Рішення

від 27.05.2013 по справі 36/178

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ   83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46 Р І Ш Е Н Н Я    іменем України 27.05.2013р.                                                                                                               Справа № 36/178                                Господарський суд Донецької області у складі судді Подколзіної Л.Д., при секретарі судового засідання Бевз Х.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовною заявою: Приватного підприємства „Самекс”, м. Київ до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ТС Обжора”, м. Донецьк про стягнення 128  891,87грн. за участю уповноважених сторін: від позивача – не з'явився від відповідача – не з'явився СУТЬ СПОРУ: Позивач, Приватне підприємство „Самекс”, м. Київ, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „ТС Обжора”, м. Донецьк заборгованості у розмірі 113 305,39 грн., 3% річних у сумі 4 255,94 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 11 330,54 грн. (Усього 128  891,87 грн.) В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №348/108 (купівлі-продажу на умовах оплати за реалізований товар) від 31.07.2006р. в частині розрахунків за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість. На підтвердження своїх вимог позивачем представлено копію вказаного договору, копію претензії №27/02 від 27.02.2009р., копії видаткових накладних, копії банківських виписок, копії накладних на повернення товару постачальнику, копію акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.09.2008р.-31.12.2008р.   18 серпня 2010р. через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання разом з додатковими поясненнями відносно доказів реалізації товару відповідачем, які розглянуті судом та приєднані до матеріалів справи. Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 23.01.2013р. справа №36/178 передана на розгляд судді Подколзіній Л.Д. 24 січня 2013р. через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю „ТС Обжора” м.Донецьк надійшла апеляційна скарга на ухвалу господарського суду Донецької області від 20.01.2012р., для скерування її разом з матеріалами справи, на адресу Донецького апеляційного господарського суду. Проте, таке звернення відповідачем, розцінюється господарським судом, як зловживання процесуальними правами, оскільки дія ухвали господарського суду Донецької області від 20.01.2012р. на момент подання апеляційної скарги закінчилася, у зв»язку з поновленням провадження по справі ухвалою від 18.01.2013р. Аналогійна правова позиція викладена Вищим господарським судом України в п.3.14  Постанови Пленуму №18 від 26.12.2011р. На підставі вищевикладеного, апеляційна скарга б/н від 23.01.2013р. Товариства з обмеженою відповідальністю „ТС Обжора” м.Донецьк приєднана до матеріалів справи та залишається судом без задоволення. Згідно із ст.79 ГПК України 27.08.2010р. провадження у справі було зупинено і поновлено 28.02.2011р. Однак, 02.03.2011р. провадження у справі було зупинено і поновлено 06.01.2012р. Разом з цим,  20.01.2012р. провадження у справі було зупинено і поновлено 18.01.2013р. та призначено справу до розгляду на 24.01.2013р. Відповідно до п.1, 2 ст.77 ГПК України, слухання справи відкладено на 18.02.2013р. Однак, 15.02.2013р. провадження у справі було зупинено і поновлено 13.05.2013р. та призначено справу до розгляду на 27.05.2013р. Позивач у засідання суду не з»явився, про причини неявки суд не повідомив. Відповідач у судове засідання без пояснення причин не з'явився, своєї позиції по суті заявлених вимог до відома суду не довів,  відзиву  та доказів сплати стягуваних сум або припинення відповідних грошових зобов'язань у інший спосіб не надав, хоча повідомлявся про судовий розгляд належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою місцезнаходження. Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без пояснення причин представника належним чином повідомленого Відповідача та ненадання ним певних доказів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу не перешкоджає вирішенню спору та не може вважатися підставою для відкладання розгляду справи. Дійсно, судом було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду позиції по суті розглядуваного спору з підтверджуючими доказами (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання сторони здійснювати свої процесуальні права. Дослідивши матеріали справи і оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд в с т а н о в и в :              31 липня 2006р. між Приватним підприємством „Самекс”, м. Київ (далі по тексту-Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ТС Обжора”, м. Донецьк (далі по тексту-Покупець) був укладений договір №348/108 (купівлі-продажу на умовах оплати за реалізований товар), згідно умов якого продавець зобов”язався поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов»язався прийняти та оплатити товар на умовах та в порядку, визначеному цим договором, згідно замовлення на поставку та товаросупровідної документації, яка є невід»ємною частиною цього договору. Як вбачається з п.п.2.5.1 договору, право власності переходить від постачальника до покупця з моменту підписання транспортної накладної, яка підтверджує, що товари були прийняті покупцем. Відповідно до п.5.3 договору покупець зобов»язаний оплатити кожну товарну накладну, переданого постачальником товару по мірі його реалізації не пізніше 21 банківського дня від моменту реалізації такого товару. Пунктами 8.1, 8.2 договору встановлений строк його дії –з моменту підписання уповноваженими представниками до 15.01.2007р. Якщо ні одна із сторін письмово не заявить другій стороні про припинення дії договору не менш ніж за 30 календарних днів до запланованої дати припинення його дії, договір вважається пролонгованим  на кожний наступний календарний рік на тих же умовах.   У зв»язку з невиконанням відповідачем грошових зобов»язань по договору, позивач керуючись п.8.3 договору, претензією №27/02 від 27.02.2009р. повідомив відповідача про припинення дії договору №348/108 (купівлі-продажу на умовах оплати за реалізований товар) від 31.07.2006р. Отже, термін дії договору закінчився.       