Постанова

від 07.11.2013 по справі 904/2522/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2013 року Справа № 904/2522/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Білецької Л.М.- доповідача

суддів: Верхогляд Т.А., Тищик І.В.,

при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.

За участю представників сторін:

від відповідача-1: Кучеренко О.В., довіреність № 10-2/08-10 від 08.01.13;

представники позивача та відповідача-2 в судове засідання не з'явились.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН ГРЕЙН" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2013 року у справі №904/2522/13-г

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН ГРЕЙН", м. Дніпропетровськ

до відповідач - 1: відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Автокразбанк", Полтавська область, м. Кременчук,

відповідач - 2: приватного підприємства "СТД-ТРАНС", смт. Ювілейне

про визнання іпотечного договору недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2013 року у справі №904/2522/13-г (суддя Пархоменко Н.В.) відмовлено в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН ГРЕЙН" до відкритого акціонерного товарства комерційний банк "Автокразбанк" та приватного підприємства "СТД-ТРАНС" про визнання недійсним іпотечного договору №03/ю033-з2/06 від 08.12.2006 року.

Рішення мотивовано тим, що спірний іпотечний договір містить всі істотні умови, передбачені ст. 18 Закону України «Про іпотеку», позивач юридично закріпив своє волевиявлення щодо прийняття на себе обов'язків майнового поручителя рішеннями власника ТОВ «Голден Грей» від 03.12.2007 року, 02.01.2009 року та 22.12.2010 року. Крім того, згідно положень ст.ст. 253, 257, 261 ЦК України строк позовної давності для пред'явлення вимог про визнання недійсним п.6.5. іпотечного договору №03/ю033-з2/06 від 08.12.2006 року сплив 09.12.2009 року.

Не погодившись з рішенням господарського суду, до Дніпропетровського апеляційного господарського суду звернувся позивач із апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що відхилення клопотання позивача про витребування у відповідача - 1 документів фінансової звітності відповідача - 2, які подавались перед укладанням кредиту, господарським судом першої інстанції було неправомірно, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права при винесенні рішення у справі по суті спору, також позивач вважає, що відповідач-2 та відповідач-1 ввели в оману позивача щодо реальної платоспроможності відповідача-2, під впливом якого підписані рішення власника підприємства позивача, а також наполягає на обґрунтованості позову.

Просить скасувати рішення першої інстанції та задовольнити позов повністю.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.07.2013 року прийнято апеляційну скаргу до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя: Білецька Л.М. (доповідач), судді: Верхогляд Т.А., Тищик І.В.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.08.2013 року зупинено провадження по апеляційній скарзі товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН ГРЕЙН" до розгляду по суті господарським судом Дніпропетровської області справи №904/6302/13 та набрання законної сили рішенням суду у вказаній справі колегією суддів у складі: головуючий суддя: Білецька Л.М. (доповідач), судді: Верхогляд Т.А., Джихур О.В.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.10.2013 року (а.с.193) касаційна скарга ПАТ "АВТОКРАЗБАНК" на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.08.2013 року у справі №904/2522/13 задоволена, ухвала суду скасована.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.10.2013 року поновлено провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя: Білецька Л.М. (доповідач), судді: Верхогляд Т.А., Джихур О.В.

На підставі розпорядження секретаря судової палати Коваль Л.А. від 04.11.2013 року справа передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Білецька Л.М. (доповідач), судді: Верхогляд Т.А., Тищик І.В.

29.07.2013 року від представника відповідача-1 надійшов відзив на апеляційну скаргу (а.с.136-137), в якому останній зазначає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, а рішення господарського суду прийнято у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів справі.

07.11.2013 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови у справі.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Представники позивача та відповідача-2 в судове засідання не з'явились, про час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України 20.02.2013 року № 28.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

На юридичну адресу позивача (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Шевченка, 37/98), згідно довідки з ЄДР АА №829558 від 25.03.2013 року та відповідача-2 (52005, Дніпропетровська область, смт. Ювілейне, вул. 8 березня, 23), згідно витягу з ЄДР №751251, 751252 від 12.06.2013 року, неодноразово направлялись копії ухвал суду, що підтверджується відбитком штемпеля канцелярії із зазначенням дати та кількості відправлених копій, також в матеріалах справи містяться рекомендовані поштові відправлення (повідомлення), що повертались до суду із відмітками відділення поштового зв'язку (а.с.130, 131, 141 - 145, 204 - 209).

Суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про розгляд господарської справи в апеляційній інстанції за участі позивача та відповідача - 2, та реалізації ними права судового захисту своїх інтересів, що підтверджується поштовими повідомленням про вручення поштового відправлення, що містяться в матеріалах справи.

