Постанова

від 20.06.2013 по справі 923/135/13-г

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2013 р.Справа № 923/135/13-г Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.І. Бандури

суддів Л.В. Поліщук, В.Б. Туренко

секретар судового засідання: А.М Ільченко

за участю представників сторін:

від позивача - І.О. Коломійчук

від відповідачів - І.І. Севастін, М.М. Крижановський

від третіх осіб - не з'явились, про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Судоверфь-Херсон"

на рішення господарського суду Херсонської області від 18.04.2013 р.

у справі № 923/135/13-г

за позовом Херсонського міжрайонного екологічного прокурора в інтересах держави

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державної інспекції сільського господарства в Херсонській області

до відповідачів: Каховської районної державної адміністрації, Товариства з обмеженою відповідальністю "Судоверфь-Херсон"

за участю третіх осіб , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні Каховської районної державної адміністрації: Відділу Держкомзему у Каховському районі Херсонської області, Головного управління Держкомзему у Херсонській області

про визнання недійсними розпорядження, договору купівлі-продажу, державного акта на право власності на землю та повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 р. Херсонський міжрайонний екологічний прокурор звернувся до господарського суду в інтересах держави з позовом про:

- визнання недійсними п. 1 та п. 3 розпорядження Каховської районної державної адміністрації № 284 від 07.05.2008 р. "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання Державного акта на право власності на земельну ділянку (шляхом викупу) для обслуговування будівельно-розвантажувального майданчика ТОВ "Судоверфь-Херсон";

- визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.05.2008 р., укладеного між Каховською районною державною адміністрацією та ТОВ "Судоверфь-Херсон" щодо земельної ділянки загальною площею 1,19 га, що знаходиться за адресою: смт. Любимівка, вул. Індустріальна, 10, в межах Любимівської селищної ради Каховського району Херсонської області;

- визнання недійсним державного акта серії ЯЛ № 748524, виданого 20.05.2008 р. ТОВ "Судоверфь-Херсон" на право власності на вищевказану земельну ділянку;

- зобов'язання Каховської районної державної адміністрації та ТОВ "Судоверфь-Херсон" повернути один одному все одержане за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 14.05.2008 р.

В обґрунтування позову прокурор послався на те, що Каховською районною державною адміністрацією в порушення ст.ст. 83, 84 Земельного кодексу України передано у власність ТОВ "Судоверфь-Херсон" вищезгадану земельну ділянку, яка відноситься до земель водного фонду.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 21.02.2013 р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Державну інспекцію сільського господарства в Херсонській області, а також залучені до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні Каховської районної державної адміністрації - Відділ Держкомзему у Каховському районі Херсонської області та Головне управління Держкомзему у Херсонській області.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 18.04.2013 р. (суддя Нікітенко С.В.), оформленим відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 23.04.2013 р., позов задоволено частково: визнано недійсними п. 1 та п. 3 розпорядження Каховської районної державної адміністрації № 284 від 07.05.2008 р. "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання Державного акта на право власності на земельну ділянку (шляхом викупу) для обслуговування будівельно-розвантажувального майданчика товариства з обмеженою відповідальністю "Судоверфь-Херсон"; визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 14.05.2008 р.; визнано недійсним державний акт серії ЯЛ № 748524, виданий 20.05.2008 р. ТОВ "Судоверфь-Херсон" на право власності на вищевказану земельну ділянку; зобов'язано Каховську районну державну адміністрацію повернути товариству 122332,00 грн., отриманих за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 14.05.2008 р. У задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання ТОВ "Судоверфь-Херсон" повернути Каховській районній державній адміністрації спірну земельну ділянку - відмовлено.

Судове рішення мотивоване порушенням відповідачами вимог земельного законодавства при передачі у приватну власність товариству земельної ділянки водного фонду. У задоволенні позовних вимог про зобов'язання товариства повернути райдержадміністрації дану земельну ділянку відмовлено з огляду на розташування на ній нерухомості, власником якої є ТОВ "Судоверфь-Херсон".

Не погодившись з даним рішенням, ТОВ "Судоверфь-Херсон" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило зазначене рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи. Зокрема, скаржник зазначив, що відповідно до земельного законодавства вищезазначена земельна ділянка відноситься до земель промисловості, а не до земель водного фонду.

