Постанова

від 18.06.2013 по справі 2а/2370/3407/2012

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2013 року, 12 годин 55 хвилин, м. Черкаси справа № 2а/2370/3407/2012

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді - Трофімової Л.В.,

за участю секретаря - Левчука А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу №2а/2370/3407/2012 № 823

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Корсуньрайагропостач» (далі - ТОВ «Корсуньрайагропостач») [представник позивача - Сизько Б.Б. за довіреністю]

до Корсунь-Шевченківської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області державної податкової служби (далі - Корсунь-Шевченківська МДПІ)[представники відповідача - Дзима Є.М., Гадз І.С. за довіреностями]

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.04.2012р. №0000072303, прийняв таку постанову.

ТОВ «Корсуньрайагропостач», звернувшись 06.09.2012р. до суду з адміністративним позовом до Корсунь-Шевченківської МДПІ, враховуючи збільшення позовних вимог (а.с.194 - 206 т.2), просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Корсунь-Шевченківської МДПІ від 10.04.2012р. №0000072303 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Корсуньрайагропостач» за платежем податок на прибуток у сумі 187 879 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами планової виїзної перевірки ТОВ «Корсуньрайагропостач» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.12.2011р. складено акт від 26.03.2013р. №9/2203/00908627, на підставі якого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.04.2012р. №0000072303 про збільшення грошового зобов'язання: з податку на прибуток у сумі 187 878 грн. та фінансової санкції у сумі 1 грн. За твердженням позивача спірне податкове повідомлення-рішення щодо визначення неіснуючого податку на прибуток приватних підприємств з огляду на висновки про нікчемність правочинів необхідно скасувати як незаконне, оскільки прийнято всупереч податкового законодавства. Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з проханням позов задовольнити, посилаючись на достовірність інформації у первинних та звітних документах, достовірність підписів посадових осіб сторін щодо індивідуального характеру відповідальності за порушення у спірних правовідносин з ПП «НВП «Таврія», неможливістю визначення податкового обов'язку за неіснуючим податком на прибуток приватних підприємств, наявної оплати товару як першої події визначення податкових зобов'язань.

На підтвердження обставин позивачем надано: акт перевірки (а.с. 14-70 т.1), податкове повідомлення-рішення Корсунь-Шевченківської МДПІ (а.с. 71 т.1), копію договору (а.с. 233-234 т. 1,), податкові, видаткові та товарно-транспортні накладні (а.с. 246-254 т.1, а.с. 214-228 т. 2), податкову звітність (а.с. 258-267 т. 1), штатний розпис (а.с. 268-269 т. 1).

Відповідач позов не визнав і подав 03.10.2012р. та 10.10.2012р. заперечення проти позову (а.с. 183-195, 202-210 т.1) і докази на підтвердження позиції. Відповідач зазначив, що Корсунь-Шевченківська МДПІ, здійснивши перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства, що регулює справляння податку на прибуток за березень, травень та серпень 2011 року, виявила ознаки нереальності операцій (фактично не відбувались та до того ж мають неналежне документальне підтвердження) за договором купівлі-продажу дизельного пального від 01.03.2011р. №05, укладеного між ТОВ «Корсуньрайагропостач» та ПП «НВП «Таврія». Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували повністю з підстав, викладених у запереченні на адміністративний позов та зазначили: про недобудований офіс (юридична і фактична адреса) ПП «НВП «Таврія», в особі одного працюючого - директор, бухгалтер, працівник, неможливість здійснення операцій через відсутність відповідних умов та основних засобів, земельних ділянок, неналежне оформлення первинних документів щодо спірних операцій, відсутності обліку дизпалива, неврахування особливостей формування валових витрат і собівартості щодо оплати і фактичного отримання товару, невідповідності показника густини дизпалива на протязі одного дня за тотожних умов.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Корсуньрайагропостач» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.12.2011р., результати перевірки оформлено актом від 26.03.2013р. №9/2203/00908627 (а.с. 14-70 т.1). В акті перевірки встановлено наступні порушення: пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі за текстом - Закон №334/94), ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XIV (Закон №996-XIV), п. 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом МФУ від 24.05.1995р. №88, п. 44.1 ст. 44, п. 2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139Кодексу №2755-VI у результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 187 878 грн., а також п. 45.2 ст. 45, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201Кодексу №2755-VI у результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ у сумі 55 100 грн. (справа №2а/2370/4139/2012).

