Рішення

від 27.05.2013 по справі 6/590

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/590 27.05.13

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Веб Студія «Стерлінг»

До приватного підприємства «Дінай Сервіс»

про розірвання договору та стягнення 38798,77 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від позивача Забавський Д.А. (діє на підставі договору про надання адвокатських послуг)

від відповідача Севериненко В.А. (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Веб Студія «Стерлінг» до приватного підприємства «Дінай Сервіс» про розірвання договору № 20-07-2 про надання послуг з розробки електронно-інформаційного ресурсу (сайту) від 20.07.2011 р. та стягнення 38401,00 грн., з яких: 18890,00 грн. основного боргу, 18890 грн. упущеної вигоди та 621 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати виконаних робіт з розробки електронно-інформаційного ресурсу (сайту), які є предметом вищевказаного договору. Заборгованість з оплати даних робіт становить 14620 грн.. Крім того, як стверджує позивач, ним на прохання відповідача були виконані додаткові роботи, які не були передбачені договором, на суму 4270 грн., що також підлягають оплаті відповідачем. Вимога про стягнення 18890,00 грн. упущеної вигоди обґрунтована позивачем тим, що він не міг надавати послуги іншим своїм клієнтам у зв'язку з наданням послуг відповідачу.

Ухвалою суду від 29.12.2011 р. порушено провадження у справі № 6/590.

Під час розгляду справи позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог до 39071,37 грн., з яких: 18890,00 грн. основного боргу, 18890 грн. упущеної вигоди 75,65 грн. інфляційних, 196,85 грн. трьох процентів річних, 1018,77 грн. пені.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до початку розгляду справи по суті змінити або предмет або підставу позову.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 75,65 грн. інфляційних та 196,85 грн. трьох процентів річних пов'язана зі зміною і підстав і предмету позову, та є самостійною вимогою, яка в силу ч. 4 ст. 22 ГПК України, не може бути розглянута в рамках даного позовного провадження.

За таких обставин суд не прийняв до розгляду заяву позивача в частині стягнення з відповідача 75,65 грн. інфляційних та 196,85 грн. трьох процентів річних. У той же час, заява про збільшення розміру позовних вимог в частині збільшення розміру пені до 1018,77 грн. підлягає розгляду.

Відповідач позовні вимоги відхилив у повному обсязі, посилаючись на те, що виконана робота містить ряд суттєвих зауважень, про що ним листами повідомлялось позивача. Оскільки недоліки в роботі не усунуті, вони не є прийнятими відповідачем, у зв'язку з чим відсутні підстави для сплати 14620 грн.. Також, відповідач вважає безпідставними вимоги про стягнення 4270 грн. вартості додаткових робіт, оскільки жодних додаткових угод з цього приводу він не укладав, та вимоги про стягнення 18890 грн. упущеної вигоди за відсутності даних щодо пов'язаності стану виконання позивачем умов даного договору та отриманням доходів за іншими договорами.

Ухвалою суду від 16.02.2012 р. продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів.

Ухвалою суду від 19.03.2012 р. у справі призначено судову експертизу програмних продуктів, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення експертизи буди поставлені наступні запитання:

- чи відповідає програмний продукт (сайт), що міститься на CD-RW диску, вимогам технічного завдання до договору № 20-07-2 про надання послуг з розробки електронно-інформаційного ресурсу (сайту), укладеного 20.07.2011 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Веб Студія «Стерлінг» та приватним підприємством «Дінай Сервіс»?

- чи можна за допомогою даного програмного продукту реалізувати функції, передбачені вказаним технічним завданням на його розробку?

Матеріали справи повернуто на адресу суду з висновком експертів, в якому зазначено, що в зв'язку з відсутністю доступу до адміністративної панелі наданого на дослідження програмного продукту (сайту) та наявністю закриптованого паролю, який потребує розшифрування, питання реалізації функцій щодо адміністрування сайту передбачених технічним завданням на його розробку в рамках проведення даного дослідження вирішити не можливо (по другому питанню, поставленому на вирішення експертів).

Ухвалою суду від 20.11.2012 р. поновлено провадження у справі, розгляд останньої призначено на 03.12.2012 р..

