Постанова

від 11.12.2006 по справі 33/304

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

33/304

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

11.12.06 р.                                                                                 Справа № 33/304

Господарський суд Донецької області, у складі головуючого судді Новикової Р.Г., при секретарі судового засідання Овчинніковій В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали:

за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м.Донецьк

до Комунального підприємства „Донвуглевторресурси” м. Добропілля

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на боці позивача Добропільського міського центру зайнятості м. Добропілля

про стягнення 21166грн.74коп.

за участю представників:

від позивача: Солодовник Н.М. – провідний спеціаліст за довіреністю № 03-01/2500 від 16.08.2006р.

від відповідача: не з'явився.

від третьої особи: Одегова Р.В. – головний спеціаліст-юрисконсульт за довіреністю № 04-2286 від 08.12.2006р.

Суть спору: Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецьк звернулось до Комунального підприємства „Донвуглевторресурси” м. Добропілля із адміністративним позовом про стягнення штрафних санкцій у розмірі 20028грн.26коп. та нарахованої пені в сумі 1138грн.48коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на недотримання відповідачем вимог Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-XII від 21.03.1991р., екземпляр звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005р. за формою №10-ПІ; розрахунок суми позову та пені; лист Добропільського міського центру зайнятості №02-1658; лист Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради №2046/11.

Як зазначає позивач, відповідно до показників Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005р. (форма №10-ПІ) середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві відповідача становила 92 особи. З урахуванням цих даних та на підставі статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-XII від 21.03.1991р. норматив робочих місць становить 4 робочих місця. Фактично на підприємстві працювали 2 інваліди.

Відповідно до статті 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” сума штрафних санкцій за 2 нестворених робочих місця для інвалідів дорівнює 20028грн.26коп. На підставі статі 20 вищенаведеного закону позивачем була нарахована пеня за період з 15.04.2006р. по 13.10.2006р., яка дорівнює 1138грн.48коп.

Ухвалою від 18.10.2006р. було порушено провадження у справі в адміністративній справі №33/304 та призначено попереднє засідання на 30.10.2006р.

У попередньому судовому засіданні позивач не відмовився від адміністративного позову, а відповідач не визнав заявлені вимоги.

У відзиві від 25.10.2006р. заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач наполягав на відсутності підстав для застосування штрафних санкцій та нарахування пені.

Стаття 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів” №875-XII від 21.03.1991р. встановлює вичерпний перелік органів, на які покладений обов'язок працевлаштування інвалідів. Це здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Таким чином, відповідач не зобов'язаний забезпечувати безпосереднє працевлаштування інвалідів. А отже він не може нести відповідальності, що встановлена ст. 20 Закону України "Про основи соціального захисту інвалідів в Україні".

Крім того, згідно зі статтею 20 Закону України “Про основи соціального захищеності інвалідів в Україні” сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). За результатами господарської діяльності у 2005році підприємство не отримало прибутку, тому відповідач вважає, що також відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

З метою всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи в одному судовому засіданні протягом розумного строку ухвалою від 30.10.2006р. суд витребував від відповідача документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі та вдруге викликав представників сторін у попереднє засідання 13.11.2006р.

Ухвалою від 13.11.2006р. на підставі клопотання відповідача суд залучив до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на боці позивача Добропільський міський центр зайнятості.

За наслідками підготовчого провадження суд постановив ухвалу від 13.11.2006р. про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду на 29.11.2006р.

У судовому засіданні від 29.11.2006р. головуючим були роз'яснені процесуальні права та обов'язки сторонам, передбачені статтями 49, 51, 54, 65-68 Кодексу адміністративного судочинства України. Позивач не відмовився від адміністративного позову, а відповідач не визнав адміністративний позов. Також сторони не скористались можливістю примирення, передбаченою статтею 113 Кодексу адміністративного судочинства України.

На адресу суду надійшло клопотання з боку третьої особи про розгляд справи без участі його представника. Ухвалою від 29.11.2006р. на підставі статей 128 та 150 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд був відкладений на 11.12.2006р. на 11год 20хв.

Під час судового розгляду були досліджені: Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005р., Положення про Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів; розрахунок суми позову та пені; лист Добропільського міського центру зайнятості №02-1658; лист Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради №2046/11; Статут Комунального підприємства “Донвуглевторресурси”; звіт з праці за формою №1-ПВ за січень - грудень 2005р.; звіти про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках за січень - грудень 2005р.; відзив від 25.10.2006р.; звіт про фінансові результати за 2005р.; довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України; пояснення №9/11 від 09.11.2006р.; пояснення №04-2287 від 08.12.2006р.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи господарський суд встановив наступне.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №338 від 29.12.2004р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2004р. за №1671/10270) відповідно до пункту 2 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1767 від 28.12.2001р., була затверджена форма №10-ПІ поштова - річна „Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів”.