Представник прокуратури в судових засіданнях просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Заслухавши доводи представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши надані докази та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила:

Розпорядженням Каховської районної державної адміністрації від 29.01.2008 р. № 59 надано дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю "Судоверфь-Херсон" на розробку технічної документації земельної ділянки у власність (шляхом викупу) для обслуговування будівельно-розвантажувального майданчика із земель ВАТ Управління будівництва "Укрводбуд", орієнтованою площею - 1,25 га, що знаходиться за адресою: селище Любимівка, вул. Індустріальна, 10, в межах Любимівської селищної ради Каховського району Херсонської області.

Як вбачається з технічної документації із землеустрою, зазначена земельна ділянка розташована в межах Любимівської селищної ради Каховського району біля Головної насосної станції Каховського магістрального каналу на північ 0,3 км. З північного заходу - Каховське водосховище, з північного сходу - землі ДП "Каховське лісове господарство" в межах Василівської сільської ради, з усіх інших боків - землі Управління Каховського магістрального каналу.

Відповідно до висновку Відділу земельних ресурсів у Каховському районі щодо надання земельної ділянки у користування та погодження землевпорядної документації від 21.03.2008 р. № 156/01-22, існуюча категорія та склад угідь на земельній ділянці, яка надається, згідно з даними форми 6-зем - землі водного фонду, водогосподарські підприємства - 1,19 га, а проектна категорія земель та склад угідь - землі промисловості, забудовані землі - 1,19 га.

Розпорядженням названої райдержадміністрації від 07.05.2008 р. № 284 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку (шляхом викупу) ТОВ "Судоверфь-Херсон" площею 1,19 га для обслуговування будівельно-розвантажувального майданчика за рахунок земель, раніше наданих у постійне користування ВАТ Управління "Укрводбуд", розташовану за вищевказаною адресою. Також вирішено продати товариству зазначену земельну ділянку.

На підставі вказаного розпорядження між Каховською районною державною адміністрацією (продавець) та ТОВ "Судоверфь-Херсон" (покупець) 14.05.2008 р. укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого продавець передає за плату, а покупець приймає у власність і оплачує земельну ділянку з усіма обтяженнями, обмеженнями і сервітутами за згаданою адресою загальною площею 1,19 га, згідно плану земельної ділянки, що додається. Договір в той же день нотаріально посвідчено (номер у реєстрі нотаріальних дій: 1321) та зареєстровано в Державному реєстрі правочинів за № 2888571.

Згідно п. 1.2. договору земельна ділянка продається для обслуговування нежитлової будівлі, автовагової, що розташована на даній земельній ділянці та належить покупцю на підставі рішення Каховського міськрайонного суду від 28.02.2008 р. по справі № 2-770/08.

Ціна продажу за цим договором складає 122332,00 грн. без урахування податку на додану вартість (п. 2.1. договору).

На підставі зазначеного договору купівлі-продажу ТОВ "Судоверфь-Херсон" видано державний акт серії ЯД № 748524 від 20.05.2008 р. на право власності на згадану земельну ділянку. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 2АА001938-020872400002.

В грудні 2012 року Херсонською міжрайонною екологічною прокуратурою в порядку прокурорського нагляду за додержанням та застосуванням законів проведено перевірку в Каховській районній державній адміністрації та у Відділі Держкомзему у Каховському районі, за результатами якої виявлено порушення вимог земельного законодавства при передачі земель водного фонду у власність ТОВ "Судоверфь-Херсон", що стало підставою для звернення прокурора з даною позовною заявою до суду для захисту інтересів держави.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача (ч. 2 ст. 2, ч. 2 ст. 29 ГПК України).

Згідно ч. 1 ст. 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено повноваження місцевих державних адміністрацій розпоряджатися землями державної власності відповідно до закону.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, державні органи приватизації і центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності громадянам та юридичним особам, які мають право на набуття земельних ділянок у власність, а також іноземним державам відповідно до цього Кодексу (ч. 1 ст. 127 ЗК України).

Згідно ст. 19 ЗК України землі України поділяються на категорії за основним цільовим призначенням.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії або зміна цільового призначення земель здійснюються згідно зі ст. 20 Земельного кодексу України і прийнятих відповідно до неї підзаконних нормативно-правових актів.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Частиною 1 статті 58 Земельного кодексу України та статтею 4 Водного кодексу України (в редакції чинній, на час прийняття оскаржуваного розпорядження) визначено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті:

а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами;

б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами;

в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;

г) береговими смугами водних шляхів.

