Рішення

від 21.06.2013 по справі 904/2522/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.06.13р. Справа № 904/2522/13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН ГРЕЙН", м. Дніпропетровськ

до Відповідач - 1: Відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Автокразбанк", Полтавська область, м. Кременчук

Відповідач - 2: Приватного підприємства "СТД-ТРАНС", смт. Ювілейне

про визнання іпотечного договору недійсним

Суддя Пархоменко Н.В.

Представники:

від позивача: представник Лелеко Ю.О., довіреність № 1 від 20.02.2013;

від відповідача-1:представник Кучеренко О.В.,довіреність №10-2/08-10 від 08.01.2013 року;

від відповідача - 2: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН ГРЕЙН" звернулося з позовом в якому просить визнати іпотечний договір №03/ю033-з2/06 від 08.12.2006року укладений між товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН ГРЕЙН" та відкритим акціонерним товариством комерційний банк "Автокразбанк" - недійсним.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачі ввели в оману позивача стосовно дійсності наміру Приватного підприємства "СТД-ТРАНС" виконувати кредитний договір та повертати кредитні кошти, стосовно реальної платоспроможності Приватного підприємства "СТД-ТРАНС", стосовно дійсності розміру грошового зобов'язання Приватного підприємства "СТД-ТРАНС" за кредитним договором. Також позивач вважає, що даний іпотечний договір №03/ю033-з2/06 від 08.12.2006р. не відповідає вимогам закону відповідно статтям 215, 230 та ч. 1 статті 203 Цивільного кодексу України .

Ухвалою господарського суду від 04.04.2013р. було порушено провадження у справі №904/1686/13-г (суддею Петренко І.В).

На підставі розпорядження керівника апарату господарського суду Дніпропетровської області №194 від 18.04.13р. призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв'язку з знаходженням судді Петренко І.В на лікарняному. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено суддю Пархоменко Н.В.

Ухвалою господарського суду від 19.04.2013р. суддею Пархоменко Н.В. було прийнято справу до свого провадження та призначено до розгляду в засіданні на 16.05.2013р..

Ухвалами господарського суду від 16.05.2013р. та 13.06.2013р. розгляд справи було відкладено.

Відповідач-1 надав відзив (вх. №23402/13 від 15.04.2013р. та №37170/13 від 18.06.2013р.) на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог та зазначає, що позивач ґрунтується на власному помилковому тлумаченні норм права, надав клопотання про застосування строків позовної давності.

Представник відповідача - 2 в судове засідання не з'явився, відзиву на позов не подав.

Ухвала про дату та час розгляду справи була направлена відповідачу -2 за адресою: 52005, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область, смт. Ювілейне, вул. 8 березня, буд. 23 яка підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до Пленуму Вищого господарського суду України п.п. 3.9.1., 3.9.2. Постанови від 26.12.2011року №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 46 та ст. 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідачі належним чином були повідомлені про день та час розгляду справи і справа може бути розглянути без участі представників відповідачів відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за матеріалами справи.

У судовому засіданні 18.06.13р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

08 грудня 2006р. між відповідачем -1 відкритим акціонерного товариства комерційний банк "Автокразбанк" (Іпотекодержатель) та позивачем товариством з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН ГРЕЙН" (Іпотекодавець) укладено іпотечний договір № 03/ю033-з2/06 в забезпечення зобов'язань відповідача -2 Приватного підприємства "СТД-ТРАНС" (Позичальник) за договором про кредитну лінію №03/ю033/06 від 08.12.06р. , за умовами якого відповідач -1 надав відповідачу -2 кредит у формі відновлюваної відкличної кредитної лінії у сумі 2 000 000,00грн.на строк по 07.12.2007р., іпотекою належного Іпотекодавцю (позивачу) - майновому поручителю на праві власності нерухомого майна - комплексу загальною площею 5856,8 кв.м.. який розташований за адресою : Дніпропетровська область, Криничанський район, с. Мирне, вул. Заводська, 1-а

Позивач просить визнати недійсними Договір іпотеки від 08.12.2006р. на підставі ч.1 ст.203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України доводячи, що сторонами Договору іпотеки не узгоджено ціну (вартість предмета іпотеки), порядку передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Господарський суд вважає, що за доводами заявника позов про визнання правочину недійсним задоволенню не підлягає.