Відносини, що виникають у сфері оподаткування регулює Податковий кодекс України 02.12.2010р. №2755-VI (надалі за текстом - Кодекс №2755-VI). Згідно ст. 75 Кодексу №2755-VI органи державної податкової служби мають право проводити перевірки. Згідно п. 54.3 ст. 54 Кодексу №2755-VI контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР (надалі за текстом - Закон №334/94-ВР) у редакції, що діяла на момент вчинення спірних правопорушень, платниками податку (пп. 2.1.1 п.2.1 ст.2) є суб'єкти господарської діяльності, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами. Відповідно до Закону №334/94-ВР та Кодексу №2755-VI на підставі акту перевірки від 26.03.2013р. №9/2203/00908627 позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.04.2012р. №0000072303 про визначення ТОВ «Корсуньрайагропостач» грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств, 3011021000, у сумі 187 879 грн.: за основним платежем 187878 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1 грн. (а.с. 71 т. 1). За процедурами оскарження в адміністративному порядку державною податковою службою в Черкаській області ДПС та Державною податковою службою України податкове повідомлення-рішення залишено без змін (а.с.72- 75 т.1).

ТОВ «Корсуньрайагропостач», як суб'єкта господарювання - юридичну особу (ідентифікаційний код 00908627) зареєстровано 29.04.1996р., взято на облік в органах державної податкової служби 22.07.1999р.. Позивач є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва від 16.04.2010р. № 100279462, індивідуальний податковий номер 009086223140.

Суд погоджується з позивачем, що загальнодержавним податком за Кодексом 2755-VI (ст.9, розділ III, розділ XX підрозділ 4) є податок на прибуток підприємств. Суд не може взяти до уваги аргумент позивача стосовно того, що відповідач визначив позивачу грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств, справляння якого не передбачено законом (кодексом), а тому податкове - повідомлення рішення від 10.04.2012р. №0000072303 є протиправним, зважаючи на наступне.

Податкове законодавство України складається з Конституції України; Податкового Кодексу; Митного кодексу України та інших законів у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням; чинних міжнародних договорів, якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання Податкового Кодексу. Податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до Кодексу №2755-VI(п.6.1 ст.6). Податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов'язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів(п.4.3 ст.4). Зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України(п.9.3 ст.9). Згідно Бюджетного кодекс України (ст.2) бюджетна класифікація - єдине систематизоване згрупування доходів, видатків, кредитування, фінансування бюджету, боргу відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів. Принцип єдності бюджетної системи України забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності(ст.7). Бюджетна класифікація використовується для складання і виконання державного та місцевих бюджетів, звітування про їх виконання, здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів, проведення фінансового аналізу в розрізі доходів, організаційних, функціональних та економічних категорій видатків, кредитування, фінансування і боргу, а також для забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних показників. Бюджетна класифікація є обов'язковою для застосування усіма учасниками бюджетного процесу в межах бюджетних повноважень(ч.1 ст.8). Податковими надходженнями визнаються (ст.9) встановлені законами України про оподаткування загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) та місцеві податки і збори (обов'язкові платежі). Наказом МФУ від 14.01.2011р. №11 «Про бюджетну класифікацію» закріплено коди: 1102000 - податок на прибуток підприємств; 11021000 - податок на прибуток приватних підприємств; 11021100 - інші платники податку на прибуток; 11020200 - податок на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності. Використання норм у зв'язку із закріпленими кодами бюджетної класифікації з огляду на принцип аналогії права щодо різних суб'єктів господарювання за формою власності у судовій практиці знаходимо, зокрема, у резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 16.02.2010 року №5-рп/2010, де висловлено позицію про те, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, сільські, селищні, міські ради мають право безпосередньо на підставі частини другої статті 1 Закону N 1251-XII встановлювати пільги щодо загальнодержавного податку на прибуток підприємств комунальної власності , якщо він згідно із законами України справляється до місцевого бюджету у межах сум, що підлягають зарахуванню до цих бюджетів.

