Ухвала

від 18.06.2013 по справі 2а-16479/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" червня 2013 р. м. Київ К/9991/7547/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Лосєва А.М.

за участю секретаря судового засідання: Лисенко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мансарда»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2011 року

у справі № 2а-16479/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мансарда»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 березня 2010 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мансарда» (позивач) до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (відповідач) задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001052308/0 від 08 грудня 2009 року.

Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю порушення позивачем вимог чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства при включенні до складу валових витрат вартості отриманих від Приватного підприємства «Алертс груп» товарів та робіт.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі м. Києва задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 березня 2010 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права ставиться питання про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2011 року та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 березня 2010 року.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Мансарда» з питань правових відносин з ПП «Алертс груп» за період з 01 листопада 2006 року по 31 серпня 2007 року, за результатами якої складено акт № 696/1-23-07-33935796 від 27 листопада 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001052308/0 від 08 грудня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 463 513,50 грн. (309 009,00 грн. - основний платіж, 154 504,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат вартості робіт, наданих ПП «Алертс груп» на підставі договору № 6/10-06 від 06 жовтня 2006 року на виконання покрівельних робіт в адміністративному будинку, а також договорів № 2/04-07 від 02 квітня 2007 року та № 27/04-07 від 27 квітня 2007 року про виготовлення продукції з давальницької сировини, з підстав їх нікчемності.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду на пояснення директора ПП «Алертс груп» Стріли Володимира Олеговича, в яких вказано про відсутність фактичного виконання робіт для ТОВ «Мансарда».

Скасовуючи постанову суду першої інстанції про задоволення позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про нікчемність всіх укладених між позивачем та його контрагентом договорів.

Проте, колегія суддів вважає висновки як суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції передчасними, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Суди, при розгляді справи, вищезазначені вимоги процесуального закону порушили, оскільки, не звернули увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій з придбання позивачем робіт у ПП «Алертс груп», на підставі яких ТОВ «Мансарда» сформовано дані податкового обліку.

Зокрема, судовим інстанціям потрібно було витребувати у ТОВ «Мансарда» та дослідити докази на підтвердження транспортування та зберігання виготовленого ПП «Алертс груп» товару у відповідній кількості.

Також, суди першої та апеляційної інстанцій не встановили зв'язок між придбанням позивачем робіт з виготовлення продукції у контрагента та його господарською діяльністю, не витребували у ТОВ «Мансарда» належні та допустимі докази, які підтверджують реалізацію отриманого від ПП «Алертс груп» товару або його використання для власних потреб.

Крім того, судам слід було встановити можливість контрагента позивача з урахуванням його трудових та виробничих ресурсів виконати обумовлені договором № 6/10-06 від 06 жовтня 2006 року покрівельні роботи, а також виготовити продукцію з давальницької сировини позивача у відповідності до умов договорів № 2/04-07 від 02 квітня 2007 року та № 27/04-07 від 27 квітня 2007 року.

Відповідно до частин 2, 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Отже, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій не виконано вимоги щодо об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи.

В зв'язку з цим, відповідно до вимог статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати, що згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мансарда» задовольнити частково.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 березня 2010 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2011 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Лосєв А.М.