Так, на думку позивача спірний іпотечний договір має бути визнаний недійсним на підставі того, що: у спірному Іпотечному договорі відсутні такі істотні умови, передбачені статтею 18 Закону України «Про іпотеку», як розмір основного зобов'язання та порядок його виконання; спірний Іпотечний договір суперечить актам цивільного законодавства; введення позивача (як майнового поручителя) в оману стосовно реального розміру основного зобов'язання.

Істотні умови договору застави визначено в ст.18 Закону України "Про іпотеку"

п. 2-4 ч.1 зазначеної вище статті Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотечний договір повинен містити такі істотні умови як зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлене основне зобов'язання; опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації; посилання на видачу заставної або її відсутність.

Як свідчать умови спірного іпотечного договору, зокрема п.1.1., 1.3. та 2.1. (в редакції договорів про зміну до іпотечного договору від 07.12.2007р., від 15.01.2009р. та від 17.05.2010р.), сторонами в договорі визначено:

1. Зміст, розмір та порядок виконання основного зобов'язання, а саме у п.1.1.

спірного іпотечного договору, зокрема, в редакції останнього Договору про зміну до нього

від 17.05.2010р. встановлено: «Цей Договір забезпечує виконання зобов'язань Приватного

підприємства «СТД-ТРАНС» (код ЄДРПОУ 34148356), що надалі іменується Позичальник,

за договором про кредитну лінію № ОЗ/юОЗЗ/06 від 08.12.2006, а також будь-яких додаткових

угод до нього (надалі - Кредитний договір), згідно якого Іпотекодержатель надав

Позичальнику кредит у вигляді відновлювальної відкличної кредитної лінії з лімітом

кредитування 2 000 000 (два мільйони) гривень,00 копійок, терміном до 12 травня 2011 року,

а Позичальник зобов'язаний повернути виданий кредиту термін до 12 травня 2011 року з

щомісячним погашенням кредиту в розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень, 00 копійок,

починаючи з серпня 2010 року; щомісячно сплачувати відсотки за користування кредитом у

розмірі 30% річних, а також пеню, Інші штрафні санкції та платежі у порядку та строки,

визначені Кредитним договором. Іпотекою також забезпечуються вимоги Іпотекодержатсля

щодо відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за зобов'язаннями по

кредитному договору, зверненням стягнення на предмет іпотеки, витрат на утримання і

збереження предмету іпотеки, збитків, завданих порушенням умов кредитного договору чи

умов іпотечного договору.»

2. опис предмета іпотеки згідно п. 2.1. спірного іпотечного договору: «комплекс з

наступним описом: літ. А-1 - адміністративна будівля, цегла, загальною площею 190,3 кв.м..

літ. В-1 - будівля гаража, шлакоблок, загальною площею 381,5 кв.м., літ. Г-1 будівля

майстерні гаража, шлакоблок, літ. Д-1 - будівля складу, цегла загальною площею!328,1

кв.м., літ е-1 - тамбур біля будівлі складу, цегла, літ. П-1 - будівля складу, цегла загальною

площею 537,5 кв.м., літ. п-1 тамбур біля будівлі складу, цегла, літ. 3-1 - будівля

екстредерного цеху, шлакоблок загальною площею46,8 кв.м., літ. 1-М будівля вагової,

шлакоблок загальною площею 23,1 кв.м., літ. И-1 будівлі вагової, літ Х-1 - будівля гаража,

шлакоблок загальною площею 142,9 кв.м., літ. Е-1 будівля прохідної, шлакоблок, загальною

площею 9,2 кв.м.., літ. 4-1 - будівля складу, шлакоблок загальною площею3105,4 кв.м.. літ

У-1 - будівля сушили, цегла загальною площею 85,9 кв.м., літ. С-1 - навіс біля сушили, літ.

Т-1 вбиральня, шлакоблок загальною площею 6,0 кв.м., І - замощення, з загальною площею

об'єкта 5856,8 кв.м., розташована на земельній ділянці площею 26582 кв.м.» ;

3. пунктом 1.3. спірного Іпотечного договору встановлено, що «Оформлення

заставної не передбачається».

Відповідно до вимог статті 577 Цивільного кодексу України та Закону України «Про іпотеку» спірний іпотечний договір та усі договори про внесення змін до нього, посвідчені приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л. та зареєстровані у реєстрі правочинів.