Наказом Державної податкової адміністрації від 18.07.2005р. №276 "Про затвердження Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України" передбачено, що (п.1.2) Інструкцією встановлюється порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), надходження яких контролюється органами державної податкової служби і які передбачені бюджетною класифікацією України за доходами до Державного бюджету України, місцевих бюджетів та державних цільових фондів, надходжень на погашення простроченої заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та бюджетними позичками, а також сум штрафних (фінансових) санкцій та пені, що застосовуються до платників податків відповідно до чинного законодавства (далі - платежі до бюджету). Відповідно до Інструкції облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, здійснюється органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи, що забезпечує єдиний технологічний процес уведення. З метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, що повинні сплачуватися такими платниками. Дані про надходження платежів до бюджету відображаються органом державної податкової служби в особових рахунках платників і в реєстрі надходжень та повернень у день отримання від органів Державного казначейства України відомостей про зарахування та повернення надміру сплачених платежів у вигляді електронного реєстру розрахункових документів.

Судом системно проаналізовано податкове і бюджетне законодавство та встановлено, що відповідачем при визначенні податкового зобов'язання позивача було здійснено перевірку дотримання вимог податкового законодавства з питань правомірності нарахування, обчислення, декларування і сплати податку на прибуток та з метою забезпечення податкового контролю визначено грошове зобов'язання також зі сплати податку на прибуток з уточненням групи платників податку за формою власності: приватних підприємств, що не свідчить про порушення компетенції суб'єктом контролю, оскільки відповідач діяв у межах повноважень, у порядку і у спосіб, встановлені законами.

Судом при дослідженні письмових доказів встановлено, що між ПП «НВП Таврія» та ТОВ «Корсуньрайагропостач» укладено договір (підписано сторонами) від 01.03.2011р.№05 (а.с. 233-234 т. 1), згідно умов якого ПП «НВП Таврія» зобов'язалось поставити, а ТОВ «Корсуньрайагропостач» оплатити їх вартість нафтопродукти: поставка окремими партіями; відвантаження проводиться автомобільним та залізничним транспортом. У судовому засіданні встановлено, що ПП «НВП Таврія» (ідентифікаційний код 37252021) (а.с. 235-239 т. 1) на момент здійснення господарських операцій з ТОВ «Корсуньрайагропостач» зареєстровано суб'єктом господарювання, анульовано свідоцтво платника ПДВ (ПП «НВП Таврія») від 12.08.2011р. №16 (а.с. 144 т. 2)

Судом при дослідженні реальності здійснення господарських операцій з поставки дизельного пального згідно договору №05 від 01.03.2011р. встановлено, що позивачем на підтвердження купівлі-продажу та транспортування дизельного пального від приватного підприємства «НВП Таврія» надано: рахунки-фактури від 11.03.2011р.№СФ-0000004 на суму 305 329 грн. 50 коп., у т. ч. ПДВ - 50 888 грн. 25 коп., від 18.05.2011р.№СФ-0000019 на суму 327 946 грн. 50 коп., у т. ч. ПДВ 54 657 грн. 75 коп., від 25.08.2011р.№СФ-0000053 на суму 320 407 грн. 50 коп., у т. ч. ПДВ 53 401 грн. 25 коп. (а.с. 243-245 т. 1), видаткові накладні від 11.03.2011р.№РН-0000004 на суму 305 329 грн. 50 коп., у т. ч. ПДВ - 50 888 грн. 25 коп., від 18.05.2011р.№ РН-0000024 на суму 327 946 грн. 50 коп., у т. ч. ПДВ 54 657 грн. 75 коп., від 11.08.2011р.№РН-0000093 на суму 320 407 грн. 50 коп., у т. ч. ПДВ 53 401 грн. 25 коп. (а.с. 246-248 т. 1); податкові накладні від 11.03.2011р. №4 на суму 305 329 грн. 50 коп., у т. ч. ПДВ - 50 888 грн. 25 коп., на суму 327 946 грн. 50 коп., у т. ч. ПДВ 54 657 грн. 75 коп., від 11.08.2011 р. № 14 від 18.05.2011р. № 5на суму 320 407 грн. 50 коп., у т. ч. ПДВ 53 401 грн. 25 коп. (а.с. 249-251 т. 1), а також товарно-транспортні накладні від 11.03.2011р. №8, від 18.05.2011р.№ 24, від 11.08.2011р. МІГ №30 (а.с. 252-254 т. 1). Податкові накладні (а.с. 249-251 т. 1) містять тільки прізвище та підпис особи, яка її видала без зазначення посади цієї особи, що є порушенням ч. 2 ст. 9 Закону №996-ХІІ.

