Ухвала

від 05.06.2013 по справі 5020-1489/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

УХВАЛА

05 червня 2013 року справа № 5020-1489/2011 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Головко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду заяву ліквідатора Приватного підприємства „Цеоліт" - арбітражного керуючого Горюна Віталія Васильовича про зобов'язання реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Севастополі (ідентифікаційний код 34835072; 99001, м. Севастополь, вул. Брестська, 18-А) внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про припинення обтяжень нерухомого майна Приватного підприємства „Цеоліт",

у справі № 5020-1489/2011:

за заявою Приватного підприємства „Цеоліт",

ідентифікаційний код 30825495

(99002, м. Севастополь, Мекензеві гори, „Севастопольське РТП")

про банкрутство боржника, що ліквідується власником,

Представники учасників судового процесу:

банкрут (Приватне підприємство „Цеоліт") - явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив;

ліквідатор (арбітражний керуючий Горюн В.В.) - не з'явився, явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив;

кредитор (ПрАТ „Київстар") - явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив;

кредитор (ПАТ „ВТБ Банк") - явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив;

кредитор (Міністерство оборони Російської Федерації) - явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду міста Севастополя (далі - суд) перебуває справа за заявою Приватного підприємства „Цеоліт" про банкрутство боржника у порядку, передбаченому статтею 51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діяла до 19.01.2013).

Постановою суду від 20.10.2011 Приватне підприємство „Цеоліт" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру стосовно боржника, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Кириліна М.В. /том 1, арк. с. 122-125/.

Ухвалою суду від 14.06.2012 припинені обтяження нерухомого майна Приватного підприємства „Цеоліт"; зобов'язано ДП „Інформаційний центр" Міністерства юстиції України в особі Кримської філії вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записи про обтяження нерухомого майна Приватного підприємства „Цеоліт" /том 3, арк. с. 72-77/.

Ухвалою суду від 05.03.2013 ліквідатором Приватного підприємства „Цеоліт" призначено арбітражного керуючого Горюна Віталія Васильовича /том 7, арк. с. 63-65/.

28.05.2013 до суду від ліквідатора Приватного підприємства „Цеоліт" - арбітражного керуючого Горюна Віталія Васильовича надійшла заява про визнання пункту 3 резолютивної частини ухвали суду від 14.06.2012, таким, що не підлягає виконанню; зобов'язання реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Севастополі внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про припинення обтяжень нерухомого майна Приватного підприємства „Цеоліт" та визнання ліквідатора боржника стягувачем за виконавчим документом /том 8, арк. с. 31-34/.

Заяву обґрунтовано тим, що не зважаючи на прийняття господарським судом міста Севастополя постанови про визнання Приватного підприємства „Цеоліт" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, Державним підприємством „Інформаційний центр" Міністерства юстиції України не вилучено з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записи про обтяження майна банкрута, що перешкоджає ліквідатору виконувати покладені на нього Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" обов'язки та призводить до необґрунтованого затягування строку ліквідаційної процедури. До того ж заявник посилається на те, що 16.03.2010 набрав чинності Закон України № 1878-VI від 11.02.2010 „Про внесення змін до Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та інших законодавчих актів України", яким передбачено створення єдиної системи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і з 01.01.2013 запроваджено новий порядок такої реєстрації.

Ухвалою суду від 29.05.2013 вищезазначену заяву ліквідатора Приватного підприємства „Цеоліт" арбітражного керуючого Горюна В.В. призначено до розгляду в судовому засіданні на 05.06.2013 /том 8, арк. с. 36/.

Кредитор Приватного підприємства „Цеоліт" (ПАТ „ВТБ Банк") явку свого повноважного представника у судове засідання не забезпечив, проте надав клопотання про відкладення розгляду заяви ліквідатора у зв'язку із перебуванням повноважного представника кредитора у відрядженні в м. Одеса /том 8, арк. с. 42-43/.

Банкрут, ліквідатор банкрута та інші кредитори явку своїх повноважних представників у судове засідання також не забезпечили, хоча були повідомлені про дату, час та місце розгляду заяви своєчасно та належним чином, причини неявки суду не сповістили.

Зважаючи на те, що явка учасників судового процесу обов'язковою не визнавалась, а їх нез'явлення не перешкоджає вирішенню заяви ліквідатора, суд відхилив клопотання кредитора (Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк") про відкладення розгляду заяви та визнав за можливе розглянути її за відсутності учасників провадження у справі про банкрутство.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви ліквідатора про визнання пункту 3 резолютивної частини ухвали суду від 14.06.2012 таким, що не підлягає виконанню; зобов'язання реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Севастополі внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про припинення обтяжень нерухомого майна Приватного підприємства „Цеоліт" та визнання ліквідатора боржника стягувачем за виконавчим документом, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 4 1 Господарського процесуального кодексу України провадження у справах про банкрутство здійснюється на підставі норм Господарського процесуального кодексу з урахуванням особливостей, передбачених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Господарський суд приймає судові рішення (ухвали, постанови) у межах провадження у справі про банкрутство у випадках та порядку, передбачених Законом.