Згідно ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. За приписами ч.7 ст.180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору. За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору. Господарським судом встановлено, на виконання умов Договору у період з 01.08.2006р.- 08.10.2008р., по видатковим накладним (том 1: 30-151арк., том 2: 1-38арк.) позивач передав, а повноважна особа відповідача отримала продукцію на загальну суму 332  429,25грн. З представлених накладних вбачається, що вони підписані обома сторонами без жодних зауважень, скріплені печатками, містять всі необхідні відомості про товар, а також містять відомості про фактичне отримання товару. Тобто, за своїми ознаками такі накладні є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару. Частково відповідач повернув одержаний товар постачальнику, що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними на повернення товару та частково сплатив одержаний товар на суму 219  123,86грн., що підтверджується наданими позивачем банківськими виписками. Станом на 31.12.2008р. відповідач підтвердив наявність боргу за період з 01.09.2008р.-31.12.2008р. у сумі 113  305,39грн. перед позивачем, про що свідчить підписаний та скріплений печатками підприємств акт звірки розрахунків. Позивач у довідці вих.№18/08-СА від 18.08.2010р. підтвердив, що відповідно до даних бухгалтерського обліку ПП «Самекс» заборгованість ТОВ «ТС»Обжора» перед позивачем за договором №348/108 (купівлі-продажу на умовах оплати за реалізований товар) від 31.07.2006р. станом на 18.08.2010р. становить 113  305,39грн.        Оскільки відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі, так як відповідно до загальних умов виконання зобов'язання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору. Як зазначалось вище, у відповідності до п.5.3 договору покупець зобов»язаний оплатити вартість поставленого продавцем товару по мірі його реалізації не пізніше 21 банківського дня від моменту реалізації такого товару. Отже, виходячи з вказаного порядку розрахунків, ненадання покупцем товариству інформації щодо обсягів реалізації ним товару унеможливлює визначення сторонами договору строків та обсягів реалізованого товару, а відповідно унеможливлює для позивача пред»явлення відповідачу вимог щодо оплати за реалізовану останнім продукцію. 03.03.2009р. позивач надіслав на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості. Однак, останнім не було надано відповіді щодо реалізації товару, товар не повернутий позивачу. Враховуючи вищевикладене, а також те, що іншим чином позивач та відповідач в договорі №348/108 (купівлі-продажу на умовах оплати за реалізований товар) від 31.07.2006р. не врегулювали умови щодо строків та порядку розрахунків за поставлену продукцію (у тому числі у випадку ненадання Відповідачем доказів про обсяги реалізованого товару), суд вважає, що є правомірним застосування у такому випадку судом ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України. Так, відповідно до норм ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк  (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Як зазначалось вище, позивач надіслав на адресу відповідача вимогу, товар не повернутий покупцем продавцю. На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що у позивача настало право вимагати від Відповідача оплати за поставлений за цим договором товар. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Статтею 692 ЦК  зазначено, що отриманий товар повинний бути оплачений у повному обсязі за встановленою ціною. Таким чином, на час звернення з позовом, сума заборгованості складає 113 305,39 грн. Приймаючи до уваги, що позивачем доведені факти передачі товару відповідачу та його несплати, господарський суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення суми заборгованості у розмірі 113 305,39 грн. Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних та інфляційних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед кредитором. Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом. Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання в не залежності від наявності вини в його діях. Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання. Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків оплати товару, нарахування 3% річних та інфляційних проведене позивачем з дотриманням загальних правил (методики) нарахування, наданий арифметично обґрунтований розрахунок річних, інфляційних господарський суд, задовольняє вимоги позивача щодо стягнення 4 255,94 грн. 3% річних за період з 24.03.2009р.-23.06.2010р. та інфляційних за період з квітня 2009р.-травень 2010р. у сумі 11 330,54 грн., в повному обсязі. Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача.         Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.526, ч. 2 ст. 530, ст.ст.625, 629, 631, 692 ЦК України, ч.7 ст.180, ст.193 ГК України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК  України, суд – В И Р І Ш И В  : Позовні вимоги Приватного підприємства „Самекс”, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „ТС Обжора”, м. Донецьк про стягнення 128  891,87 грн. задовольнити повністю.                                                          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТС ОБЖОРА” м.Донецьк на користь Приватного підприємства „Самекс”, м. Київ заборгованість у розмірі 113 305,39 грн., 3% річних у сумі 4 255,94 грн., інфляційні нарахування у розмірі 11 330,54 грн., витрати по сплаті держмита у сумі 1  288,92грн., витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236грн.         Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано. У судовому засіданні 27.05.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст  рішення складено та підписано 01.06.2013р.                    Суддя                                                                                                      Л.Д. Подколзіна