Постанова

від 22.08.2013 по справі 6/590

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2013 р. Справа№ 6/590

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Сітайло Л.Г.

Шевченка Е.О.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Забавський Д.А. (договір про надання адвокатських послуг №290713 від 29.07.2013 р.)

від відповідача - Соснін Д.О., Чередниченко Д.О. (довіреність №25/06/13-1 від 25.06.2013 р.)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства «Дінай Сервіс»

на рішення господарського суду міста Києва від 27.05.2013 року

у справі №6/590 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Веб Студія «Стерлінг»

до Приватного підприємства «Дінай Сервіс»

про розірвання договору та стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Веб Студія «Стерлінг» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства «Дінай Сервіс» про розірвання договору № 20-07-2 про надання послуг з розробки електронно-інформаційного ресурсу (сайту) від 20.07.2011 р., стягнення 18890,00 грн. основного боргу, 18890 грн. упущеної вигоди та 621,00 грн. пені.

Під час розгляду даної справи в суді першої інстанції, позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог до 39071,37 грн., з яких: 18890,00 грн. основного боргу, 18890 грн. упущеної вигоди, 75,65 грн. інфляційних втрат, 196,85 грн. 3% річних та 1018,77 грн. пені.

Проте, судом першої інстанції встановлено, що вимога позивача про стягнення з відповідача 75,65 грн. інфляційних втрат та 196,85 грн. 3% річних пов'язана зі зміною підстав і предмету позову та є самостійною вимогою, яка в силу ч. 4 ст. 22 ГПК України, не може бути розглянута в рамках даного позовного провадження.

За таких обставин місцевий господарський суд не прийняв до розгляду заяву позивача в частині стягнення з відповідача 75,65 грн. інфляційних втрат та 196,85 грн. 3% річних. У той же час, заява про збільшення розміру позовних вимог в частині збільшення розміру пені до 1018,77 грн. судом першої інстанції прийнята до розгляду.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.05.2013 р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 14620,00 грн. боргу, 778,48 грн. пені, 560,22 судового збору, 3052,19 грн. витрат за проведення судової експертизи та 1984,50 грн. витрат, пов'язаних з оплатою послуги адвоката.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення повністю та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив рішення залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Представники відповідача в судовому засіданні повністю підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, просили скаргу задовольнити, рішення скасувати.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

20.07.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Веб Студія «Стерлінг» (виконавець) та Приватним підприємством «Дінай Сервіс» (замовник) укладено договір № 20-07-2 про надання послуг з розробки електронно-інформаційного ресурсу (сайту), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконати роботи по створенню веб-ресурсу, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконані роботи на умовах, затверджених даним договором.

Відповідно до п.п. 1.3, 1.4 договору, перелік виконуваних робіт та вимоги до них визначаються технічним завданням, зазначеним в додатку №1, який є невід'ємною частиною даного договору. Умови технічного завдання узгоджуються сторонами до початку виконання робіт за даним договором. Технічне завдання затверджується вповноваженими представниками сторін у тому ж порядку, що й даний договір.

Етапність, строки виконання та порядок оплати робіт, визначених технічним завданням додатку № 1, затверджуються сторонами у додатку №2, який є невід'ємною частиною данного договору, в тому ж порядку, що й даний договір.

Згідно п. 3.2.1 договору, замовник зобов'язується здійснити оплату послуг в розмірі й порядку, передбаченому додатком № 3.

Оскільки результатом вищевказаних робіт є певний створений продукт (веб-ресурс у вигляді сайту), який не споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, даний продукт носить матеріалізований результат (міститься на електронному носії інформації), а сам договір спрямований на регулювання процесу створення даного матеріалізованого результату, договір за своєю правовою природою є договором підряду, правовідносини за яким регулюються главою 61 ЦК України.

Як зазначено вище, строки виконання робіт визначені календарним планом, який є додатком № 2 до договору. Дані роботи поділені на 4 етапи, якими є: проектування веб-сайту, його розробка, тестування та завершення проекту. Спірними в даному випадку є доводи сторін щодо настання обов'язку оплатити продукт, які пов'язані з його якістю, а тому судом не досліджуються обставини щодо проектування веб-сайту, зокрема щодо передачі всіх матеріалів по розробці сайту. Також не є предметом судового дослідження своєчасність виконання робіт, оскільки спір щодо оплати не пов'язаний з порушенням даних строків.