У судовому засіданні позивачем подані доступи до програмного продукту (сайту).

Оскільки експерти не відповіли на питання: чи можна за допомогою даного програмного продукту реалізувати функції, передбачені технічним завданням на його розробку, ухвалою суду від 06.12.2012 р. призначено у справі додаткову судову експертизу програмних продуктів, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 79 ГПК України провадження у справі було зупинено.

Матеріали справи повернуто до суду з висновком експерта.

Ухвалою суду від 05.04.2013 р. провадження у справі поновлено.

Позивачем подано клопотання про стягнення з відповідача витрат на проведення експертиз 7690,08 грн. та за послуги адвоката (5000 грн.).

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

20.07.2011 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Веб Студія «Стерлінг» (виконавцем) та приватним підприємством «Дінай Сервіс» (замовником) укладено договір № 20-07-2 про надання послуг з розробки електронно-інформаційного ресурсу (сайту) (далі - Договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконати роботи по створенню веб-ресурсу, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконані роботи на умовах, затверджених даним Договором.

Відповідно до п. 1.3 Договору перелік виконуваних робіт та вимоги до них визначаються технічним завданням, зазначеним в додатку № 1, який є невід'ємною частиною даного Договору. Умови технічного завдання узгоджуються сторонами до початку виконання робіт за даним Договором. Технічне завдання затверджується вповноваженими представниками сторін у тому ж порядку, що й даний Договір.

У пункті 1.4 Договору сторони узгодили, що етапність, строки виконання та порядок оплати робіт, визначених технічним завданням додатку № 1, затверджуються сторонами у додатку № 2.

Згідно з п. 3.2.1 Договору замовник зобов'язується здійснити оплату послуг в розмірі й порядку, передбаченому додатком № 3.

Оскільки результатом вищевказаних робіт є певний створений продукт (веб-ресурс у вигляді сайту), який не споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, даний продукт носить матеріалізований результат (міститься на електронному носії інформації), а сам Договір спрямований на регулювання процесу створення даного матеріалізованого результату, Договір за своєю правовою природою є договором підряду, правовідносини за яким регулюються главою 61 Цивільного кодексу України.

Як зазначено вище, строки виконання робіт визначені календарним планом, який є додатком № 2 до Договору. Дані роботи поділені на 4 етапи, якими є: проектування веб-сайту, його розробка, тестування та завершення проекту. Спірними в даному випадку є доводи сторін щодо настання обов'язку оплатити продукт, які пов'язані з його якістю, а тому судом не досліджуються обставини щодо проектування веб-сайту, зокрема щодо передачі всіх матеріалів по розробці сайту. Також не є предметом судового дослідження своєчасність виконання робіт, оскільки спір щодо оплати не пов'язаний з порушенням даних строків.

Відповідно до вказаного календарного плану етап розробки веб-сайту в себе включає роботи з безпосередньої розробки, які повинні були бути здійсненими протягом 35 календарних днів з дати підписання Договору, а також проведення консультаційного семінару персоналу замовника протягом 1-3 днів після настройки веб-сайту.

Наступним етапом після розробки веб-сайту є його тестування, який полягає в тестуванні замовником і наданні звіту про присутні помилки протягом 5 робочих днів з дати закінчення створення веб-сайту та виправлення виконавцем даних помилок протягом 10 робочих днів з дати надання звіту про виявлені помилки.

Відповідно до норм статті 857 Цивільного кодексу України робота, виконана підрядником, має відповідати умовами договору підряду, або в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові.

У матеріалах справи відсутні дані щодо документального оформлення передачі виконавцем результатів зробленого веб-сайту для тестування замовнику. Визначаючи цю дату суд виходить з листа замовника № 41 від 21.10.2011 р., адресованого виконавцю, у якому містяться відомості про те, що сайт було передано на тестування 15 вересня 2011 року. Таким чином, суд вважає вказану дату датою завершення етапу розробки веб-сайту і, відповідно, наступний календарний день є днем початку етапу тестування.