Отже, спірний іпотечний договір містить усі істотні умови, передбачені статтею 18 Закону України "Про іпотеку".

Твердження позивача про введення його в оману стосовно дійсного розміру основного зобов'язання, реальної платоспроможності позичальника ПП «СТД Отже, спірний іпотечний договір містить усі істотні умови, передбачені статтею 18 Закону України "Про іпотеку", що в свою чергу є правовою основою обґрунтування ПАТ «АКБ БАНК» твердження про відсутність правових підстав, встановлених згаданої правовою нормою та ст. 203, 215 ЦК України для визнання його недійсним.

Крім того, слід відмітити, що відповідно до ч.5 ст.З Закону України "Про іпотеку" Іпотека має похідний характер від забезпеченого нею основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії Іпотечного договору, що не дає позивачеві права стверджувати, зокрема що кредитний договір має бути обов'язковою частиною Іпотечного договору.

Відносно ж твердження позивача про введення його в оману стосовно дійсного розміру основного зобов'язання, реальної платоспроможності позичальника ПП «СТД

ТРАНС» та дійсних намірів останнього щодо виконання кредитного договору та повернення кредитних коштів суд зазначає наступне.

Реальний розмір основного зобов'язання був погоджений позивачем у пункті 1.1. спірного іпотечного договору при його укладанні, та у подальшому, При внесенні змін до кредитного договору, які відображалися відповідно у Договорах про зміну до іпотечного договору від 07.12.2007р., від 15.01.2009р. та від 17.05.2010р.

Реальне волевиявлення позивача щодо прийняття на себе обов'язків майнового поручителя підтверджується також Рішеннями власника ТОВ «Голден Грейн» № 6 від 03.12.2007р., № 11 від 02.01.2009р., № 14 від 22.12.2010р. про виступлення майновим поручителем щодо зобов'язань Приватного підприємства «СТД ТРАНС» за кредитним договором № ОЗ/юОЗЗ/06 від 08.12.2006р., що виключає наявність умислу у діях відповідачів по справі щодо введення в оману відповідача.

Відносно ж реальної платоспроможності позичальника треба відмітити наступне. Даний фінансово-економічний чинник є мінливою величиною, який однаковою мірою зумовлює фактор ризику для позичальника та майнового поручителя щодо виконання (невиконання) прийнятих на себе зобов'язань або кореспондуючому їх праву вимоги належного виконання для кредитора - Банку.

З огляду на викладене, твердження позивача про введення його в оману не знайшло свого підтвердження позивачем не доведено а ні самого факту обману, а ні наявності умислу в діях відповідача, а ні істотності значення обставин, щодо яких позивача було введено в оману.

Твердження позивача про те, що пункт 6.6. договору іпотеки суперечить вимогам статті 6 ЗУ «Про іпотеку» - є помилковим.

Пункт 6.6. договору іпотеки розміщений в розділі 6. Звернення стягнення на предмет іпотеки даного договору, тобто даний пункт регулює правовідносини в разі звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 4 статті 6 Закону України «Про іпотеку» встановлено, якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована. Якщо ця земельна ділянка належить іншій особі та була передана іпотекодавцю в оренду (користування), після звернення стягнення на будівлі (споруди) їх новий власник набуває права і обов'язки, які мав іпотекодавець за правочином, яким встановлено умови оренди цієї земельної ділянки (користування нею).

Таким чином, пункт 6.6. договору іпотеки не суперечить вимогам статті 6 ЗУ «Про іпотеку».

Стосовно твердження позивача про те, що при укладенні договору іпотеки не погоджена з ним пеня та штрафні санкції, умови їх нарахування та стягнення і відповідно данні обставини не знайшли свого відображення в договорі іпотеки, тому це на думку останнього є іще однією з підстав для визнання даного договору слід зазначити наступне.

Так ч.2 статті 7 Закону України «Про іпотеку» зазначено, якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.