Судом при дослідженні товарно-транспортні накладних (далі - ТТН) встановлено, що за останніми неможливо встановити адреси терміналів навантаження паливно-мастильних матеріалів (далі - ПММ) ПП «НВП Таврія» у зв'язку із оформленням останніх всупереч діючому законодавству: не зазначено реквізити та відсутній підпис посадової особи підприємства-відправника товару (а.с. 253-254 т. 1), яка здійснювала налив на естакаді м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3. Відсутній підпис водія-експедитора, який здійснював перевезення товару у серпні 2011р. (а.с. 254 т.1). Суд зазначає, що бланки ТТН не відповідають вимогам п. 5.4.1 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20.05.2008р. №281/171/578/155 (надалі - Інструкція). Суд наголошує, що порядок оформлення документів на автоперевезення ПММ передбачено Інструкцією, однак жодної ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою №1-ТТН (нафтопродукт) та шляхового листа автотранспортного засобу продавця (ПП «НВП Таврія»), що би свідчили про переміщення від продавця ПП «НВП Таврія» до ТОВ «Корсуньрайагропостач» ПММ за березень 2011р - серпень 2011р. специфічного небезпечного товару до суду не надано.

Відповідно до п. 4.3.5.3 для визначення густини та температури нафтопродуктів під час відпуску їх в транспортні міри до повної місткості проби відбираються товарним оператором з наливного стояка через кожні дві години із записом результатів вимірювань у журналі вимірювань густини та температури, а під час відпуску нафтопродуктів у транспортні міри з інтервалом більше 2 годин проба відбирається з автоцистерни. Точність вимірювання густини та температури контролюється не менше одного разу на добу працівниками лабораторії, а у разі їх відсутності - іншою особою, призначеною наказом керівника підприємства. Згідно вимог Інструкції у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) (Форма №1-ТТН (нафтопродукт)) у графі 5 вантажовідправником зазначається густина нафтопродукту (нафти), кг/м3. Оскільки позивачем не надано ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою №1-ТТН (нафтопродукт), то суд не має можливості оцінити, що товар фактично був, оскільки не були дотримані вимоги Інструкції. Суд критично оцінює надані ТТН не для ПММ від 11.03.2011р. №8, від 18.05.2011р.№ 24, від 11.08.2011р. , позаяк в актах оприбуткування дизельного пального (а.с.255-257 т. 1) комісією самостійно з невідомих джерел (за відсутності підтверджуючих документів, лабораторії) визначено густину дизельного палива. Окрім того, суд відзначає, що у акті від 11.03.2011р. про оприбуткування дизельного пального (а.с. 255 т. 1) одним із членів комісії значиться старший комірник ОСОБА_4 , разом з тим у ТТН від 11.08.2011р. (а.с. 254 т. 1) вантаж видано ОСОБА_5 без зазначення посади останнього, а у видатковій накладній № РН-0000093 отримано ОСОБА_5(а.с.78 т.1). Суд вважає, що вищезазначене свідчить про формування документів не у зв'язку із фактичним здійсненням господарських операцій у хронологічному порядку, а у довільний спосіб, що підтверджує відсутність обставин та подій, пов'язаних з виконанням господарських договорів та їх відображенням у податковому і бухгалтерському обліку, неможливість здійснення з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів.

Згідно п. 6.1 Інструкції на всіх підприємствах ведеться облік нафти і нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою №7-НП (додаток 6) (на НПЗ у спеціальних регістрах складського обліку) для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною. Натомість позивачем журнал форми №7-НП до суду не надано, відповідачу для перевірки такий журнал також не надавався.

Судом встановлено, що між ПП «НВП Таврія» та ПП «МІГ 29» укладено договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні від 01.08.2011р.№06 (а.с. 61-62 т. 1), згідно умов якого ПП «МІГ 29» зобов'язалось доставити автоцистернами довірені йому ПП «НВП Таврія» щодо нафтопродуктів (вантаж) до пункту призначення та видати його особі, яка має право на їх одержання, у кількості та у терміни, відповідно до даного договору та зазначених погодженими між сторонами заявками (усними чи письмовими), що є невід'ємною частиною цього договору.

Дослідивши наведені документи, суд вважає, що ці докази не можуть безумовно свідчити, що операції з поставки дизельного пального між ПП «НВП Таврія» та ТОВ «Корсуньрайагропостач» фактично відбулись. Так, зокрема, договір від 01.08.2011р.№06 укладено між ПП «МІГ 29» та ПП «НВП Таврія» 01.08.2011р., тобто, більше ніж через чотири місяці після виписки першої товарно-транспортної накладної від 11.03.2011р. №08 про здійснення перевезення першої партії дизельного пального ТОВ «Корсуньрайагропостач» від ПП «НВП Таврія».