Відповідно до вказаного календарного плану етап розробки веб-сайту включає в себе роботи з безпосередньої розробки, які повинні були бути здійсненими протягом 35 календарних днів з дати підписання договору, а також проведення консультаційного семінару персоналу замовника протягом 1-3 днів після настройки веб-сайту.

Наступним етапом після розробки веб-сайту є його тестування, який полягає в тестуванні замовником і наданні звіту про присутні помилки протягом 5 робочих днів з дати закінчення створення веб-сайту та виправлення виконавцем даних помилок протягом 10 робочих днів з дати надання звіту про виявлені помилки.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 857 ЦК України, робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, або в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові.

В матеріалах справи відсутні дані щодо документального оформлення передачі виконавцем результатів зробленого веб-сайту для тестування замовнику. В листі замовника № 41 від 21.10.2011 р., адресованому виконавцю, містяться відомості про те, що сайт було передано на тестування 15.09.2011 р. Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, вказана дата є датою завершення етапу розробки веб-сайту і, відповідно, наступний календарний день є днем початку етапу тестування.

Як вказано вище, за умовами календарного плану тестування замовником повинно було бути здійснено протягом 5 робочих днів з дати закінчення створення веб-сайту.

Однією з умов виконання договору є визначений порядок розгляду зауважень.

Пунктом 2.3 договору встановлено, що роботи виконані виконавцем, які потребують узгодження з замовником відновідно до додатку №1, мають бути розглянуті замовником протягом трьох робочих днів. Після того замовник має надати свої зауваження виконавцеві, а той усунути недоліки. Якщо в цей термін зауважень немає робота вважається прийнятою.

Пунктом 3.2.4 договору визначено, що замовник зобов'язується вчасно висувати свої вимоги, зауваження та пропозиції щодо змісту, зовнішнього вигляду й функцій веб-ресурса.

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано доказів того, що після закінчення визначеного календарним планом п'ятиденного строку тестування ним було надано звіт про присутні помилки. Вперше документальні претензії щодо виявлених недоліків замовником були пред'явлені виконавцю тільки 21.10.2011 р. у листі № 41, які були здійснені після звернення останнього 20.10.2011 р. з вимогою про сплату коштів.

Надана відповідачем електронна переписка не може бути прийнята судом як допустимий доказ пред'явлення позивачу претензій щодо недоліків виходячи з наступного.

Згідно ст. 14 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу.

За змістом ст.ст. 5, 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.

Електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу.

Правовий статус електронного цифрового підпису та відносини, що виникають при використанні електронного цифрового підпису, регулює Закон України «Про електронний цифровий підпис».

Електронний підпис - це дані в електронній формі, які додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов'язані та призначені для ідентифікації підписувача цих даних. Електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.

В силу ст. 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис», юридичні та фізичні особи можуть на договірних засадах засвідчувати чинність відкритого ключа сертифікатом ключа, сформованим центром сертифікації ключів, а також використовувати електронний цифровий підпис без сертифіката ключа.

Докази узгодження сторонами можливості здійснення електронного документообігу з використанням електронного цифрового підпису в матеріалах справи відсутні.

Згідно ч. 1 ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно завити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Таким чином, виходячи з умов п. 2.3 договору, роботи замовником вважаються прийнятими без зауважень.

Крім того, з'ясування наявності відступів було предметом експертного дослідження, призначеного судом першої інстанції по даній справі.

Висновком № 4916/7371/12-36 від 11.10.2012 р. судової комплексної комісійної експертизи комп'ютерної техніки та програмних продуктів та телекомунікаційних систем (обладнання) та засобів встановлено, що програмний продукт (Інтернет-сайт) в цілому відповідає технічному завданню, але має недоопрацювання деяких структурних та функціональних елементів, які були висунуті до нього в технічному завданні до договору №20-07-2 про надання послуг з розробки електронно-інформаційного ресурсу (сайту), які наведено в дослідницькій частині даного висновку.

Висновком № 40/41/13-36 від 21.03.2013 р. додаткової комплексної судової експертизи комп'ютерної техніки та програмних продуктів та експертизи телекомунікаційних систем (обладнання) встановлено, що адміністративна панель досліджуваного програмного продукту (сайту) в цілому відповідає технічному завданню та дозволяє здійснювати функції, передбачені в технічному завданні на його розробку, за виключенням функцій, наведених в таблиці № 1 дослідницької частини даного висновку.

