Постанова

від 05.06.2013 по справі 917/769/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2013 р. Справа № 917/769/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О., суддя Тихий П.В.

при секретарі Вороні В.С.

за участю представників сторін:

позивача - Баранової В.І. (дов. № 47 від 27.05.2013 р.)

Казаченко Т.П. (дов. № 8 від 11.02.2013 р.)

відповідача - Удовіченка І.О. (дов. № 02-21/759 від 29.05.2013 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Карлівської міської рада, м. Карлівка, Полтавської області (вх. № 1496ПХ/1-43) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 25 квітня 2013 року у справі № 917/769/13

за позовом Районного телерадіооб'єднання "Контакт", м. Карлівка, Полтавська область

до Карлівської міської рада, м. Карлівка, Полтавської області

про визнання недійсни рішення Карлівської міської ради №224 від 11 грудня 2013 р.

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 23 квітня 2013 року порушено провадження по справі.

25 квітня 2013 року господарським судом Полтавської області задоволено заяву позивача про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення в житловому будинку розташовані за адресою: Полтавська область, м. Карлівка, вул. Леніна, 58 які складаються з: (1) тамбур - 0,6 кв.м., (2) кладова - 0,4 кв.м., (3) кладова - 0,3 кв.м., (4) коридор - 4,2 кв.м., (5) кабінет - 8,1 кв.м., (6) кабінет - 8,8 кв.м., (7) кабінет - 9,3 кв.м., (8) кабінет - 17,0 кв.м., (9) кабінет - 7,2 кв.м., (10) кладова - 2,6 кв.м., (11) вбиральна - 1,0 кв.м., дві лоджії та заборонено Карлівській міській раді вчиняти дії щодо відчуження цього майна.

Відповідач з ухвалою господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвали господарського суду Полтавської області від 25 квітня 2013 року у справі № 917/769/13. В задоволенні заяви та клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову відмовити. Судові витрати покласти на позивача.

Апелянт вважає, що ухвала від 25.04.2013 р. винесена з порушенням норм процесуального права та матеріального права, а також порушує право відповідача на користування об'єктом нерухомості.

Представники ТРО "Контакт" звернулись до суду апеляційної інстанції з клопотанням про залучення до матеріалів копії позовної заяви з доданими до неї документами.

ТРО "Контакт" відзив на апеляційну скаргу не надало, в судовому засіданні представники позивача просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржувану ухвалу без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників присутніх сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування господарським судом норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, Районне телерадіооб'єднання "Контакт" звернулось до господарського суду з позовом до Карлівської міської рада про визнання не дійсним рішення Карлівської міської ради № 224 від 11.12.2012 р. «Про оформлення права власності на видачу свідоцтва про право власності», з дати його прийняття, на підставі якого було оформлено Свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення в житловому будинку (офіс) за адресою: Полтавська область, Карлівський район, м. Карлівка, вул. Леніна, б. 58. Позивач вважає, що дане рішення порушує право власності позивача на володіння належним йому на законних підставах майном.

В своїй заяв про забезпечення позову позивач посилається на те, що 12 квітня 2013 року у Карлівській районній газеті "Життя і слово" № 20-30 на 2 сторінці цієї газети відповідач опублікував оголошення про продаж на аукціоні, який відбудеться 07.05.2013 р., нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м. Карлівка, а саме: Лот-1 нежитлові приміщення в житловому будинку (офіс А(9), загальна площа 59,5 кв.м .Конструктивіні елементи: фундаменти бетонні, стіни панельні, перекриття залізобетонне. Рік побудови 1994. Лот складається: тамбур-0,6 кв.м, кладові-0,4 кв.м.,0,3 кв.м., 2,6 кв.м., коридори - 4,2 кев.м., 8,8. кВ.м., кабінети-8,1 кв.м., 9,3 кв.м., 17,0 кв.м.,7,2 кв.м., вбиральня -1,0 кв.м., дві лоджії за адресою: Полтавська область, Карлівський район, м. Карлівка, вул. Леніна.58.

Таким чином, позивач вважає, що незабезпечення позову шляхом накладення арешту на зазначене майно та заборони його відчуження, призведе до продажу вказаного майна на аукціоні 07.05.2013 р., а тим самим до унеможливлення виконання рішення суду на майбутнє та позбавлення позивача права власності на це майно.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції визнав її такою, що підлягає задоволенню з посиланням на те, що позивачем подано докази, які достатньо обґрунтовано підтверджують ухилення відповідача від виконання рішення у справі № 917/318/13-г від 11.04.2013 р. та зобов'язань після пред'явлення вимоги у новому позові по справі № 917/769/13.

Також, місцевий господарський суд погодився з наведеними заявником доводами про те, що незабезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та заборони на його відчуження, призведе до продажу майна на аукціоні 07.05.2013 р., а тим самим до унеможливлення виконання рішення суду на майбутнє та позбавлення позивача права власності на це майно.

Отже, визнаючи обраний заявником засіб забезпечення позову адекватним та збалансованим щодо інтересу сторін, а також таким, що відповідає визначеним законом способам забезпечення позову, з метою недопущення негативних наслідків, суд першої інстанції вважав за необхідне вжити заходи до забезпечення позову, задовольнивши заяву позивача шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення в житловому будинку розташовані за адресою: Полтавська область, м. Карлівка, вул. Леніна, 58 які складаються з: (1) тамбур - 0,6 кв.м., (2) кладова - 0,4 кв.м., (3) кладова - 0,3 кв.м., (4) коридор - 4,2 кв.м., (5) кабінет - 8,1 кв.м., (6) кабінет - 8,8 кв.м., (7) кабінет - 9,3 кв.м., (8) кабінет - 17,0 кв.м., (9) кабінет - 7,2 кв.м., (10) кладова - 2,6 кв.м., (11) вбиральна - 1,0 кв.м., дві лоджії та заборонено Карлівській міській раді вчиняти дії щодо відчуження цього майна.

