Рішення

від 17.06.2013 по справі 5пд/5014/247/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 червня 2013 року Справа № 5пд/5014/247/2012

За позовом Державного підприємства "Антрацит", м. Антрацит Луганської області

до 1-го відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніккат" , м. Алчевськ Луганської області

до 2-го відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Адамас" , м. Алчевськ Луганської області

про визнання правочину недійсним

Судова колегія у складі:

головуючий суддя - Фонова О.С.,

судді - Москаленко М.О., Седляр О.О.

Представники:

від позивача - Павлов Д.М., довіреність № 12 від 02.01.2013;

від 1-го відповідача - не прибув;

від 2-го відповідача - не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним договору №08/11/11/01 від 08.11.2011 про відступлення права вимоги (заміна кредитора у зобов'язанні), укладений між відповідачами.

1-й відповідач, ТОВ "Ніккат", відзивом на позовну заяву, поданому у судовому засіданні 19.03.2012, просить у задоволенні позову відмовити з наступних підстав.

Зобов'язання за генеральним договором № 14/10/08/2 з боку 1-го відповідача були виконані, позивачем були підписані відповідні накладні на отримання товару.

Щодо договору про відступлення права вимоги, то позивач надав письмової згоди на передачу своїх прав та обов'язків за генеральним договором третій особі у відповідь на письмове клопотання 1-го відповідача від 15.03.11, про що свідчить підпис керівника позивачі на цьому клопотанні.

Всі необхідні документи щодо заміни кредитора у зобов'язанні були передані 2-му відповідачу, про заміну кредитора було повідомлено письмово позивача.

У подальшому між 2-м відповідачем та позивачем було підписано акт звірення розрахунків станом на 11.11.2011, згідно з яким борг позивача становить 2795282,42 грн., з яких 2063870,61 грн. - за договором про відступлення права вимоги від 08.11.2011.

2-й відповідач ТОВ "ПК Адамас" надав відзив від 19.03.2012, яким проти позову заперечує з аналогічних підстав.

Дослідивши обставини справи, надані позивачем докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

Між Державним підприємством "Свердловський ремонтно-механічний завод", правонаступником якого є ДП „Антрацит" (позивач у справі), як Покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніккат" (1-й відповідач у справі), як Продавцем, було укладено генеральний договір № 14/10/08/2 від 13.10.2008 (далі - Генеральний договір).

Відповідно до пункту 1.1. Генерального договору, 1-й відповідач продає, а позивач покупає комплектуючі, матеріали, запчастини для ремонту гірничошахтного обладнання. Продукція поставляється за Генеральним договором на підставі заявок Покупця, асортимент, кількість та сума зазначаються в накладних та рахунках, специфікаціях (пункт 1.5 Генерального договору).

Згідно пункту 1.3. Генерального договору, перехід права власності визначається датою штемпеля на товарно-транспортних документах про приймання вантажу до перевезення.

Матеріалах справи міститься додаткова угода № 1 від 16.10.2008, згідно якої пункт 1.3 вкладений у наступній редакції: «Право власності на товар та всі, пов'язані з цим ризики та обставини переходять до Покупця при підписанні документів на відпуск».

Водночас, вказана додаткова угода підписана з боку позивача невстановленою особою, оскільки перед підписом міститься коса риска, водночас без зазначення прізвища та посадового становища цієї особи.

Відповідно до п. 3.2. Генерального договору, позивач проводить оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніккат", строк оплати визначений протягом п'яти банківських днів, з моменту постачання товару, відповідно виставленого рахунку.

Згідно п. 4.3. Генерального договору, жодна з сторін не вправі передавати свої права та обов'язки за договором третій особі без письмової згоди другої сторони.

04.10.2010 між 1-м відповідачем та Приватним підприємством «Енерго-атлас» було укладено договір про відступлення права вимоги зобов'язання № 04/10-2010, згідно пункту 1 якого 1-й відповідач відступає, а ПП «Енерго-атлас» набуває право вимоги зобов'язань по договору № 14/10/08/2 від 14.10.2008, та становиться стороною за цим договором.

Згідно пункту 3 вказаного договору про відступлення права вимоги, до ПП «Енерго-атлас» переходять права 1-го відповідача відносно позивача в обсягу та на умовах, які існують на момент укладення цього договору та згідно умов договору №; 14/10/08/2 від 14.10.2008.

08.11.2011 між 1-м відповідачем, як Первісним кредитором, та 2-м відповідачем, як Новим кредитором, укладено договір № 08/11/11/01 про відступлення права вимоги (заміну кредитора в зобов'язанні) (далі - Договір №08/11/11/01).

Згідно з пунктом 1 зазначеного договору, 1-й відповідач відступає, а 2-й відповідач набуває право вимоги боргу в сумі 2063870,61 грн. та становиться стороною за Генеральним договором.

Позивач звернувся до господарського суду Луганської області з вимогами про визнання Договору № 08/11/11/01 недійсним.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що спірний договір порушує законні права та інтереси позивача, суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства та є недійсним з огляду на те, сторона не вправі передавати свої права та обов'язки за договором третій особі без письмової згоди другої сторони.

Виходячи з того, що позивач згоди на укладення Договору № 08/11/11/01 не надавав, тому договір №08/11/11/01 про відступлення права вимоги (заміну кредитора у зобов'язанні) є недійсним та має суперечить Цивільному кодексу України.

1-й та 2-й відповідачі проти позову заперечують з підстав, викладених вище.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про наступне.

Згідно частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Матеріалах справи міститься додаткова угода № 1 від 16.10.2008, згідно якої пункт 1.3 вкладений у наступній редакції: «Право власності на товар та всі, пов'язані з цим ризики та обставини переходять до Покупця при підписанні документів на відпуск».