Отже, як зазначили експерти, програмний продукт (Інтернет-сайт) в цілому відповідає технічному завданню та дозволяє здійснювати функції, передбачені в технічному завданні на його розробку. В свою чергу, відсутність своєчасних заяв відповідача щодо наявних недоопрацювань деяких структурних та функціональних елементів свідчить про втрату ним права посилатись на ці недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

За умовами п. 4.1 договору, оплата замовником вартості робіт здійснюється по етапам, та складається з двох частин - 30% від визначеної вартості робіт за даний етап, які виплачуються на протязі 3 робочих днів до початку етапу, 70% від визначеної вартості робіт за даний етап, які виплачуються не пізніше 5 робочих днів з дня підписання сторонами акта прийому-передачі виконаних робіт.

Згідно додатку № 3 до договору, вартість робіт становить 21120,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 6500 грн., які складають 30% від визначеної вартості робіт, відповідачем сплачено.

Слід зазначити, що оскільки оплата вартості робіт за договором підряду складає зміст даних правовідносин, і саме цей матеріально-правовий результат переслідує підрядник при укладенні договору, встановлення факту виконання робіт та їх передача замовнику є достатньою підставою для сплати коштів незалежно від наявності чи відсутності підписаного акта приймання-передачі робіт.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення 14620 грн. (21120,00 грн. - 6500,00 грн.) є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Докази досягнення між сторонами домовленостей щодо збільшення ціни договору на 4270 грн. в матеріалах справи відсутні, а відтак колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимога позивача про стягнення 4270,00 грн. боргу заявлена останнім неправомірно та задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.

Пунктом 5.3 договору встановлено, що у випадку порушення замовником строків оплати за даним договором, замовник виплачує виконавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Позивачем заявлено до стягнення 1018,77 грн. пені за період з 26.10.2011 р. по 29.02.2012 р. Враховуючи вищезазначене, позивачем неправомірно включено у нарахування пені борг в розмірі 4270,00 грн., у зв'язку з чим колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції, що арифметично вірний розмір пені з наявного боргу (14620,00 грн.) становить 778,48 грн. та підлягає до стягнення у вказаному розмірі.

Також, позивачем заявлено до стягнення 18890,00 грн. збитків (упущеної вигоди).

Відповідно ч. до ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є відшкодування збитків.

Частиною 2 ст. 22 ЦК України встановлено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення з боку відповідача, наявність та розмір завданої шкоди, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і завданою шкодою покладено на позивача.

В матеріалах справи відсутні докази того, що позивач міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене, 18890,00 грн., у зв'язку з чим апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстави для стягнення з відповідача 18890,00 грн. упущеної вигоди відсутні.

Нормами ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Розірвання договору як вид припинення правовідношення є способом захисту цивільних прав та інтересів судом. Отже, застосування даного способу має на меті відновлення прав та інтересів позивача. У той же час, договір, що досліджується у даній справі, є разовим, тобто метою укладення його було виконання певної роботи, яка на даний час виконана і результати якої передані відповідачу. Після передачі роботи договором не передбачено подальше існування правовідносин між сторонами, а тому пред'явлення вимоги про його розірвання не тягне за собою припинення правовідношення, тобто ця вимога не має наслідком захист чи відновлення прав позивача, що свідчить про неправильне обрання позивачем способу захисту своїх прав та є підставою для відмови в цій частині у позові.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги про розірвання договору № 20-07-2 про надання послуг з розробки електронно-інформаційного ресурсу (сайту) від 20.07.2011 р. не підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката.

Склад судових витрат визначений ст. 44 ГПК України і складається з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 29 листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008 р. №01-8/164 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році» витрати, понесені стороною у зв'язку з реалізацією процесуальних прав у розгляді справи в господарському суді, відносяться до судових витрат, то вони відшкодовуються згідно зі статтею 49 ГПК, і їх не може бути стягнуто за позовною вимогою про відшкодування збитків.

Пунктом 5 листа Вищого господарського суду України від 14.07.2004 р. №01-8/1270 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», визначено, що статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Таким чином, судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними документами. Статтею 44 ГПК України передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.10.2002 р. у справі №30/63.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про віднесення до складу судових витрат оплати послуг адвоката є обгрунтованою, документально доведенною, однак підлягає частковому задоволенню на суму 1984,50 грн., враховуючи пропорційність розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права, слід вважати такими, що не заслуговують на увагу. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 27.05.2013 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Дінай Сервіс» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 27.05.2013 р. у справі №6/590 залишити без змін.

Справу №6/590 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Алданова С.О.

Судді Сітайло Л.Г.

Шевченко Е.О.