Вислухавши пояснення представника відповідача-1, розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи сторін і давши їм правову оцінку, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН ГРЕЙН" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2013 року у справі №904/2522/13-г не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Між відкритим акціонерного товариства комерційний банк "Автокразбанк" (Іпотекодержатель) та товариством з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН ГРЕЙН" (Іпотекодавець) укладено потечний договір №03/ю033-з2/06 від 08.12.2006 року, в забезпечення зобов'язань приватного підприємства "СТД-ТРАНС" (Позичальник) за договором про кредитну лінію №03/ю033/06 від 08.12.2006 року, за умовами якого відповідач - 1 надав відповідачу - 2 кредит у формі відновлюваної відкличної кредитної лінії у сумі 2 000 000,00грн. на строк по 07.12.2007 року, іпотекою належного Іпотекодавцю (позивачу) - майновому поручителю на праві власності нерухомого майна (комплекс, загальною площею 5 856,8 м?, який розташований за адресою: Дніпропетровська область, Криничанський район, с. Мирне, вул. Заводська, 1-а).

Позивач вважає укладений між сторонами Договір іпотеки від 08.12.2006 року недійсним, оскільки сторонами не узгоджено ціну (вартість предмета іпотеки) та порядок передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Апеляційний господарський суд погоджується із застосуванням до правовідносин сторін положень Закону України «Про іпотеку», а саме п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 18 Закону, що передбачають перелік істотних умови договору іпотеки таких, як: зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлене основне зобов'язання; опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації; посилання на видачу заставної або її відсутність.

Умови спірного Договору іпотеки (в редакції договорів від 07.12.2007 року, від 15.01.2009 року та від 17.05.2010 року (п.1.1., 1.3. та 2.1.) відповідають вимогам наведеного вище Закону, також всі зміни до Договору відбувались із нотаріальним посвідченням та реєструвались у реєстрі правочинів, що передбачає ст. 577 ЦК України.

Вірно спростовано твердження позивача щодо обов'язкової наявності кредитного договору, як частини іпотечного договору, з посиланням на ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку», так як і спростовано безпідставне твердження щодо реальної платоспроможності ПП "СТД ТРАНС" та дійсних намірів щодо виконання кредитного договору та повернення кредитних коштів, з посиланням на офіційне закріплення свого волевиявлення щодо прийняття на себе обов'язків майнового поручителя рішеннями власника ТОВ «Голден Грей» від 03.12.2007 року, 02.01.2009 року та 22.12.2010 року.

Апеляційний господарський суд погоджується із висновками суду першої інстанції щодо помилковості тверджень позивача, що п.6.6. Договору іпотеки суперечить вимогам ст. 6 Закону України "Про іпотеку", що спростовується змістом ч. 4 ст. 6 зазначеного Закону, а саме, якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована.

Якщо ця земельна ділянка належить іншій особі та була передана іпотекодавцю в оренду (користування), після звернення стягнення на будівлі (споруди) їх новий власник набуває права і обов'язки, які мав іпотекодавець за правочином, яким встановлено умови оренди цієї земельної ділянки (користування нею).

Частиною 2 ст. 7 Закону передбачено, що вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.

Зміст п.1.1. Договору іпотеки та 6.7. Договору про кредитну лінію спростовує твердження позивача про непогодження з ним пені та штрафних санкції, умови їх нарахування та стягнення при укладанні Договору іпотеки.

Щодо вимоги про визнання недійсним п.6.5. Договору іпотеки, яким передбачено, що у випадках, коли суми вирученої від продажу предмета іпотеки недостатньо для повного задоволення вимог іпотекодержателя, він має право одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги з іншого майна іпотекодавця, то на підставі ст. 257 ЦК України, п. 2.1 постанови пленуму ВГС України №10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» та п. 2.8 постанови пленуму ВГС України №11 від 29.05.2013 року «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» дають змогу зробити висновок про пропущення строку позовної давності, що є підставою для відмови позивачу в задоволенні позовних вимог.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході перегляду справи в апеляційному порядку. Колегія суддів вважає, що при винесенні оскаржуваного рішення господарським судом першої інстанції доводам позивача була надана правильна оцінка та суд дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, а саме:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Однак належними та допустимими доказами наявності підстав, передбачених вказаними положеннями ст. 203 ЦК України для визнання спірного Договору іпотеки №03/ю033-з2/06 від 08.12.2006 року недійсним позивач не довів.

Оцінюючи спірний договір з точки зору наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що зміст оспорюваного договору відповідає вимогам закону, вимогам форми договору та підписаний правоздатними сторонами в межах наданих ним повноважень.

Посилання позивача на ведення його в оману щодо реальної платоспроможності відповідача -2, внаслідок чого ним і підписані рішення власника ТОВ «Голден Грей» відображають лише суб'єктивну думку позивача і не підтверджені жодними доказами. Вони спростовуються фактами підписання договорів про зміну кредитних умов, якими було змінено термін повернення кредиту.

Посилання на незастосування термінів позовної давності спростовується змістом ст. 268 ЦК України, відповідно до якої, ця норма не поширюється на вимоги про визнання недійсним договору іпотеки.

Згідно Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 «Про судове рішення» - рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН ГРЕЙН" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2013 року у справі №904/2522/13-г залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2013 року у справі №904/2522/13-г залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст складений 11.11.2013 року.

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя І.В. Тищик