Законом України № 4212-VI від 22.12.2011, який набрав чинності 19.01.2013, Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом" викладено у новій редакції.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 4212-VI, його положення застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Провадження у даній справі порушено ухвалою від 23.09.2011 /том 1, арк. с. 1/, тобто до набрання чинності новою редакцією Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом". Отже, на правовідносини учасників провадження про банкрутство у цій справі розповсюджується дія Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом" у редакції, що діяла до 19.01.2013.

За приписами частини першої статті 5 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом" (тут і надалі - у редакції, що діяла до 19.01.2013) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно зі статтею 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідація - це припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Статтею 25 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначені повноваження ліквідатора, до яких, зокрема, відносяться функції з управління і розпорядження майном банкрута, а також щодо реалізації майна банкрута для задоволення вимог кредиторів.

Враховуючи завдання та мету ліквідаційної процедури, одним із головних повноважень (функцій) ліквідатора є формування ліквідаційної маси банкрута.

Відповідно до вимог статті 26 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, зокрема гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які у разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Як убачається із матеріалів справи, 20.10.2011 Приватне підприємство „Цеоліт" визнано банкрутом, про що винесено відповідну постанову /том 1, арк. с. 122-125/.

Частиною першою статті 23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" унормовано, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника . Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Отже, з моменту відкриття щодо боржника ліквідаційної процедури всі без винятку обтяження його активів підлягають скасуванню. Це пов'язано з тим, що у процедурі ліквідації задоволення вимог кредиторів відбувається за рахунок коштів, отриманих від здійсненої у встановленому порядку реалізації майна банкрута. Тому для проведення розрахунків з кредиторами активи боржника повинні бути вільними від будь-яких обмежень. При цьому, зняття заборон та арештів із майна боржника в порядку статті 23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є безумовним, стосується будь-яких органів і посадових осіб та не потребує сплати ніяких коштів.

Зазначений висновок збігається із правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною зокрема у постанові від 29.02.2012 у справі № 42/132-б.

Ураховуючи вказані норми ліквідатор правомірно зазначає, що наявність обмежень щодо розпорядження майном Приватного підприємства „Цеоліт", якими є обтяження, що містяться у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, перешкоджає ліквідатору у здійсненні ним своїх обов'язків.

16.03.2010 набрав чинності Закон України № 1878-VІ від 11.02.2010 „Про внесення змін до Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", яким передбачається створення єдиної системи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Цей Закон визначає новий підхід до побудови системи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який полягає в тому, що проведення державної реєстрації речових прав як на земельні ділянки, так і на об'єкти нерухомого майна, розміщені на них, а також обтяжень таких речових прав повинно здійснюватися в одному державному реєстрі.

Пунктом 2 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення" Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та інших законодавчих актів України" (зі змінами, внесеними згідно із Законом України № 4152-VI від 09.12.2011) унормовано, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно в порядку, визначеному цим Законом, здійснюється з 01.01.2013.

Преамбулою та частиною другою статті 1 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що цей закон визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна. Дія цього Закону не поширюється на державну реєстрацію прав на повітряні і морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні та інші об'єкти цивільних прав, на які поширюється правовий режим нерухомої речі.

Водночас, відповідно до статті 2 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обтяженням є заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.

Частиною першою статті 6 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що систему органів державної реєстрації прав становлять Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку, які забезпечують реалізацію повноважень міністерства та є органами державної реєстрації прав.

Пунктом 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.11.2012 № 1156 (далі - Порядок № 703), визначено, що Укрдержреєстр та структурні підрозділи територіальних органів Мін'юсту, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру, проводять державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав).

Державну реєстрацію права власності та інших речових прав проводять:

- на об'єкти нерухомого майна та підприємство як єдиний майновий комплекс, розміщені на території, що більша, ніж Автономна Республіка Крим, одна область, м. Київ або м. Севастополь, - Укрдержреєстр;

- на нерухоме майно, крім випадку, встановленого абзацом третім цього пункту, а також облік безхазяйного нерухомого майна - структурні підрозділи територіальних органів Мін'юсту, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру, за місцем розташування нерухомого майна або більшої за площею його частини в межах територій, на яких такі органи діють.

Державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно проводять Укрдержреєстр та структурні підрозділи територіальних органів Мін'юсту, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру, незалежно від місця розташування такого майна.

За викладених обставин, у зв'язку з переходом з 01.01.2013 повноважень щодо реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно від ДП „Інформаційний центр" Міністерства юстиції України до Державної реєстраційної служби та структурних підрозділів територіальних органів Мін'юсту, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру, пункт 3 резолютивної частини ухвали господарського суду міста Севастополя від 14.06.2012 щодо зобов'язання ДП „Інформаційний центр" Міністерства юстиції України в особі Кримської філії вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записи № 4723402 від 29.03.2007, № 4723538 від 29.07.2007 та № 10537079 від 26.11.2010 про обтяження (заборону/арешт) нерухомого майна Приватного підприємства „Цеоліт" не підлягає виконанню.