Суд зазначає про те, що у висновку Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області від 28.09.2011р. за №8958/7/26-27 (а.с. 129-130 т. 2) та у матеріалах наданих ДПС у Кіровоградські області (а.с. 118-150 т. 2) містяться дані про те, що у ПП«НВП Таврія»: штат працівників - це лише ОСОБА_7, який являється одночасно власником недобудованого офісу як юридичної адреси, засновником, директором та головним бухгалтером; відсутні складські приміщення, транспортні засоби, власні чи орендовані земельні ділянки, необхідні для здійснення господарської діяльності (а.с. 211-217). Суд звертає увагу на те, що згідно листа управління Держкомзему у Олександрійському районі Кіровоградського області від 23.09.2011р. №01-09/1373 (а.с. 212 т. 1) земельні ділянки у ПП «НВП Таврія» станом на 01.07.2011р. відсутні та за даними довідки Комінтернівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградського області будинок №33 по вул. Гагаріна в с. Веселе Олександрійського району Кіровоградського області не придатний для проживання і взагалі знаходиться в напіврозібраному, аварійному стані, належить Кіровоградському фонду держмайна (а.с. 216 т. 1). Судом під час розгляду справи не встановлювались обставини дотримання ПП «НВП Таврія» податкового законодавства у частині сплати податків, а тому не прийнято для оцінки посилання представника позивача як на належний доказ на підтвердження здійснення господарських операцій - факт відсутності у ПП «НВП Таврія» згідно постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.12.2011р. у справі № 1170/2а-4735/11 про припинення юридичної особи - ПП «НВП Таврія» (а.с. 202 т. 2) заборгованості перед бюджетом, оскільки за даних обставин справи результат діяльності одного суб'єкта не може бути тотожним результату діяльності іншого за різні періоди з огляду на непорівнюваність операцій.

Суд зауважує, що наявність оплати вартості дизельного пального на користь ПП «НВП Таврія» згідно платіжних доручень № 140 від 11.03.2011р. на суму 202 000 грн., № 141 від 11.03.2011р. на суму 96 000 грн., № 142 від 11.03.2011р. на суму 7 329 грн. 50 коп., № 317 від 18.05.2011р. на суму 97 000 грн., № 319 від 18.05.2011р. на суму 121 000 грн., № 320 від 19.05.2011р. на суму 50 000 грн., № 321 від 19.05.2011р. на суму 59 946 грн. 50 коп., № 536 від 25.08.2011р. на суму 100 000 грн., № 538 від 26.08.2011р. на суму 110 000 грн., № 542 від 29.08.2011р. на суму 4 000 грн., № 552 від 01.09.2011р. на суму 50 407 грн. 50 коп., № 553 від 01.09.2011р. на суму 20 000 грн. (а.с. 159-165), сама по собі не є підтвердженням фактичного здійснення господарських операцій, оскільки рух цих коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

Судом у справі щодо нарахування і сплати ПДВ за обставин, викладених у акті перевірки від 26.03.2013р. №9/2203/00908627 (а.с. 14-70 т.1), допитано у судовому засіданні у адміністративній справі №2а/2370/3407/2012 (журнал судового засідання - а.с. 95-97 т. 2) у якості свідків: директора ПП «МІГ 29» - ОСОБА_8 та водія ПП «МІГ 29» - ОСОБА_9. Так, ОСОБА_8 зазначив, що договір на здійснення перевезень № 06 від 01.08.2011р. укладався шляхом обміну кореспонденцією через відділення поштового зв'язку. Свідок ОСОБА_8 підтвердив працевлаштування на ПП «МІГ 29» ОСОБА_9 та його батька ОСОБА_10, вказавши, що відвантаження дизельного пального здійснювалось на площі біля нафтопереробного заводу у м. Кременчуці, на відкритій місцевості, особою на ім'я ОСОБА_8, який представився директору ОСОБА_8 уповноваженою особою від ПП «НВП Таврія». Як зазначив свідок ОСОБА_8 йому невідомі прізвище та по-батькові згаданого ОСОБА_8, оскільки він не перевіряв документів, що підтверджують повноваження зазначеної особи, як не перевіряв і реєстраційні документи юридичної особи - ПП «НВП Таврія», у тому числі ті, що підтверджують особу та керівні повноваження директора цього підприємства - ОСОБА_7. Тобто, свідок ОСОБА_8 не підтвердив, що ПП«МІГ 29» фактично здійснювало перевезення дизельного пального для ТОВ «Корсуньрайагропостач» саме від ПП «НВП Таврія». Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 повідомив, що з 15.03.2011р. працює водієм на ПП «МІГ 29» та декілька разів здійснював транспортування дизельного пального, отримувачем якого, було ТОВ «Корсуньрайагропостач». За твердженням свідка, перевезення дизельного пального здійснювалось вантажним автомобілем марки «МАН» реєстраційний номер «НОМЕР_1», до якого прикріплявся напівпричіп-цистерна, реєстраційний номер «НОМЕР_2», місткістю 37 695 літрів. При цьому, ОСОБА_9 вказав, що йому невідома інформація про продавців цього пального, він не перевіряв відомості, що містились у ТТН та подорожніх листах, що надавались йому бухгалтерією ПП «МІГ 29».