Як зазначено вище, за умовами календарного плану тестування замовником повинно було бути здійснено протягом 5 робочих днів з дати закінчення створення веб-сайту. Однією з умов виконання Договору є визначений порядок розгляду зауважень. Зокрема, п. 2.3 Договору встановлено, що роботи мають бути розглянуті замовником протягом трьох робочих днів. Після того замовник надає свої зауваження виконавцеві, а той усуває недоліки. Якщо у цей термін зауважень немає робота вважається прийнятою.

Своєчасність висування своїх вимог, зауважень та пропозиції щодо змісту, зовнішнього вигляду й функцій веб-ресурсу є одним з обов'язків замовника, які покладені Договором на останнього (п. 3.2.4 Договору).

Доведення даних обставин (надання зауважень за результатами тестування), в силу ст. 33 ГПК України, покладається на замовника. У той же час, відповідачем не подано доказів про те, що після закінчення визначеного календарним планом п'ятиденного строку тестування ним було надано звіт про присутні помилки. Вперше документальні претензії щодо виявлених недоліків замовником були пред'явлені виконавцю тільки 21.10.2011 р. у листі № 41, які були здійснені після звернення останнього 20.10.2011 р. з вимогою про сплату коштів.

Надана відповідачем електронна переписка не може бути прийнята судом як допустимий доказ пред'явлення позивачу претензій щодо недоліків виходячи з наступного.

Електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу (ст. 14 Закону України від 22.05.2003 № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа (ст. 5 Закону України від 22.05.2003 № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг»). Згідно з ст. 6 даного Закону електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу.

Правовий статус електронного цифрового підпису та відносини, що виникають при використанні електронного цифрового підпису, регулює Закон України «Про електронний цифровий підпис».

Електронний підпис - це дані в електронній формі, які додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов'язані та призначені для ідентифікації підписувача цих даних. Електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо:

електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису;

під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису;

особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.

В силу ст. 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис» юридичні та фізичні особи можуть на договірних засадах засвідчувати чинність відкритого ключа сертифікатом ключа, сформованим центром сертифікації ключів, а також використовувати електронний цифровий підпис без сертифіката ключа.

Доказів узгодження сторонами можливості здійснення електронного документообігу з використанням електронного цифрового підпису суду не подано.

Згідно з приписами частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно завити про них підрядникові. Якщо підрядник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Таким чином, виходячи з п. 2.3 Договору, роботи замовником вважаються прийнятими без зауважень.

Крім того, з'ясування наявності відступів було предметом експертного дослідження, здійсненого за дорученням суду.

Висновком № 4916/7371/12-36 від 11.10.2012 р. судової комплексної комісійної експертизи комп'ютерної техніки та програмних продуктів та телекомунікаційних систем (обладнання) та засобів встановлено, що програмний продукт (Інтернет-сайт) в цілому відповідає технічному завданню, але має недоопрацювання деяких структурних та функціональних елементів, які були висунуті до нього в технічному завданні до договору № 20-07-2 про надання послуг з розробки електронно-інформаційного ресурсу (сайту), які наведено в дослідницькій частині даного висновку.

Висновком № 40/41/13-36 від 21.03.2013 р. додаткової комплексної судової експертизи комп'ютерної техніки та програмних продуктів та експертизи телекомунікаційних систем (обладнання) встановлено, що адміністративна панель досліджуваного програмного продукту (сайту) в цілому відповідає технічному завданню та дозволяє здійснювати функції, передбачені в технічному завданні на його розробку, за виключенням функцій, наведених в таблиці № 1 дослідницької частини даного висновку.

Оцінюючи ці висновки експертів у сукупності з іншими доказами, суд виходить з того, що все ж таки, як зазначили експерти, програмний продукт (Інтернет-сайт) в цілому відповідає технічному завданню та дозволяє здійснювати функції, передбачені в технічному завданні на його розробку. В свою чергу, відсутність своєчасних заяв відповідача щодо наявних недоопрацювань деяких структурних та функціональних елементів свідчить про втрату ним права посилатися на ці недоліки у виконаній роботі.