Пунктом 1.1. спірного іпотечного договору, зокрема, в редакції останнього Договору про зміну до нього від 17.05.2010р. встановлено: «Цей Договір забезпечує виконання зобов'язань Приватного підприємства «СТД-ТРАНС» (код ЄДРПОУ 34148356), що надалі

іменується Позичальник, за договором про кредитну лінію № ОЗ/юОЗЗ/06 від 08.12.2006, а також будь-яких додаткових угод до нього (надалі - Кредитний договір), згідно якого Іпотекодержатель надав Позичальнику кредит у вигляді відновлювальної відкличної кредитної лінії з лімітом кредитування 2 000 000 (два мільйони) гривень,00 копійок, терміном до 12 травня 2011 року, а Позичальник зобов'язаний повернути виданий кредиту термін до 12 травня 2011 року з щомісячним погашенням кредиту в розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень, 00 копійок, починаючи з серпня 2010 року; щомісячно сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 30% річних, а також пеню, інші штрафні санкції та платежі у порядку та строки, визначені Кредитним договором.

Пунктом 6.7. договору про кредитну лінію № ОЗ/юОЗЗ/06 від 08.12.2006 у разі не виконання умов цього договору в частині своєчасного погашення відсотків та/або кредиту, або виявлення факту нецільового використання кредитних коштів, або погіршення фінансового стану Позичальника та ухилення його від банківського контролю, або у випадку, коли виданий кредит виявився з різних причин незабезпеченим, Банк мас право в односторонньому порядку розірвати цей Договір та достроково вимагати погашення кредиту та нарахованих відсотків із застосуванням штрафу в розмірі 10 (десять) відсотків від суми кредиту, та пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу.

Таким чином, твердження позивача не відповідають вимогам закону та умовам договорів.

Стосовно вимог про визнання недійсним пункту 6.5. договору іпотеки в якому визначено , що у випадках, коли суми вирученої від продажу предмет а іпотеки недостатньо для повного задоволення вимог іпотеко держателя, він має право одержати суму , якої не вистачає для повного задоволення вимоги з іншого майна іпотекодавця, вказаний пункт дійсно суперечить вимогам статті 11 закону України « Про іпотеку « , яка передбачає, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотеко держателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки, але суд вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності за цією вимогою.

Так відповідно до пункту 2.8. Постанови № 11 Пленуму ВГСУ від 29 травня 2013 року «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» вимоги, пов'язані з визнанням правочинів недійсними, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 ЦК України, з урахуванням водночас наведеного в підпунктах 2 і З пункту 5 Перехідних та прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2011№ 4176-VI).

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі статтею 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Оскільки іпотечний договір №03/ю033-з2/06 був укладений 08.12.06 року, то початок перебігу строку позовної давності починається з 09.12.06 року.

Відповідно до статті 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Таким чином, строк вимог про визнання іпотечного договору №03/юОЗ3-з2/06 від 08.12.06 року недійсним сплинув 09.12.09 року.

Відповідно до пункту 2.1. Постанови № 10 Пленуму ВГСУ від 29 травня 2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного. В останньому випадку воно обов'язково має бути зазначене в протоколі судового засідання (пункт 6 частини другої статті 81 ГПК) господарський суд може також запропонувати відповідачеві викласти таку заяву в письмовій формі та долучити її до матеріалів справи.

Відповідач у відзиві зазначає про сплив строків позовної давності , та заявив про це у судовому засіданні, що відображено у протоколі судового засідання.

Відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України (частини 3-4 ) позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З огляду на викладене суд вважає, що позовні вимоги про визнання пункту 6.5. договору іпотеки не підлягає задоволенню за пропуском строків позовної давності, а врешті позовні вимоги не підлягають задоволенню за необґрунтованістю.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. За ч. 1 ст. 203 названого Кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Позивачем не довело, що зміст Договору іпотеки 1 від 08.12.2006р. суперечить Цивільному кодексу України іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Виходячи із викладених норм Цивільного кодексу України та Закону України "Про іпотеку", господарський суд не встановив незаконність та безпідставність обтяження нерухомого майна іпотекою, порушення прав позивача, яким у добровільному порядку та із повним розумінням своїх зобов'язань укладався Договір іпотеки.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Оспорюваний договір укладено сторонами за взаємною згодою на основі вільного вибору та усвідомлення змісту і правових наслідків його умов.

Приймаючи до уваги викладене суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими що не підтверджуються матеріалами справи.

Згідно із статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати відносяться на позивача .

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Н.В. Пархоменко

Повне рішення складено

18.06.2013р.