Ухвала

від 03.06.2013 по справі 907/473/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"03" червня 2013 р. Справа № 907/473/13

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Еталон", м. Ужгород

ДО фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Київ

ДО фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Ужгород

ПРО зобов'язання повернути за актом приймання-передачі в належному стані орендовані за договором суборенди №02-12/11 від 01.01.2012р. приміщення площею 994кв.м., що розташовані в АДРЕСА_1 та стягнення суми 133345,15грн., в тому числі 35167,54грн. боргу по орендній платі, 4099,09грн. заборгованості по оплаті за комунальні послуги, 69489,70грн. неустойки, 24588,82грн. штрафу

(позовні вимоги викладено у відповідності до заяви позивача, поданої в порядку вимог ст. 22 ГПК України про збільшення суми позову)

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача - Котляров Р.Ю. - представник за довіреністю №7/05 від 21.05.2013р.

Роля І.І. - представник за довіреністю №8/05 від 21.05.2013р.

Гудзан Є.А. - представник за довіреністю №9/05 від 21.05.2013р.

від відповідача 1 - не з'явились

від відповідача 2 - ОСОБА_6 - адвокат, представник за договором про

надання адвокатських послуг від 03.06.2013р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Еталон", м. Ужгород звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Київ та до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Ужгород про зобов'язання повернути за актом приймання-передачі в належному стані орендовані за договором суборенди №02-12/11 від 01.01.2012р. приміщення площею 994кв.м., що розташовані в АДРЕСА_1 та стягнення суми 103974,57грн., в тому числі 35167,54грн. боргу по орендній платі, 4099,09грн. заборгованості по оплаті за комунальні послуги, 40119,12грн. неустойки, 24588,82грн. штрафу.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 14.05.2013р. порушено провадження у справі №907/473/13 та призначено справу до розгляду на 23.05.2013р.

У зв'язку з неявкою представників відповідачів ухвалою суду від 23.05.2013р. розгляд справи було відкладено на 03.06.2013р.

На день судового засідання представниками позивача подано суду клопотання в порядку вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України про збільшення суми заявлених позовних вимог, а також додано докази сплати судового збору за подання такої заяви. За результатами розгляду поданого позивачем клопотання суд прийшов до висновку про прийняття такої заяви до розгляду.

Представники позивачів просять заявлені позовні вимоги з урахуванням їх збільшення задовольнити в повному обсязі з мотивів, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. В обгрунтування своїх доводів вказують на те, що відповідач-11 всупереч умов договору не сплачує у встановленому порядку та розмірі орендну плату та вартість спожитих комунальних послуг. З метою досудового врегулювання спору позивачем направлено Відповідачу-1 ряд претензій з вимогою оплатити суму боргу по оплаті орендної плати та комунальних платежів, однак борг до теперішнього часу не погашено.

Крім того, в порушення п.2.4.6 Договору суборендар (відповідач -1) без отримання необхідних погоджень орендаря провів певні перепланування орендованих приміщень шляхом встановлення додаткових стінових перегородок, бетонування фундаментів і влаштування в підлозі каналів для стоку відпрацьованої води та шламу. Під час проведення поточного огляду орендованих приміщень комісією в складі представників сторін виявлено і складено відповідний акт про те, що у приміщеннях №2, №3, №4 рівень підлоги місцями піднято на висоту до 15см, в підлозі прорізані та улаштовані канали глибиною до 15см для відводу води та шламу від каменерізального обладнання, у приміщенні №2 влаштовано колодязь для відстою шламу глибиною 1,6м і загальним об'ємом до 5м.куб.

Зазначені односторонні дії зі сторони Відповідача-1 позивач вважає грубим порушенням умов договору та вимог чинного законодавства щодо перепланування приміщень.

Незважаючи на неодноразові письмові вимоги Позивача щодо необхідності відновити попередній стан приміщення, Відповідач-1 тривалий час ухиляється від здійснення демонтажних та ремонтно-будівельних робіт для приведення орендованого приміщення до попереднього стану. Разом з тим, згідно наявного кошторису, вартість ремонтно-відновлювальних робіт по приведенню орендованих приміщень до попереднього стану коштуватиме орендарю 18000грн.

Оскільки відповідач-1 систематично порушував взяті на себе зобов'язання та взагалі тривалий час не сплачує орендну плату, позивач 02.02.2013р., в порядку передбаченому п.4.4 договору, направив листа про розірвання договору з 28.02.2013р. Відтак, майно, що орендується підлягало поверненню до 10.03.2013р.

З огляду на таке просить також стягнути з відповідача крім суми основного боргу, що утворився за період з 10.01.2013 по 10.03.2013 неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення з 10.03.2013р. по 01.06.2013р. у сумі 69489,70грн.

Відповідач-1 вимог ухвали суду від 14.05.2013р. та 23.06.2013р. не виконав, витребуваних судом матеріалів не подав, свого уповноваженого представника в судове засідання не направив.

Представник відповідача -2 заперечує з приводу заявлених позовних вимог, однак, письмово викладеної позиції суду не подав.

На день судового засідання позивачем подано суду заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 та знаходиться за адресою АДРЕСА_1 до набрання рішенням суду законної сили.

В обгрунтування своїх доводів вказує на те, що на протязі вересня - грудня 2012 року Відповідачем-1 здійснено демонтаж частини технологічного обладнання з його подальшим вивозом із орендованих приміщень.