Судом у даній справі допитані у судовому засіданні у якості свідків працівники ТОВ «Корсуньрайагропостач»: завідуючий складом паливно-мастильних матеріалів ОСОБА_11, бухгалтер ОСОБА_12 як члени комісії, що приймали дизельного пальне. ОСОБА_11 і ОСОБА_12 (журнал судового засідання - а.с 281-282 т. 1) зазначали, що перевезення пального від ПП «НВП Таврія» здійснював водій ОСОБА_9 разом зі своїм батьком ОСОБА_10. За твердженням свідків, акти від 11.03.2011р., від 18.05.2011р. та від 11.08.2011р. про прийняття дизельного пального від ПП «НВП Таврія» складено на підставі наданих супровідних документів на перевезення. З урахуванням досліджених доказів під час судового розгляду та показів свідків, які були допитані, суд дійшов висновку, що відвантаження дизельного пального в м. Кременчук, Полтавської області, здійснювалось особою, яка не працює на ПП «НВП Таврія», не уповноважувалась останнім здійснювати господарські операції від імені цього підприємства, не мала відповідних доручень щодо позивача.

Судом щодо вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Корсунь-Шевченківської МДПІ від 10.04.2012р. №0000072303 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Корсуньрайагропостач» за платежем податок на прибуток у сумі 187 878 грн. враховано наступне.

Суд наголошує, що спірні правовідносини між сторонами за березень 2011р. регулюються Законом №334/94-ВР. Нормами ст. 3 зазначеного закону визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток, що визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Інші спірні правовідносини, що виникли зокрема у травні 2011р та серпні 2011р. регулюються Кодексом №2755-VI. Так, зокрема, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу (п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Кодексу №2755-VI). Відповідно до п. 135.1, п. 135.2, п. 135.3 ст. 135 Кодексу №2755-VI доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку. Відповідно до п. 140.2 ст. 140 ПКУ у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, у тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, у якому сталася така зміна суми компенсації.

Суд щодо аргументів представника позивача стосовно оплати товару як першої події у визначенні зобов'язань наголошує, що законодавче визначення поняття "касовий метод" наведено у підпункті 14.1.266 пункту 14.1 Кодексу, згідно з яким касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V Кодексу №2755-VI - це метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг), проте спірних відносин не охоплює з огляду на порядок визначення «валових витрат» за Законом №334 і витрат (собівартості) за Кодексом №2755-VI. Визначення витрат наведено у п. 14.1.27: це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Склад витрат та порядок їх визнання встановлено у ст. 138 Кодексу №2755-VI. Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються з: витрат операційної діяльності; інших витрат.