Статтею 59 ЗК України передбачено, що землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми. Державним водогосподарським організаціям за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування землі водного фонду для догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами тощо. Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо. Використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.

Вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації (ст. 60 ЗК України).

Згідно п. д) ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом. Такими випадками є, відповідно до ч. 2 ст. 59 цього Кодексу, безоплатна передача у власність замкнених природних водойм (загальною площею до 3-х га).

Цільове призначення земельної ділянки, а отже, і належність її до певної категорії, визначається, зокрема, за фактичним становищем, за даними землевпорядної документації (проектами відведення тощо), за даними статистичної звітності (т.з. форми 6-зем тощо).

Як вбачається з листів Управління Держземагентства у Каховському районі Херсонської області від 02.04.2013 р. № 414/01-10 та названого Відділу Держкомзему від 02.04.2013 р. № 420/01-10, згідно з формою 6-зем станом на 01.01.2008 р. дана земельна ділянка обліковувалась в землях водного фонду, що надані водогосподарським підприємствам для будівництва та обслуговування існуючого майна - розвантажувально-навантажувального майданчика. При розробці технічної документації вищезгаданої земельної ділянки виявлено помилку, допущену раніше розробниками держакта для ЗАТ Управління будівництва "Укрводбуд", оскільки 0,06 га із вказаної земельної ділянки - це територія Василівської сільради, у зв'язку з чим було вирішено зменшити площу ділянки до 1,19 га. Розробленою документацією передбачалось переоформлення земельної ділянки у власність без зміни її цільового призначення, тому після відведення дана земельна ділянка згідно з формою 6-зем залишилась в землях водного фонду, наданих промисловим підприємствам під існуючою забудовою.

Суть цільового призначення земель водного фонду полягає в забезпеченні охорони та раціонального використання водних об'єктів, які розташовані на таких землях.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме: форми 6-зем, вищезгаданого висновку Відділу земресурсів у Каховському районі, схем розташування земельної ділянки (фактичним становищем) тощо, дана земельна ділянка відноситься саме до земель водного фонду.

Зміна цільового призначення ділянки згідно до вимог ч. 2 ст. 20 ЗК України не провадилась.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За приписами статті 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними, зокрема, рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.

Статтею 152 ЗК України передбачено такі способи захисту прав на земельні ділянки, як визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та визнання угоди недійсною.

Таким чином, приймаючи спірне розпорядження, Каховська райдержадміністрація діяла всупереч вимог законодавства України, а саме - ст. 84 ЗК України, якою заборонено передавати землі державної власності, які належать до земель водного фонду, у приватну власність.

Крім того, відповідно до висновку від 21.03.2008 р. № 156/01-22 Відділ земельних ресурсів у Каховському районі погодив землевпорядну документацію щодо надання вищезазначеної земельної ділянки у користування, а розпорядженням дану ділянку передано у власність (шляхом викупу).

За таких обставин, місцевий господарський суд обґрунтовано визнав недійсними п.п. 1, 3 розпорядження Каховської районної державної адміністрації № 284 від 07.05.2008 р.

Стосовно позовних вимог прокурора про визнання недійсними договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.05.2008 р., укладеного між відповідачами, та державного акта про право власності на земельну ділянку судова колегія зазначає наступне.

Загальні умови дійсності правочину визначені ст. 203 Цивільного кодексу України. Так, згідно до частини 1 зазначеної статті, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків.

Оспорюваний договір купівлі-продажу землі укладено всупереч чинному законодавству, а саме ст. 84 ЗК України, тому підлягає визнанню недійсним відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, так само як і розпорядження, на підставі якого укладено договір, у зв'язку з чим господарським судом першої інстанції правильно задоволено відповідну позовну вимогу прокурора.

В п. 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" зазначено, що державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Разом з тим господарським судам слід враховувати, що право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, а тому з огляду на приписи частини першої статті 16 ЦК України та статті 152 ЗК України захист прав осіб на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного державного акта недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано цей державний акт, не визнано недійсним у встановленому порядку.