Зазначені дії відповідача-1 свідчать про його небажання у добровільному

порядку погасити заборгованість перед Позивачем за договором суборенди. Також вважає, що такі подальші дії Відповідача можуть призвести до вивезення Відповідачем із орендованих приміщень всього обладнання, його подальшу реалізацію і, відповідно, - до неможливості чи ускладнення виконання рішення

господарського суду. Крім того, самовільно проведені Відповідачем перебудови псують орендоване приміщення шляхом його підтоплення стічними водами і можуть призвести до його руйнації. Позивач неодноразово звертався до відповідача-1 із вимогами про приведення вищезазначених приміщень до первісного (в якому їх було передано в суборенду) стану, але відповідач-1 ухиляється від проведення робіт по відновленню приміщень. Внаслідок самовільних перебудов відповідача-1 зазначені приміщення не можуть надалі використовуватися позивачем за призначенням.

На даний час у приміщеннях, що орендуються, наявна певна кількість верстатів і устаткування для обробки каменю та керамічних матеріалів. Відтак, позивач вважає за доцільне і необхідне в порядку застосування ст.ст. 66,67 ГГЖ обмежити Відповідача у праві на відчуження зазначеного обладнання, оскільки є підстави передбачати, що їх відчуження призведе до ускладнення виконання рішення суду.

Розглянувши заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, дослідивши позовні матеріали в цілому, суд дійшов висновку, що заява про вжиття заходів до забезпечення позову підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до приписів статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

За змістом вищезазначеної статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до п. п. 1, 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Також, відповідно до абзацу 1 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Оцінюючи наведені у заяві про вжиття заходів до забезпечення позову обставини, на які посилається позивач в її обґрунтування, суд дійшов висновку про можливість існування небезпеки в заподіянні шкоди правам, свободам та інтересам позивача до прийняття рішення у даній справі, у зв'язку з чим вважає за потрібне вжити заходів до забезпечення позову з урахуванням наступного.

Так, позов, згідно ч. 1 ст. 67 ГПК України, забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

При цьому, заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, що кореспондує зі способами захисту порушеного права. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову у даній справі є вимога позивача про зобов'язання повернути за актом приймання-передачі в належному стані орендовані за договором суборенди №02-12/11 від 01.01.2012р. приміщення площею 994кв.м., що розташовані в АДРЕСА_1 та стягнення суми 133345,15грн., в тому числі 35167,54грн. боргу по орендній платі, 4099,09грн. заборгованості по оплаті за комунальні послуги, 69489,70грн. неустойки, 24588,82грн. штрафу.

Дослідивши зміст позовної заяви та доданих до неї документів, заяви від 03.06.2013 про вжиття заходів до забезпечення позову, беручи до уваги, що заявлена ТОВ „Еталон" до стягнення з відповідача сума є значною, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 не вчиняє дій з погашення заборгованості та повернення орендованого приміщення, господарський суд Закарпатської області дійшов висновку про те, що: обґрунтованим є припущення, що майно відповідача-1 може зникнути або зменшитись на момент виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог; невжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно може дійсно утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення позову; наразі, забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача-1 є адекватним, співвідноситься з предметом позову, а тому зазначений захід спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення, отже, заяву ТОВ „Еталон" про забезпечення позову слід задовольнити.

При цьому, суд враховує, що обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Згідно з приписами частини 1 статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Поняття господарської діяльності міститься і в інших законах України, проте на відміну від загального визначення господарської діяльності в ГК України, її визначення, що міститься в спеціальних законах, застосовується лише для цілей цих законів.

Накладення господарським судом арешту на майно, фізичної особи - підприємця, передбачено чинним законодавством (пункт 7.3 та п. 8 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»).

На підставі зазначеного, накладення арешту на майно відповідача -1, яке розміщується в належних позивачу приміщеннях, на думку суду, не може призвести до припинення його господарської діяльності.

Дослідивши збалансованість інтересів сторін, суд дійшов висновку, що застосування вищезгаданого заходу до забезпечення позову не порушує прав та охоронюваних законом інтересів відповідача-1 у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до статті 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Керуючись статтями 66, 67 і 86 ГПК України, господарський суд Закарпатської області

УХВАЛИВ:

1. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю „ЕТАЛОН" (88000, м. Ужгород, вул. залізнична, 44/36, ідентифікаційний код 20438388) про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (01103, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) задовольнити.

2. До вирішення спору по суті вжити заходи до забезпечення позову, а саме накласти арешт на майно, що належить фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 01103, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) та знаходиться за адресою АДРЕСА_1 до набрання рішенням суду законної сили, а саме:

№ поз.Найменуваннямаркар.в.№к-сть 1Електричний водяний різак для торгового будівництва Multidisk 8460 2007 396 1 2Електричний водяний різак для торгового будівництва Multidisk 8460 2007 400 1 3Електричний водяний різак для торгового будівництва Multidisk 8460 2007 401 1 4Електричний водяний різак для торгового будівництва Multidisk 8400 2004 1 5Обрізувальний станок 0МЕGА-2ТВ 1995 21095 1 6Настільний шліфувальний станок EUROTEK SIRI ТОР 57-68-80 1 7Точильна машина HANDERНВG-300 НNI-409 1 8АспіраціяМF 9022 1 9Сушка конвективнаПЕК-8 1991№22 1 3. Стягувачем за цією ухвалою є товариство з обмеженою відповідальністю „ЕТАЛОН" (88000, м. Ужгород, вул. залізнична, 44/36, ідентифікаційний код 20438388), а боржником - фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (01103, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1).

4. Дана ухвала підлягає обов'язковому виконанню на всій території України з моменту її винесення, а саме з 03.06.2013.

5. Строк пред'явлення даної ухвали до виконання складає один рік з моменту її винесення, тобто до 04.06.2014.

6. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому законодавством України порядку.

Суддя О.Ф. Ремецькі