Натомість, сама по собі зміна реєстратора та створення нового реєстру не може служити приводом для невиконання рішення суду, яке набрало законної сили, про припинення обтяжень (заборон), оскільки вимога про зобов'язання реєстратора внести відповідні записи до Реєстру про припинення обтяжень речового права на нерухоме майно (пункт 3 резолютивної частини ухвали господарського суду міста Севастополя від 14.06.2012) є похідною від вимоги про припинення обтяжень нерухомого майна (пункт 2 резолютивної частини ухвали господарського суду міста Севастополя від 14.06.2012).

Відповідно до пунктів 1 та 2 частини другої статті 19 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" підставами для здійснення державної реєстрації обтяжень є: встановлена законом заборона користування та/або розпорядження нерухомим майном; рішення судів, що набрали законної сили.

Частиною першою пункту 67 Порядку № 703 унормовано, що для проведення державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень таких речових прав, є зокрема рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили.

Згідно з абзацом першим пункту 68 Порядку № 703, для проведення державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно заявник, крім документів, що зазначені у пункті 67 цього Порядку, подає копії документів, що зазначені в пункті 9 цього Порядку (документ, що посвідчує особу).

Іншого способу внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, окрім особистого подання відповідних документів не передбачено.

Разом з тим рішення (ухвала суду) про зобов'язання певних осіб (держателів реєстрів, реєстраторів реєстрів) вчинити певні дії за своєю правовою природою є одним із способів захисту майнових прав, визначеним пунктом 3 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України. Відповідно до статей 17, 32 Закону України „Про виконавче провадження" такі ухвали судів є виконавчими документами, які у випадку відмови від добровільного їх виконання, виконуються в примусовому порядку органами державної виконавчої служби. Такої позиції дотримується і Вищий господарський суд України, приміром у постанові від 15.05.2012 у справі № 19/22-10, постанові від 13.11.2012 у справі № Б19/311-08/13.

Таким чином, оскільки боржник визнаний банкрутом та відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, то всі обтяження, накладені на майно боржника, мають бути припинені шляхом внесення реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Севастополі до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про припинення обтяжень нерухомого майна банкрута.

За викладених обставин вимога ліквідатора про зобов'язання реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Севастополі внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про припинення обтяжень нерухомого майна Приватного підприємства „Цеоліт" є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно з частиною другою статті 23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном і всі права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута переходять до ліквідатора.

Отже, виходячи зі змісту частини другої статті 8 Закону України „Про виконавче провадження", саме ліквідатор є стягувачем за виконавчими документами про зобов'язання держателів та реєстраторів реєстрів внести відповідні записи про припинення обтяжень майна боржника-банкрута.

Підсумовуючи вищевикладене, вимоги ліквідатора підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, статтями 23, 24 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву задовольнити.

2. Визнати пункт 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Севастополя від 14.06.2012 у справі № 5020-1489/2011 щодо зобов'язання Державного підприємства „Інформаційний центр" Міністерства юстиції України вилучити з Єдиного державного реєстру обтяжень нерухомого майна записи № 4723402 від 29.03.2007, № 4723538 від 29.03.2007 та № 10537079 від 26.11.2010 про обтяження (заборону/арешт) нерухомого майна Приватного підприємства „Цеоліт" таким, що не підлягає виконанню.

3. Зобов'язати реєстраційну службу Головного управління юстиції у м. Севастополі (ідентифікаційний код 34835072; 99001, м. Севастополь, вул. Брестська, 18-А) внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про припинення обтяжень наступного нерухомого майна Приватного підприємства „Цеоліт" (ідентифікаційний код 30825495; 99002, м. Севастополь, Мекензеві гори, „Севастопольське РТП") :

Тип обтяженняДата та номер реєстраціїРеєстраторПідставаОб'єкт обтяження, адресаВласник, адреса Заборона на нерухоме майно 29.03.2007 № 4723402Приватний нотаріус ОСОБА_6Договір іпотеки № 310 від 29.03.2007Земельна ділянка площею 0,1000 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), м. Севастополь, вул. Качинський тупик, земельна ділянка 34Приватне підприємство „Цеоліт" (ідентифікаційний код 30825495; 99002, м. Севастополь, Мекензеві гори, „Севастопольське РТП") Заборона на нерухоме майно 29.03.2007 № 4723538Приватний нотаріус ОСОБА_6Договір іпотеки № 314 від 29.03.2007Земельна ділянка площею 0,1000 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), м. Севастополь, вул. Качинський тупик, земельна ділянка 36Приватне підприємство „Цеоліт" (ідентифікаційний код 30825495; 99002, м. Севастополь, Мекензеві гори, „Севастопольське РТП") 4. Стягувачем за виконавчими документами визнати ліквідатора Приватного підприємства „Цеоліт" (ідентифікаційний код 30825495; 99002, м. Севастополь, Мекензеві гори, „Севастопольське РТП") - арбітражного керуючого Горюна Віталія Васильовича (95034, АДРЕСА_1; свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) НОМЕР_1 від 26.02.2013).

Суддя підпис В.О. Головко