з прийнятими у справі судовими актами і Фонд державного майна України, який звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати повністю рішення господарського суду Миколаївської області від 20.09.2011р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.02.2013р. у справі №13/228/07-Н і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідачем-1 подано відзив на касаційну скаргу позивача, з проханням прийняті у справі судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, касаційні скарги, відзив, заслухавши суддю-доповідача, прокурора, представників учасників судового процесу, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

З аналізу матеріалів справи суди попередніх інстанцій встановили, що 23.03.2000р. на робочій зустрічі представників Фонду державного майна України та Департаменту приватизації державним майном Республіки Молдова, з метою реалізації Угоди від 11.08.1994р. база відпочинку "Жемчужина", яка будувалась на протязі 1970-1972р.р., включена до Переліку об'єктів, розташованих на території України, на які претендує Молдова, але з аналізу поданих молдавською стороною пакета документів, Фонд державного майна України встановив їх недостатність для врегулювання (визнання) права власності Республіки Молдова на цю базу відпочинку. З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій вказали про непідтвердження на час судового розгляду права власності Республіки Молдова на вказаний об'єкт. 04.09.2002р. ДП "Віброприбор" звернулося до Міністерства промисловості Республіки Молдова та за листом №01/200 від 04.09.2002р. отримало дозвіл спільно з фірмою "Дисконт" приймати участь у створенні Українсько-Молдавського спільного підприємства шляхом передачі до статутного фонду активів бази відпочинку "Жемчужина". 13.12.2002р. було зареєстровано Статут Українсько-Молдавського спільного підприємства ТОВ "Жемчужина", засновниками якого є: ТОВ "Фірма Дисконт" -5% у статутному фонді та ДП "Віброприбор" - 95% у статутному фонді, яке передало до статутного фонду ТОВ "Жемчужина" базу відпочинку "Жемчужина".

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 23.10.2006р. між позивачем та ПП "Бриз-Юг" був укладений договір купівлі-продажу вищевказаної бази відпочинку, за умовами якого продавець (позивач) передає у власність покупця (ПП "Бриз-Юг") майновий комплекс - базу відпочинку "Жемчужина", вартістю 600000грн. У пунктах 1.3, 2.2 цього договору сторони погодили, що майно належить позивачу на праві власності, яке виникло у нього на підставі його Статуту та установчого договору, зареєстрованих 13.12.2002р., та акту прийому-передачі майна, переданого учасниками в статутний фонд Українсько-Молдавського спільного підприємства ТОВ "Жемчужина" від 03.01.2003р. Покупець сплачує продавцю гроші двома частинами: 4900грн. протягом двох банківських днів з дня підписання договору, 595100грн - протягом 10-ти банківських днів з часу виникнення права власності на майно у покупця.

Водночас судами попередніх інстанцій з аналізу матеріалів справи у відповідності до ст.43 Господарського процесуального кодексу України з'ясовано, що рішенням господарського суду Миколаївської області від 15.11.2006р. у справі №5/452/06 вказаний договір купівлі-продажу визнано дійсним на підставі ч.2 ст.220 Цивільного кодексу України. 29.11.2006р. на підставі цього рішення суду, яке набрало законної сили та не було оскаржено, зареєстровано право власності ПП "Бриз-Юг" на вказане майно в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Поряд з цим, судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.12.2006р. між відповідачами укладено договір купівлі-продажу бази відпочинку "Жемчужина", за яким покупець сплачує продавцю 610000грн: 4000грн - протягом двох банківських днів після підписання договору, 606000грн - протягом 10-ти банківських днів з часу виникнення права власності на майно у покупця. Спірне майно 07.12.2006р. передано покупцю за актом приймання-передачі.