Водночас, вказана додаткова угода підписана з боку позивача невстановленою особою, оскільки перед підписом міститься коса риска, водночас без зазначення прізвища та посадового становища цієї особи.

Ким виконаний цей підпис невідомо і не доведено суду наявність у цієї особи повноважень на підписання цієї угоди.

Також суду не надано оригіналу угоди, а по копії, наданої до матеріалів справи неможливо встановити кому належить печатка, фрагмент якої є на угоді. З огляду на вказане, дана угода судом не приймається до уваги.

Відповідачі стверджують, що вони повідомили позивача про укладення ними Договору № 08/11/11/01 і після цього поставку товару позивачу здійснював другий відповідач, а позивач частково розрахувався з другим відповідачем за отриманий товар.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази надсилання відповідачами позивачу таких повідомлень чи доведення цієї інформації до позивача іншим чином.

Відповідачі, як на доказ на підтвердження надання згоди на заміну сторони у зобов'язанні, посилаються на лист від 15.03.2011 № 15/03 про прохання 2-м відповідачем позивача надати йому згоду на майбутню можливу заміну кредитора у зобов'язанні, а саме на 2-го відповідача, оскільки цей лист мітить візу керівника, яка погоджує згоду.

Водночас, вказаний лист містить візу «До виконання», що не може свідчити про надання вказаної згоди.

Крім того, в матеріалах справи є копії накладних, у яких зазначено про поставку у 2010 році 1-м відповідачем на адресу позивача товару на підставі Генерального договору, але відсутні докази того, що позивач надав згоду на заміну кредитора у зобов'язанні, згідно пункту 4.3 Генерального договору.

В копіях довіреності позивача на отримання цінностей від 1-го відповідача взагалі нічого незазначено про підставу.

В жодному з документів немає посилання позивача на Генеральний договір, тому доводи відповідачів про те, що позивач погодився з уступкою права вимоги по цьому договору від першого до другого відповідача, є безпідставним.

Відповідно до п. 4.3 Генерального договору жодна сторона на вправі передавати свої права та обов'язки за даним договором третій особі без письмової на то згоди другої сторони.

Письмова згода позивача на передачу права вимоги по договору від першого до другого відповідача відсутня.

Відповідно до ч. 3 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно статті 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав , якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договором (пункт 4.3) встановлено необхідність надання згоди боржником на заміну кредитора у зобов'язанні. Отже, відповідачі підписали договір відступлення права вимоги № 08/11/11/01 в порушення умов п. 4.3 Генерального договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, за спірним Договором № 08/11/11/01 було відступлено право вимоги боргу в сумі 2063870,61 грн., який виник у позивача у зв'язку з виконанням 1-м відповідачем умов Генерального Договору, у 2010 році, про що свідчать додані до матеріалів справи копії первинних документи (т.1, а.с.88-117).

Водночас, 04.10.2010 між 1-м відповідачем та Приватним підприємством «Енерго-атлас» було укладено договір про відступлення права вимоги зобов'язання № 04/10-2010 (т.2, а.с.52-53), згідно пункту 1 якого 1-й відповідач відступає, а ПП «Енерго-атлас» набуває право вимоги зобов'язань по договору № 14/10/08/2 від 14.10.2008, та становиться стороною за цим договором.

Згідно пункту 3 вказаного договору про відступлення права вимоги, до ПП «Енерго-атлас» переходять права 1-го відповідача відносно позивача в обсягу та на умовах, які існують на момент укладення цього договору та згідно умов договору №; 14/10/08/2 від 14.10.2008.

З матеріалів справи вбачається, що поставка товару позивачу першим відповідачем за Генеральним договором була здійснена у 2010 році.

Тобто на момент укладення договору про відступлення права вимоги зобов'язання № 08/11/11/01 від 08.11.2011 з 2-м відповідачем, борг в сумі 2063870,61 грн. вже було передано Приватному підприємству «Енерго-атлас» за договором № 04/10-2010 від 04.10.2010.

А отже 1-й позивач не мав жодних правових підстав для відступлення права вимоги вже відступленої іншій особі.

Згідно частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно частини 1 статті 197 Цивільного кодексу, уступка вимоги кредитором іншій особі допускається, якщо вона не суперечить закону чи договору або коли вимога не пов'язана з особою кредитора.

У зв'язку з тим, що за Договором № 08/11/11/01 було відступлено борг, права вимоги якого у 1-го відповідача вже не існувало, а відступити можна тільки дійсну вимогу, Договір № 08/11/11/01 суперечить нормам чинного цивільного законодавства.

У відповідності з ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Підставою недійсності правочину відповідно до приписів ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, Договір № 08/11/11/01 підлягає визнанню судом недійсним, як такий, що вчинений з порушенням вимог закону, а позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються в рівних частинах на 1-го та 2-го відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги (заміни кредитора у зобов'язанні) № 08/11/11/01 від 08.11.2011, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніккат" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПК Адамас"

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніккат" , м. Алчевськ Луганської області, вул. Горького, буд. 37, ідентифікаційний код 33359879, на користь Державного підприємства "Антрацит" , Луганська обл., м. Антрацит, вул. Ростовська, буд. 38, ідентифікаційний код 32226065, судовий збір в сумі 536,50 грн., видати наказ.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Адамас" , м. Алчевськ, вул. Ленінградська, буд. 12, ідентифікаційний код 33588222, на користь Державного підприємства "Антрацит" , Луганська обл., м. Антрацит, вул. Ростовська, буд. 38, ідентифікаційний код 32226065, судовий збір в сумі 536,50 грн., видати наказ.

.

У судовому засіданні оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено: 25.06.2013.

Головуючий - суддя О.С.Фонова

Суддя О.О.Седляр

Суддя М.О. Москаленко