Враховуючи те, що спірний державний акт на право власності на земельну ділянку виданий на підставі розпорядження Каховської районної державної адміністрації № 284 від 07.05.2008 р. та договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.05.2008 р., які у судовому порядку визнані недійсними, то позовна вимога про визнання недійсним зазначеного держакта також підставно задоволена місцевим господарським судом.

Щодо позовної вимоги прокурора про зобов'язання Каховської районної державної адміністрації та ТОВ "Судоверфь-Херсон" повернути один одному все одержане за договором купівлі-продажу земельної ділянки, то суд попередньої інстанції вірно задовольнив дану вимогу частково, а саме в частині повернення Каховською районною державною адміністрацією 122332,00 грн., отриманих від ТОВ "Судоверфь-Херсон" за договором.

Так, відповідно до частин 1, 2 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

За таких обставин, вимога прокурора про повернення райдержадміністрацією зазначених коштів за правовим змістом є застосуванням наслідків недійсного правочину у вигляді реституції, та є обґрунтованою, в той час як вимога про зобов'язання товариства повернути Каховській районній державній адміністрації земельну ділянку площею 1,19 га - не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до витягу № 18088878 від 14.03.2008 р. про реєстрацію права власності на нерухоме майно, ТОВ "Судоверфь-Херсон" на підставі рішення Каховського міськрайонного суду від 28.02.2008 р. у справі № 2-770/08 на праві приватної власності належать об'єкти - нежитлова будівля та автовагова, які знаходяться за адресою: Херсонська область, Каховський район, смт. Любимівка, вул. Індустріальна, 10, тобто на території спірної земельної ділянки.

Положеннями ч. 1 ст. 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно п. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Отже, правочини, що тягнуть перехід права власності на нерухомий об'єкт, одночасно є підставою для переходу права на землю, проте оформлення такого права здійснюється у встановленому законом порядку.

Виходячи з наведеного, зазначену земельну ділянку не може бути повернено адміністрації, оскільки це порушило би право власності товариства на вищевказану нерухомість, розташовану на цій ділянці, адже користування нерухомістю неможливе без користування останньою.

Доводи скаржника щодо пропуску прокурором загального строку позовної давності, встановленого для захисту порушеного права, не приймаються судовою колегією до уваги, з огляду на таке.

Пунктом 4.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 р. № 10 передбачено, що у разі коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор (частина друга статті 29 ГПК), позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор.

Порушення вимог земельного законодавства, що були підставою для звернення з позовом, були встановлені прокурором внаслідок проведеної у грудні 2012 року перевірки.

Отже, позов заявлений прокурором в межах встановленого законом строку позовної давності, який для даної категорії спору становить 3 роки, тому порушене право підлягає захисту.

Посилання скаржника на висновок вищеназваного Відділу земресурсів про погодження місця розташування об'єкта від 11.02.2008 р. № 62/01-22, згідно якого погоджено ТОВ "Судоверфь-Херсон" місце розташування об'єкта будівництва - судноверфі на земельній ділянці площею 10,0 га, в т.ч. угідь землі промисловості - 1,19 га, землі водного фонду - 8,81 га, яка знаходиться на території Любимівської сільської ради, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки з даного висновку не вбачається, що до земель промисловості відноситься саме та земельна ділянка, яку було продано.

Не приймаються також до уваги твердження скаржника про віднесення вказаної земельної ділянки до земель промисловості з огляду на те, що на ній було побудовано промисловий об'єкт, оскільки дана обставина не є підтвердженням того, що дана земельна ділянка не відноситься до земель водного фонду, оскільки рішення про зміну цільового призначення землі не приймалось.

Крім того, судова колегія вважає необґрунтованими посилання товариства на порушення судом порядку припинення прав на землю, так як ст. 140 ЗК України не передбачено такої підстави припинення права власності на земельну ділянку як скасування рішення органу виконавчої влади, тому що вказана стаття передбачає перелік підстав припинення законно набутого права власності на земельну ділянку, в той час як відповідачем зазначену ділянку було набуто всупереч вимогам ЗК України.

Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються вищенаведеним.

З огляду на викладене, рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Херсонської області від 18.04.2013 р. у справі № 923/135/13-г залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови складено 25.06.2013 р.

Головуючий суддя Л.І. Бандура

Суддя Л.В. Поліщук

Суддя В.Б. Туренко