Вказана форма поширюється на всі юридичні особи та їх відокремлені підрозділи незалежно від форми власності і організаційно-правових форм господарювання, на яких працює від 8 і більше осіб. Звіт складається підприємствами щорічно і до 1 лютого, наступного після звітного періоду, подається за місцем державної реєстрації територіальному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів.

Відповідно до показників статистичної звітності форми №10-ПІ за 2005 рік, загальна кількість працюючих на підприємстві відповідача у 2005 році становила 92 особи, чисельність штатних працівників з числа інвалідів становила 2 особи.

Відповідно до статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-XII від 21.03.1991р. для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

Кількість інвалідів – штатних працівників, які мають працювати на робочих місцях Комунального підприємства „Донвуглевторресурси” м. Добропілля, створених відповідно до вимог вищенаведеної статті становить 4 особи.

Відповідно до частини першої статті 20 цього Закону підприємства (об'єднання), установи і організації, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), у відповідній установі, організації

Згідно пункту 3.6. Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ поштова – річна "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів", затвердженої наказом Мінпраці України №338 від 29.12.2004р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2004р. за №1671/10270) дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (рядок 01) та фонду оплати праці штатних працівників (рядок 04) повинні збігатися з відповідними показниками державного статистичного спостереження форми №1-ПВ термінова-місячна за січень-грудень звітного року.

У рядку 05 відображається середньорічна заробітна плата штатного працівника, яка розраховується за формулою: рядок 05 = рядок 04 * 1000/рядок 01.

Як вбачається зі змісту рядку 1070 звіту з праці за січень-грудень 2005р. (форма №1-ПВ) Фонд оплати праці штатних працівників за період з початку року становив 921,2тис.грн. Водночас, у звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005р. (форма №10-ПІ) показник Фонду оплати праці штатних працівників був визначений відповідачем у розмірі 921,3тис.грн. Це пояснюється тим, що при заповненні звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005р. (форма №10-ПІ), а саме - рядку 04, були використані дані про Фонд оплати праці усіх працівників, а не лише штатних.

Позивачем під час розрахунку суми позову були використані помилкові відомості, зазначені відповідачем у звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005р. (форма №10-ПІ).

З урахуванням викладеного, розмір середньої заробітної плати на підприємстві за 2005 рік становить 10013грн.04коп. Таким чином, належна сума штрафних санкцій за 2 робоче місце, не зайняте інвалідом дорівнює 20026грн.08коп. замість 20028грн.26коп.

Відповідно до пункту 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1767 від 28.12.2001р. суми штрафних санкцій сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

Згідно із частиною 2 статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-XII від 21.03.1991р. порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Позивачем була нарахована пеня у розмірі 1138грн.48коп. за період з 15.04.2006р. по 13.10.2006р.

Частиною 1 статті 8 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 року, Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики України та підпорядковується йому. Пунктом 3 Положення визначено основні завдання Фонду соціального захисту інвалідів:

участь у межах своєї компетенції в реалізації державної політики у сфері соціального захисту інвалідів;

здійснення контролю за додержанням підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності і господарювання нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Для реалізації покладених на Фонд соціального захисту інвалідів завдань за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України утворюються територіальні відділення Фонду.

Частиною 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій установлений норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів. Підприємства, установи, організації, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у встановленому частиною першою статті 20 цього Закону розмірі. Відповідно до покладених на нього завдань Фонд соціального захисту інвалідів здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів (підпункт 3 пункту 4 Положення.

Пунктом 11 Порядку сплати штрафних санкцій передбачено, що у разі несплати підприємствами, установами організаціями, які не забезпечують нормативу робочих місць, штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду соціального захисту інвалідів вживають заходів щодо їх стягнення в судовому порядку.

Таким чином, Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів є органом державної влади, який у правовідносинах з Товариством реалізує владні управлінські функції, а право Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів на звернення до суду у спірних відносинах визначено у законодавчому порядку.

Аналогічна точка зору викладена у постановах Верховного Суду України від 24.01.2006р. та від 31.10.2006р.

Відповідно ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України – розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно із ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-XII від 21.03.1991р. працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Крім того, відповідно до п.10 Положення про робоче місце інваліда та про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. №314 (далі - Положення), працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Міністерства соціального захисту, місцевими радами, суспільними організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Відповідно до п.2 Положення  “Робочим місцем інваліда може бути:

- звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з урахуванням фізичних можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування;

- спеціалізоване робоче місце інваліда - робоче місце, обладнане спеціальним технічним оснащенням, пристосуваннями і пристроями для праці інваліда залежно від анатомічних дефектів чи нозологічних форм захворювання та з урахуванням рекомендації медико-соціальної експертної комісії (МСЕК), професійних навичок і знань інваліда.