Згідно зі ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

За умовами Договору оплата замовником вартості робіт здійснюється по етапам та складається з двох частин - 30% від визначеної вартості робіт за даний етап, які виплачуються протягом 3 робочих днів до початку етапу, 70% від визначеної вартості робіт за даний етап, які виплачуються не пізніше 5 робочих днів з дня підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт (п. 4.1 Договору).

Згідно з додатком № 3 до Договору вартість робіт становить 21120,00 грн.

6500 грн., які складаються 30% від визначеної вартості робіт, відповідачем сплачено.

В даному випадку, вирішуючи питання настання строку оплати другої частини вартості виконаних робіт, суд виходить з встановленого вище, виходячи з п. 2.3 Договору, факту виконання та прийняття роботи замовником. Оскільки оплата вартості робіт за договором підряду складає зміст даних правовідносин, і саме цей матеріально-правовий результат переслідує підрядник при укладенні договору, а не вчинення дій щодо підписання акту приймання-передачі робіт, встановлення факту виконання робіт та їх передачі замовнику є достатньою підставою для сплати коштів незалежно від наявності чи відсутності підписаного акту приймання-передачі робіт.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 14620 грн. (21120 грн. - 6500 грн.) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доказів досягнення між сторонами домовленостей щодо збільшення ціни Договору на 4270 грн. суду не надано, відтак вимоги про стягнення 4270 грн. боргу заявлено неправомірно та задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки, що передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України.

За пунктом 5.3 Договору у випадку порушення замовником строків оплати за даним Договором, замовник виплачує виконавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Позивач заявив до стягнення 1018,77 грн. пені за період з 26.10.2011 р. по 29.02.2012 р.. У той же час, позивач неправомірно включив у базу нарахування пені борг у розмірі 4270 грн., у зв'язку з чим, виходячи з наявного боргу (14620 грн.) пеня становить 778,48 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 14620 26.10.2011 - 29.02.2012 127 7.7500 % 0.042 %* 788.48 Позивач заявив до стягнення 18890,00 грн. збитків (упущеної вигоди).

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення з боку відповідача, наявність та розмір завданої шкоди, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і завданою шкодою покладено на позивача.

Позивачем не доведено, що він міг б реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене, 18890,00 грн., у зв'язку з чим підстави для стягнення з відповідача 18890,00 грн. упущеної вигоди відсутні.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Нормами статті ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Розірвання договору як вид припинення правовідношення є способом захисту цивільних прав та інтересів судом (ст. 16 ЦК України). Отже, застосування даного способу має на меті відновлення прав та інтересів позивача. У той же час, Договір, що досліджується у даній справі, є разовий, тобто метою укладення його було виконання певної роботи, яка на даний час виконана і результати якої передані відповідачу. Після передачі роботи Договором не передбачено подальше існування правовідносин між сторонами, а тому пред'явлення вимоги про його розірвання не тягне за собою припинення правовідношення, тобто ця вимога не має наслідком захист чи відновлення прав позивача, що свідчить про неправильне обрання позивачем способу захисту своїх прав та є підставою для відмови в цій частині у позові.

Згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позивачем надані належні докази понесення 941 грн. судового збору з немайнових вимог (розірвання Договору), 1411,5 грн. з майнових вимог, 7690,08 грн. (5483,28+2206,80) грн. за проведення судової експертизи та 5000 грн. витрат на послуги адвоката.

Виходячи з вимог ст. 49 ГПК України судовий збір з немайнових вимог покладається на позивача, з інших вимог підлягає покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог. Зокрема, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 560,22 грн. судового збору, 3052,19 грн. витрат на проведення експертизи та 1984,5 грн. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49,82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства «Дінай Сервіс» (01015, м. Київ, вул. Московська, 41/8, кв. 69, код 30782635) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Веб Студія «Стерлінг» (04071, м. Київ, вул. Щекавицька, 37/48, оф. 1, код 37037701) 14620 грн. боргу, 778,48 грн. пені, 560,22 грн. судового збору, 3052,19 витрат за проведення судової експертизи, 1984,5 грн. витрат, пов'язаних з оплатою послуги адвоката.

В іншій частини позову відмовити.

Рішення підписано 14.06.2013 р.

Суддя С. А. Ковтун