Разом з цим, суди попередніх інстанцій з'ясували, що рішенням господарського суду Миколаївської області від 13.12.2006р. у справі №5/536/06 визнано дійсним вказаний договір купівлі-продажу від 07.12.2006р. бази відпочинку "Жемчужина", яка складається з нежитлової будівлі спального корпусу літ. "А", розташованої в Миколаївській області, Березанському районі, с.Коблево по вул.Морська, 155, нежитлової будівлі спального корпусу літ. "А`", їдальні літ. "Б", овочевого сховища-складів за літ. "В" і літ. "Г", кафе "Ветерок"- відеозал літ. "Д", вбиральні літ. "Ж", душових літ. "Е", електричного котла, які розташовані в Миколаївській області, Березанському районі, с.Коблево по вул.Морська, 155-а, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Перлина Чорномор'я" та Приватним підприємством "Бриз-Юг". На підставі цього рішення суду, за ТОВ "Перлина Чорномор'я" 11.01.2007р. зареєстровано право власності на спірне майно.

Місцевим та апеляційним господарськими судами також встановлено, що рішенням господарського суду Миколаївської області від 18.04.2007р. у справі №10/50/07 за позовом Українсько-Молдавського спільного підприємства ТОВ "Жемчужина" до ПП "Бриз-Юг", про розірвання договору купівлі-продажу та визнання права власності, договір від 23.10.2006р., укладений між ТОВ "Жемчужина" та ПП "Бриз-Юг", розірвано та визнано за позивачем право власності на цілісний майновий комплекс - базу відпочинку "Жемчужина". Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.09.2007р. у справі №10/50/07 рішення господарського суду Миколаївської області від 18.04.2007р. у справі №10/50/07 в частині визнання договору купівлі-продажу розірваним залишено без змін, а в частині визнання за ТОВ "Жемчужина" права власності на цілісний майновий комплекс - базу відпочинку "Жемчужина" скасовано та прийнято в цій частині нове рішення про відмову в позові.

Врахував вищевикладені обставини, приписи ч.1, 5 ст.203, ч.1 ст. 215, ст.234 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведення позивачем, що спірний договір від 07.12.2006р. суперечить ч.ч.1, 5 ст.203 Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та був укладений без наміру створити наслідки, які обумовлювались цим договором. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що треті особи не скористалися правом звернення до суду з позовом у відповідності до ст.26 Господарського процесуального кодексу України, не надали доказів права власності, правовстановлюючих документів на майновий комплекс бази відпочинку "Жемчужина", внаслідок чого дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Тоді як суд апеляційної інстанції, переглядаючи в апеляційному порядку прийняте у даній справі рішення суду, вірно зазначив, що у випадку відчуження майна за оплатним договором власник відповідно до ч.1 ст.388 Цивільного кодексу України має право витребувати це майно від добросовісного набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Оскільки добросовісне набуття в розумінні ст.388 Цивільного кодексу України можливе лише тоді коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком правочину, укладеного з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з незаконного володіння. Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого ст.ст. 215, 216 Цивільного кодексу України. У разі встановлення наявності речово-правових відносин до таких відносин не застосовується зобов'язальний спосіб захисту. У зобов'язальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст.388 Цивільного кодексу України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача. У випадку якщо особа вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності, у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно.

Врахував вищевикладене, а також те, що позивач вважає себе власником спірного майна, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що права позивача не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого ст.ст.215, 216 Цивільного кодексу України, внаслідок чого погодився з висновком суду першої інстанції про відмову в позові про визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного між відповідачами, із інших підстав. При цьому, судом апеляційної інстанції вірно зауважено, що Фонд державного майна України, який також вважає себе власником спірного майна, не скористався правом на звернення до суду з позовом про витребування майна чи визнання права власності на вказане майно.

У відповідності до ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що прийнята у даній справі постанова апеляційного господарського суду, якою залишено без змін рішення місцевого господарського суду з інших підстав, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи скаржників, викладені в касаційних скаргах, не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на скаржників.

Керуючись ст.ст.49, 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Українсько-Молдавського спільного підприємства Товариство з обмеженою відповідальністю "Жемчужина" та Фонду державного майна України залишити без задоволення, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.02.2013р. у справі №13/228/07-НР - без змін.

Витрати по сплаті судового збору за касаційний перегляд покласти на скаржників.

Головуючий суддя:М. Запорощенко Судді: Н. Акулова С. Владимиренко