Тобто, інвалід може бути працевлаштований як на спеціалізоване робоче місце так і звичайне робоче місце.

Разом з тим, згідно з пунктом 5 Положення підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Пунктом 14 Положення визначено, що підприємства, зокрема, у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів; розробляють і затверджують інструкцію про робоче місце інваліда.

Відповідно до вимог пункту 3 Положення робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Аналіз наведених положень чинного законодавства України дає підстави для висновку про те, що виконанню відповідними органами обов'язку працевлаштовувати інвалідів повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належать, зокрема, здійснення заходів зі створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність вакантних посад для інвалідів.

Відповідно до ч.1 ст. 218 Господарського кодексу підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У пункті 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів визначено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Отже, працевлаштування інвалідів може здійснюватись органами, визначеними у частині першій статті 18 Закону, лише за наявності отриманої від підприємства інформації про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця  інвалідів.

Відповідно до наявних у матеріалах справи листа Добропільського міського центру зайнятості №02-1658 та пояснень №04-2287 від 08.12.2006р., листа Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради №2046/11 відповідач не повідомляв державну службу зайнятості та органи соціального захисту населення про наявність вільних робочих місць та посад, на яких може використовуватися праця інвалідів протягом 2005 року.

Норми Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-ХІІ від 21.03.1991р., встановлюючи обов'язковість забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, не роблять виключень з цього правила залежно від результатів фінансово-господарської діяльності підприємства.

Відповідно до пункту 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1767 від 28.12.2001р. (далі –Порядок) суми штрафних санкцій сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

Відповідно до пункту 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1767 від 28.12.2001р. (далі –Порядок) суми штрафних санкцій сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

Згідно із частиною 2 статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-XII від 21.03.1991р. порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Порядок сплати адміністративно-господарських санкцій і пені до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, їх акумуляції, обліку, а також з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій інвалідів - використання цих коштів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 10 Порядку встановлено, що порушення термінів сплати штрафних санкцій тягне за собою нарахування пені із суми недоїмки за кожний день прострочення, включаючи день сплати, в розмірі, передбаченому законом.

Таким чином, сума пені розраховується у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання із використанням облікової ставки Національного банку України, чинної на кожний конкретний день.

Згідно Постанови Національного банку України №275 від 09.08.2005р. з 10 серпня 2005 року був встановлений розмір облікової ставки на рівні 9,5% річних.

Листом Національного банку України №14-011/1373-6039 від 06.06.2006р. з 10 червня 2006 року розмір облікової ставки встановлений на рівні 8,5% річних.

З урахуванням викладеного, розмір пені за період з 15.04.2006р. по 13.10.2006р., нарахований внаслідок несплати штрафних санкцій в сумі 20026грн.08коп., становить 1043грн.55коп.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецьк до  Комунального підприємства „Донвуглевторресурси” м. Добропілля про стягнення штрафних санкцій у розмірі 20026грн.08коп. та нарахованої пені 1043грн.55коп. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

На підставі норм матеріального права, передбачених ст.ст. 18, 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-ХІІ від 21.03.1991 року, Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №314 від 03.05.1995року, ст. 218 Господарського кодексу України, а також керуючись 1, 2, 4, 5, 6, 10, 11, 12, 14, 15, 23, 48, 50, 69-71, 79, 81, 82, 86, 87, 89, 92, 94, 98, 107, 110, 111, 114, 121, 122-170, 254, 263 Прикінцевими та Перехідними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

                                                     ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецьк до Комунального підприємства „Донвуглевторресурси” м. Добропілля про стягнення штрафних санкцій у розмірі 20028грн.26коп. та нарахованої пені в сумі 1138грн.48коп. – задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства „Донвуглевторресурси” м. Добропілля (85004, м. Добропілля, вул. Комсомольська, буд.35, МФО 334118, ЄДРПОУ 32680910) на користь Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецьк (83073, м. Донецьк, вул.. Університетська, буд. 91, МФО 834016, ЄДРПОУ 24164870) суму штрафних санкцій у розмірі 20026грн.08коп. та пені у розмірі 1043грн.55коп.

У задоволенні позовних вимог про стягнення штрафних санкцій у розмірі 02грн.18коп. та нарахованої пені в розмірі 94грн.93коп. відмовити.

У судовому засіданні від 11.12.2006р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня виготовлення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст виготовлено 14.12.2006р.

Суддя                                                                                                Новікова Р.Г.           

Надруковано 5 примірника: 1 – позивачу; 2 – відповідачу; 1 – третій особі; 1 – до справи