Однак, колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав в даному випадку для задоволення заяви позивача про забезпечення позову, виходячи з наступного.

Статтями 66, 67 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Зі змісту вказаних статей вбачається, що обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Позивач стверджує, що відповідно до 16 сесії Карлівської міської ради від 12.03.2001 року «Про внесення до статутного фонду телерадіооб'єднання «Контакт» приміщення за адресою: м. Карлівка, вул. Леніна, 58», він є власником приміщення загальною площею 50,4 кв.м.

В той же час, позивачем не надано жодного правовстановлюючого документа на приміщення в будинку за адресою: м. Карлівка, вул. Леніна, 58. В матеріалах справи відсутня також довідка про перебування такої нерухомості на балансі телерадіооб'єднання.

Колегія суддів звертає увагу, що в позовній заяві позивач зазначає про те, що він є власником приміщення загальною площею 50,4 кв.м., в той час, як в клопотанні про забезпечення позову просить накласти арешт на нежитлові приміщення в житловому будинку за адресою: м. Карлівка, вул. Леніна, 58 загальною площею 59,5 кв. м.

Отже, фактичні площі начебто внесеного приміщення в статутний фонд Районного телерадіооб'єднання "Контакт" - 50,4 кв.м. та площа приміщення - 59,5 кв.м., на яке накладено арешт ухвалою господарського суду Полтавської області від 25.04.2013 р. не співпадають.

Крім того, позивач в позовні заяві вказує на рішення господарського суду Полтавської області від 11.04.2013 р., яким за твердженнями позивача, підтверджена правомірність наявності спірного майна у власності ТРО «Контакт» і просить визнати не дійсним рішення Карлівської міської ради № 224 від 11.12.2012 р. «Про оформлення права власності на видачу свідоцтва про право власності», з дати його прийняття.

В той час, як в заяві про забезпечення позову позивач на вказану обставину не посилався, а просив накласти арешт на нежитлові приміщення в житловому будинку, які начебто внесені в статутний фонд Районного телерадіооб'єднання «Контакт».

Отже, суд першої інстанції частково вийшов за межі заяви в обґрунтування клопотання позивача про забезпечення позову, навівши в ухвалі обставини щодо ухилення відповідача від виконання рішення від 11.04.2013 р., яке до того ж не набрало законної сили.

Отже, на думку колегії суддів, наведені позивачем в заяві про забезпечення позову припущення не можна визнати достатньо обґрунтованим, оскільки позивачем не надано доказів на їх підтвердження та не мотивовано твердження про те, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання судового рішення.

Разом з тим, позивач не надав жодних доказів, які б свідчили про відповідну поведінку відповідача, з чого б можна було зробити висновок про те, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Судова колегія зазначає, що і матеріали справи не містять доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У розумінні положень розділу 10 Господарського процесуального кодексу України «Забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову господарський суд повинен оцінити, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.

З огляду на вказане, ухвала господарського суду в обов'язковому порядку повинна містити дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття такого заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду.

Такі ж самі загальні вимоги містить і стаття 86 Господарського процесуального кодексу України щодо змісту ухвали.

Але даним вимогам оскаржена ухвала господарського суду не відповідає, оскільки в ній відсутнє обґрунтування, яким чином невжиття застосованих судом заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду. Крім того, матеріали справи не містять даних, на підставі яких можна зробити такий висновок.

Колегія суддів визначає, що місцевим господарським судом не надано доводам заявника належної юридичної оцінки, а також не була дана належна оцінка розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Відповідно до пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006р. № 01-8/2776 «Про деякі питання практики забезпечення позову» адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визнається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке намагається накладення арешту.

При цьому цими заходами не повинна блокуватись господарська діяльність товариства, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору. Зокрема, не допускається винесення ухвал про накладення арешту на все майно підприємства. Якщо у господарського суду є підстави вважати, що діями може бути погіршено фінансовий стан господарського товариства, суд вправі забезпечити позов шляхом заборони відчуження основних засобів, нерухомого майна та іншого визначеного майна товариства, чітко визначивши в ухвалі про забезпечення позову перелік майна, відчуження якого забороняється.

Проте, ухвалою господарського суду Полтавської області від 25.04.2013р. було накладено арешт на нерухоме майно за адресою: м. Карлівка, вул. Леніна, 58 до невизначеного кола осіб та без конкретизації зазначених заходів, чим порушене право відповідача на користування об'єктом нерухомості.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що господарський суд прийняв оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права, що є підставою для скасування ухвали господарського суду Полтавської області від 25.04.2013 р. по справі № 917/769/13 про забезпечення позову.

На підставі зазначеного, керуючись статтями 66, 67, 86, 99, 101, 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Карлівської міської рада, м. Карлівка, Полтавської області задовольнити.

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 25.04.2013 р. по справі № 917/769/13 скасувати.

В задоволенні заяви Районного телерадіооб'єднання "Контакт", м. Карлівка, Полтавська область про забезпечення позову від 23.04.2013р. відмовити.

Повний текст постанови підписано 04 червня 2013 року.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

суддя Івакіна В.О.

суддя Тихий П.В.