У свою чергу, витрати від операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів (виконаних робіт, наданих послуг). Згідно з п. 138.8 Кодексу №2755-VI собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів (виконанням робіт, наданням послуг), а саме: прямі матеріальні витрати - на сировину, матеріали та напівфабрикати, що утворюють основу виготовленого товару (роботи, послуги) - п. 138.8.1 Кодексу №2755-VI; вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів (робіт, послуг); інші прямі витрати - витрати з придбання електроенергії, внески на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв - п. 138.9 Кодексу №2755-VI. Витрати, що формують собівартість товарів (робіт, послуг), визнаються витратами того звітного періоду, у якому визнано доходи від реалізації таких товарів (робіт, послуг) (п. 138.4 ПКУ). Собівартість придбаних та реалізованих товарів визначається відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу (п. 138.6 Кодекс №2755-VI). Інші витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування. До інших витрат також відносяться будь-які інші витрати господарської діяльності, стосовно яких Кодекс №2755-VI не встановив відповідних обмежень (п. 138.12.2 Кодексу №2755-VI). Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені (п. 138.5 Кодексу №2755-VI). Пункт 5.2 ст. 5 Закону №334/94-ВРмістить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат, а п.5.3 ст. 5 Закону №334/94-ВР- перелік витрат, які до складу валових не належать незалежно від того, чи пов'язані вони із господарською діяльністю платника податків. У п. 1.32 ст. 1 Закону господарську діяльність визначено як будь-яку діяльність особи, спрямовану на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь цієї особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та істотною. Як безпосередню участь слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Таким чином, зі змісту законодавства слідує, що до складу валових витрат відносяться ті витрати, які здійснені платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, та не зазначені в переліку пункту 5.3 ст. 5 Закону №334/94-ВР. Щодо аргументів позивача про подальше використання нібито отриманого товару, то суд зазначає, що неможливо встановити через відсутність журналу реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою №7-НП (додаток 6) (на НПЗ у спеціальних регістрах складського обліку) чи дійсно саме спірне дизпаливо було реалізовано, оскільки у наданих документах не узгоджуються між собою особа ОСОБА_13 згідно довіреності №1369 від 05.05.20..р. (а.с. 215 т. 2) і особа ОСОБА_13 згідно накладної від 18.05.2011р. №РП-0000277 (а.с. 214 т. 2). Разом з тим суд зазначає, що у довіреності №1369 не зазначається рік видачі останньої.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Кодексу №2755-VI не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Відповідно до пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 2 Закону №996-ХІІ із змінами та доповненнями встановлено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб. Статтею 9 Закону №996 встановлено вимоги до первинних документів, що є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції відповідно до пункту 2.1. статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом МФУ від 24.05.95р. №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за № 168/704.

У відповідності зі ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За Законом №996-ХІІ метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Оскільки здійснення господарської операції може бути підтверджено не лише податковою накладною, а відображення у податковому обліку і звітності проводиться на підставі належних первинних та розрахункових документів (договорів оренди, ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою №1-ТТН (нафтопродукт), актів прийому - передачі товару, достовірних платіжних документів, що складені уповноваженими особами), що у судове засідання позивачем не надано на підтвердження правомірності відображених операцій, а доводи відповідача підтверджуються дослідженими у судовому засіданні матеріалами справи, то суд вважає прийняття податкового повідомлення - рішення Корсунь-Шевченківської МДПІ від 10.04.2012р. №0000072303 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Корсуньрайагропостач» за платежем податок на прибуток у сумі 187 878 грн. і штрафної санкції за відповідний період у сумі 1 грн. правомірним з огляду на доведеність обставин використання в податковому обліку позивача недостовірної інформації, невідповідності здійснених і оформлених операцій та фактів порушень, що були відображені в акті перевірки. З огляду на викладені вище обставини відповідачем правомірно визначено податкові зобов'язання позивача, отже суд не знаходить підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Вирішуючи спір, суд також зважає, що у силу вимог ч. 2 ст. 49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, що з огляду на запроваджений ст. 8 Конституції України принцип верховенства права та в кореспонденції з приписами ч. 1 ст. 71 КАС України означає обов'язок кожної особи, яка бере участь в адміністративній справі довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. У цьому контексті суд зазначає, що заперечуючи проти позову, відповідач за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України довів юридичну та фактичну обґрунтованість мотиву та підстави прийняття спірного рішення.

Відповідно до ст. 162 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши обставини і докази адміністративної справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, враховуючи доводи сторін, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити.

Оскільки судове рішення ухвалене не на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, сплачений судовий збір згідно ст. 94 КАС України поверненню з бюджету не підлягає.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 160, 162 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Корсунь-Шевченківської МДПІ від 10.04.2012р. №0000072303 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Корсуньрайагропостач» за платежем податок на прибуток у сумі 187 879 (сто вісімдесят сім тисяч вісімсот сімдесят дев'ять) грн. відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі у порядку, передбаченому ст.ст. 185-187 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 21 червня 2013р.

Суддя Л.В.Трофімова